Польська праворадикальна партія «Конфедерація», а за нею і окремі польські медіа почали поширювати інформацію, що Верховна Рада України нібито ухвалила закон в якому засуджує акцію «Вісла», визнає її депортацією, а виселеним під час неї українцям обіцяє компенсації. У партії обурюються, що Україна ухвалила рішення стосовно людей, які ніколи не були і не є її громадянами, та заявляють, що український уряд взагалі не мав права на таке рішення, адже «такої держави як Україна взагалі не було до 1991 року». Пояснюємо, що не так із цими заявами.
Марек Тухольський, представник польської праворадикальної партії «Конфедерація» звинуватив Верховну Раду України в тому, що вона неправомірно ухвалила закон, що засуджує примусове виселення українців у Польщі в рамах акції «Вісла» 1947 року. За словами Тухольського український уряд запропонував переселеним українцям компенсації «так, ніби вони були громадянами України».
«Україна як держава існує менш як 34 роки. Це у 31 раз коротше, ніж існування Польщі. Львів перебував у межах Польщі понад 400 років, що приблизно у 13 разів довше, ніж існує Україна. Яке право має українська держава засуджувати та вимагати щось ще до того, як вона взагалі з’явилося на карті світу та в людській свідомості?», – написав політик «Конфедерації».
Далі Тухольський звинувачує Україну в тому, що вона «присвоює собі чуже минуле» і робить це вибірково. «Бо у випадку Волинської різанини вони не хочуть брати на себе відповідальність за таких злочинців, як Бандера чи Шухевич, хоча й шанують їх і навіть не дозволяють поховати поляків, убитих на Волині», – пише політик.
Інформацію про те, що ВРУ засуджує акцію «Вісла» та обіцяє компенсації для переселених в її рамах українців поширили також декілька польських медіа. Хоча там не повторюються звинувачення Марека Тухольського, однак ці новини також не відповідають правді.
Який закон ухвалила Верховна Рада України?
Уряд України дійсно 16 липня ухвалив зміни до Закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». За рішенням ВРУ, до переліку груп депортованих додали українців, які були примусово виселені у 1944-1951 роках з Польщі до УРСР.
Як ми писали раніше, ухвалений законопроєкт передбачає визнання примусового переселення українців з Польщі до УРСР у 1944-1951 роках депортацією. Також крім кримських татар, представників інших національностей, які були депортовані за національною ознакою, а також громадян колишнього СРСР були примусово направлені на спецпоселення, депортованою особою визнається також «особа, яка набула громадянство України і належить до осіб, які у 1944–1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки».
Розраховувати на компенсацію та допомогу від держави можуть ті українці, які підтвердять факт своєї депортації з території Польщі у 1944-1951 роках і які внаслідок переселення отримали громадянство України. Компенсацію можуть отримати також нащадки депортованих. Розмір, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються окремо Кабінетом Міністрів України.
Депортації українців з Польщі в УРСР у 1944-1951 роках – про що йдеться?
Новоухвалений закон поширюється на переселення українців з Польщі у 1944-1951 роках, які були здійсненні на підставі міжнародних договорів між Польщею та радянською Україною і СРСР. Перша угода була укладена 9 вересня 1944 року у Любліні між Польським комітетом національного визволення та УРСР та стосувалась «евакуації українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР». Примусові переселення за цією угодою тривали до 1946 року. За цей час з території Польщі до західних і південно-східних областей України було депортовано понад 482 тисячі осіб.
Конституційний Трибунал Польської Республіки 19 грудня 2002 визнав, а Європейський суд з прав людини 22 червня 2004 року підтвердив, що угода від 09 вересня 1944 року «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» не мала жодних правових підстав для її підписання, а дії, пов’язані з виконанням її умов з примусової евакуації, є незаконними.
Друге переселення відбулось у 1948 році згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР про демаркацію державного кордону між СРСР і Польською Республікою. Тоді з прикордонної зони Дрогобицької (17 населених пунктів) і Львівської (5 сіл) областей в села Дрогобиччини та Львівщини було депортовано ще 9152 особи.
Останні депортації відбулись у 1951 році згідно з угодою між СРСР та Польською республікою про обмін ділянками державних територій від 15 лютого 1951 року Наслідком цієї угоди стало переселення майже 16 500 польських громадян і 33 тисячі українців.
Хоча до депортації українців у 1944-1951 роках Український інститут національної памʼяті зараховує також акцію «Вісла», важливо памʼятати, що тоді примусові переселення українців відбувались в середині Польської народної республіки і стосувались польських громадян, хай і української національності. Ухвалений ВРУ 16 липня 2025 року закон не згадує акції «Вісла» та не передбачає жодних компенсацій для українців-громадян Польщі, які постраждали внаслідок її проведення.
Що ж стосується претензій «Конфедерації» до існування України, то сучасна українська держава є спадкоємицею Українською Радянської Соціалістичної Республіки. Тому Україна бере на себе відповідальність за дії вчинені керівництвом УРСР.
Слова Марека Тухольського про те, що Україна не дозволяє поховати жертв Волинської трагедії також не відповідають правді. З весни 2025 року у Пужниках Тернопільської області тривають пошукові та ексгумаційні роботи. Наразі там завершено польовий етап робіт і складено перший звіт. Ексгумації у Пужниках – це перші роботи за останні роки, після того, як у 2017 році Україна призупинила видавання дозволів на пошук та ексгумацію для поляків.
«Конфедерація» давно використовує тему українсько-польських історичних конфліктів, щоб грати на емоціях виборців. Поширення фейків про закон допомагає їй зберігати медійну видимість і посилювати антиукраїнські наративи, які часто перегукуються з російською дезінформацією.
Анастасія Верховецька
