Марʼян Турський – польський історик, журналіст та публіцист єврейського походження, а також колишній вʼязень концентраційного табору Аушвіц-Біркенау. Після Другої світової Турський залишився у Польщі та присвятив себе вивченню історії, публіцистиці та збереженню памʼяті про польських євреїв та Голокост. Його слова «Не будь байдужим», сказані про Аушвіц, і до сьогодні слугують моральним орієнтиром для багатьох людей як у Польщі, так і за її межами.
З нагоди Міжнародного дня памʼяті жертв Голокосту публікуємо вислови Марʼяна Турського про досвід перебування в Аушвіці, війну, фашизм, демократію, памʼять, а також про збройну агресію Росії проти України.
Марʼян Турський народився 26 червня 1926 року у місті Друскінінкай (сьогодні – місто на півдні Литви) в родині Еліаша та Рахель Турбович. Освіту отримав у Лодзі, де у віці 14 років разом з родиною був переселений у гетто. Лодзинське гетто було утворене в лютому 1940 року та було другим за величиною після Варшавського на території окупованої Польщі. У 1944 році одним з останніх транспортів був перевезений з Лодзі до концтабору Аушвіц-Біркенау.
У січні 1945 року Марʼян Турський разом з іншими вцілілими вʼязнями концтабору був евакуйований нацистами до концентраційного табору Бухенвальд на території Німеччини. Це був перший марш смертіМарш смерті – примусовий марш полонених, в’язнів або інших груп людей на дуже великі відстані і протягом надзвичайно тривалих проміжків часу за вкрай обмеженого запасу їжі та води або зовсім без них, у результаті чого велика кількість людей помирає перш за все від виснаження або зневоднення., який вдалось пережити Турському. Другий – з Бухенвальду до концентраційного табору Терезієнштадт у Чехії. Саме там, ослаблений від багатьох хвороб і, зокрема, тифу, Марʼян Турський 8 травня 1945 року дочекався перемоги та визволення.
Після закінчення Другої світової війни Турський відмовився від переїзду у США або Ізраїль та залишився у Польщі. Спочатку мешкав у Нижній Сілезії, а з 1949 року – у Варшаві, де займався історією та журналістикою. З 1958 року очолює історичну секцію тижневика Polityka. Марʼян Турський брав також активну участь у відкритті Музеї історії польських євреїв POLIN та загалом активно займається збереженням памʼять про Голокост та євреїв у Польщі. Автор численних публікацій, книжок та виступів. Одним з найбільш відомих виступів Турського є його промова з нагоди 75-ї річниці визволення Аушвіца, яку відзначали у 2020 році. Після цієї промови редакція тижневика Polityka висунула кандидатуру Марʼяна Турського на Нобелівську премію миру.
Про Аушвіц
Ділять нас у групи по пʼять. Йдемо стежкою між циганським та сімейним таборовими полями. По піску між кущами. Здається, все нормально. <…> Раптом бачу напис «zur Sauna» — до лазні. Я пам’ятаю оповідача BBC, який сказав: «Ви побачите табличку з написом “до лазні”. Не обманюйте себе. Це не лазня. Це газова камера…» <…> Дійшли до лазні. Мені сказали роздягтися. Відправили до перукарів. У той час перукарями були лише голландські євреї. Ці голландські євреї голили нас дуже, дуже тупими лезами. У всіх нас були розтерзані закривавлені голови і тіла. А потім нас облили дезінфікуючим лізолом. Всі завили. Буквально вили від болю. Тільки я був щасливий. Тому що я зрозумів, що нам ще продовжили життя.
Про антисемітизм, права людини і демократію
Я не маю наміру применшувати провину німців, які були поневолені фашизмом і підтримували Гітлера, і не маю наміру применшувати їхню провину перед багатьма державами, націями та соціальними групами. Вони призвели до чогось неймовірного, майже повного знищення євреїв. Але підстава для цього існувала багато сотень років, і це був антисемітизм.
Треба протистояти антисемітизму, порушенню прав людини, агресії проти сусідніх держав, спотворенню історії, зневазі інтересів і волі меншості, що здійснює більшість при владі. Я зобов’язаний повторити заклик: Люди, не будьте байдужими до зла. Люди, будьте пильними. Через ненависть дуже легко зібрати прихильників. Та хіба це не принесе загибелі мені, тобі, вам, нашим дітям і онукам? Тому ті, хто поширює ненависть… Я звинувачую вас!
Я мав честь брати участь у марші з Мартіном Лютером Кінгом. І тоді люди, які дізналися, що я був в Освенцимі, запитували мене: «А як ти думаєш? Чи тільки в Німеччині могло статися щось подібне? Чи могло це статися ще десь?» Тоді я сказав їм: «Це може трапитися з вами, якщо громадянські права порушуються, якщо права меншин не цінуються, якщо вони скасовуються, тоді це може статися». Що робити? «Єдиний вихід – ви самі», – сказав я їм. Якщо ви можете захистити свою конституцію, захистити свої права, захистити свій порядок, захистити свій демократичний порядок, тобто захистити права меншин, тоді ви можете перемогти це.
Який сенс демократії? Хтось каже: я перепрошую, але я набрав 51% голосів і можу робити, що хочу. Ні, це неправда. Ви маєте 51 відсоток голосів на виборах, а це означає, що ви маєте право керувати, здійснювати владу та керувати країною. Але ви повинні враховувати думку меншості, тому що демократія, яка не враховує думку меншості, не враховує погляди та інтереси меншості, не є демократією.
Про війну
З чого починається війна? З байдужості, жорстокості, відсутності реакції на несправедливість. З того, що підліток вчить п’ятилітнього хлопчика душити кошеня. З того, що батьки бачать, як на вулиці чоловік підіймає руку на жінку, однак при цьому кажуть своїй дитині: «Не звертай уваги нас це не стосується». Війна починається із поганого ставлення до того, хто не такий, як інші. З нехтування й байдужості. У війні немає жодного «раптом». Вона починається поступово, непомітно.
Мене часто запитують: як розповідати про війну молоді? Благаю, не намагайтеся викликати у неї жалість і не чекайте співчуття. 1939 року мені було 13. Що я думав про Першу світову війну? Вона мене не цікавила. Від початку Другої світової минуло 80 років. Для сучасної молоді це абстрактні й дуже далекі події. Не чекайте від них співпереживань. Краще пояснюйте, як жахіття минулого впливають або можуть вплинути на сьогодення. І якщо це зацікавить молодь і вона візьметься за мишку й поґуґлить – вважайте, нашу місію виконано.
Про повномасштабну збройну агресію Росії проти України
Я потрапив до Освенцима і пережив два марші смерті <…>. Свободу мені принесла радянська армія, більшість якої складали росіяни. Моя вдячність їм, тим, хто визволяв мене з німецьких таборів, супроводжуватиме мене до останнього дня мого життя. Але чи можу я бути байдужим, чи можу я мовчати, коли сьогодні російське військо нападає на свого сусіда і захоплює його землі? Чи можу я мовчати, коли російські ракети руйнують українську інфраструктуру, будинки, лікарні, культурні пам’ятки та спричиняють різке зростання смертності та зниження тривалості життя сотень тисяч мирного населення? Чи можу я мовчати, коли бачу долю Бучі?
Один фашизм не схожий на інший. Фашизм СалазараАнтоніу де Олівейра Салазар – португальський державний і політичний діяч, вчений-економіст. Встановив правоконсервативний авторитарний режим у Португалії. відрізнявся від фашизму Франко. З Муссоліні були можливі деякі речі, які були б неможливі з Гітлером. І все-таки це обличчя фашизму. Чи був у Бучі фашизм? Так.
«Якийсь Аушвіц» може впасти з неба, і те, що сьогодні відбувається в Україні, показує, що ми завжди повинні бути пильними. Інша пильність потрібна в Португалії, інша в Україні, інша в Росії. Ми байдужі? Мені здається, що, на щастя, ми у Польщі проявили небайдужість до України. Хоча підтримувати такий стан буде непросто.
У Польщі, як і в Європі, першим найбільшим викликом і зобов’язанням є зробити все можливе, щоб зупинити пролиття крові в Україні.
Про памʼять та небайдужість
(У відповідь на запитання журналіста, чому, якщо варшавський музей створювався на взірець Музею Пам’яті Голокосту у Вашингтоні, у Варшаві, всередині колишнього гетто, постав музей життя, тобто Музей історії польських євреїв). В Америці не було автентичного Освенціма, тому що в Єрусалимі не було автентичної Треблінки, тож вони хотіли відтворити його для народу Америки, народу Ізраїлю. Нехай вони усвідомлять, що таке Голокост. На жаль, тут були автентичні Аушвіц, Треблінка, Белжець, Хелмно, Собібор, Майданек, Гросс Розен, Штутгоф. Тому ми хотіли показати, що Голокост був не лише знищенням його безпосередніх жертв. Це також було знищення їхніх потенційних наступників, знищення їхніх предків, знищення того, що вони створювали сотні років.
У Польщі, в Ізраїлі, в Америці, у Західній Європі, у Східній Європі, так, у Східній Європі, це дуже важливо – не будьте байдужими, якщо бачите історичну брехню. Не будьте байдужими, коли бачите, що минуле підтягують під поточну політику. Не будьте байдужими, коли будь-яка меншість зазнає дискримінації, тому що суть демократії полягає в тому, що більшість править, але демократія означає, що водночас повинні бути захищені права меншин. Не будьте байдужими, коли будь-яка влада порушує прийняті суспільні контракти, які вже існують. Будьте вірні заповіді. Заповідь одинадцята: не будь байдужим, бо якщо будеш, ти навіть не помітиш, що на тебе, або на твоїх нащадків раптом з неба впаде «якийсь Аушвіц».
Вислови Марʼяна Турського взято з його розмов для Нова Польща, Tygodnik Powszechny, OKO.Press та LRT, а також виступів на 75-ту річницю визволення Аушвіца, 80-ті роковини повстання у Варшавському гетто та на зустрічі з учасниками Campus Polska Przyszłośći у 2022 році.
Підготувала Анастасія Верховецька
Вперше опубліковано у 2024 році