Хрести, молитовник, срібні ножі, дерев’яні кілки, дзеркало та приладдя для екзорцизму – усе це не реквізит із фільму жахів, а реальний музейний експонат. На початку січня 2026 року Музей судової медицини у Вроцлаві придбав набір для полювання на вампірів, датований першою половиною XX століття.
Про незвичну покупку 5 січня повідомив Вроцлавський медичний університет. Там одразу запевнили: полювання на вампірів не планується. Натомість придбаний набір має наукову цінність і дозволить фахівцям краще дослідити народні вірування, уявлення про смерть, хвороби та поховання, а також інші питання, пов’язані з судовою медициною. У музеї зазначають, що експонат також стане об’єктом подальших наукових досліджень.
Як повідомляється, у наборі містяться кілки для проколювання серця, цвяхи, приладдя для екзорцизму, спеціальне дзеркало, хрести, посріблені ножі та багато інших предметів, які в минулому використовувалися для боротьби з «силами темряви». Серед речей є навіть роги оленя – у ті часи цю тварину вважали шляхетною й такою, що стоїть на боці добра.
Сам набір датований першою половиною XX століття – періодом піку зацікавлення тематикою вампіризму в Європі. Значною мірою це було пов’язано з популярністю роману Брема Стокера «Дракула», який вийшов друком ще у 1897 році, але надовго закріпив образ вампіра в масовій уяві. Друга хвиля зацікавлення темою припала на 1950-ті роки, зокрема у зв’язку з розвитком кіномистецтва. Саме тоді почали виготовляти спеціальні набори для полювання на вампірів, часто з використанням довоєнних артефактів. Виробництво таких наборів практикується й сьогодні – за зразком старовинних.
Як пояснює куратор Музею судової медицини, доктор Єнджей Сюта, у XX столітті особливо популярними були портативні набори для боротьби з вампірами. Зазвичай їх продавали у валізках, футлярах або скриньках – так, щоб їх можна було легко переносити й використовувати безпосередньо на місці, де знаходилися людські останки. Найбільше такого спорядження виготовляли в Німеччині.
«Комплект, придбаний для потреб нашого Музею судової медицини, як польський продукт – є унікальним. Хоча переважна більшість таких наборів ніколи не використовувалася на практиці, для нас найважливішим є те, що вміст футляра відображає дух своєї епохи й у стислій формі демонструє найпоширеніші народні вірування щодо істот, які, за уявленнями людей, після смерті живилися людською кров’ю», – коментує доктор Сюта.
Фахівець також розповів, що одним із найпоширеніших засобів боротьби з вампірами вважалося срібло. Люди вірили, що нечиста сила боїться цього металу. Водночас срібло має й антибактеріальні властивості, тож його використання мало й певне медичне обґрунтування.
«Вампірів часто звинувачували в поширенні заразних хвороб. Коли під час епідемії хвороба оминала якийсь дім, люди намагалися знайти цьому пояснення. Ймовірно, “відкрили”, що від злих сил захищають срібні предмети та часник, який діє як природний антибіотик», – пояснює Єнджей Сюта.
Варто зазначити, що попри поширений у попкультурі образ вампіра як живого мерця, під підозру у вампіризмі часто потрапляли й живі люди. Передусім це стосувалося осіб із тяжкими хворобами, які супроводжувалися помітними деформаціями тіла, світлобоязню або незвичним забарвленням зіниць. Втім, до так званої нейтралізації темних сил зазвичай вдавалися лише після смерті такої людини.
Доказами вампіризму вважали події, що відбувалися вже після поховання: спалах епідемії, мор худоби чи інші нещастя в громаді. У таких випадках відкривали могилу, після чого фахівець або особа, яка виконувала відповідні дії, пробивала серце дерев’яними (часто осиковими) кілками або залізними прутами, іноді проколювала череп між очима, а до рота вкладала каміння чи цеглу. Часом тіло також обезголовлювали, а голову клали між ногами померлого.
«Траплялося, що після відкриття могили отримували додатковий, “незаперечний” доказ вампіризму – відсутність розкладу тіла. Насправді це могло бути пов’язано з цілком природними процесами, а не з дією надприродних сил», – зазначає доктор Сюта.
У Музеї судової медицини пояснюють, що одним із таких процесів є природна муміфікація тіла – коли воно висихає, а діяльність бактерій, відповідальних за розклад, припиняється. Найчастіше це відбувається в сухому й добре вентильованому середовищі, де волога швидко випаровується з тканин. Інший приклад – так зване торф’яне перетворення, характерне для поховань у торф’яних болотах: хімічний склад торфу пригнічує активність мікроорганізмів, унаслідок чого тіло консервується. Ще один відомий процес – жирово-воскове перетворення тіл, коли жири в тканинах перетворюються на восково-мильну речовину. Це відбувається у вологих і безкисневих умовах.
У музеї зазначають, що відвідувачі можуть побачити приклади кожного з цих процесів серед експонатів постійної експозиції.
Нагадаємо, у червні 2023 року в Поморському воєводстві, в селищі Люзіно, було виявлено поховання близько 450 осіб, більшість із яких поховали як «вампірів» – з відрізаними головами, покладеними між ногами, або з камінням біля голови, рук чи ніг.
Наприкінці липня 2023 року в містечку Пєнь поблизу Бидгоща польські археологи з Університету Миколая Коперника в Торуні натрапили на так зване вампірське поховання – поховання дитини, датоване XVII століттям. А роком раніше археологи знайшли рештки жінки, похованої за так званим вампірським обрядом. Ці поховання розташовані на відстані приблизно півтора метра одне від одного.
Тетяна Шарапова
Джерело: Muzeum Medycyny Sądowej UMW, Gazeta Wyborcza
