У суботу, 30 серпня, у Львові застрелили Андрія Парубія – народного депутата від «Європейської солідарності», колишнього голову Верховної Ради та коменданта Самооборони Майдану. Політика вбили неподалік від спортзалу на вулиці Єфремова. Нападник, переодягнений у форму кур’єра служби доставки, підійшов до нього ззаду та вистрелив. Уже після півночі 1 вересня поліція повідомила про затримання підозрюваного на Хмельниччині. Як на події відреагували у Польщі?
На смерть Андрія Парубія відреагував Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, згадуючи їхнє знайомство під час Революції Гідності. За його словами, він уперше зустрів Парубія як коменданта Самооборони Майдану, коли міністри Веймарського трикутника намагалися домовитися про завершення масових убивств у 2014 році.
Сікорський також пригадав події 2014 року під час аншлюсу Криму, коли Парубій допоміг Польщі евакуювати консулат із Севастополя. Міністр назвав звістку про його вбивство шокуючою і висловив щирі співчуття рідним політика та всьому українському народу, який втратив одного зі своїх найкращих синів.
Депутат Сейму та голова Ради з питань співпраці з Україною Павел Коваль почав свій допис словами «Прощавай, друже!» і назвав смерть Парубія «великою втратою». Він згадав про численні спільні розмови в Карпатах, прогулянки Києвом і Львовом, а також довгі дискусії на Майдані взимку 2013–2014 років. «Він був доброю людиною, мудрим і відважним політиком. Він виступав за добрі відносини між нашими народами та інтеграцію України із Заходом», – написав Коваль, додавши: «Важко змиритися з тим, що сталося».
Депутатка Європарламенту від партії Prawo i Sprawiedliwość Малгожата Госєвськазазначила, що Андрій Парубій роками був мішенню російської пропаганди. «Його звинувачували у всьому – від трагедії в Одесі у 2014 році, де в сутичках і пожежі Будинку профспілок загинули десятки людей, через Майдан, де він командував самообороною, аж до війни на Донбасі, відповідальність за яку приписували йому замість справжнього агресора – Росії. Вічний спочинок дай йому, Господи», – написала Госєвська.
Репортажист Войцех Муха, автор книжки «Кров і земля. Про українську революцію» з сумом відреагував на звістку про вбивство Андрія Парубія у Львові. Він нагадав, що колишній голова Верховної Ради був відданим прихильником польсько-українських відносин і активно працював над їх зміцненням. Саме за це, як і інші діячі Майдану, у 2014 році Парубій отримав звання «Людина року» від Gazeta Polska.
Муха пригадав і 2017 рік, коли у Вільнюсі відбулося спільне засідання литовського Сейму з участю польських та українських представників. Тоді Парубій наголошував на постійності російської загрози – «так у 1791 році, як і нині». Муха процитував слова Пшемислава Журавського вел Ґраєвського: «Спільне литовсько-польсько-українське сеймове відзначення річниці Конституції 3 травня та демонстрація прихильності наших парламентів до її традицій – це подія великої ваги. Цей напрям Польща повинна продовжувати й зміцнювати» і зазначив, що «без Парубія це буде ще складніше».
Репортажист Павел Решка нагадав момент, коли вперше сфотографував Андрія Парубія у лютому 2014 року: «Обставини були сумні, бо Віктор Янукович уже віддав наказ стріляти в демонстрантів і були жертви. Парубій тоді був комендантом Самооборони Майдану, а я описував Революцію Гідності для Tygodnik Powszechny». Решка розповів, що у розмові того часу Парубій сказав йому: «Знаєте, на мою думку, ці люди – головний капітал революції. Я називаю Майдан ідеальною державою. У цій державі існує армія Самооборони Майдану, яка має повагу громадян. Люди люблять нашу внутрішню міліцію, яка стежить за порядком. Можливо, це єдине місце в Україні, де можна безкоштовно отримати медичну допомогу, право на яку записане в Конституції. Достатньо піти в медпункт на третьому поверсі. Такою має бути держава».
Тепер, зазначає Решка, Парубія немає – його застрелив замаскований нападник у Львові, випустивши сім куль. «Парубій був політиком, депутатом, головою парламенту і патріотом своєї країни. Україна плаче», – написав журналіст, додавши, що водночас російські медіа намагаються очорнити його пам’ять, звинувачуючи у вигаданих злочинах – від Одеси 2014 року до «смертей цивільних у так званих ДНР і ЛНР».
«Він був українським патріотом, Росія мала тисячі причин, аби його ненавидіти», – написав Решка у іншому дописі.
Про смерть Парубія у польських медіа
У матеріалі Детектор Медіа «Як світова преса відреагувала на вбивство Андрія Парубія» Артур Колдомасов пише, що польські медіа відреагували на вбивство Андрія Парубія стримано, без додаткових коментарів і спираючись на офіційну інформацію, підкреслюючи його роль як політика і патріота, який активно працював над зміцненням польсько-українських відносин. В експертних коментарях звучало припущення про можливий російський слід вбивства. Військовий аналітик Мачей Корова для Onet зазначив, що замах міг бути «демонстрацією того, що росіяни здатні здійснювати замовні вбивства на території України і залякати українське суспільство». У матеріалах також наголошували на ролі Парубія у консолідації української влади та впливі війни на політичну ситуацію в країні.
Польські видання цитували парламентарів і експертів, зокрема Радослава Сікорського, Павела Коваля, Миколу Княжицького, Ірину Геращенко, Віталія Портнікова та інших, які згадували його діяльність під час Євромайдану. У коментарях також згадували про його принципову позицію щодо національно-демократичного руху та активну участь у політичному житті країни. Деякі медіа публікували відео моменту вбивства.
Водночас український публіцист Олександр Зінченко звернув увагу, що велика частина коментарів під польськими публікаціями про смерть Парубія була вкрай різкою, провокативною й «за межею людяності». Реакції варіювалися від байдужих зауважень на кшталт «Кому це потрібно?» до грубих і зневажливих висловів. Такі коментарі, переконаний Зінченко, показують високий рівень агресивності та відсутності емпатії серед польської аудиторії.
Хто такий Андрій Парубій
Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді на Львівщині. Ще в студентські роки почав активну політичну діяльність, був співзасновником молодіжної організації «Спадщина».
У 1990-х долучився до створення Соціал-національної партії України, згодом працював у різних політичних структурах, а під час Помаранчевої революції став комендантом Українського дому.
У 2007 році вперше став народним депутатом. У 2013–2014 роках відіграв ключову роль у Революції Гідності, був комендантом Самооборони Майдану. Після перемоги протестів обійняв посаду секретаря Ради нацбезпеки і оборони, а у 2016–2019 роках очолював Верховну Раду України.
Під час повномасштабного вторгнення Росії Парубій з перших днів долучився до територіальної оборони та залишався активним у політиці, відстоюючи незалежність і європейський курс України.
Ред.