Кшиштоф Пендерецький – один з найбільш відомих сучасних польських композиторів, диригент та педагог. Автор понад 150 музичних творів, лауреат польських та міжнародних нагород, зокрема, пʼятиразовий лауреат Ґреммі, почесний доктор у понад 40 університетах світу. Твори Пендерецького як за його життя, так і після смерті продовжують звучати у провідних концертних залах по всьому світу – у Європі, обох Америках, Азії та Австралії. Розповідаємо кілька цікавих фактів про його життя та творчість.
Багатокультурна та талановита родина
Кшиштоф Пандерецький народився 23 листопада 1933 року у містечку Дембиця (сьогодні Підкарпатське воєводство), яке у міжвоєнний період населяли переважно євреї. Родовід родини Пендерецького своїм корінням сягав різних народів та культур. Так, бабця композитора зі сторони батька – Стафенія Шилькєвіч – народилась у Станіславові (сьогодні Івано-Франківськ) та була вірменкою. Дідусь Роберт Бергер, батько матері Кшиштофа, був німцем. Однак його походження не завадило йому стати великим патріотом Польщі. Якщо у дитинстві Кшиштоф чув від свого дідуся казки німецькою, то після нападу Третього Рейху на Польщу, Роберт Бергер назавжди відмовився говорити своєю рідною мовою.
Родичем майбутнього композитора був також Тадеуш Кантор – відомий польський художник та режисер. Коли Пендерецький приїхав на навчання до Кракова, то навіть певний час жив у свого двоюрідного дядька, однак зʼїхав звідти, вражений видом житла – у цей час Тадеуш Кантор якраз працював над своїми відомими парасолькамиТадеуш Кантор — польський театральний режисер, художник, сценограф, графік, засновник авангардного Театру Крікот 2 у Кракові. Кантор нерідко виїздив за кордон, звідки привозив до Польщі нові ідеї, актуальні у цих країнах мистецькі тренди. Одним з перших у Польщі працював з мистецькими напрямками інформалізму, концептуалізму та гепенінгу. У своїх живописних роботах Кантор часто використовував прийом, що має назву «амбалаж» — частинами картин ставали реальні тривимірні предмети, зокрема, парасольки. Кантор збирав парасольки роками і створив з ними цілий цикл робіт. , тому кімнати були завалені старими та поламаними парасолями.
Вивчив ноти до того як навчився читати
У віці 5 років Кшиштоф отримав від свого батька у подарунок скрипку та розпочав заняття з вчителем музики. З початком Другої світової війни та постійними бомбардуваннями Дембиці нацистами, родина Пендерецьких змушена була евакуюватись, а їхній дім було пограбовано – мародери забрали навіть ноти з яких вчився грати маленький Кшиштоф.
«Тож учитель до кожного уроку від руки писав мені етюди. Через кілька місяців я подумав, що теж можу це зробити, і почав писати сам. Мені було шість чи сім років, я не вмів ні читати, ні писати, але вже знав ноти. Вони стали моєю природною мовою», – згадував композитор у розмові для Польського радіо.
Писав твори і правою, і лівою рукою – все для того, щоб отримати можливість виїхати за кордон
У квітні 1959 року відбувся композиторський дебют Кшиштофа Пендерецького – на II Загальнопольському конкурсі для молодих композиторів. Нагородою за перше місце в конкурсі був закордонний паспорт та можливість виїхати на навчання на Захід. Варто згадати, що в роки Польської народної республіки подорожі за кордон не були легкодоступними. Тому, щоб точно впевнитись у своїй перемозі Пендерецький подав на конкурс три роботи замість однієї.
«Я вирішив підстрахуватися і написав не одну, а три твори. За два місяці були створені абсолютно різні твори “Строфи”, “Еманації” та “Давидові псалми”. Один твір я написав лівою рукою, інший – правою, а третій віддав переписувати [іншій людині]. Ніхто не міг зрозуміти, що це той самий композитор», – розповідав Кшиштоф Пендерецький.
У результаті усі три роботи композитора здобули нагороди. За «Строфи» Кшиштоф отримав омріяний паспорт та поїхав до Італії. Інші твори зайняли друге місце у конкурсі.
Шкрябання та скрипіння теж може бути музикою
Кшиштоф Пендерецький вважається засновником сонорики – напряму у сучасній музиці. Для сонорної техніки характерним є видобуття звуків з традиційних інструментів нетрадиційними способами – шкрябанням, скреготом, стуканням по корпусу струнних інструментів, видобуття звуку безпосередньо зі струн або корпусу піаніно, гра на розібраних інструментах. Першим твором, що постав у сонорній техніці є «Плач за жертвами Хіросіми» Пендерецького. Твір було присвячено памʼяті жертв ядерного бомбардування японського міста Хіросіми американськими військами наприкінці Другої світової війни.
Автор понад 150 музичних творів
Кшиштоф Пендерецький був надзвичайно працьовитим і творив майже до своєї смерті. За неповні 87 років життя композитор написав 4 опери, 8 симфоній і низку інших оркестрових творів, інструментальних концертів, хорових обробок переважно релігійних текстів, а також камерно-інструментальних творів. Одним з найвидатніших творів Пендерецького вважається «Пристрасть святого Луки» / Pasja według św. Łukasza, написана у 1963-1966 роках на замовлення німецької радіостанції до 700-ї річниці будівництва катедрального собору у Мюнстері. У цьому творі композитор використав фрагменти латинського тексту Євангелія від Луки та, меншою мірою, Євангелія від Іоанна та тексти великопісних гімнів, псалмів і плачів. «Пристрасть святого Луки» призначена для хору хлопчиків, трьох мішаних хорів, трьох сольних голосів (сопрано, баритон і бас), декламатора та великого симфонічного оркестру, триває приблизно 80 хвилин і складається з 24 розділів.
«Пристрасть святого Луки» принесла Пендерецькому світову славу, а також стала проявом бунту проти комуністичного режиму у Польщі. «Моя пригода з духовною музикою почалася з повстання. Мені приносило задоволення те, що я роблю щось заборонене. У всьому світі помітили, що я був першим композитором із комуністичної країни, який писав духовну музику», – говорив у 2009 році Кшиштоф Пендерецький.
«Польський реквієм» – твір, який писав 26 років
«Польський реквієм» / Polskie Requiem – один з найвизначніших та найбільш відомих творів Пендерецького, на який композитор витратив 26 років. Це вокально-інструментальний твір для хору та оркестру, окремі частини якого присвячені певним подіям та постатям з історії Польщі. Початок «Реквієму» – це твір Lacrimosa, написаний у 1980 році на замовлення Леха Валенси, який вшановує жертв страйків у Гданську та інших прибалтійських містах Польщі у 1970 році. Наступні частини твору були присвячені кардиналу Вишинському (Agnus Dei), Варшавському повстанню, св. Максиміліану Кольбе (Dies irae) та жертвам розстрілів у Катині (Libera me, Domine).
«Якби не загальна політична ситуація, не “Солідарність”, я б “Реквієм” не створив, хоча ця тема цікавила мене давно. Створюючи “Реквієм”, я хотів зайняти конкретну позицію і показати, на чиєму я боці», – цитує композитора Малгожата Косінська.
Створив свій власний дендропарк
У 1974 році Кшиштоф Пендерецький купує маєток у селі Луславіце (Малопольське воєводство). З роками композитор скуповував все більше довколишніх земель, де створив свій власний дендропарк. Сьогодні там росте понад 1 500 видів дерев та кущів. Багато з них Кшиштоф садив самотужки. Як згадують у Польському радіо «діяльність, пов’язана з дендрологією, ботанікою та садівництвом, є найбільшим позамузичним захопленням композитора. Щоб отримати нові екземпляри для свого саду, художник неодноразово був готовий порушувати закон. За часів ПНР, коли неможливо було перевезти саджанці, він ховав їх у валізи чи букети квітів». Сьогодні парк Пендерецького можна відвідати з екскурсією.
Кшиштоф Пендерецький помер 29 березня 2020 року у Кракові.
Анастасія Верховецька
Вперше опубліковано у 2023 році
За матеріалами Cultura.pl, Polskie radio, Europejskie Centrum Muzyki Krzysztofa Pendereckiego
Читайте також: Сад Пендерецького. У Польщі творять унікальний цифровий музичний проєкт
Читайте також: Google присвятив дудл польському композитору. Розповідаємо ким був Кароль Шимановський