Польську традицію лозоплетіння внесли до Репрезентативного переліку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Це вже сьома традиція з Польщі, включена до списку ЮНЕСКО.
10 грудня Міністерство культури та національної спадщини Польщі повідомило про те, що польську традицію лозоплетіння внесли до Репрезентативного переліку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Відповідне рішення було ухвалене в Нью-Делі (Індія), де відбулася 20-ї сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної спадщини. Це вже сьома польська традиція, що знаходиться у переліку ЮНЕСКО. Окрім цього, в списку є традиційний польський танець полонез (від 2023), флісацтво (традиція сплаву річками – від 2022), традиція квіткових килимів на процесії Божого Тіла (від 2021), краківські шопки (від 2018), польське сокільництво (від 2021) та бортництво (різновид бджолярства – від 2020).
«Включення лозоплетіння до списку ЮНЕСКО – це шанс на розвиток цього унікального ремесла через майстер-класи, виставки та освітні проєкти, які дадуть змогу молодшим поколінням відкрити для себе його багатство й забезпечать міжпоколінну передачу цієї традиції», – коментує Міністерство культури.
Лозоплетіння – це один з найдавніших видів народного ремесла в Польщі. Протягом століть поляки плели кошики, посуд та різноманітні ємності. Часто це була робота, виконувана як додаткова до інших господарських занять, а в деяких регіонах Польщі – основним заняттям.
Традиція лозоплетіння базується на майстерності ручної роботи та глибоких знаннях про природу, що дозволяли правильно добувати та підготовлювати природні матеріали – лозу, солому або корені дерев. У Польщі зазвичай використовували саме виноградну лозу. Особливою популярність мали кошики з плоским, круглим, овальним або напівкруглим дном із ручками. Зазвичай їх використовували для зберігання фруктів і овочів та інших предметів.
У 1878 році в Руднику над Саном заснували школу плетіння. Це стало початком розвитку цього ремесла, як професії.
Т. Ш.
