У п’ятницю, 5 квітня, у Музеї сучасного мистецтва у Варшаві відбудеться вернісаж виставки «Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко». У виставкому просторі «Музей над Віслою» експонуватиметься 89 робіт художниці, які спеціально для цього були доставлені з України. Це буде перша у Польщі настільки велика виставка української мисткині. Вхід на вернісаж вільний і без попередньої реєстрації.
Кореспондент «Нашого вибору» побував на закритій пресконференції та кураторській екскурсії виставкою, де ознайомився з експозицією та супровідною програмою, а також порозмовляв з куратором заходу. Розповідаємо детальніше, що чекає на гостей виставки.
«Взагалі, сама ідея створення виставки з’явилася ще на початку 2023 року, коли до нас звернувся приватний колекціонер і мистецтвознавець Едуард Димшиц та Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, в тимчасовій експозиції якого перебували картини», – розповіла організаторка заходу Анка Кобєрська під час пресконференції 3 квітня.
«Підготовчі роботи тривали довго і через різноманітні логістичні чи бюрократичні причини ми змушені були кілька разів переносити вернісаж виставки. Колекція картин приїхала до Варшави 20 березня 2024 року, проте перед тим її не пропускали на кордоні: затримали на три дні. Лише завдяки підтримці Посольства України всю колекцію вдалося врешті перевезти до Польщі», – зауважила Анка Кобєрська.
Усі картини розміщені в одній великій просторій залі та тематично поділені на кілька груп, з огляду на сюжет та ідейний контекст творів. В центрі зали стоїть велика лавка у вигляді кола, де відвідувачі можуть присісти, щоб відпочити і краще розглянути витвори мистецтва. Для наймолодших глядачів було зроблено спеціальну магнітну стіну, на яку діти зможуть клеїти наявні великі магнітні наклейки із зображеннями окремих візерунків з картин мисткині, тим самим створюючи власний малюнок з героями Марії Примаченко.
«Художниця майже усе своє життя прожила у рідному селі Болотня на Поліссі, яке географічно знаходиться на пів дороги між Чорнобилем та Києвом», – розповідає куратор виставки Шимон Маліборський. Він звернув увагу, що саме навколишня поліська природа, з якою художниця мала постійний контакт, й стала лейтмотивом її творчості. На своїх картинах мисткиня, використовуючи яскраві кольори, зображувала людей, тварин, рослини та багатство українських полів, наповнюючи образи символами та глибокими метафорами. Художниця певний час малювала акварельними фарбами, проте з часом перейшла виключно на гуаш.
«Марія Примаченко працювала у напрямі наївного або народного мистецтва, але на її картинах є теж елементи сюрреалізму, тому вона радше є позасистемною художницею. Попри це вона могла працювати у СРСР. Комуністична влада трактувала її як креативну селянку, котра завдяки соціалізму змогла розвинути свій талант. Тільки у такому контексті вона була цікавою для радянської влади, яка її сильно недооцінила», – підкреслив Шимон Маліборський.
Куратор виставки звернув увагу, що у сучасному мистецтві важливим є не ідеальне виконання ліній, але здатність вибудовувати певний образ світу, вміння подавати якусь філософську ідею, яка є підґрунтям твору. «Митці протягом років дотримуються свого унікального стилю та розвиваються у ньому, не підлаштовуючись під суспільно-політичні реалії. Власне це ми бачимо у картинах Марії Примаченко. Дивлячись на її твори, які вона робила у 1950-х чи 1990-х роках, ми одразу можемо їх впізнати, адже вони мають свій унікальний і неповторний стиль», – зауважив Шимон Маліборський.
В картинах художниці можна прослідкувати кілька тем, які вона підіймає: класова нерівність; забруднення навколишнього середовища й аварія на ЧАЕС; незгода з реальністю і втеча від неї; самотність; оптимізм і надія на краще майбутнє.
Під час екскурсії куратор звернув увагу на групу картин, які були створені художницею після Чорнобильської катастрофи. Ця тема виразно представлена у творчості Марії Примаченко, адже вона все своє життя провела неподалік Чорнобиля. «Характерною рисою цих картин є чорне тло або темніші кольори. На картині “Атомна війна – будь проклята вона” мисткиня показує те, чого не видно – радіацію, яка у вигляді змій виходить з вух тварини, яка радше нагадує чудовисько. Водночас на борідці звіра написано “40”, що можна інтерпретувати як горілку, яка була одним з головних радіопротекторів або як символ цирконію, який має атомний номер 40. Ця картина, як й інші з цієї серії, показує кінець радянської ідеї підкорення природи», – розповів Шимон Маліборський.
Тварини, що є головними героями значної кількості робіт художниці, мають яскраві антропоморфні риси й більше нагадують людей, ніж самих звірів. Наприклад, на картині «Весілля звірів» вигадані художницею тварини зображені у одязі, навіть у вишиванках. На інших картинах звірі можуть символізувати батьківську опіку та турботу, як на малюнку «Лисиця йде на полювання» чи демонструвати прагнення художниці вирватися з буденності, як на трьох картинах з кіньми, що літають.
Куратор звернув увагу також на довгі назви картин, які художниця сама придумувала. Примаченко додавала до своїх творів короткі віршовані та описові назви, які інколи розшифровують зміст образів або є присвятами чи побажаннями, або ж опрацьованими цитатами з народних пісень. Наприклад, однією з найдовших є назва картини «Два парубки просили у дівчини руки. А дівчина: “Я вас не люблю. Ти довгий як тичка, а ти гладкий як бочка. Я люблю Гриця: Гриць хороший і вродливий, до роботи не лінивий. Буду я щаслива”».
«Для мене Марія Примаченко є символом незламності. Це звичайна жінка з села на Поліссі, яка перехворіла на поліомієліт, пережила Голодомори, Другу світову війну, Чорнобиль, а також втрату чоловіка, через що змушена була самостійно виховувати дітей та утримувати батьків. Це символ стійкої й сильної української жінки, яка жила у важкий час. Паралельно з цим вона увесь час малювала, протягом 60 років. Бувши звичайною селянкою у тоталітарному СРСР, вона змогла вирватися з тих кайданів і стати відомою», – зауважила у коментарі для порталу «Наш вибір» голова правління фонду «Український дім» Мирослава Керик.
Радник Посольства України у Польщі Віталій Білий звернув увагу, що після початку повномасштабної російської агресії проти України твори Марії Примаченко набули для українців особливого значення не тільки через їхній антивоєнний заклик, але також з огляду на знищення російською ракетою Іванківського історико-краєзнавчого музею на Київщині, де зберігалося 25 творів художниці, частину з яких вдалося врятувати. «Марія Примаченко є символом невдалої спроби російської влади знищити українську ідентичність. Це талановита селянка з Полісся, яка зберегла свою самобутню творчість і не підкорилася радянській системі», – зауважив Віталій Білий.
«Такі виставки є одним з способів популяризації української культури та творчості українських митців. Це культурна дипломатія. Україна у цій сфері багато робить, але потрібно ще більше. Якби така виставка була б організована у Лондоні чи Нью-Йорку то я впевнена, що вона викликала б там фурор. Водночас ми, як Український дім у Варшаві, будемо активно діяти, щоб розказувати про цю виставку та популяризувати українське мистецтво», – сказала Мирослава Керик у коментарі для порталу «Наш вибір».
Виставка «Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко» стане останньою подією, яку Музей сучасного мистецтва у Варшаві проведе у своєму виставковому просторі «Музей над Віслою». Вже восени цього року Музей остаточно переїде до нової будівлі на площі Дефіляд.
Сама ж виставка картин Марії Примаченко експонуватиметься з 5 квітня до 30 червня 2024 року. Музей працює у вівторок-четвер (12:00–19:00), пʼятницю-суботу (11:00–20:00) та неділю (11:00–18:00). Вартість вхідних квитків складає 25 злотих (звичайний) та 15 злотих (пільговий). Вернісаж виставки відбудеться у п’ятницю, 5 квітня, о 18:00 і вхід на нього вільний. Крім цього виставку супроводжуватимуть різноманітні події: екскурсії, майстер-класи, лекції, перформанси, дискусії, а також презентації проєктів чи книг, частина з яких проводиться у співпраці з солідарним домом культури «Соняшник». Детальніше про заходи можна прочитати у нашому окремому матеріалі за посиланням.
Зауважимо, що завдяки співпраці з Посольством України у Польщі Музей сучасного мистецтва у Варшаві долучиться до проєкту «Викрадене мистецтво» («Stolen Art»), мета якого полягає у продажі в крамницях найвідоміших музеїв та галерей світу колекції хусток із зображенням обʼєктів та мистецьких творів, які росіяни знищили або вкрали в Україні.Це, зокрема, мозаїка св. Дмитра з Михайлівського Золотоверхого собору, розпис будинку Поліни Райко та картина «Червоний захід» Архипа Куїнджі. Кошти з реалізації проєкту будуть спрямовані на відбудову України. Ініціатором проєкту є платформа United24 та компанія Oliz.
Марія Примаченко (1909–1997) – українська художниця, найвидатніша представниця народного мистецтва. Крім малювання займалась також вишиванням та керамікою. Марія народилась у селі Болотня на Поліссі, що розташовується між Києвом та Чорнобилем. У дитинстві майбутня художниця захворіла на поліомієліт, через що не могла займатись фізичною роботою.
Протягом всього свого життя Марія Примаченко рідко залишала рідне село, знаходячи у своєму домі, місцевих звичаях та навколишній природі натхнення для своїх робіт. Диплом отриманий на виставці народного мистецтва у Києві у 1936 році відкрив перед Марією Примаченко двері багатьох галерей по всьому світу – від Праги та Варшави через Софію до Парижа. У 1937 році роботи української художниці показали в рамах радянського павільйону на всесвітній виставці в Парижі. Тоді ж роботи Примаченко мали змогу побачити Пабло Пікассо та Марк Шагал. Сьогодні з творчістю художниці можна познайомитись, зокрема у Лондоні та Нью-Йорку.
Дмитро Димидюк
Читайте також: Квітень з українською культурою. Анонс українських заходів у Польщі