В інтерв’ю виданню Rzeczpospolita очільник Агентства внутрішньої безпеки Польщі (Agencja Bezpieczeństwa Wewnętrznego – ABW) полковник Рафал Сирисько говорить про нову тактику російських спецслужб, загрози безпеці, пов’язані з війною проти України, та інструменти впливу, які використовує Росія.
Переповідаємо ключові тези інтерв’ю.
«Дешеві агенти» і нова модель загроз
Після початку повномасштабної війни проти України Росія активніше почала використовувати так звану низьковартісну агентуру (low-cost agents). В інтерв’ю Rzeczpospolita очільник полковник Рафал Сирисько пояснює: йдеться про людей, яких можна залучити швидко, дешево і без прямого контакту зі службами – через інтернет або посередників.
Це не обов’язково професійні агенти. Часто – випадкові виконавці, яких вербують під конкретні завдання. Водночас така співпраця може ставати регулярною і більш організованою. Для російських служб це зручна модель: мінімальні витрати при можливості завдавати відчутної шкоди.
Спектр завдань, які виконують такі люди, дуже широкий – від пропаганди чи дрібного вандалізму до підпалів, побиттів і диверсій, а в окремих випадках – операцій із використанням запалювальних або вибухових матеріалів. Тобто межа між «дрібними дорученнями» і серйозними атаками поступово стирається.
Ця розпорошена, децентралізована і відносно дешева модель сьогодні стає одним із ключових інструментів російських спецслужб у Європі. Перехід до неї має кілька причин. Насамперед – складність ідентифікації виконавців: значна частина контактів відбувається онлайн, що забезпечує анонімність. Крім того, після вислання російських дипломатів можливість роботи «під прикриттям» суттєво зменшилися, а контррозвідувальний режим у Польщі посилився – як через зміни в законодавстві, так і через більшу пильність суспільства.
Велика кількість виконавців і дій у різних середовищах ускладнює встановлення відповідальності – такі операції важче прямо пов’язати з російськими службами. Одна з цілей – перевантажити увагу служб безпеки численними дрібними інцидентами і таким чином ускладнити виявлення більш серйозних планів.
На практиці використовуються також і інші методи: людей можуть вербувати не лише онлайн, а й у реальному середовищі – з подальшим навчанням, зокрема роботі з так званими мертвими ящиками Мертвий ящик або мертва точка – це метод шпигунського обміну, який використовується для передачі предметів або інформації між двома особами (наприклад, оперативником і агентом або між двома агентами) через секретне місце. Уникаючи прямих зустрічей, сторони зберігають оперативну безпеку. Цей метод відрізняється від живої передачі, яка передбачає обмін напряму, засобами зв’язку чи запалювальними і вибуховими матеріалами.
Крім цього, російські служби дедалі частіше залучають людей із кримінальним досвідом. Такі виконавці вже мають потрібні навички – діють поза законом, уміють маскуватися і уникати уваги. Це пришвидшує підготовку операцій і робить їх жорсткішими: розвідка все частіше поєднується зі звичайною кримінальною практикою.
Це означає, що Росія поєднує різні підходи – від нових цифрових інструментів до класичних методів розвідки. Навіть прості дії – як-от розклеювання листівок чи написи на стінах – можуть бути частиною більшої операції: збору інформації, перевірки реакції або підготовки до подальших атак.
Telegram, російськомовне середовище і чатбот ABW
Значна частина таких контактів відбувається через Telegram та інші подібні платформи, де легко зберігати анонімність і швидко знаходити виконавців. Часто вербування відбувається серед людей із російськомовного середовища – у Польщі його оцінюють приблизно у 2 мільйони осіб.
У відповідь ABW запустила спеціальний чатбот, через який можна повідомити про спроби встановлення контакту з боку іноземних служб. Його завдання – не лише реагувати, а й запобігати: дати людині можливість швидко і безпечно передати інформацію.
Такі сигнали стають відправною точкою для аналізу або конкретних дій. Сам по собі чатбот не «вирішує справи», але працює як ранній індикатор – інколи одного повідомлення достатньо, щоб зупинити загрозу ще до того, як вона стане публічною.
Перехід до «кінетичних дій»
Один із головних сигналів, на які звертає увагу ABW, – зростання готовності Росії до так званих кінетичних дій, тобто операцій, що можуть призводити до фізичних руйнувань і людських жертв.
Серед зафіксованих випадків – спроби перевірити можливість транспортування запалювальних пристроїв в авіапошті, підготовка диверсій на залізниці, а також плани атак із потенційно масовими наслідками.
За словами Сириcька, це вже не поодинокі інциденти, а ознака ширшої тенденції. Росія дедалі частіше виходить за межі класичного шпигунства, поєднуючи розвідувальну діяльність із саботажем і силовими діями.
Польща як ключова ціль
Польща єоднією з ключових цілей для Росії – передусім через свою роль у підтримці України. Як пояснює Сирисько, саме це визначає інтерес російських служб: від інфраструктури і транспортних маршрутів, задіяних у допомозі Україні, до інформаційного простору і суспільних настроїв.
Йдеться не лише про спроби порушити логістику, а й про ширший вплив – підрив довіри, створення напруги і зниження підтримки України. У цьому контексті російські служби готові і до дій, які можуть мати терористичний характер.
Зокрема, польські служби фіксували спроби підготовки замахів на представників української влади, включно з планом нападу на президента Володимира Зеленського. Ці дії вдалося зупинити ще на етапі підготовки.
Інформаційні операції
Вплив на громадську думку залишається важливою складовою російської діяльності. Йдеться про системну роботу в інформаційній і психологічній сферах – поширення прокремлівських наративів, використання медіа та політичних структур, а також спроби впливу на європейських політиків.
Мета таких дій – послабити підтримку України і сформувати відчуття втоми від війни. Ця робота ведеться постійно, хоч і з різною інтенсивністю. Польські служби фіксують діяльність груп і середовищ, які поширюють такі меседжі, і частина з них знаходить відгук.
Саме тому, наголошує очільник ABW, зміцнення стійкості суспільства сьогодні не менш важливе, ніж захист кордонів чи інфраструктури.
Радикалізація молоді – новий виклик
Серйозною проблемою, на яку звертає увагу Сирисько, є радикалізація молодих людей, передусім через інтернет. Йдеться про поступовий процес – від споживання насильницького контенту і звикання до жорстокості до участі в онлайн-спільнотах, де така поведінка нормалізується і підсилюється.
Ключовим середовищем залишаються соціальні мережі, форуми та простори, пов’язані з онлайн-іграми, де високий рівень анонімності ускладнює контроль. Частина цих середовищ є складною або майже недоступною для моніторингу, зокрема через використання зашифрованих месенджерів.
Це явище часто не має чіткої ідеології і формується фрагментарно – під впливом різних джерел і середовищ, що робить його складнішим для виявлення і потенційно небезпечнішим.
Співпраця з Україною і роль Білорусі
Співпраця між польськими та українськими службами є дуже тісною і дає конкретні результати. Завдяки інформації від українських партнерів вдалося реалізувати низку справ і нейтралізувати загрози. Водночас це специфічна взаємодія – українські служби працюють в умовах повномасштабної війни, що впливає на їхні пріоритети і спосіб дій.
Показовим є випадок диверсії поблизу Гарволіна: ідентифікація виконавців менш ніж за 48 годин була б неможливою без співпраці з українською стороною. Водночас цей інцидент продемонстрував і вразливості – після аналізу було вдосконалено процедури обміну інформацією про осіб, які можуть становити загрозу.
Традиційні методи контролю не завжди достатні. Російські служби можуть використовувати різні варіанти ідентичності – змінювати написання імен, користуватися різними документами або транскрипціями. Саме тому ключове значення має швидкий обмін даними і тісна оперативна взаємодія.
Окремим викликом залишаються білоруські служби, які, за оцінкою ABW, діють як ключовий інструмент Росії. Йдеться не лише про політичну залежність від Москви, а й про практичне використання території, інституцій і служб Білорусі для операцій – від розвідки до провокацій, операцій впливу і міграційного тиску.
У деяких випадках виконавці таких операцій після їх проведення виїжджають із Білорусі до Росії. Водночас це не означає безкарності – щодо них можуть видавати міжнародні та європейські ордери на арешт, що суттєво обмежує їхню можливість пересування за межами Росії.
У цьому контексті безпека не може ґрунтуватися лише на формальних процедурах – вирішальними є швидкий обмін інформацією, здатність поєднувати дані і діяти спільно.
Агентура впливу і політичні операції
Як зазначає Рафал Сирисько, польські служби не мають підтверджень прямого фінансування політичних партій з боку Росії – у такому разі були б негайні юридичні дії. Водночас є справи щодо середовищ, які за гроші пов’язаних із Росією українських олігархів вели інформаційну, пропагандистську і політичну діяльність у Польщі та інших країнах Європи. Йдеться, зокрема, про організацію кампаній, узгоджених із російським наративом. Ці справи перебувають зараз на стадії судового розгляду.
Окремо в інтерв’ю йдеться про ширші операції інформаційного впливу. Одним із прикладів такої діяльності називають активність, пов’язану з платформою Voice of Europe. Вона поширювала матеріали, спрямовані проти України, а також проти єдності Європейського Союзу, зокрема використовуючи антиімміграційні настрої. Йдеться також про спроби впливу на європейських політиків – від оплати окремих дій до залучення їх до ініціатив, які просували інтереси Росії.
Такі операції небезпечні тим, що діють не ззовні, а зсередини – через медіа, політиків і суспільні середовища. Їхня мета – поступово формувати вигідний Кремлю порядок денний або, за потреби, дестабілізувати інституції.
Окремим інструментом залишаються і «Російські доми» – навіть попри обмеження їхньої офлайн-діяльності. Значна частина активності перемістилася в онлайн: через мережі контактів, інформаційні кампанії і роботу з лідерами думок. Як підкреслює Сириcько, вплив найефективніший тоді, коли його здійснюють не напряму, а через тих, кому довіряє аудиторія.
Безпека як постійний процес
Підсумовуючи, очільник ABW наголошує – безпека більше не є статичним станом, а постійним процесом адаптації.
Сучасні загрози часто неочевидні: це може бути підозріле повідомлення в месенджері, фейкова інформація, спроба вербування онлайн або локальний акт саботажу. Такі дії не завжди мають вигляд ширшої операції, але саме з них вона може починатися.
Тому ключове завдання служб – виявляти ризики на ранньому етапі і діяти на випередження.
О.К.
Джерело: Rzeczpospolita
