У вівторок, 26 листопада, Міністри закордонних справ Польщі та України оголосили, що країни нарешті погодили питання пошуку та ексгумації на території України польських жертв Волинської трагедії 1943 року. Питання перепоховання останків та загалом історична тематика залишаються одними з найскладніших сторін українсько-польських відносин. Окремі польські та українські політики вже назвали заяву міністрів «проривом» у відносинах, але не бракує також критичних голосів у цій справі. Розповідаємо, як на заяву про скасування мораторію на ексгумацію відреагували в Україні і в Польщі.
У вівторок, 26 листопада, у Варшаві відбулась зустріч міністрів закордонних справ України та Польщі. Головним результатом перемовин Андрія Сибіги з Радославом Сікорським стало погодження питання ексгумації жертв Волинської трагедії на території України. Як йдеться у заяві очільників МЗС, Польща та Україна «рішуче налаштовані розвʼязати спірні питання спільного минулого». «У найкоротші терміни Україна та Республіка Польща започаткують діяльність спільної Робочої групи під егідою Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща з метою проведення фахової роботи та досягнення порозуміння між сторонами. Україна підтверджує відсутність перешкод для проведення польськими державними інституціями і приватними компаніями у співпраці з відповідними українськими інституціями пошукових і ексгумаційних робіт на території України згідно з законодавством України та заявляє про готовність позитивно розглядати заявки з цих питань», – йдеться у заяві.
Політичний аргумент
Заяву міністрів закордонних справ України та Польщі привітав Премʼєр Польщі Дональд Туск. На своїй сторінці у Twitter він написав, що припинення Україною «блокування ексгумації жертв Волинської трагедії <…> – це ключ до повного поєднання наших народів, яке так потрібне у такому драматичному моменті нашої спільної історії».
Питання ексгумації жертв Волинської трагедії у Польщі є не тільки історичним, але й політичним. І його у своїх інтересах відкрито використовують провідні польські політики. Свідчить про це, зокрема, те, що заяву міністрів про знаття мораторію прокоментували головні кандидати на майбутніх виборах Президента Польщі.
«На цей момент чекали покоління поляків та польок. Такий вигляд має дієва дипломатія. Сьогодні ми розвʼязуємо справу, яку не зміг довести до кінця уряд, який постійно говорив про “національний інтерес”», – написав на своїй сторінці у Twitter мер Варшави, кандидат у президенти від Громадської коаліції Рафал Тшасковський.
Прокоментував заяву також інший кандидат на президентських виборах, чинний спікер Сейму Шимон Головня: «Багато польських політиків різними способами намагались вплинути на рішення Києва. Цього прагнув і я під час своїх зустрічей – у жовтні та червні цього року – з Міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Я також неодноразово просив про втручання та підтримку свого українського колегу Руслана Стефанчука. Знову наголошуючи, що це не політичне, а людське питання».
Однак найбільше у справу залучений кандидат від партії «Право і справедливість» Кароль Навроцький, який наразі виконує функції очільника Інституту національної памʼяті Польщі. Хоча під час пресконференції Інституту національної памʼяті Навроцький наголошував, що говорить як голова ІНП, тепер важко відрізнити, коли він говорить як історик, а коли як кандидат у президенти.
«Сьогодні, у відповідь на декларацію влади в Україні, ми в Інституті національної памʼяті говоримо “Перевірю”. Чекаємо на формальне підтвердження декларації і відповідь на наші внески, що висилались від 2017 року. Хочу чітко заявити, що Офіс пошуку та ідентифікації ІНП готовий протягом 24 годин розпочати реальні пошуки наших вбитих на Волині співвітчизників», – заявив Кароль Навроцький.
Крок на зустріч з боку України. Що у відповідь зробить Польща?
На фоні коментарів, які позитивно оцінюють заяву міністрів закордонних справ Польщі та України, є декілька, що ставляться до заяви критично. Головне зауваження – заява передбачає лише кроки з боку України, натомість Польща не те, що не виконала раніше взятих зобовʼязань, але навіть не задекларувала, що взагалі це зробить. Тут йдеться, зокрема, про відновлення меморіальної дошки на могилі вояків УПА на горі Монастир.
«Чудово, що міністри закордонних справ України та Польщі “рішуче налаштовані розв’язати спірні питання нашого спільного минулого в ім’я загальнолюдських цінностей і в християнському дусі”. Але конкретне бачення цього розвʼязання чомусь звелося до односторонніх зобовʼязань України, яка “підтверджує відсутність перешкод для проведення польськими державними інституціями і приватними компаніями у співпраці з відповідними українськими інституціями пошукових і ексгумаційних робіт на території України згідно з законодавством України та заявляє про готовність позитивно розглядати заявки з цих питань”. Жодного слова про вшанування загиблих українців та їх місць поховань в Польщі немає», – написав на своїй сторінці у Facebook український історик, політик та колишній очільник українського ІНП Володимир Вʼятрович.
Подібну думку висловила також політична оглядачка, експертка з українсько-польських відносин Ольга Попович: «З позиції українських інтересів та партнерства з Польщею, декларація українського міністра Сибіги цілком слушна і потрібна. Попри це, я досить критично оцінюю подальші польсько-українські відносини у цій площині. Адже для вирішення спірних моментів (а це не лише тема пошукових робіт та ексгумацій) має бути готовність до компромісу обох сторін. На жаль, з польського боку ця готовність не проглядається. Щонайменше, в заявах польських політиків та експертів нема цієї готовності».
Однак у Міністерстві закордонних справ України запевнили, що фіналізована главами МЗС України і Польщі у Варшаві угода є взаємною і передбачає, що і з польського боку буде увага і кроки, необхідні для гідного вшанування пам’ятних місць українців у Польщі.
Волинська трагедія 1943 року та мораторій на ексгумацію – довідка
Тема Волинської трагедії 1943 року є однією з найбільш складних та суперечливих в українсько-польських відносинах. У 2016 році у Польщі на законодавчому рівні події 1943 року визнано «геноцидом, вчиненим українськими націоналістами, проти громадян Речі Посполитої», а днем пам’яті визнано 11 липня.
З темою Волині тісно повʼязане також питання вшанування памʼять поляків, які загинули у 1943 році і чиї останки досі знаходяться на території України і не поховані належним чином. Для того, щоб проводити дослідницькі та пошукові роботи, а після цього ексгумацію, польська сторона повинна отримати дозвіл на це від України. Однак в останні роки Україна не розглядала заяви на видання дозволів. Приводом для цього стала серія руйнувань українських могил на території Польщі.
У 2015 році вандали вперше розбили плиту на могилі на горі Монастир, яка була встановлена легально [руйнування українських могил у Польщі відбувалось з 2014 року – ред.]. Хоч польські активісти розбиту плиту поставили назад на могилу, та польська влада залишилась бездіяльною щодо цих випадків. Тоді українська сторона, враховуючи теж і інші руйнування українських могил, виступила до Польщі з проханням про відновлення таблиці та легалізації всіх нелегальних поховань в обох країнах. І як відповідь на бездіяльність на дії вандалів зі сторони польської влади, а також після руйнування місцевою владою нелегальної могили воякам УПА у селі Грушовичі, Україна у 2017 році зупинила видачу дозволів на проведення пошукових та ексгумаційних робіт для поляків на своїй території. У 2019 році президенти Польщі та України домовились про відновлення українського памʼятника і українська сторона відновила видачу дозволів на пошукові роботи для поляків. У 2020 році вандали вдруге і вже повністю розбили таблицю на могилі на горі Монастир. Україна очікувала на повне відновлення таблиці в її первісному стані згідно з двосторонніми домовленостями, але нова таблиця, встановлена польською стороною у 2020 році, не містила переліку імен похованих там воїнів та напису «Полягли за вільну Україну». Оскільки Польща не дотримала своїх обіцянок, Україна знову призупинила видачу дозволів на пошукові роботи та ексгумації.
У червні 2022 року у Києві уряди Польщі та України підписали Меморандум про співпрацю у сфері національної пам’яті, в якому зазначається, що його виконання має розпочатись після тримісячного періоду після скасування воєнного стану по всій Україні. У меморандумі йдеться про «співробітництво держав в розшуку, ексгумації, похованні, відзначенні, легалізації, реконструкції та правової охорони місць вшанування та поховань. Для цього планується створення українсько-польської робочої групи, яка виконуватиме спільні домовленості». Однак попри меморандум, польські політики та високопосадовців на рівні премʼєра та міністра оборони почали заявляти, що без розв’язання історичного питання з Польщею Україна не зможе вступити до ЄС. Наприкінці серпня цього року Прем’єр-міністр Дональд Туск заявляв: «Україна повинна розуміти, що приєднання до Європейського Союзу означає входження в зону політичних та історичних культурних стандартів. Поки українська сторона не буде поважати ці стандарти, Україна точно не стане членом європейської сім’ї». Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш був менш дипломатичний і відверто сказав, що «без вшанування жертв Волині не може йти мови про вступ України до ЄС».
Ще раніше колишній очільник Міністерства закордонних справ Польщі Яцек Чапутович назвав політику Польщі щодо України «політикою гієни». Чапутович наголошував, що розмови з Україною на тему Волині мають зачекати, адже Україна перебуває у стані війни з Росією і це для неї зараз є основним. Щобільше, колишній дипломат підкреслив, що на цю тему в обидвох сторін виникають «певні неточності» і польська сторона не виконала своєї обіцянки щодо відновлення таблиці на могилі загиблих українських вояків.
«Вже не війна, а інші теми у наших стосунках взяли гору. Я сподіваюся, що нещодавня спільна заява міністрів закордонних справ Польщі та України принесе реальні результати. Водночас я маю претензію до тих польських політиків та експертів, які доклалися до того, що теми “невдячної України”, а потім і Волині, замінили тему російської агресії та небезпеки, яка загрожує також Польщі. Я досі вважаю, що це, м’яко кажучи, не відповідний час», – зазначив польський журналіст Пьотр Андрусечко.
Анастасія Верховецька
