13 липня у Варшаві відбулася зустріч з Рефатом Чубаровим – очільником Меджлісу кримськотатарського народу. Під час зустрічі говорили про важливість прийняття постанови «Про вшанування памʼяті жертв геноциду кримських татар», ситуацію кримських татар, а також про прогнози щодо подальшого перебігу подій у російсько-українській війні. Про найважливіші тези розмови – у матеріалі порталу «Наш вибір».
13 липня у Центрі кінокультури ім. Анджея Вайди відбулася зустріч з Рефатом Чубаровим. Захід був організований ініціативою Євромайдан-Варшава / Euromaidan-Warszawa, а проводив зустріч журналіст та громадський активіст Євген Клімакін. В обговоренні також брав участь Ескендер Барієв – голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу.
Чому прийняття постанови «Про вшанування памʼяті жертв геноциду кримських татар» важливе
12 липня Сейм Польщі прийняв постанову «Про вшанування памʼяті жертв геноциду кримських татар», визнавши депортацію кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. За її ухвалення проголосували 414 депутатів. Польща стала п’ятою країною, яка це зробила, після України, Канади, Литви та Латвії. Ця подія має дуже велике значення для кримських татар, особливо зараз, на тлі російської агресії.
«Оцінка того, що сталося з кримськотатарським народом протягом XX століття, і особливо насильницьке вигнання, депортації – це частина нашої діяльності. Коли ми створювали Меджліс кримськотатарського народу, у 1991 році <…> ми прямо написали в статуті, що одним з завдань нашої діяльності є визнання депортації геноцидом. Всі наші біди, які нас спіткали з 1944 року, вони всі пов’язані з депортацією», – пояснив Рефат Чубаров.
Очільник Меджлісу наголосив, що репресовані люди упродовж 45 років не могли повернутися на рідні землі, а усі спроби повернення каралися кримінально: «Нас 45 років не було на батьківщині. Ми втратили дуже багато <…> Ви уявіть собі, якби, не дай Боже, ви би мали відношення до цієї спільноти, яка 45 років не живе на своїй батьківщині. Не просто людина – народ за межами батьківщини». Рефат Чубаров розповів, що тоді у Криму протягом 4-5 років було змінено 1460 назв населених пунктів, пов’язаних із кримськими татарами, та знесено кримськотатарські кладовища. Кримські татари, які змушені були проживати за межами своєї батьківщини, 45 років не мали власних шкіл. Щобільше, вони не мали права називатися кримськими татарами. Їх називали «татарами, що раніше проживали в Криму».
Навіть після того, як розпався Радянський союз і Україна отримала незалежність, дуже складно було говорити про геноцид кримських татар, оскільки українське суспільство не було до цього готове. Також справу ускладнювало те, що про кримських татар ширилося дуже багато стереотипів, а політичні сили, такі як Комуністична партія України, налаштовували українське суспільство проти кримських татар, говорячи про те, що вони були зрадниками під час Другої світової війни і намагаючись прищепити образ кримчаків-сепаратистів. Але ситуація змінилася у 2014 році, коли російські війська увійшли до Криму.
«Ті, кого боялися й вважали потенційними сепаратистами, у 2014 році вийшли з українськими прапорами <…> Люди побачили, що кримські татари кажуть про те, що Крим – це Україна. А ті, кого вважали братами, поводилися по-іншому. Це було кардинальне змінення ставлення й після того українськими політиками ухвалювалися різні рішення, які наближали нас до вчорашнього дня в Сеймі. Верховна Рада України приймала документи, пов’язаними з депортацією, у яких закликала інші парламенти оцінити цю катастрофу. Але найголовніше, що український парламент сам ухвалив це рішення у 2015 році», – зазначив Рефат Чубаров.
Як підкреслив політик, наразі дуже важлива політична й правова оцінка депортації кримськотатарського народу. Вже неможливо притягнути до відповідальності винуватців. Але потрібно зробити усе, щоб запобігти подібному геноциду в майбутньому. Тож дуже важливо говорити про цю подію й робити усе, щоб про неї дізналися якомога більше людей.
Яка ситуація кримських татар після 2014 року
Після подій 2014 року багато людей були змушені залишити свої домівки. До захоплення Криму росіянами на його території проживало 300 тисяч кримських татар. Але після 2014 року багато з них виїхали.
«Нас дуже мало збереглося внаслідок усіх цих катастроф, які відбулися в історії. Вважається, що напередодні російського вторгнення в Криму проживало 300 тисяч кримських татар. Якщо взяти чисельність Автономної республіки Крим – це 15%. І з окупації Криму по сьогоднішній день називають різні цифри – від 35 до 50 тисяч кримських татар були змушені залишити Крим», – підкреслив Рефат Чубаров і додав, що кримські татари дуже «чіпляються за півострів», оскільки вони довго боролися за право проживати на ньому.
До вересня 2022 року ситуація з вимушеним виїздом кримських татар була помітною, але колосальною. Однак після оголошення Росією мобілізації у 2022 році люди стали виїжджати активніше, щоб її уникнути. За совами Чубарова, було помітно, що Росія, під час мобілізації в Криму намагається призвати до свого війська якомога більшу кількість кримських татар, аби пізніше використати їх «як гарматне м’ясо». У той час Меджліс звернувся із заявою до свого народу уникати мобілізації. Під час розмови Євген Клімакін зазначив, що є теорія про те, що мобілізація в Криму – це тіньовий спосіб етнічних чисток. Рефат Чубаров погодився з цією думкою і зазначив, що представники Меджлісу постійно наголошують на цьому під час різних правових форумів.
Яка ситуація з кримськими політичними в’язнями
За словами Ескендера Барієва, станом на 13 липня 2024 налічувалося 205 кримських політичних в’язнів, серед яких 132 – представники кримськотатарського народу. 151 політв’язень знаходиться в колоніях на території Російської Федерації, з них 97 кримських татар. Існує певна класифікація політичних в’язнів у Криму. Їх можна поділити на три категорії: політичні в’язні, які пройшли через судові процеси, цивільні заручники (яких утримують в катівнях на окупованих територіях: їхню кількість важко встановити, таких людей може бути тисячі) й військовополонені.
Як зазначив Рефат Чубаров, у російських в’язницях сидять дуже різні люди з Криму, але їх об’єднує те, що вони не підтримують окупацію півострова і їхні терміни і катування, а також те, що кримських татар зазвичай не включають у списки на обмін, є неприхованою помстою за це. Більшість ув’язнених у колоніях засуджені на терміни понад 10 років і серед них є ті, які важко хворіють. Як правило, людей засуджують як терористів або диверсантів. А насправді, за словами Чубарова, людей тримають за те, що вони не піддалися катуванням і не втратили гідність. Голова Меджлісу навів слова нещодавно звільненого Нарімана Джеляла про те що, «у російських тюрмах тисячі українських патріотів».
На питання польської воєнної кореспондентки Моніки Андрушевської з приводу того, як люди, що перебувають у Польщі можуть допомогти політичним в’язням, Ескендер Барієв відповів, що потрібно постійно говорити й спілкуватися з польськими політиками й представництвом ОБСЄ у Варшаві. Він зазначив, що ця інформація повинна постійно з’являтися в новинному просторі. Також потрібно проводити різні заходи, які нагадують про політв’язнів.
«Самому політв’язню, який вже за ґратами, ми не допоможемо, – наголосив Рефат Чубаров і додав – Але ми маємо створити навколо нього таку ситуацію, щоб його якомога швидше звільнили й не катували». Також він зазначив, що важливо забезпечити безпеку його родині й дітям.
Чи можлива деокупація Криму й повернення кордонів 1991 року – припущення Рефата Чубарова
Відповідаючи на питання, чи можлива деокупація Криму й повернення кордонів 1991 року, Рефат Чубаров зазначив, що більшість фахівців сходяться на думці, що це відбудеться військовим шляхом. Є можливість, що Крим звільнять дипломатичним шляхом, але в цьому випадку Росія повинна бути в такому стані, коли в неї не залишиться вибору.
«Сьогодні ми розуміємо одне: за будь-яких умов за життя Путіна Крим для нього є його власною червоною лінією. Він його віддавати не буде. Це для нього це однозначно політична смерть, а можливо й фізична», – додав Чубаров.
Говорячи про можливість перемовин, політик наголосив, що в Україні зараз є політики, які хотіли б піти цим шляхом. Але українське суспільство їх не підтримує. Чубаров підкреслив, що в майбутньому можливі провокації й тиск на українське суспільство, щоб воно змусило владу погодитися на перемовини з Росією і розглянути територіальні поступки. А цього ніяк не можна допустити. «Потрібно зробити так, щоб люди не впадали у відчай: говорити правду й укріплювати сили і міжнародну підтримку. Також потрібно пояснювати суспільству, що буде якщо ми здамо Крим або Донбас. Суспільство має усвідомлювати, що це не зупинить Росію, – підкреслив Рефат Чубаров і додав: – Ми всі кричали у 2014 році, що треба зупинити це в Криму, інакше буде біда. Але нас тоді не почули. <…> Поступитися Кримом – це означає поставити хрест на економічній і військовій безпеці України. України не буде без Чорного моря. А той, хто буде в Криму, буде контролювати Чорне море».
Прогнози Рефата Чубарова щодо подальшого перебігу подій у російсько-українській війні
Відповідаючи на питання щодо прогнозу подальшого розвитку подій у російсько-українській війні, Рефат Чубаров зазначив: «Потрібно готуватися до війни, яка буде тривати. Я це говорю з великим сумом <…> деякі речі, що зараз відбуваються, мене дуже розчаровують. <…> Століття минають, а ті події, що відбуваються, дуже нагадують ті, що люди вже переживали раніше».
Політик зазначив, що наразі дуже важлива консолідація українського суспільства, якої немає: «Багато про що не говориться. Зараз є нібито різні рівні існування людей. Окопи – це одне; села, де вже наполовину мобілізовані чоловіки – це друге; міста, де максимально сконцентровані можливості людей, людський капітал – це третє <…> Тут дуже велика відповідальність має покладатися на владу. Влада єдина може об’єднати людей, але для цього їй потрібно бути для них зрозумілою».
Відповідаючи на питання глядачів, Рефат Чубаров зазначив, що ця війна призведе до своєрідного тектонічного зсуву. Після її завершення може відбутися переформування світового порядку та реорганізація системи ООН. Також Рефат Чубаров і Ескендер Барієв наголосили, що найкраще, що зараз може зробити українське суспільство – це не мовчати про те, що відбувається. Потрібно фіксувати інформацію про це й висвітлювати це в світовому інфопросторі.
Тетяна Шарапова