24 серпня на Замковій площі у Варшаві відбулося вручення нагород Stand With Ukraine – відзнаки, якою українська спільнота дякує полькам та полякам за підтримку України під час війни. Цьогоріч нагороду отримали митці, волонтери, активісти та освітяни – люди, чиї дії допомагають українцям у Польщі та в зоні бойових дій. Хто вони?
Нагорода Stand with Ukraine заснована у 2023 році однойменним фондом у Польщі на знак вдячності від українського суспільства полькам та полякам за їхню допомогу та підтримку України у боротьбі проти Росії, інтеграції до ЄС, а також за значний внесок у розвиток українсько-польських відносин.
Рішення про надання нагороди ухвалює журі у складі експосла України в Польщі Андрія Дещиці, української акторки Римми Зюбіної, ветеранки та громадської діячки Марії Берлінської, головного капелана Сил Територіальної оборони о. Сергія Дмітрієва, активістки Наталії Панченко та журналіста Євгенія Клімакіна.
Як підкреслюють організатори, форма нагород Stand With Ukraine є особливою: у кожній статуетці вмонтовано фрагмент знешкодженої російської військової амуніції. А це, своєю чергою, є нагадуванням, що Росія не є непереможною, а добро та солідарність – сильніші за зло.
Як зазначив ініціатор премії Євген Клімакін: «Ця нагорода – голосна подяка тим, хто разом з нами бореться за свободу та гідність. Ми хочемо, щоб мільйони українців і українок знали імена людей, які не залишили нас сам на сам з війною».
Цьогорічними лауреатами нагороди Stand With Ukraine стали: Беата Бєронська-Лях, д-р Якуб Карновський, Кшиштоф Глуховський, Войцех Тохман та Агнєшка Голланд. Розповідаємо про них більше.
Войцех Тохман
Войцех Тохман – польський письменник і репортажист, лауреат численних літературних нагород. Низку його книг перекладено українською: «Ти наче камінь їла» (2022), «Сьогодні ми намалюємо смерть» (2023) та «Піяння півнів, плач псів» (2024), переклад здійснив Андрій Бондар.
Від початку повномасштабної війни в Україні Тохман активно волонтерить, рятуючи тварин із прифронтових територій, регулярно доставляє корм, ліки та обладнання до Харкова, Круп’янська та інших міст, а також підтримує найбільший у Європі притулок у Федорівці, де знайшли прихисток близько чотирьох тисяч собак і котів.
«Моя Польща розуміє і дякує українкам та українцям за те, що ви воюєте за нас. Моя Польща цінує те, що ви проливаєте за нас кров. Моя Польща вдячна вам. Ви також є частиною моєї Польщі, за що я вам дякую!» – промовив зі сцени Войцех Тохман.
Агнєшка Голланд
Агнєшка Голланд – культова польська режисерка, авторка фільму «Ціна правди» (польська назва – «Obywatel Jones»), присвяченого темі Голодомору. Саме за цю стрічку у 2019 році Агнєшку Голланд було відзначено орденом княгині Ольги III ступеня.
Режисерка неодноразово виступала з підтримкою України. Поруч з іншими режисерами світової слави закликала звільнити ув’язненого росіянами Олега Сенцова. У травні 2022 року Голланд розкритикувала Каннський кінофестиваль за участь у програмі фільму «Дружина Чайковського» російського кінорежисера Кіріла Сєрєбрєннікова. «Якби це залежало від мене, я б не включала російські фільми в офіційну програму фестивалю, навіть якщо Кіріл Сєрєбряніков і талановитий артист», – сказала тоді режисерка.
З перших днів повномасштабної війни Голланд використовує свій авторитет і голос у міжнародному просторі, щоб наголошувати: Україна воює за всіх нас.
Режисерка брала участь у варшавських мітингах на підтримку України, а улітку 2022 року підтримала акцію з купівлі «Байрактара» для Збройних сил України, яку організував польський журналіст Славомір Сєраковський.
У своєму виступі під час нагородження Голланд сказала: «Поляки показали своє найпрекрасніше обличчя – емпатії, гостинності, солідарності та людяності – коли після початку повномасштабної війни ми приймали українських біженців та біженок. Нам сподобалося це обличчя. Ми показали його Європі і стали взірцем для наслідування. Це був наш приклад того, як можна ділитися і підтримувати один одного, попри труднощі. Дякуємо всім, хто був і залишається з нами в Польщі – ваша присутність для нас є даром, і ми хочемо, щоб ви почувалися тут як удома».
Беата Бєронська-Лях
Беата Бєронська Лях – засновниця і директорка кінофестивалю Ukraїna! Festiwal Filmowy – проєкту, що від 2016 року поєднує Україну та Польщу.
Завдяки її зусиллям щороку тисячі поціновувачів кіно мають можливість переглядати новинки українського кінематографа, а фільми українських режисерів показують по всій Польщі: після відкриття у Варшаві фестиваль мандрує 13 найбільшими містами країни.
Діяльність Беати Бєронської-Лях є важливою частиною культурної дипломатії, яка дозволила багатьом полякам подивитися на Україну з іншої перспективи – через мистецтво.
«Коли у 2016 році відбувся перший фестиваль, я думала, що пройде лише кілька показів у Варшаві. Сьогодні ми є і у Варшаві, і в тринадцяти інших містах Польщі. Ми показали понад три сотні українських фільмів. Вони є нагадуванням, що війна в Україні триває. Нехай світ про це пам’ятає», – виголосила Беата Бєронська-Лях під час свого нагородження.
Д-р Якуб Карновський
Д-р Якуб Карновський – викладач, економіст, президент Kredobank та ініціатор студентського наукового гуртка відбудови України при Варшавській школі економіки (SGH). Він поєднує фінансові знання з громадською діяльністю, допомагаючи молоді готуватися до відбудови України після війни.
Як член незалежних наглядових рад Укрзалізниці та Укрпошти, Якуб Карновський, спираючись на свій попередній досвід (колишній очільник правління польської державної залізниці), допомагав впроваджувати новітні технології в роботу цих установ під час війни.
Під час нагородження Карновський наголосив «Україна потрібна Польщі, а Польща потрібна Україні – не лише з сентиментальних причин, а й з економічних. Україна потребує НАТО, але НАТО також потребує України з її потужною та загартованою в боях армією, яка показала, що Росія не є військовою державою».
Кшиштоф Глуховський
Кшиштоф Глуховський – директор Краківського театру ім. Юліуша Словацького. Ще до 2022 року він відкрив двері сцени для української публіки, субтитруючи вистави українською. Після початку повномасштабного вторгнення театр став прихистком для близько сімдесяти тисяч українських біженців. Протягом трьох з половиною років фасад театру прикрашав український прапор, через що на Глуховського чинили тиск.
Його позиція стала прикладом того, що культура не може стояти поза політикою, а навпаки – надавати допомогу тим, хто її потребує.
Під час вручення нагороди директор сказав: «Ми в театрі Словацького завжди говоримо нашим братам українцям: не дякуйте, тут не треба дякувати. Це ви, український народ, стоїте на передовій проти страшного варварства, яке йде зі сходу. Це ми дякуємо вам. Бо не буде вільної Європи, не буде вільної Польщі без вільної України».
Діана Прудник
