Останніми місяцями фонд «Український дім» у Варшаві дедалі частіше стає об’єктом інформаційних атак – від діпфейків і фейкових сторінок до підроблених листів із проханням про фінансову підтримку. У самій організації переконані – йдеться не лише про репутацію однієї інституції, а про ширшу спробу вплинути на суспільні настрої та підірвати взаємну довіру.
Фонд як зручна мішень
Фонд «Український дім» (раніше – «Наш вибір») працює у Варшаві понад 15 років. Організація надає правову, інформаційну та соціальну підтримку українцям, проводить консультації, освітні та культурні заходи, а також сприяє розвитку польсько-українського діалогу. Після початку повномасштабної війни фонд став однією з найпомітніших українських інституцій у Польщі – і саме висока впізнаваність робить його зручною мішенню для маніпуляцій.
Як розповів у розмові з «Нашим вибором» Олександр Пестриков з відділу адвокації «Українського дому», за останні два роки проти організації застосовували різні методи дезінформації – від підроблених електронних адрес і фейкових документів у соцмережах до діпфейків, відео з накладеною звуковою доріжкою, анімаційних роликів з імітацією голосу та фейкових Telegram-каналів.
Однією з найбільш небезпечних тенденцій стали листи, які від імені фонду надсилають органам місцевого самоврядування та іншим інституціям із проханням про фінансову підтримку. Іноді про підробку вдається дізнатися лише тому, що адресат відповідає на офіційну електронну адресу, а не ту, з якої було надіслано звернення.
Останні випадки лише підтверджують – атаки мають системний характер. Серед прикладів – фейкова сторінка у соцмережах, що видавала себе за державну інституцію та натякала на нібито кримінальну відповідальність голови фонду Мирослави Керик. Паралельно поширювалися діпфейки, у яких очільниця організації нібито грубо критикувала польський уряд і вимагала фінансової підтримки для України.
Більшість таких атак організація помічає не одразу – часто вже після того, як вони встигли поширитися.
«Наш відділ комунікації моніторить згадки про “Український дім” у TikTok чи Facebook. Але майже завжди ми дізнаємося про фейки досить пізно. Наприклад, пост від нібито спеціалізованої прокуратури активно розповсюджувався близько тижня – і лише на п’ятий чи шостий день ми його помітили», – каже Олександр Пестриков.
За його словами, додатковим сигналом стає реклама – деякі фейки просувають платно, що може свідчити про цілеспрямованість таких кампаній.
Як працює сучасна дезінформація
Як пояснює Олександр Пестриков, інформаційні атаки не виникають у вакуумі – вони вписуються у ширші суспільні дискусії та підсилюють страхи, які вже існують.
Показовим прикладом маніпуляції стала фейкова сторінка у Facebook, яка видавала себе за «спеціалізовану прокуратуру з питань злочинів на ґрунті ненависті у Варшаві», про яку йшлося вище. В одному з дописів стверджувалося, що прокуратура нібито розглядає справу проти голови фонду «Український дім» Мирослави Керик через висловлювання, «ворожі до польського народу», та нагадувалося про кримінальну відповідальність за публічні заяви.
Цей «вкид» з’явився на тлі підготовки реформи, яка передбачає створення в Польщі мережі спеціалізованих прокуратур для розслідування злочинів, скоєних з мотивів ненависті. Ініціатива має на меті підвищити ефективність розслідувань і посилити захист груп, які найчастіше стають жертвами таких правопорушень – зокрема мігрантів, біженців, представників релігійних, сексуальних чи національних меншин.
У цьому контексті фейк фактично використовувався не лише, аби атакувати голову української організації, але і дискредитувати реальну державну ініціативу: інституція, покликана захищати від мови ненависті, у підробленому повідомленні фактично зображається як інструмент переслідування.
Від Хануки до «Укрополіну»
Деякі інформаційні атаки проти «Українського дому» прямо апелюють до конспірологічних теорій, які вже тривалий час циркулюють у польському інформаційному просторі.
Зокрема, нещодавно у соцмережах поширювалися відео, де нібито від імені фонду закликали поляків донатити на українське військо під час святкування Хануки та навіть «додати ще одну свічку до ханукії» на знак підтримки армії. Такі ролики не лише дискредитують «Український дім» – вони водночас активують одразу кілька чутливих тем: війну, фінансову допомогу та міжетнічні відносини.
Цей приклад добре вписується у конспірологічну теорію про так званий Укрополін. Вона є еволюцією старішого міфу про «Полін» – вигадану державу, якою нібито керують із-за кордону. У новій версії прихильники змови лякають поляків втратою державності, стверджуючи, що українці поступово «поглинають» польський простір. Для цього часто використовують вирвані з контексту новини або відверто вигадані «докази» – наприклад, повідомлення про перевагу українців у різних сферах життя.
Важливо, що ці теорії нерідко поєднують антиукраїнські та антиєврейські мотиви, просуваючи ідею нібито прихованого союзу між різними національними групами. Саме тому провокації, пов’язані з єврейськими святами або символами, можуть мати значно ширший резонанс, ніж здається на перший погляд.
Дослідники дезінформації неодноразово зазначали, що використання наративу «Укрополіну» спрямоване передусім на розкол польського суспільства та зниження підтримки України. Апелюючи до страху втратити контроль над власною державою, автори таких повідомлень намагаються викликати недовіру до українців і скепсис щодо подальшої допомоги.
Посварити партнерів і зруйнувати співпрацю
Ще один поширений наратив – що українці нібито є невдячними та постійно вимагають більшої допомоги. Підроблені листи або фейкові заяви про брак ресурсів підкріплюють саме це уявлення.
Показовий випадок стався 11 лютого, коли фонд отримав відповідь від депутатки Ради міста Кракова на звернення, нібито раніше надіслане від імені президентки «Українського дому» Мирослави Керик.
Із документа випливало, що організація могла просити додаткові кошти на ініціативи, пов’язані з Україною. У фонді заявили, що жодних листів до міської ради не надсилали. Після контакту з депутаткою вдалося отримати копію звернення. У фейковому листі від імені Мирослави Керик просили, зокрема, одноразову дотацію у розмірі 50 тисяч злотих, фінансування службового автомобіля та підтримку інформаційної кампанії для української громади.
За словами представників фонду, це вже не перший подібний інцидент – наприкінці грудня схожий лист надійшов із Канцелярії Сейму.
«Хтось спеціально намагається посварити українські організації з польськими самоврядуваннями. Якщо депутат отримує лист, який виглядає справжнім, це лише утвердить переконання, що українські організації постійно щось вимагають», – зазначає Пестриков.
Не можна виключати і фінансовий мотив: «Могло трапитися так, що людина відповіла б і запитала, куди переказати гроші. Тож хтось міг би і заробити, і водночас посварити нас із партнерами».
У таких схемах жертвами стають не лише громадські організації – в оману можуть вводити і державні установи, і місцеву владу. Подібні провокації особливо небезпечні, адже б’ють по довірі між інституціями, без якої неможлива ефективна співпраця.
Дезінформація працює там, де є сумніви
Попри хвилю фейків, фонд не бачить масового відтоку партнерів. Найбільший ризик – вплив на тих, хто ще не сформував чіткої позиції.
«Є люди, які вже потрапили під вплив ворожих наративів і потребують постійного підтвердження своїх переконань. Фейки посилюють страхи, які вже існують», – говорить Пестриков.
У результаті межа між правдою і фейком для частини аудиторії починає розмиватися.
Невидимі наслідки атак
За словами представника фонду, для команди організації такі атаки несуть не лише репутаційний виклик, а й постійний психологічний тиск.
«Коли нас атакують і пишуть неправду, ми це сприймаємо дуже тяжко – навіть якщо не подаємо вигляду», – пояснює Пестриков.
Крім того, організація змушена витрачати ресурси на заяви до правоохоронців, пояснення та кризову комунікацію – час, який міг би йти на допомогу людям.
На цей час про усі випадки дезінформації повідомляють відповідні структури. Розслідування тривають, однак швидких результатів поки немає. У фонді не виключають, що йдеться не про одну скоординовану кампанію, а про кілька окремих джерел дезінформації.
Жертвою таких атак є польське суспільство
У фонді наголошують – наслідки таких кампаній виходять далеко за межі репутаційних ризиків однієї організації.
«Це не тільки атака на нас, а й на те, що поляки називають spójność społeczna – суспільну згуртованість, тобто довіру один до одного. Коли одна частина людей починає не довіряти іншій, це стає проблемою для всієї країни. Тому жертвою таких атак є польське суспільство загалом», – говорить Пестриков.
Він додає, що подібні ситуації демонструють, наскільки складно інституціям захищати свої права у контексті інформаційних атак:
«Ми подаємо заяви, частина з них перебуває в роботі, але не завжди зрозуміло, що відбувається далі. Це поступово підриває віру в те, що закони справді можуть захистити».
Попри це, у фонді переконані – це не зупинить його діяльність: «”Український дім” і далі працюватиме та виконуватиме свою місію. Водночас ми вже усвідомлюємо: один із нюансів нашої роботи – бути готовими до атак і приділяти більше уваги безпеці, зокрема захисту даних співробітників».
О.K.
