У Польщі готуються до системної реформи розслідування злочинів на ґрунті ненависті. Міністр юстиції Вальдемар Журек оголосив про створення мережі спеціалізованих прокуратур, які займатимуться такими справами по всій країні. Відповідні зміни має запровадити розпорядження Міністерства юстиції, робота над яким ще триває.
Як повідомляє Gazeta Wyborcza, планувалося, що документ набуде чинності з 1 січня 2026 року, однак процес підготовки розпорядження досі не завершено. Його ключовою ідеєю є концентрація справ про злочини, мотивовані ненавистю та упередженнями, у визначених прокуратурах, які матимуть відповідну спеціалізацію.
Які планують зміни?
Згідно з проєктом, розслідування злочинів на ґрунті ненависті в масштабах усієї країни здійснюватимуть 12 районних прокуратур, зокрема в Ломжі, Валбжиху, Ченстохові, Познані та Варшаві. Окремо справами найбільшої складності та суспільної ваги займатиметься Окружна прокуратура у Варшаві.
Загалом після набуття чинності розпорядження всі такі провадження мають вести близько 30–45 спеціально підготовлених слідчих з 13 визначених підрозділів. Міністерство пояснює, що спеціалізація – одна прокуратура на округ – має пришвидшити розгляд справ і підвищити ефективність переслідування винних.
У відомстві прямо вказують на дві причини змін – зростання кількості злочинів, мотивованих упередженнями, та незадовільну якість частини нинішніх проваджень. У Міністерстві юстиції наголошують, що випадки безпорадності правоохоронних органів у таких справах, особливо резонансних і медійних, підривають довіру до прокуратури та створюють відчуття безкарності.
Окремо звертається увага на роль інтернету та інструментів штучного інтелекту, які дедалі частіше використовуються для дезінформації, маніпуляції суспільними настроями та зниження чутливості до насильства.
Координаційну роль у новій системі відіграватиме група з кількох слідчих Окружної прокуратури у Варшаві. Саме вона має напрацювати єдину методику ведення таких справ і відповідати за навчання прокурорів з районних прокуратур.
У Міністерстві юстиції пояснюють, що добре підготовлений прокурор, який має за плечима десятки справ про злочини з ненависті, працює значно швидше та ефективніше. Такий фахівець не пропускає важливих деталей, уникає зайвих процесуальних дій і мінімізує ризик помилок. Крім того, він є повноцінним партнером як для поліції, так і для адвокатів та судів.
Прокурор Мацей Млинарчик
Важливу роль у новій системі спеціалізації прокуратур має відігравати прокурор Мацей Млинарчик – один із найдосвідченіших польських фахівців у справах, пов’язаних зі злочинами з ненависті. Саме він багато років займається розслідуванням таких правопорушень, зокрема справ щодо поширення мови ненависті та закликів до насильства в інтернеті.
Як повідомляє Euronews, Млинарчик входить до кола ключових експертів, залучених до формування нової моделі. Центральним елементом системи має стати Окружна прокуратура Варшава–Прага, яка відповідатиме за найскладніші справи та за навчання спеціалізованих прокурорів з інших регіонів.
Млинарчик пояснює, що визначені прокуратури займатимуться не лише класичними злочинами з ненависті, а й ширшим спектром правопорушень – зокрема побиттями, погрозами, публічними образами, закликами до насильства, прославлянням злочинів (наприклад, Голокосту), переслідуванням (сталкінгом) чи нищенням майна – якщо мотивом дій були такі ознаки, як національність, колір шкіри, віросповідання, стать або сексуальна орієнтація потерпілих. Загалом проєкт розпорядження охоплює понад 30 типів злочинів, і на цьому етапі їхній перелік не планують розширювати.
За словами прокурора, нинішня модель спеціалізації є більш продуманою, ніж аналогічне рішення 2014 року, коли було призначено близько 50 прокуратур. Частина з них тоді фактично не займалася такими справами, що унеможливлювало накопичення досвіду. Тепер пріоритетом стало визначення тих підрозділів, які в попередні роки демонстрували високу якість роботи та реальні результати. Враховували також кадрові ресурси й, там де це було можливо, обирали прокуратури поза найбільшими містами – через високу ротацію кадрів у мегаполісах.
Окремий акцент зроблено на системному навчанні. Заплановані як початкові, так і регулярні поглиблені тренінги з обміну досвідом, у форматі аналізу реальних справ. До навчання залучатимуть не лише досвідчених прокурорів, а й зовнішніх експертів – з цифрової криміналістики, мовознавства, психології, культурології, історії тоталітарних режимів та дослідження діяльності радикальних рухів. Передбачено також підготовку спеціального методичного посібника для прокурорів і поліціянтів.
Млинарчик наголошує, що спеціалізація не означає автоматичне переслідування кожного різкого висловлювання. Там, де немає складу злочину, прокурор зобов’язаний відмовити у відкритті провадження або його закрити – але з чітким і зрозумілим обґрунтуванням. Саме фахова спеціалізація, за його словами, має гарантувати якість як обвинувачень, так і таких рішень.
Досвід Млинарчика зокрема включає ведення одних із найгучніших справ про мову ненависті в Польщі – проти лідерів руху Rodacy Kamraci, яких було засуджено за публічні заклики до насильства, приниження національних і релігійних груп та прославляння війни Росії проти України. Ці справи, за його словами, добре ілюструють, наскільки важливо розглядати не окремі висловлювання, а всю системну діяльність правопорушників.
Вальдемар Журек: «Це стосуватиметься хейту в широкому розумінні»
Вальдемар Журек у коментарі для Oko.press заявив, що держава має намір переслідувати кожного винного у злочинах з ненависті. За його словами, спеціалізовані підрозділи займатимуться «хейтом у широкому розумінні», незалежно від того, хто є жертвою – українці, євреї, роми чи польські громадяни з іншими поглядами.
Подібна спеціалізація прокуратур уже існувала за часів генерального прокурора Анджея Серемета. Втім, після приходу на посаду міністра юстиції та генпрокурора Збігнєва Зьобри, за оцінкою об’єднання прокурорів Lex Super Omnia, відбулася «ерозія системи правозастосування». У звітах організації йшлося про зволікання зі справами, втручання керівництва прокуратур у провадження та вибірковий захист середовищ, близьких до тодішньої влади. Наслідком цього стало зниження відчуття безпеки серед національних і соціальних меншин.
Проєкт розпорядження передбачає, що визначені прокуратури займатимуться не лише класичними злочинами з ненависті, а й іншими правопорушеннями, якщо з матеріалів справи випливає, що мотивом були певні риси жертви – зокрема стать, вік, інвалідність, сексуальна орієнтація чи гендерна ідентичність.
Раніше урядуща коаліція намагалася закріпити частину цих ознак у Кримінальному кодексі як окремі підстави злочинів з ненависті, зокрема для посилення захисту ЛГБТ+ осіб. Однак ці зміни були заблоковані Конституційним трибуналом, контрольованим партією «Право і справедливість».
Позиція Фонду «Український дім»
Ініціативу Міністерства юстиції підтримали й громадські організації. Фонд «Український дім» звернувся до міністра юстиції з офіційним листом, у якому висловив підтримку проєкту розпорядження щодо визначення спеціалізованих підрозділів прокуратури для розслідування злочинів, мотивованих упередженнями.
У Фонді наголошують, що провадження у справах про злочини з ненависті мають складний характер і вимагають від прокурорів не лише знання кримінального права, а й глибокого розуміння спільнот, які стають жертвами таких злочинів, а також підвищеної чутливості до соціального контексту. Правопорушники нерідко користуються неясністю або складністю правових норм, аби уникнути відповідальності, а тому якість і досвід ведення справи мають вирішальне значення.
Практика самого «Українського дому» – зокрема багаторічний досвід подання заяв і повідомлень про злочини з ненависті – підтверджує, що ефективність розслідувань безпосередньо залежить від рівня спеціалізованої підготовки прокурорів.
Про це говорить і представник Фонду Олександр Пестриков. За його словами, досвід показує, що реакція держави на злочини, мотивовані ненавистю, значною мірою визначається саме досвідом конкретного прокурора. Тому ідея передавати такі справи не до найближчої територіальної прокуратури, а до підрозділів, де працюють фахівці з подібних злочинів, є правильною та необхідною. В «Українському домі» підтримують цю ініціативу й сподіваються, що вона буде реалізована найближчим часом і стане сталою практикою у справах про злочини з ненависті.
У Фонді вважають, що повернення до моделі спеціалізації в структурі прокуратури безпосередньо сприятиме підвищенню ефективності переслідування таких злочинів, кількість яких у Польщі останніми роками систематично зростає.
Контекст. Зростання антиукраїнських настроїв
Проблема мови ненависті в Польщі, за оцінками влади й експертів, стрімко загострюється. Наприкінці листопада Міністерство внутрішніх справ і адміністрації запустило інформаційну кампанію «Слово має значення», реагуючи на зростання кількості злочинів, мотивованих упередженнями.
За даними Національної прокуратури, торік було зафіксовано близько 2 тисяч таких злочинів. Водночас правозахисні організації переконані, що реальна цифра значно вища, адже багато постраждалих узагалі не повідомляють про інциденти. Кампанія має не лише підвищувати обізнаність суспільства, а й відновлювати довіру до державних інституцій.
Поліція також фіксує зростання фізичного насильства. За останні два роки кількість нападів на громадян України зросла приблизно на 66 відсотків. Лише з 1 січня по 31 липня 2025 року було зареєстровано 543 злочини проти українців, мотивовані ненавистю, ксенофобією та нетерпимістю. Для порівняння, за аналогічний період роком раніше таких випадків було 384.
Паралельно різко зросла й активність антиукраїнської дезінформації в інтернеті. За даними спільного звіту організації Demagog та Інституту моніторингу медіа, у період з серпня по листопад 2025 року кількість антиукраїнських публікацій у польськомовному сегменті мережі зросла більш ніж удвічі.
Сукупні охоплення таких матеріалів оцінюються у 66,4 мільйона контактів з користувачами. Дослідники підрахували, що кожна людина віком понад 15 років могла щонайменше двічі зіткнутися з ненависницьким або неправдивим контентом про Україну та її громадян.
Найбільшу роль у поширенні таких повідомлень відіграє платформа X – на неї припадає близько 60 відсотків усіх охоплень. Далі йдуть Facebook, Instagram та YouTube.
Типові наративи включають твердження про те, що «Україна сама розпочала війну», заперечення відповідальності Росії, виправдання дій Владіміра Путіна, а також нагнітання страхів щодо втягнення Польщі у війну. Поширюються й меседжі на кшталт «це Польща, а не Укрополь», які формують образ українців як привілейованої групи, що нібито забирає ресурси у поляків.
У десятці акаунтів з найбільшою кількістю антиукраїнського контенту опинився профіль Гжегожа Брауна. Високі позиції займають також інші діячі, пов’язані з «Конфедерацією», а також низка сторінок і медіапроєктів із відверто ксенофобським спрямуванням.
Дослідники наголошують, що антиукраїнська риторика перестала бути поодиноким явищем. Вона активізується щоразу під час подій, які викликають сильні емоції – від політичних рішень і резонансних інцидентів до кримінальних справ. У таких ситуаціях дезінформаційні акаунти намагаються перекласти провину з конкретних осіб на цілу націю, що лише поглиблює суспільну поляризацію.
Ред.
Джерела: Gazeta Wyborcza, Oko.press, Euronews, Demagog
