Найбільша баталія українських іммігрантських груп у Польщі 2021 року – робити щеплення чи ні. Здається, вона цього разу витіснила усі інші інтернет-бійки.
Варшавська фундація «WOT» за підтримки фонду «Наш вибір» вирішила проаналізувати, яким чином антивакцинаторські посили вплинули на іммігрантів у Польщі. Проєкт «Мігрантські спільноти та вакцинація проти COVID-19 в Польщі: боротьба з дезінформацією і піднесення рівня суспільної свідомості» профінансувало Посольство США в Польщі.
«Чого спішиш, на цвинтарі всіх приймають, там немає дискримінації. Краще, добре вивчи інформацію, прочитай інструкцію, про всі побічні дії, і не в пункті, і тоді може оченята відкриються», – це один із тисяч автентичних докорів з липня 2021 року на одній з іммігрантських груп у Польщі. Він був адресований жінці, котра запитала, де може зробити у Варшаві вакцинацію.
У такому докорі – максимально сконцентрована добірка головних претензій антивакцинаторів до щеплень. Мовляв, від них тромби розриваються, люди сліпнуть, перестають народжувати, а відтак, звісно, помирають. У додатку, така інформація, як правило, подається як частина потаємного знання: це замовчують, а якщо комусь і поталанить, то він виживе, проте здобуде страшні хвороби через кілька років.
Плюс «потаємної» подачі інформації у тому, що її не треба підтверджувати жодними джерелами: на те вона й приховується урядами й ЗМІ, що її ніде немає. Та частіше за все підтверджується півправдами, криво перекладеними з американських чи російських джерел сумнівної якості. А півправда гірша від брехні, бо в її основі зазвичай лежить якась правдива інформація, проте маніпулятивно перероблена до зовсім протилежного сенсу, ніж передбачалося.
Зрештою, це дуже добре прослідковувалося в твердженнях антивакцинаторів на іммігрантських форумах у Польщі. На початку 2021 року вони бували аж надто витіюватими – тут люди явно позиціювалися як «біосміття», яким «керуватимуть після щеплень, через 5G управління нанороботами, бо нанороботи будуть працювати у вашому організмі й жити там, харчуючись вами».
Усередині весни посили антиваксерів стають значно більш «вегетаріанськими»: вони вже мало говорять про зовнішнє управління через щеплення, 5G та біороботів , а все частіше намагаються поставити під сумнів якість вакцини: мовляв, неперевірена, мало часу на досліди, а наслідки можуть бути непередбачуваними.
Яскрава межа, коли відбувається зміна антиваксерських посилів, – травень 2021 року. Тобто момент, коли щеплення в Польщі і в усьому західному світі стають загальнодоступними. Антиваксерські посили на іммігрантських групах уже позбавлені дискурсу про «світове управління» і, як правило, звучать у відповідь на нормальні в той час запитання іммігрантів: де і за якими документами в Польщі можна зробити вакцинацію? Що цікаво, теорій змови на групах стає менше, і всі вони зазвичай зустрічаються з опором учасників груп.
Дії держави: хаос і перекладання відповідальності
Насправді дискусія про вакцини – це дискусія про те, наскільки ми довіряємо державі. У випадку іммігрантів і того більше – державі чужій.
У Східній Європі, зокрема в Україні чи Польщі, загалом величезні проблеми з довірою: людей один до одного, до приватних фірм, до держави в цілому. Це потворна спадщина комунізму, котра є навіть в наймолодшому поколінні поляків чи українців: змалечку багатьох із нас запрограмовують, що всі навколо хочуть нас обдурити. І держава, на жаль, не завжди враховує, що власні громадяни ставляться до неї скоріше як до злої мачухи, ніж до турботливої опікунки. Відтак будь-яка дія держави, навіть із добрими намірами, оцінюється багатьма як втручання у власне життя, непотрібне й клопотливе.
Ці проблеми ми особливо відчули під час масової вакцинації. Держави, замість того щоб переконувати мешканців зробити щеплення, почали обмежувати їх адміністративно-наказовим способом. Так швидше, проте величезний мінус у цьому такий, що держава відштовхує від ідеї вакцинації частину своїх громадян, посилює в них недовіру та змушує замикатися.
Жодна з держав на світі під час коронавірусу не здала цей іспит на відмінно. Якщо говорити про іноземців у Польщі, адміністративні проблеми відчувалися протягом усього часу пандемії.
Ще в січні 2021 року польський омбудсмен надіслав у Міністерство охорони здоров’я запитання, яким чином держава буде вакцинувати іноземців, що перебувають на її території. Омбудсмен виходив з позиції, що право на щеплення – це частина права на здоров’я, тобто одного з основних прав людини, котре стосується всіх жителів країни, а не тільки її громадян. Уповноважений з прав людини поцікавився: які формальні речі повинен мати іноземець, щоб отримати щеплення в Польщі? Відповідь не надходила протягом півроку. Лише в червні, коли стало відомо, що вакцин вистачить для всіх, міністерство відповіло: навіть якщо в іноземця немає номера PESEL, вистачить подати номер паспорта, дату народження та місце перебування в Польщі. На основі цих даних лікар може виписати направлення на вакцинацію. Утім, міністерство не дало чітких вказівок лікарям, яким чином перевіряти іноземців, при цьому зазначило, що медики мають запобігати т. зв. «вакцинному туризмові» з-за кордону. Тому, аби додатково перестрахуватися, лікарі вимагали не тільки паспорт, а й інші документи з підтвердженням, що людина тут не з туристичною метою (наприклад, були випадки коли вимагалися трудові договори).
Усе це створило певний бардак у системі, котрий знеохочував іноземців вакцинуватися. У відповідь на це деякі самоврядування (зокрема, Варшава) відкрили так звані «міські» пункти щеплень. На відміну від інших, у них лояльніше ставлення до іноземців , і на сьогодні там можна вакцинуватися в порядку живої черги, маючи лише паспорт (ситуація динамічно змінюється, тому можливі зміни у вимогах стосовно документів. – Прим. ред.).
Виклики, котрі вже існували
У рамах дослідження ставлення іммігрантів до вакцин учасники проєкту провели кілька інтерв’ю. Представниці консультаційного пункту мігрантів при Українському домі у Варшаві зазначили, що спершу питання про вакцинацію ставили переважно люди похилого віку, потім зверталися молодші мігранти, коли мали можливість зареєструватися на вакцинацію. З іншого боку, консультанти подали приклади тих, хто вважав, що краще провести тиждень на карантині в Польщі й зробити тест, ніж вакцинуватися.
Як підсумок дослідження, можна з сумом констатувати кілька фактів. Іммігранти черпають інформацію здебільшого із соціальних мереж. Якраз у групах активізувалися антивакцинатори. Нерідко вони транслювали негативну пропаганду про щеплення з українських чи російських ЗМІ, рідше польських. Посили активакцинаторів змінювалися, часто суперечили собі: так, спершу як загрозу для людини представляли тест (мазок глибоко в носі), а коли вакцини стали масовими, антивакцинатори переконували робити за необхідності тести, а не «небезпечне» щеплення.
Викликом стала відсутність чіткої, позитивної інформації про вакцинацію українською мовою в Польщі. І хоча деякі самоврядування робили кампанії українською, навіть білоруською мовами, їх не було кому розповсюджувати.
Щеплення стали частиною ширшої проблеми – урядовці часто не в стані ясно пояснити правила. У випадку вакцин – навіть не тому, що правила не розуміють чи не знають мови та реалій іммігрантів, а тому що таких правил просто не існує.
Це – загальні виклики, перед якими стоїть як громада іммігрантів, так і польська держава. Пандемія їх чітко увиразнила, хоч вони вже існували. Маємо надію, що висновки будуть зроблені й ми зможемо подолати ці виклики разом.
Ігор ІСАЄВ
Читайте також: Російські наративи про коронавірус і вакцинацію в українських засобах масової інформації
Читайте також: Як пандемія коронавірусу вплинула на мігранток у Польщі
Читайте також: Привілейовані мандрівники? Як коронакриза змінює життя мігрантів
Читайте також: Для всіх охочих чи для обраних? Вакцинація проти COVID-19 у Польщі та Україні