У польськомовному сегменті соцмереж все частіше можна побачити повідомлення, нібито Міністерство національної освіти Польщі підтримало запровадження у польських школах вивчення української мови як другої іноземної. Автори таких повідомлень наголошують на масованості явища і що, мовляв, українська витіснить з навчальної програми німецьку, іспанську чи французьку. Пояснюємо, чи насправді Міністерство робило такі заяви і якою насправді є ситуація з викладанням у польських школах української мови як другої іноземної.
Як повідомляє Demagog, серед польських користувачів Facebook та X поширюється інформація про те, що Міністерство народної освіти Польщі та його очільниця Барбара Новацька нібито підтримали ідею запровадження у школах української мови як другої іноземної. Як зазначають автори окремих дописів, впровадження українською витіснило б з навчальної програми інші іноземні мови – більш популярні та поширені німецьку, французьку чи іспанську.
«Українська мова замість іспанської, німецької чи французької? Такі зміни готує Міністерство національної освіти! […] Це відбувається в ситуації, коли польські діти у Львові та інших містах України зазнають жорстокої асиміляції. Польська держава знову поводиться асиметрично щодо дій України та не дбає про власні інтереси», – йдеться в одному з дописівДопис опубліковано на сторінці товариства Wspólnota i Pamięć, яке декларує як основну свою діяльність, як збереження пам’яті про історію та культуру Республіки Польща в її «історичних кордонах та на благо поляків на Кресах». Термін «креси» вживається в польській історіографії на позначення східних територій І та ІІ Речі Посполитої, які сьогодні становлять території заходу України, Білорусі, Литви та Латвії. В українській історіографії термін має негативне забарвлення та радше не вживається. у мережі facebook.
Інформацію про запровадження української замість інших іноземних мов поширюють, зокрема, партія «Конфедерація» та один з її депутатів Павел Усьондек. Пост останнього у мережі X отримав понад 215 тисяч переглядів. У своєму дописі Усьондек згадує Павла Левчука, наукового співробітника Інституту славістики Польської академії наук (з яким «Наш вибір» робив інтервʼю про українську як другу іноземну в польських школах), який займається розробкою базової навчальної програми для викладання української як іноземною. Натомість далі депутат Конфедерації зазначає, що такі дії призведуть «до ускладнення асиміляції української меншини у Польщі». «Запровадження занять з вивчення української мови за державні кошти польських платників податків є антипольською дією та призведе до подальшого відокремлення молодих українців від решти суспільства», – пише Павел Усьондек та додає, що це може призвести до «утворення українських гетто» в Польщі.
«Уся ця акція, розпочата Барбарою Новацькою, є результатом дій українських дипломатів», – пише далі депутат і згадує повідомлення від Посольства України у Польщі, де батьків українських дітей закликали звертатись до дирекції шкіл з проханням ввести як другу іноземну саме українську мову.
«Вивчення мов у школі є дуже важливою частиною освіти. Однак іноземні мови, що викладаються в польських школах, слід обирати з огляду на їхню корисність і можливість застосування на ринку праці», – читаємо у іншому дописі партії «Конфедерація». На думку авторів повідомлення, запровадження української мови до польських шкіл – це «невиправданий привілей» і «пристосування системи освіти до іммігрантів». У публікації також висловлено припущення, що ті, хто підтримують цю ідею, «керуються українськими інтересами, а не польськими». Завершується допис закликом: «Зупинити правління міністра Новацької в освіті!».
Міністерство національної освіти Польщі: «Ми не плануємо підтримувати запровадження в школах української як другої іноземної»
У відповідь Міністерство народної освіти Польщі опублікувало заяву, де стверджує, що вищезгадані повідомлення не відповідають правді. «Міністерство не планувало і не планує в майбутньому жодних заохочень для директорів шкіл щодо рішення викладати українську мову як іноземну в тій чи іншій школі. Незалежно від того, чи йдеться про учнів, які є громадянами Польщі, чи учнів, які є іммігрантами чи біженцями з України», – йдеться в заяві міністерки освіти Барбари Новацької.
Очільниця Міністерства освіти окремо заявила про те, що також не передбачається жодних змін до іспиту восьмикласника. Будь-які повідомлення про те, що з нового навчального року до переліку предметів може додатись українська мова є неправдивими, – пише міністерка. «Молодь, яка навчається у 8 класі у новому навчальному році, матиме однакові правила екзаменаційного іспиту щодо переліку предметів, що складаються на іспиті, незалежно від того, чи є вона громадянином Республіки Польща, чи іноземцем (включаючи біженця, чи іммігранта з України), тобто всі складатимуть іспит з польської мови, математики та сучасної іноземної мови (без можливості складати українську на цьому етапі)», – йдеться в заяві.
Українська мова як друга іноземна в польських школах – умови та можливості впровадження
Як ми писали раніше, у Польщі дійсно є можливість запровадити у школах українську, як другу іноземну. Однак рішення про це ухвалює не Міністерство, а кожна дирекція школи окремо. Згідно з основною програмою навчання у польських школах, у початковій школі (1-8 класи) діти мають обовʼязок вивчати дві сучасні іноземні мови. Першу іноземну мову вивчають з першого класу, тоді як друга іноземна вводиться у 7 класі. За сьомий та восьмий клас діти повинні опанувати другу іноземну мову на початковому рівні – A1 та A1+.
Саме на цьому етапі і зʼявляється можливість запровадити уроки української. Для цього батьки або представники учнів повинні звернутись до керівництва навчального закладу з відповідним запитом. Однак слід розуміти, що кінцеве рішення про другу іноземну мову абсолютно не залежить від волі батьків.
«Відповідно до польського законодавства, питання введення другої іноземної мови залежить від рішення директора школи, рішення педагогічної ради школи і найголовніше – органу, який фінансує школу та відповідальний за її організацію. У переважній кількості випадків, якщо ми говоримо про державні школи, такою установою є орган місцевого самоврядування, який визначає яким буде бюджет школи і, відповідно, скільки вчителів там працюватиме. І саме орган місцевого самоврядування (міська, районна рада, рада гміни) разом з директором та педагогічною радою школи вирішує, яка мова буде введена як друга іноземна. Ніщо не зобов’язує ані школу, ані директора, ані орган, який провадить школу, визнати якусь конкретну мову як другу іноземну. Тобто батьки можуть піти написати заяву, але немає якоїсь певної кількості звернень – скажімо, 13 заяв від батьків (за кількістю половини учнів у класі) – які б гарантували відкриття групи для ще однієї іноземної мови», – пояснював у коментарі для «Нашого вибору» директор української суботньої школи Українського дому у Варшаві Олександр Пустовий.
Важливо також памʼятати, що можливість запровадження будь-якої сучасної іноземної мови (зокрема української) законодавчо існує з 2017 року. «З того часу діє державна регуляція, яка говорить, що не тільки українці, але взагалі всі, хто має інше громадянство, ніж польське, мають право вивчати мову своєї держави. І якщо збереться група охочих (мінімум 7-9 осіб), тоді дирекція школи повинна надати приміщення в безоплатне користування та матеріали (наприклад, дошку, ксерокс тощо). Натомість організація занять, пошук вчителя, підготовка навчальної програми, наявність підручників та оплата за це все покладається або на посольство чи консульство відповідної держави, або на мовні чи культурні центри громади, який би мав проводити ці заняття», – говорив у розмові з «Нашим вибором» Павло Левчук.
Він також нагадав, що ще у 2017 році такою можливістю скористалась початкова школа №151 у Кракові і там до сьогодні проводяться уроки української. Подібні випадки були також у Вроцлаві та Гданську.
Натомість у 2025 році тема набула нового розголосу. І повʼязано це з останніми змінами до спецзакону про допомогу громадянам України, згідно з якими усі українські діти-біженці зобовʼязані ходити до польської школи – тобто виконувати обовʼязок навчання на рівні з польськими громадянами. «Введення обовʼязку відвідувати українськими дітьми польську школу було пов’язане із тим, що у цих школах буде впроваджуватися так званий український компонент. Міністерство освіти України нас переконувало, що польська сторона за все заплатить. Натомість польська сторона від самого початку говорила, що український компонент може бути впроваджений на підставі цього закону з 2017 року. Тобто Україна повинна сама набирати групи учнів, працевлаштовувати вчителів і так далі», – говорить Павло Левчук. «Ця тема стала приводом до низки дискусій. Зокрема було проведено нараду щодо розв’язання проблемних питань перебування українських громадян за кордоном під головуванням заступниці керівника Офісу Президента України Ірини Верещук, у який я брав участь. І, власне, обговорюючи проблеми громадян України за кордоном я вкотре порушив це питання: якщо ми не можемо використати український компонент, то зробімо хоча б українську мову як другу іноземну», – розповів він у розмові з з «Нашим вибором».
Підсумовуючи, деякі польські праві політичні сили, зокрема партія «Конфедерація», представляють ініціативу запровадження української мови як іноземної у польських школах як загрозу для системи освіти. У своїх заявах вони трактують це як «пристосування школи до іммігрантів» та виступають проти таких змін. Водночас польське міністерство освіти і українські освітяни наголошують, що українська, як і будь-яка інша іноземна мова, може вивчатися в школі лише за бажанням – на підставі потреб конкретної школи, громади чи учнів. Йдеться не про обов’язковість, а про розширення мовного вибору в освітній програмі.
Українські діти в польських школах
За даними Центру громадянської освіти / Centrum Edukacji Obzwatelskiej (CEO) у жовтні 2024 року у польських школах навчалось понад 200 тисяч учнів з України, з яких 152 тисячі – це біженці від війни, а 51 тисяча – діти та молодь, які прибули до Польщі до лютого 2022 року. Ще 31, 2 тисячі українських дітей зі статусом PESEL UKR ходять до дитячих садків, а решта – 11,9 тисячі – це слухачі курсів для дорослих.
Одночасно з цим, за даними реєстру осіб з номером PESEL UKR, в Польщі перебуває 309 тисяч дітей з України. «База даних PESEL UKR є офіційним державним реєстром, але є сумніви щодо того, наскільки вона відображає реальний масштаб перебування дітей та молоді з України в Польщі. Незрозуміло, яка частка зі 157 тисяч (309 тисяч мінус 152 тисячі – прим. ред.) дітей шкільного віку, які зареєстровані в базі даних PESEL UKR, але не відвідують польські школи, бо виїхали з Польщі; продовжують навчання онлайн в останньому класі української школи; перебувають у Польщі і не виконують шкільний обовʼязок», – зазначають у CEO.
За даними звіту ЮНІСЕФ, на замовлення Центру громадянської освіти / Centrum Edukacji Obywatelskiej «Учні з України в польських школах – навчальний рік 2023-2024», українські учні вже здебільшого звикли до польських реалій. Зокрема, вони стали більш активними на заняттях, беруть участь в учнівському самоврядуванні, а багато з них вже покращили свої знання польської мови, що дозволяє їм почуватися більш впевнено серед однолітків та краще засвоювати навчальний матеріал. Однак все ще залишаються актуальними і виклики, серед яких перевантаженість. Учні з України часто почуваються втомленими через велику кількість занять та додаткові уроки польської мови. Часто ці заняття відбуваються у незручний час для учнів: дуже рано або надто пізно, а в групах навчаються учні, різні за віком та рівнем знань.
Деякі учні з України, які гірше знають польську мову, потребують більше часу на те, щоб засвоїти тему та пристосувати свої можливості для участі в обговоренні. Також мовний бар’єр та незнання польського контексту призводять до того, що українські учні мають гірші результати на іспитах, що зменшує їхній інтерес до навчання.
Анастасія Верховецька
