Згідно з польським законодавством всі учні 7-8 класів початкової школи, та у всіх класах ліцею повинні вивчати другу іноземну мову. Якщо перша – це майже завжди англійська, то щодо другої – батьки та учні мають вибір. Саме тому на початку березня 2025 року Посольство України у Польщі опублікувало допис, де закликає батьків, чиї діти навчаються у польських школах, звертатись до директорів та місцевих органів освіти з проханням ввести в школах українську як другу іноземну.
«Наш вибір» поговорив з ініціатором введення української як другої іноземної, науковим працівником Інституту славістики Польської академії наук Павлом Левчуком.
Посольство України у Польщі віднедавна почало закликати батьків, чиї діти вчаться у польських школах, звертатись до дирекції з проханням ввести як другу іноземну саме українську мову. Однак така можливість існує вже давно. Чому про неї почали говорити лише зараз?
Дійсно, така можливість існує з 2017 року. Щоб впровадити іншу іноземну мову, ніж ту, яку вже пропонує навчальний заклад, директор школи повинен отримати від батьків відповідні заяви. Закон не подає чіткого переліку мов, які можуть викладатись як іноземна. Зрештою, мені відомо, що Посольство України писало відповідного листа до польського міністерства і отримало відповідь, що такої регуляції немає, і що насправді результат залежить від директора школи, який в порозумінні з педагогічною радою і органом, який відповідальний за цю школу, буде ухвалювати таке рішення.
Також з 2017 року діє державна регуляція, яка говорить, що не тільки українці, але взагалі всі, хто має інше громадянство, ніж польське, мають право вивчати мову своєї держави. І якщо збереться група охочих (мінімум 7-9 осіб), тоді дирекція школи повинна надати приміщення в безоплатне користування та матеріали (наприклад, дошку, ксерокс тощо). Натомість організація занять, пошук вчителя, підготовка навчальної програми, наявність підручників та оплата за це все покладається або на посольство чи консульство відповідної держави, або на мовні чи культурні центри громади, який би мав проводити ці заняття.
Так і було в окремих польських містах. Наприклад, у Кракові ще у 2017 році з попереднім Генеральним консулом ми впровадили такі заняття української у восьмирічній початковій школі №151. І ці уроки проходять досі. Щоправда, маємо лише 4 години навчання. Оплачує їх місто Краків. Оскільки в цій школі навчається найбільше українців у Малопольщі, то там українська мова викладалась і викладається як додатковий предмет.
Як мені відомо, подібна ситуація була також у Вроцлаві та в одній з місцевостей під Ольштином. Також в одній зі шкіл Гданська викладається українська як додатковий предмет. Тобто цю можливість використовують, але дуже рідко.
Натомість введення обовʼязку відвідувати українськими дітьми польську школу було пов’язане із тим, що у цих школах буде впроваджуватися так званий український компонент. Міністерство освіти України нас переконувало, що польська сторона за все заплатить. Натомість польська сторона від самого початку говорила, що український компонент може бути впроваджений на підставі цього закону з 2017 року. Тобто Україна повинна сама набирати групи учнів, працевлаштовувати вчителів і так далі.
Ця тема стала приводом до низки дискусій. Зокрема було проведено нараду щодо розв’язання проблемних питань перебування українських громадян за кордоном під головуванням заступниці керівника Офісу Президента України Ірини Верещук, у який я брав участь. І, власне, обговорюючи проблеми громадян України за кордоном я вкотре порушив це питання: якщо ми не можемо використати український компонент, то зробімо хоча б українську мову як другу іноземну.
На своїй сторінці у Facebook ви написали, що перша школа вже отримала дозвіл від Міністерства національної освіти Польщі на викладання там української як іноземної. Можете розповісти про це детальніше.
Польське Міністерство національної освіти вже дало першу згоду – для вроцлавського ліцею №15. У цьому ліцеї 48% учнів складають українці, тобто їх є дуже багато. Коли я говорив з директоркою, вона наголосила, що вихованці ліцею з України фактично вчать три іноземні мови – польську, англійську та німецьку. Частина з них, щоб не обирати німецьку, раніше обирала російську. І в цьому криється найбільша проблема. Росія давно піклується про сертифікацію власної мови як іноземної, та про її викладання на території багатьох держав. Натомість цією другою іноземною мовою могла б бути українська. Тому дирекція вирішила, що з нового 2025/2026 навчального року українська як друга іноземна буде у першому класі ліцею та в інших класах, якщо назбирається група.
Як там відбувався процес ухвалення цього рішення, що сприяло тому, що дирекція ліцею погодилась на запровадження української як іноземної? І як там розвʼязали питання щодо навчальної програми?
Коли я говорив з директоркою ліцею про можливість запровадження української як другої іноземної, то вона відповіла, що навчальний заклад готовий, але бракує навчальної програми.
Так звану рамову програму, тобто програму викладання, на підставі якої вже можна було б писати авторські програми, мало б надати Міністерство освіти і науки України. Але МОН досі цього не зробило. Тому я подумав, що таку програму для викладання української мови як іноземної, варто розробити самостійно. Вона буде сформована на підставі європейських стандартів, які в Польщі відомі як ESOKJ, тобто Europejski System Opisu Kształcenia Językowego, а в Україні – загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти. Вони є однаковими для всієї Європи.
Тож зараз паралельно постають дві програми для викладання української як іноземної – перша для 7-8 класів початкової школи на рівні A1 згідно з Рекомендаціями; та друга для ліцею на рівні A2 – A2+, яку розробляємо у співпраці з вчителями вроцлавського ліцею.
Я думаю, що до середини серпня, тобто до періоду, коли педагогічні ради у школах затверджують навчальні програми на новий рік, ми вже матимемо ці програми викладання, якщо не в друкованому вигляді, то точно в системі Open Access та в електронному форматі.
Чи не буде у польських шкіл проблем з тим, що до створення навчальної програми з української як іноземної не залучене МОН України?
Рамові програми для іноземних мов складаються на підставі Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти. У Польщі, як і у всій Європі, ці рекомендації є основою для вивчення мов. Натомість чи українське міністерство повинно бути залучено в розробку програми? Ні. У розробці навчальної програми ми покликаємося на стандарт сертифікації української мови як іноземної, який опублікувала Національна комісія зі стандартів державної мови. Тобто міністерство до цього не долучено, але ми використовуємо виключно ті стандарти, які вже були прийняті в Україні.
Учні 7-8 класів (12-14 років) початкової школи вивчатимуть українську на рівні A1. Чи не буде це занизький рівень для українців як носіїв мови?
У Польщі є школи, які викладають німецьку за спільною програмою польського та німецького урядів – DSD (Deutsches Sprachdiplom). Згідно з цією програмою, учні починають вивчення мови набагато раніше, а не у 7-8 класі початкової школи, коли додається друга іноземна. Також вони мають більше годин викладання німецької. І відповідно, вже у 8 класі можуть навіть скласти іспит з німецької на рівень B1. Однак це не означає, що коли такі учні у 7 класі початкової школи обирають німецьку як другу іноземну, вони починають її вивчення з рівня A1, як це передбачено рамовою навчальною програмою.
Програма вказує той мінімум, який повинні опанувати учні. Але не говорить, що не можна вийти поза неї й вчити далі в ситуації, якщо діти будуть володіти цією мовою на вищому рівні. Наприклад, якщо збереться виключно українська група.
Є ще одна ситуація, яка підштовхнула мене до ідеї запровадження української як другої іноземної. Мені якось принесли записку двох українських учениць з пʼятого класу, яку забрали у них на уроці. Вони переписувались між собою і, уявіть, слова були українські, але написані вже латинськими літерами. Тобто ми бачимо ситуацію, коли діти забувають українську мову. І в такому випадку запровадження української як іноземної – це єдина можливість її зберегти. А вже від вчителя залежить рішення чи, у випадку, якщо учні добре володіють українською мовою, давати їм речі з вищого рівня. Це абсолютно дозволено.
А якщо група складатиметься не тільки з українців? Польським учням ніхто не може заборонити записатись на українську, однак їхній рівень мови значно відрізнятиметься від того, яким володіють українці. Що робити в таких випадках?
Польська школа ставить на індивідуалізацію процесу викладання. Тобто, як я розумію, у таких випадках буде поділ на дві групи. Або ж поділ учнів в одній групі під час того самого уроку. Наприклад, коли одна частина групи отримає завдання прочитати коротку версію тексту, а решта – українці – розширену версію. Також діти з України можуть отримати більше завдань або складніші їхні версії. Все залежить від ситуації. Але діти абсолютно безпроблемно можуть вчитись у таких змішаних групах.
Зрештою, коли українські діти приходять до польської школи, їхній рівень польської значно нижчий від рівня їхніх колег, і вони повинні отримувати від вчителів достосовані завдання та іншу інформацію з кожного предмету.
Мені траплялись ситуації, коли польські учні доєднувались до груп, щоб вчити українську мову. Тоді вони додатково вчились алфавіту й інших базових речей в той самий час, як інші діти, наприклад, читали довші тексти. Це абсолютно можливо. Вчителі, які викладають іноземні мови, повинні бути до цього готові.
Власне, чи вистачить педагогічного персоналу, щоб задовольнити потреби викладання української?
Відповідь на це питання дуже проста. Українську, чи взагалі будь-яку іноземну мову, у польській системі шкільної освіти може викладати людина, яка в країні, мову якої вона викладає, здобула середню та вищу освіту цією мовою (не обовʼязково філологічну) та має закінчений педагогічний курс. Моя ситуація – це класичний приклад. За освітою я полоніст, викладач польської мови як другої та іноземної, здобув середню освіту в Україні, маю педагогічну освіту в Польщі, тобто згідно з цим я теж можу викладати українську мову як іноземну в польській системі освіти.
Тому тут проблеми немає. Ми маємо велику кількість міжкультурних асистентів у школах і, я думаю, ці люди могли б теж потенційно викладати українську мову як іноземну.
Я правильно розумію, що зі зростанням зацікавлення до української як іноземної, теж зростає можливість того, що українську мову повернуть на іспит восьмикласника?
Безумовно. Однак на початку повинно бути достатнє зацікавлення матурою з української мови. Перший такий іспит відбудеться у 2025/2026 навчальному році. І якщо ми зробимо добру рекламу цьому іспиту, говоритимемо про те, що така можливість існує, то, думаю, що з цим не буде якихось проблем. Якщо буде велика кількість зацікавлених дітей, тоді можна буде повертатися до розмови про іспит восьмикласника.
Взагалі, на мою думку, почати потрібно з комісійних іспитів з другої мови. Така можливість існує для дітей, які раніше вчились в іншій системі, ніж польська. Коли учень потрапляє до школи в сьомий чи в восьмий клас, і раніше він вчив іншу іноземну мову, ніж та, яка вивчається в цій школі: наприклад, раніше він вивчав французьку, а з’являється німецька, то він може скласти комісійний іспит з іншої іноземної мови. І тут можливість відкривається для української мови. Раніше я неодноразово чув про те, що дітям з України пропонували складати російську, зрештою, так само як і на іспиті восьмикласника. Маю надію, що невдовзі така можливість зʼявиться і для української мови.
Розмовляла Анастасія Верховецька
