20 грудня на сторінці Європейського парламенту з’явилося повідомлення, що уряди країн-членів Європейського Союзу та представники Європарламенту досягли згоди щодо пакту про міграцію та притулок. Нова угода має створити єдину загальноєвропейську систему управління міграцією та надання притулку. Перш ніж документ стане офіційним законом, він має бути проголосований Європарламентом і Радою Європейського Союзу до червня 2024 року. Розповідаємо, які зміни очікують на мігрантів, які захочуть отримати міжнародний захист у Європейському Союзі і чи буде це стосуватися українців.
«20 грудня 2023 року увійде в історію. Це день, коли Європейський Союз досягнув історичної угоди про нові правила управління міграцією та наданням притулку. Європа знову кинула виклик труднощам. Я дуже пишаюся тим, що завдяки пакту про міграцію та притулок ми надали розв’язання проблем», – заявила Голова Європейського парламенту Роберта Мецола у своєму профілі у мережі Х.
Новий пакт складається з 5 документів загальним обсягом близько 35 сторінок, котрі мають створити спільну загальноєвропейську систему управління міграцією та надання притулку. Нове законодавство посилить процедури перевірки на кордонах, прискорить депортацію мігрантів та запровадить механізм солідарності між країнами Європейського Союзу.
Головна зміна полягає в тому, що всі європейські країни повинні брати участь у прийманні біженців. Згідно з проєктом, щороку щонайменше 30 тисяч мігрантів має бути релоковано з держав, які зазнають найбільшого міграційного навантаження, до тих, де кількість біженців є невелика. Проте, європейським політикам вдалося випрацювати компромісне рішення, згідно з яким релокацію можна буде замінити грошовою виплатою у розмірі 20 тисяч євро на 1 мігранта.
Відповідно до співвідношення чисельності населення і ВВП, з цих 30 тисяч мігрантів Польща мала б приймати щороку до 2 тисяч біженців. У випадку відмови, польський уряд мав би заплатити близько 40 мільйонів євро на рік. Проте, Варшава може претендувати на часткове звільнення чи зменшення обов’язкової солідарності у зв’язку з прийманням осіб з України або ситуацією на кордоні з Білоруссю.
Серед інших важливих змін варто згадати про систему скринінгу, згідно з якою прикордонники одразу ж на кордоні вирішуватимуть, чи особа справді потребує міжнародного захисту, чи ні. Така перевірка триватиме від 5 до 10 днів, протягом якої особи перебуватимуть у пунктах для біженців на кордоні. Особи, які отримають відмову, не зможуть в’їхати до Європейського Союзу, а їх буде депортовано до країни походження чи до сусідньої транзитної країни. Сама ж система створена для того, щоб одразу на кордоні фільтрувати біженців і не впускати тих, котрі становлять загрозу безпеці або походять з відносно безпечних країн (Індія, Туреччина, Туніс тощо).
«Європейський Союз виконує свою обіцянку вдосконалити систему притулку та міграції. Громадяни хочуть, щоб їхні уряди зайнялися розв’язанням міграційних проблем, а сьогоднішній день є великим кроком у цьому напрямку. Ця реформа є вирішальною частиною пазла. Але Європейський Союз також залишається відданим боротьбі з першопричинами міграції, співпрацюючи з країнами походження і транзиту, а також розв’язуючи проблему незаконного перевезення мігрантів», – заявив міністр внутрішніх справ Іспанії Фернандо Гранде-Марласка Гомес.
«Фортеця Європа»
У той час як у Брюсселі європейські політики святкують досягнення згоди щодо пакту про міграцію та притулок, правозахисні організації стривожені її наслідками та висловлюють свій спротив.
«Ця угода відкине європейське законодавство про притулок на десятиліття назад. Її ймовірний результат – це сплеск страждань на кожному кроці шляху людини, яка шукає притулку в Європейському Союзі. Починаючи з того, як до них ставляться країни за межами Європейського Союзу, їхнього доступу до притулку та правової підтримки на європейському кордоні, і закінчуючи прийманням всередині Союзу. Ця угода покликана ускладнити людям доступ до безпеки», – заявила Єва Гедді, директорка Європейського офісу Amnesty International.
Координатор досліджень у Міграційному консорціуміМіграційний консорціум / Konsorcjum Migracyjne – це консорціум громадських організацій, робота яких зорієнтована на допомогу мігрантам та біженцям. У склад консорціуму входять 9 громадських організацій, які «поділяють спільні цінності та об’єднані баченням того, якими мають бути Польща та Європа, що творяться спільно з мігрантами та мігрантками». До складу Міграційного консорціуму входять: Amnesty International Polska, Фонд Український дім, Фонд Польська гостинність, Фонд Польський міграційний форум, Гельсинська фундція прав людини, Migrant Info Point, Homo Faber, Товариство правової допомоги, Товариство Nomada. Саріан Ярош у коментарі для порталу «Наш вибір» розповів, що головною проблемою міграційного пакту є брак конкретики та загальні твердження: «Там все написано дуже розпливчасто, що робить цей документ дуже небезпечним. А у випадку питань міграції, міграційного права та прав людини, закони повинні бути дуже конкретними. Тому що інакше дуже важко, принаймні з боку правозахисних організацій, притягнути до відповідальності країни, які, наприклад, порушують права людини».
Він говорить, що гуманізм та захист прав людини, які фігурують як головні ідеї пакту, насправді є лише красивим фасадом: «Наприклад, у Європейській конвенції про здійснення прав дітей вказано, що неповнолітніми вважаються особи до 18 років, натомість у пакті щодо міграції – до 16 років. Чому так?»
Говорячи про політику притулку мігрантів, правозахисник зазначає, що «цей пакт перетворить Європу у фортецю». Подаючи конкретні приклади змін та можливих проблем Саріан Ярош згадує про систему скринінгу: «Це означає, що кожного мігранта чи біженця протягом короткого терміну (5–10 днів) будуть перевіряти на кордоні, чи він може взагалі подати заяву на отримання захисту. Виглядає все чудово, тільки, де та особа перебуватиме ці 5–10 днів? У якомусь пункті на кордоні у нейтральній зоні, будучи позбавленим будь-яких гарантій, юридичної допомоги чи психологічної підтримки?»
Водночас правозахисник зауважує, що у пакті не врегульовано, що саме може бути причиною для відмови у в’їзді до країни-члена Європейського Союзу та надання дозволу на міжнародний захист: «Наприклад, чи може бути причиною відмови те, що людина має кримінальні звинувачення? – Так. Але, можливо, ці звинувачення висунув проти неї авторитарний режим тої країни, з якої вона тікає, і саме через це людині потрібно надати захист? А таких мігрантів є дуже багато». Зауважимо, що у випадку відмови, інформація про таку особу потрапить до спільної бази даних всіх країн-членів Європейського Союзу, через що вона не зможе перетнути кордон на жодному іншому пункті пропуску.
Чимало питань викликає пункт угоди про співпрацю Європейського Союзу з третіми країнами. Йдеться про те, що в обмін на фінансову підтримку Туреччина, Лівія чи інші транзитні країни прийматимуть ще більше осіб, котрих не впустять до Європейського Союзу через те, що вони не пройшли системи скринінгу. Ця співпраця, як правило, встановлюється в обхід договірних механізмів Європейського Союзу, а сторонами цих угод є переважно держави, де панують авторитарні режими, які не поважають фундаментальні права людини. «Ця політика лише зміцнить ті режими, які добре почуваються завдяки фінансовій допомозі зі сторони Європейського Союзу», – говорить Саріан Ярош.
Українці та міграційна реформа
Зауважимо, що пакт щодо міграції та притулку не впливає на громадян України, які перебувають в Європейському Союзі чи захочуть до нього в’їхати й отримати захист, адже у Європейському Союзі діє окремий закон про тимчасовий захист для українців, який нещодавно був продовжений до 4 березня 2025 року. «Проте, зміни можуть стосуватися громадян інших країн чи осіб без громадянства, які в’їжджатимуть до країн Європейського Союзу з території України та проситимуть про міжнародний захист. Наприклад особи, які раніше втекли з Білорусі до України, а тепер захочуть виїхати до Польщі, щоб просити про захист», – зазначив Саріан Ярош у коментарі для порталу «Наш вибір».
Історія і майбутнє Пакту про міграцію та притулок
Міграційну реформу було запропоновано Європейською комісією ще у 2016 році, а потім доопрацьовано у 2020 році. Проте, її прийняття затягувалося через ряд суперечок, а також спротив Польщі та Угорщини, котрі не хотіли приймати новоприбулих до Європи мігрантів або платити кошти за кожну неприйняту особу. Проте у червні 2023 року Рада Європейського Союзу змогла обійти вето обох держав, проголосувавши за пакт кваліфікованою більшістю голосів.
В знак спротиву польська влада оголосила про організацію референдуму, котрий відбувся в день парламентських виборів у Польщі 15 жовтня 2023 року. Всього на референдум було винесено чотири питання, одне з яких звучало: «Чи підтримуєте ви прийняття тисяч нелегальних іммігрантів з Близького Сходу та Африки в рамках механізму примусового переселення, нав’язаного європейською бюрократією?». Підрахунок голосів показав, що участь у референдумі взяло лише 40,91% виборців, через що його результати не є дійсними.
20 грудня 2023 року представники Європейського парламенту та урядів країн-членів Європейського Союзу досягли політичної згоди щодо пакту. Тепер угода має бути офіційно проголосована Європарламентом і Радою Європейського Союзу, перш ніж вона стане законом. Законодавці зобов’язалися ухвалити міграційну реформу до початку червня 2024 року, коли мають відбутися вибори до Європарламенту.
Дмитро Димидюк
Джерело: Europarl.europa.eu, Konsorcjum.org.pl, Wyborcza.pl.