Нещодавно Музей сучасного мистецтва у Варшаві переїхав з тимчасової локації на березі Вісли до нового будинку в центрі столиці. Разом з цим музей нарешті отримав можливість показати відвідувачам свою колекцію. До жовтня 2025 року можна буде відвідати «Тимчасову виставку», на якій представлено понад 150 робіт з фондів музею, зокрема, авторства українських митців. Для відвідувачів заплановані також екскурсії українською мовою.
Новий будинок Музею сучасного мистецтва
Площа Дефіляд, де знаходиться нова будівля музею, у самому серці Варшави довгий час залишалась місцем урбаністичної невизначеності. Простір, що сусідить з монументальним Палацом культури і науки – радянським символом, що досі ділить місто на «до» і «після» – нарешті отримав нову сторінку в історії. Цієї весни тут відкрився новий будинок Музею сучасного мистецтва / Muzeum Sztuki Nowoczesnej (MSN) – проєкт, який не лише змінює ландшафт столиці, а й дає простір для мешканців та гостей міста дискутувати про сучасне мистецтво та його виклики.
Будинок музею від початку будівництва викликає безліч жвавих дискусій у мешканців столиці, проте варто заглянути всередину, щоб дізнатися про його наповнення. Біла триповерхова будівля, яку часом жартома називають «Білий кубик», не просто так має такий колір, адже ідеєю було пом’якшити урбаністичний ландшафт центру та створити своєрідну метафору полотна для мистецтва.
Проєкт розроблено нью-йоркською студією Thomas Phifer and Partners у співпраці з польськими архітекторами з APA Wojciechowski. Будівництво розпочалося у 2019 році, а відкриття відбулося наприкінці 2024 року. Усередині – виставковий простір площею понад 4500 квадратних метрів, освітні зали, приміщення для реставрації та зберігання творів мистецтва. Також у новому будинку знаходиться кінотеатр, аудиторії для мистецьких зустрічей, кав’ярня та книгарня.
Простір перед музеєм та перший поверх має назву «Форум», адже вхід до нього є вільним для всіх відвідувачів, а потрапити до будівлі можна з двох сторін будинку, що показує символічну відкритість інституції.
В новій будівлі – нова виставка
В новому приміщенні музею відкрилася масштабна експозиція під назвою «Тимчасова виставка». Це перша велика презентація колекції музею, що систематично формується з 2011 року.
Твори, представлені на виставці, були створені в період від 1950-х років до наших днів. Серед робіт з колекції музею відвідувачі знайдуть знакові роботи митців не лише з Польщі, а й з різних країн світу, зокрема і з України.
Виставка складається з понад 150 творів мистецтва, представлених у чотирьох розділах. Ці розділи є лише кількома з багатьох можливих способів для інтерпретації та бачення колекції.
«Стяг. Заангажованість, реалізм і політичне мистецтво»
У першій частині виставки під назвою «Стяг. Заангажованість, реалізм і політичне мистецтво», зібрані роботи, пов’язані з політичною заангажованістю та вірою в рушійну роль мистецтва. Вони походять з різних країн, десятиліть та ідеологічних режимів. Представлені експонати присвячені тріумфу людської постаті та публіцистичному контексту. Частково йдеться і про пропаганду: мистецтво в дії, так чи інакше пов’язане з поточною політикою. Роботи можуть також стати приводом для розмови про руйнування ідеології радянської системи в Польщі, Україні та загалом, про процеси трансформації, декомунізації та деколонізації.
В цій частині можна побачити роботи двох українських митців – Нікіти Кадана та Василя Ляха. Інсталяція Нікіти Кадана – це символічний стяг створений із фрагментів кузова обстріляного автомобіля, знайденого в Сіверськодонецьку – місті, яке постраждало від російської агресії. Картини українського художника Василя Ляха присвячені воєнним злочинам росіян на сході України у 2022 році. Художник ставить питання про значення та силу мистецтва перед обличчям неймовірних трагедій, нагадуючи нам про наш обов’язок перед жертвами та свідченнями тих, хто вижив.
«Пластик: тіла, товари, фетиші від холодної війни до сьогодення»
Друга частина виставки називається «Пластик: тіла, товари, фетиші від холодної війни до сьогодення». Тут представлені роботи, що відтворюють споживацькі бажання, захоплення попкультурою, рекламою і мас-медіа – не тільки в суспільствах, які пережили економічний бум і зростання споживання після Другої світової війни, а й серед мешканців «бідної периферії», включаючи Східну Європу і Глобальний Південь. Основною метафорою тут є «пластикове тіло» – тіло, що поглинає образи з-за залізної завіси в умовах тоталітарного режиму.
Між виставковими залами облаштовано зони відпочинку (так звані city room’и). Водночас ці простори іноді стають місцем для мистецьких інтервенцій. Одна з них – звукова інсталяція «Wind of Change» українського художника Миколи Карабіновича, що переосмислює відому баладу рок-гурту Scorpions. Ця пісня свого часу стала неофіційним гімном падіння Берлінської стіни та символом надії на зміни у Східній Європі.
Карабінович інтерпретує її по-своєму: він насвистує мелодію поверх оригінального запису, додаючи особистий, майже інтимний жест – і водночас створюючи ефект відсторонення. У своїй роботі митець також звертається до конспірологічної версії походження композиції, згідно з якою «Wind of Change» могла бути створена за ініціативи ЦРУ як інструмент психологічного впливу за «залізною завісою».
«Преображений світ. Мистецтво, духовність і майбутнє співіснування»
Третій розділ виставки називається «Преображений світ. Мистецтво, духовність і майбутнє співіснування». Зібрані тут роботи спираються на нестримну уяву та немодерні традиції: народне мистецтво, непрофесійне мистецтво, мистецтво корінних народів, окремі мистецькі практики.
Цей розділ виставки натхнений творчістю польського художника Романа Станчака, представника покоління митців, що дебютували в період політичних змін. У своїх роботах він передає напруження доби стрімких трансформацій, які, на його переконання, спричинили втрату мистецтвом найважливішого – чутливості до людини та здатності до глибокого переживання в умовах хаотичного споживацького суспільства.
«Перевертання», тобто «вивертання навиворіт» предметів масового виробництва (наприклад, чайника, ванни чи літака), було для художника способом зазирнути «всередину» реальності, але також і всередину самого себе.
В цій частині також можна побачити стінопис, створений спеціально для музею, українською художницею Катериною Лисовенко. Художниця у своїх роботах говорить про війну, травму й колективну памʼять. Лисовенко переосмислює античну міфологію, показуючи: справжнє чудовисько – це не міфічна істота, а людина, яка вбиває, знищуючи в іншому людське.
«Реальні абстракції»
Завершальна частина «Тимчасової виставки» називається «Реальні абстракції. Автономія мистецтва перед лицем катастроф сучасності». Вона повертає відвідувачів до питання про межі мистецтва, його незалежність, здатність залишатися автономним стосовно інших систем знання і досвіду реальності. Роботи, зібрані в цьому розділі виставки, часто використовують мову абстракції, однієї з базових категорій сучасного мистецтва.
Також на виставці представлена творчість Жанни Кадирової – однієї з провідних сучасних українських художниць, яка нещодавно отримала Шевченківську премію. Її роботи порушують тему трансформації пострадянського простору й колективних уявлень про красу, модерність і споживання.
Виставка триватиме до 5 жовтня цього року та супроводжуватиметься заходами для дорослих, підлітків і дітей. Серед них – майстер-класи, лекції, кінопокази, перформанси, а також кураторські та тематичні екскурсії. Також для української спільноти регулярно проводяться екскурсії українською мовою.
Найближча екскурсія українською мовою відбудеться 7 червня о 16:00, відвідувачів чекатимуть біля малої реєстрації. Екскурсія входить у вартість вхідного квитка (30 злотих – звичайний, 20 злотих – пільговий). Більше інформації за посиланням.
Леся Шикірява
