Оновлення від 14 липня. Після критики категорію про війну в Україні повернули до премії імені Пілецького. Знайшовся зовнішній спонсор
Цього року одна з престижних польських літературних премій – Міжнародна нагорода імені Вітольда Пілецького – опинилася в центрі скандалу. З неї зникла категорія, присвячена книгам про сучасні війни й репресії, зокрема про агресію Росії проти України. Це рішення викликало протест директора Державного музею Аушвіц-Біркенау Пьотра Цивінського, який вирішив не лише вийти з журі, а й відмовитися від патронату музею над премією. «Як після цього дивитися в очі українцям?» – запитує він. Історію про те, як літературна нагорода стала моральною дилемою, розповідає Gazeta Wyborcza.
У липні стало відомо, що директор Музею Аушвіц Пйотр Цивінський відмовився від участі у журі Міжнародної нагороди імені Вітольда Пілецького та заявив про вихід установи з-поміж її патронів. Причиною стала відмова Інституту Пілецького включати в цьогорічну премію книги про російську агресію проти України й репресії в Білорусі.
Що сталося
Міжнародна нагорода імені Вітольда Пілецького була започаткована у 2021 році. Її мета – вшанувати літературу, яка висвітлює досвід протистояння тоталітаризмам, а також розповідає про сучасні конфлікти й загрози людській гідності. Престижна премія має три категорії: історичну монографію, історичний репортаж і спеціальну нагороду для воєнних кореспондентів.
Саме останню категорію – присвячену зокрема книгам про війну Росії проти України (з 2014 року) та подіям в Білорусі після фальсифікації виборів 2020 року – цього року було вилучено з умов конкурсу.
Незгода Музею Аушвіц з рішенням усунення категорії
У листі до директора Інституту Пілецького проф. Кшиштофа Рухнєвіча, директор музею Аушвіц Пьотр Цивінський написав: «Я не можу підтримувати дії установи, яка відмовляється вручати нагороду за книги про агресію Росії проти України, що триває від 2014 року, або протестів у Білорусі… Не уявляю, як мені дивитися в очі представникам українських інституцій, з якими ми тісно співпрацюємо. Переконаний, що і сам Вітольд Пілецький не схвалив би такого кроку».
Цивінський наголошує: премія, яка мала вшановувати жертовність, правду й гідність, не може ігнорувати найболючіші конфлікти сучасності. На його думку, формальні обмеження, на які посилається Інститут Пілецького, можна було б подолати – наприклад, за підтримки стороннього спонсора чи внесенням змін до закону.
Позиція Інституту Пілецького
Проф. Рухнєвіч у коментарі для Gazeta Wyborcza визнав, що згідно із законом, діяльність Інституту охоплює події до 1990 року. І хоча попереднє керівництво інтерпретувало це більш вільно, нинішній директор вирішив суворо дотримуватись положень. Водночас він повідомив, що подав до Міністерства культури пропозицію змінити закон, щоб мати змогу охоплювати також події XXI століття – зокрема війну в Україні.
За словами Рухнєвіча, Інститут і надалі шукає спонсора, який би підтримав відновлення вилученої категорії. Якщо фінансування знайдеться, додатковий конкурс буде оголошено навіть цього року.
Український контекст
Рішення прибрати з нагороди тему війни Росії проти України є особливо болісним у контексті польсько-українських взаємин. За останні роки не лише українські, але й світові журналісти, історики та дослідники неодноразово ставали авторами важливих публікацій про злочини російської армії, окупацію й боротьбу українців за свободу.
У 2024 році у цій категорії переміг кореспондент Financial Times в Україні Крістофер Міллер із книжкою «Війна прийшла до нас: життя і смерть в Україні» / The War Came To Us: Life and Death in Ukraine – репортаж із життя на лінії фронту. Спецвідзнаку отримала українська публіцистка Олена Стяжкіна за книжку «Україна, війна, любов. Донецький щоденник» / Ukraine, War, Love. A Donetsk Diary, де у формі щоденника вона описала досвід війни й окупації Донбасу.
У 2023 році лауреатом став польський репортажист Збіґнєв Параф’янович за книжку «Сніданок пахне трупом. Україна у війні» / Śniadanie pachnie trupem. Ukraina na wojnie. Спецвідзнаку отримала книжка «Опір. Українці проти російського вторгнення» / Opór. Ukraińcy wobec rosyjskiej inwazji Павла Пеньонжека та «Ви не знаєте, що таке війна» / You Don’t Know What War Is Єви Скалетської – щоденник 12-річної харків’янки, яка описала своє перебування у підвалі в перші дні російського повномасштабного вторгнення в Україну.
У 2022 році нагороду отримав Томаш Форро за публікацію «Апартаменти в готелі війна. Репортажі з Донбасу» / Apartament w hotelu wojna. Reportaż z Dobasu. Cпеціальну нагороду у цій категорії отримав Станіслав Асєєв за книгу «Світлий шлях: історія одного концтабору» /The Torture Camp on Paradise Street – свідчення про полон у донецькій в’язниці «Ізоляція».
Присутність цієї нагороди у публічному просторі загалом означала визнання того, що боротьба за гідність і свободу триває – не лише в історії, а й сьогодні.
Як нагадує Gazeta Wyborcza, Вітольд Пілецький сам добровільно пішов до концтабору, щоб передавати інформацію про злочини нацистів світові. Його спадщина – це не лише історія, а приклад моральної відваги, яка не боїться формальних обмежень.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza, Instytut Pileckiego