Наприкінці грудня 2023 року Український ПЕН опублікував список найкращих українських видань, що вийшли протягом року. До переліку увійшло 179 книжок, серед яких 8 належать польським авторам. Це як художні твори та поезія, так і науково-популярна література та репортажі.
Вже ушосте Український ПЕН підсумував книжкові видання року. До переліку найкращих книжок, що були видані в Україні у 2023 році увійшли українська та зарубіжна проза, українська поезія, нон-фікшн, репортажі, біографії, твори для дітей, мистецькі видання і гуманітаристика.
«Мета нашого списку – підсумувати книжковий 2023 рік та подякувати українським видавництвам, письменникам, упорядникам, перекладачам, редакторам, журналістам, ілюстраторам, науковцям і всім тим, хто допомагає літературі і книжковій справі в нашій країні тривати та розвиватись у важкі воєнні часи», – йдеться на сайті Українського ПЕН.
Серед 179 книжок, що увійшли до переліку, опинились також твори польських авторів, перекладені українською.
Лібера Антоні «Мадам» / Madame
У видавництві «Крок» вийшов роман сучасного польського письменника, перекладача та театрального режисера Антоні Лібери «Мадам» / Madame. Іронічний «Портрет митця змолоду»Один з найвідоміших романів ірландського письменника Джеймса Джойса. – так, зокрема, описують роботу Лібери. Роман розповідає історію варшавського старшокласника часів Польської Народної Республіки, який зачаровується своєю новою вчителькою французької мови. Старша жінка (у книзі Мадам трохи за тридцять) полонить серце головного героя своєю красою та інтелектом. Юнак робить усе можливе, щоб завоювати серце коханої, і одночасно з цим відкриває для себе навколишній світ і самого себе. «Поступово юнак довідується набагато більше, ніж очікував. Як про політику, Польську Народну Республіку, громадянську війну в Іспанії, так і про власну пристрасть до театру та мистецтва слова. Зусилля наблизитися до Мадам стають його першими кроками до звільнення як митця», – читаємо в описі до українського видання.
У Польщі роман був опублікований у 1998 році та отримав багато схвальних відгуків. Твір хвалять, зокрема, за витончену та багату мову, захопливий сюжет та чимало прихованих смислів та алюзій. Переклад на українську Жанни Слоньовської.
Антоні Лібера (1949, Варшава) – польський письменник, перекладач, літературний критик, театральний режисер. Перекладав трагедії Оскара Вайльда та Софокла, Вільяма Шекспіра, поетичний доробок Фрідріха Гельдерліна та Константіноса Кавафіса. Переклав і опублікував усі драматичні твори Семюела Бекета, деякі з його прозових творів, а також есеї та вірші. Виступив у ролі режисера п’єс цього автора, ставив їх у Польщі та за кордоном.
Рак Радек «Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю» / Baśń o wężowym sercu albo wtóre słowo o Jakóbie Szeli
Видавництво Жупанського видало відомий у Польщі роман Радека Рака «Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю». Це фентезійна історія в основі якої лежить реальна історична подія – селянське повстання 1846 року, що спалахнуло у західній Галичині. Найвідомішим ватажком цього повстання був Якуб Шеля, який і став головним героєм книги. «Але не слід чекати від твору реалістичної розповіді про формування майбутнього народного месника. Бо Радек Рак майстерно обходить це кліше, оточуючи свого героя мавками, відьмами, чаклунами й чортами. Його химерна оповідь, ніби сплетена з численних легенд, розповідає про дорослішання Якуба, його внутрішні пошуки та страждання мовою метафор і надзвичайно яскравих образів. Врешті головний персонаж книжки очолить повстання селян, але й тут автор вдасться до несподіваного прийому, щоб, іронізуючи, порушити питання: “А що таке правда?”», – читаємо в описі до книги. Переклад Віктора Дмитрука.
Радек Рак – польський фантаст, а також практикуючий лікар-ветеринар. Перші тексти публікував на інтернет-форумі та у періодичних виданнях. Книжковим дебютом Рака став роман «Кохаю тебе, Ліліт», що вийшла у 2014 році. Польське видання роману «Легенда про Зміїне серце» вийшла у 2019 році. Радек Рак є лауреатом низки літературних нагород – був двічі лауреатом премії ім. Є. Жулавського, лауреатом премії ім. Я. Зайделя, літературної премії «Ніка» та інших.
Читайте також: Міфологія та історія. Чому українському читачеві варто слідкувати за творчістю польського письменника Радека Рака
Токарчук Ольга «Емпусіон» / Empuzjon та «Мандрівка людей книги» / Podróż ludzi księgi
У 2023 році видавництво «Темпора» видало два романи польської письменниці та Нобелівської лауреатки Ольги Токарчук: «Емпусіон» у перекладі Остапа Сливинського та «Мандрівка людей книги» у перекладі Віктора Дмитрука.
«Емпусіон» – це новий роман авторки, який вийшов у Польщі у 2022 році. Події книги розгортаються восени 1913 року у сілезькому курорті Ґерберсдорф, куди на лікування приїхав Мечислав Войнич. Як йдеться в описі до книги, «не минає і дня від його прибуття, як в Пансіонаті для чоловіків, де він оселився, стається нещастя. І поки сусіди Мечислава вдають, що нічого не відбувається, ходять в гори, п’ють наливку й ведуть інтелектуальні бесіди про світоустрій і жінок, невидимі сили мають свої справи». У цій книзі Ольга Токарчук звертається до вже звичних для себе тем: природа і цивілізація, сила і слабкість, чоловіче і жіноче, і до непевного, складного простору поміж двома протилежностями.
Другий твір авторки, який став доступним для українських читачів – це навпаки дебютна книга Ольги Токарчук «Мандрівка людей книги», видана у Польщі у 1993 році. Сюжет твору побудований навколо слова та того впливу, яке воно має на людей. «У заїжджому дворі зустрічається дуже дивна компанія: романтична куртизанка Вероніка, схильний до містицизму Маркіз, практичний банкір де Берль, німий хлопець Гош і британський джентльмен Берлінґ. Троє з них відправляться у далекі краї по Книгу, в якій вміщено всю людську мудрість», – читаємо в описі до книги.
Ольга Токарчук – польська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури «за уявну розповідь, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин меж як форми життя». Письменниця є також лауреаткою багатьох інших нагород, зокрема, Міжнародної Букерівської премії 2018 року за книгу «Бігуни» (українською переклав Остап Сливинський, книга вийшла у видавництві «Фоліо» у 2011 році). Її твори перекладають багатьма мова світу, а у творчому доробку 9 книжок та декілька десятків оповідань.
Читайте також: Ірина Вікирчак: «Досвід роботи з Ольгою Токарчук був подарунком долі, який залишиться зі мною на все життя»
Шимборська Віслава. 100 віршів
До сторіччя від дня народження польської поетеси, яке відзначали у 2023 році, видавництво «Крок» спільно з Генеральним консульством Польщу у Луцьку видали збірку «100 віршів». Упорядником, а також автором перекладу та післямови є Андрій Савенець.
«Ця книжка з’являється в соту річницю народження Віслави Шимборської. Втім… “Ліпше мені некруглі річниці кохання / для відзначання їх щоденно” – вистачить згадати ці рядки з вірша “Можливості”, щоб усвідомити прохолодне ставлення поетки до різного роду річниць, роковин та ювілеїв. Якщо спробувати бути до кінця справедливим, то зацитовані слова декларують життєвий вибір поетки в досить конкретній сфері переживання кохання – проживання його як щоденного святкування, протиставленого практикуванню сухих ритуалів, прив’язаних до календарних дат», – зазначає в післямові Андрій Савенець.
Віслава Шимборська – одна з найбільш відомих польських поетес, а також есеїстка, літературна критикиня і перекладачка. Народилась 2 липня 1923 року на хуторі Провент поблизу Корніка. Коли їй виповнилося 6 років, родина переїхала до Кракова. З цим містом поетеса та есеїстка була пов’язана все життя. Виїздила звідти рідко і неохоче. Там закінчила школу і дебютувала зі своїм першим віршем «Шукаю слова». Там же отримала початкову та середню освіту. Після Другої світової війни вступила до Ягеллонського університету, який так і не закінчила через матеріальну скруту. Померла у Кракові 1 лютого 2012 року. Шимборська – авторка понад 220 опублікованих у книжках віршів.
Віслава Шимборська стала другою полькою (після Марії Кюрі), яка отримала Нобелівську премію, та четвертою (після Генрика Сенкевича, Владислава Реймона та Чеслава Мілоша) з поляків, хто отримав цю премію у галузі літератури. Віславі Шимборській Нобелівську премію призначили у 1996 році за «поезію, яка з іронічною точністю дозволяє історичному та біологічному контексту висвітлитися у фрагментах людської реальності».
Читайте також: Віслава Шимборська. «Перепрошую всіх, що не вмію кожним і кожною бути»
Горацій «При шабатних свічках: Єврейський гумор» / Przy szabasowych świecach. Humor żydowski
«При шабатних свічках: Єврейський гумор» – це антологія єврейського гумору та фольклору: анекдотів, кумедних оповідок та прислівʼїв. Вперше опубліковані у 1960-1980-х роках, вони стали «пам’ятником незламного духу і багатої народної культури центральноєвропейських євреїв, котра відійшла в минуле після ШоаЗ івриту “лихо, катастрофа” — термін, що вживається на позначення Голокосту. ». «Веселі та щемкі тексти містять частку огорнутої сентиментом пам’яті про ті дні, коли в містечках і селах України ще мешкали вічні оптимісти, візіонери і фантасти, люди доріг і власники крамничок, де торгували не лише шилом, милом і повидлом, але й міркою поезії та рефлексії над світом», – читаємо в описі до книги. Книга вийшла у видавництві «Дух і літера» у перекладі Андрія Павлишина.
Горацій Сафрін (1899-1980) – польський поет, сатирик, драматург, актор і режисер мандрівного театру, а також перекладач єврейської літератури на польську та польської на їдиш. Народився на Тернопільщині. Виріс і першу частину життя провів у Станіславові (сьогодні – Івано-Франківськ), після Другої світової переїхав до Лодзі, де прожив до кінця життя.
Тохман Войцех «Сьогодні ми намалюємо смерть» / Dziś narysujemy śmierć
«Сьогодні ми намалюємо смерть» – репортаж, присвячений геноциду у Руанді у 1994 році. Саме тоді, в африканській країні, що протягом десятиліть була розділена між двома ворожими народами, тутсі та хуту, глава держави гине в авіатрощі. Через кілька годин після смерті президента розпочалася одна з найкривавіших сторінок сучасної історії – геноцид, під час якого протягом ста днів було вбито мільйон людей.
«Ані миротворча місія ООН, ані потужна присутність Католицької церкви не запобігли різанині. Світ не втручався. Довгий час міжнародні медіа ігнорували криваву трагедію цієї крихітної африканської держави. Ті, які вижили, досі намагаються впоратися з травмою. Войцех Тохман багато разів повертався до Руанди, щоб зрозуміти, як після того, що там сталося, жити разом, чи це взагалі можливо. Він спілкувався і з тими, хто вижив, і з катами та свідками», – йдеться в описі до книги.
Українською репортаж вийшов у видавництві «Човен» у перекладі Андрія Бондаря.
Войцех Тохман – польський журналіст та репортер, працював у Gazeta Wyborcza. Разом із польськими репортажистами Маріушем Щиґелем і Павелом Ґузлінським у Варшаві заснував Інститут репортажу та репортерську крамницю-кав’ярню «Кипіння світу». Від 2010 року на радіо TOK FM веде авторську програму «Кипіння світу».
Написав десять репортажних книжок, зокрема «Сходи не палять», «Донечка», «Скажений пес», «Ти наче камінь їла», «Спів півнів, плач собак», більшість з них присвячено країнам, що пережили геноцид або масові вбивства мирного населення. Тохман є фіналістом премії Nike, номінантом на премію ім. Даріуша Фікуса та премію ім. Ришарда Капусцінського.
Реймер Малґожата «Болото солодше за мед. Голоси комуністичної Албанії» / Błoto słodsze niż miód. Głosy komunistycznej Albanii
Ще один польський репортаж вийшов у перекладі Олени Шеремет у видавництві «Човен». «Болото солодше за мед. Голоси комуністичної Албанії» Малґожати Реймер – це спроба розповісти історію Албанії у період правління диктатора Енвера Ходжі за допомогою історії тих людей, що постраждали від режиму. «Це історії людей, яких за одну ніч засудили до заслання лише тому, що вони народилися не в тій сім’ї, чи шепотілися в чотирьох стінах, намагаючись думати своєю головою. Історії про криваві повстання у трудових таборах, трагічні втечі з країни, перетвореної на концтабір. Біографії людей, розчавлених диктатором, який хотів перетворити Албанію на справжній комуністичний рай. Але для цього йому потрібно було спочатку повністю знищити країну».
Малґожата Реймер – польська письменниця та репортерка. Випускниця Варшавського університету. У 2009 році вийшов друком її роман «Токсимія», що був номінований на літературну премію міста Ґдиня і премію Польської асоціації книговидавців. Репортерський дебют письменниці – збірка репортажів «Бухарест: пил і кров». «Болото солодше за мед. Голоси комуністичної Албанії» – це третя книга авторки, за яку вона отримала нагороду Paszport часопису Polityka та премію Фундації ім. Косцєльських.
З повним переліком книг можна ознайомитись за посиланням.
Читайте також: Сучасна польська література в іменах
Підготувала Анастасія Верховецька