“Памфір” або принциповість українського характеру. Рецензія на стрічку – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

“Памфір” або принциповість українського характеру. Рецензія на стрічку

Максим Карповець
10 Травня 2023
“Памфір” або принциповість українського характеру. Рецензія на стрічку
Максим Карповець
Максим Карповець

Materiał ten jest dostępny również w języku polskim/
Цей текст також можна прочитати польською мовою

В українському кінематографі є чимало жанрів та історій, але рідко коли можна побачити на великому екрані поєднання трилеру, філософської драми та вестерну. Прикладом такого жанрового різноманіття є фільм «Памфір» (2022) Дмитра Сухолиткого-Собчука із Олександром Яцентюком у головній ролі. Стрічка не так давно була в українському прокаті, а з 23 червня демонструватиметься на великих екранах Польщі. Картина цікава не тільки своїм карпатським колоритом і побутом, де панують столітні обрядові традиції і сучасні кримінальні закони, але й збірним портретом сучасних українців. Цей портрет суперечливий, некомфортний і місцями незрозумілий, але не позбавлений романтизму. Головним героєм цього колективного портрета є Памфір, що поєднав у собі античні та біблейські риси, а також українську бунтівну природу, де свобода та гідність є тим, що передається у крові з покоління в покоління.


У фільмі йдеться про Льоню на прізвисько «Памфір», який повернувся із заробітків з Польщі додому, буковинського села десь на межі з румунським кордоном. Його чекає дружина та син Назар, якому Памфір пообіцяв провести Маланку цієї зими вдома. Проте Назар не впевнений, що батько лишиться й намагається іншим шляхом завадити йому поїхати. Хлопець підпалює місцевий молитовний дім, до якого також ходить його мати Олена. Цим він змушує батька лишитись вдома, але також ставить його перед непомірним боргом, підштовхуючи Памфіра повернутись до контрабандного минулого.

Історія у фільмі розгортається у своєму повільному, споглядальному ритмі, але це зовсім не робить його нудним чи нецікавим. Такий повільний ритм більше нагадує тривожне наростання чогось неминучого, незворотного, до чого справді прямує Памфір і вся його родина. За карпатським колоритом, блискуче переданим оператором Микитою Кузьменко, ховається сувора кримінальна естетика. Виявляється, що багато хто в селі займався контрабандою, зокрема й сам Памфір, якого більшість знають саме завдяки цьому. Місцеві хлопці полюбляють постріляти з імпровізованих пістолетів, бувши такими собі карпатськими ковбоями. Навіть мати Памфіра, яка має контакти у прикордонній службі, дізнається і поширює інформацію про так звані коридори для незаконного перетину кордону. Не випадково одним із виразних символів у фільмі є маска, яку одягають під час святкування Маланки. За маскою можна приховати будь-що.

«Памфір». Кадр з фільму

Однак найбільш похмуро й безнадійно виглядає контрабандистська сітка, якою керує головний лісничий і водночас місцевий кримінальний ватажок на прізвисько «Морда». З одного боку, це приклад корупції у ключових державних інституціях України, актуальної навіть сьогодні. Це наслідок пострадянського минулого, де все «кришується» і вирішується за гроші; де чітко працює ієрархія і закони насилля; де неможливо досягнути чогось, не зрадивши людським і моральним принципам. З іншого ж боку, Морда є втіленням архаїчного, давнього зла, сповненого жаги до грошей і влади. Чимось Морда нагадує моторошних антагоністів із фільмів Девіда Лінча чи братів Коенів, від яких віє злом і небезпекою. Комусь Морда може навіть нагадати барона Владіміра Харконнена в фільмі «Дюна». Ким би він не був, проти нього постає Памфір, непохитно відстоюючи свої принципи та ідеали немов античний герой, кинувши виклик самій долі.

Образ Льоні/Памфіра є доволі складним. Це той приклад, коли головний персонаж не володіє усіма позитивними рисами, але однаково викликає симпатію у глядача. Дмитро Сухолиткий-Собчук не створює зайвих ілюзій щодо чіткого поділу добра й зла у нашому світі, але підкреслює вагу цінностей і принципів. Саме таким і є Памфір: принциповим, категоричним у своїх переконаннях. Для нього неприпустимим є ідея служіння Морді, який побив і принизив його, хоча жодних прав для цього не мав. Тут питання не стільки навіть у тому, що Морда є умовно злим і поганим характером, а в небажанні Памфіра коритись. Памфір своєю стійкістю, силою втілює індивідуальне протистояння безособовій, антилюдській формі влади, переплетеної з беззаконням, яка для нього стоїть в одному ряді з приниженням і втратою гідності. Для нього свобода й воля є чимось таким, що виходить за фізичні межі. У цьому плані протилежністю є його односелець, колишній однокласник, який продався Морді й тепер є його підручним.

«Памфір». Кадр з фільму

Окрім кримінальної та етичної проблематики, важливим лейтмотивом є тематика сімʼї. Довготривала відсутність Памфіра у сімʼї створює розріз, надлам у стосунках: Олені бракує чоловіка, а Назару бракує батька. В обох різні очікування від сімейної ролі Памфіра. Для Олени він і коханець, і чи не єдина підтримка, зважаючи на її певну інакшість як представниці протестантської церкви (саме це викликало осуд і остракізм з боку родини Памфіра). Натомість для Назара батько є ідеалом, який має ледь не сакральний, релігійний характер. Він готовий піти за ним будь-куди, тому без сумнівів готовий допомогти йому у кримінальній справі. Зрештою, Памфір теж дзеркально готовий усе віддати заради сина, тому й погоджується ще раз «закупити контрабас», всього один раз.

Кульмінацією у стрічці є здійснення непересічного й дещо сюрреалістичного свята Маланки, звичаї і обряди якого збереглися на Буковині, Закарпатті та Галичині. Підлітки й діти готують маски, шиють одяг, щоб перевернути звичний порядок у цьому карнавальному дійстві напередодні святого Василя Великого чи «старого» Нового року. Основна ціль – перетанцювати свого противника, що сприймається як своєрідний двобій між чоловіками. Також на Маланку водять козу, яку переодягають і наряджають відповідним чином. За християнським переконанням, коза символізує Ісуса Христа, якого Божа Матір перетворила, щоб врятувати від злої Мари. Козу водять доти, доки не скінчиться боротьба між світлими й темними силами. Саме під час Маланки трапляється трагедія (хтось може віднайти тут перегук із античними трагедіями, а хтось із біблейським контекстом) і водночас певна ініціація, своєрідне переродження, після якого Назар вже не буде таким як завжди. Ранок настає, але не для всіх.

Додаткового колориту в стрічці надає діалект, який актори чудово освоїли під час підготовки. Вони настільки органічно влилися у свої ролі, що й не відрізниш їх від корінних жителів буковинської місцевості. Особливо це відчутно в жартах, які додають комічності, бурлеску до поступового драматургічного нагнітання. Акуратне балансування між комічним і трагічним – виразна риса не тільки сюжету, але й української реальності. Усе ж, в цій реальності перемагає надіндивідуальне, у випадку реальності стрічки – влада. Так, Морда чекає Памфіра на двобій, прекрасно знаючи, що його не буде. Шанувальники Морди заносять його під крики й спалахи вогню у приміщення, утверджуючи його силу та владу на наступний рік, знову до Маланки. Однак Памфір так і не приходить.

«Памфір». Кадр з фільму

Дебютна повнометражна робота Дмитра Сухолиткого-Собчука є цілісним, продуманим і чесним фільмом, який далекий від розважального кіно. У ньому підіймається багато важливих питань, але основне – досліджується питання української ідентичності, яка немов «застрягла» між пострадянським минулим і європейським майбутнім. Буковинське пограниччя обрано не випадково, адже саме так добре відчувається цей помежовий, часто граничний стан людей. Памфір є авторським втіленням цих пошуків, але й також чітко окреслених життєвих пріоритетів, де найбільш важливими цінностями є свобода, гідність і самопожертва заради близьких. Тому «Памфір», попри свою локальну естетику й цінність, все ж може бути цікавим не тільки українській аудиторії, адже тема стійкості та протистояння є універсальною для усього демократичного суспільства. Інша річ, що для українців ця тема набула справді принципового й доленосного значення, від якої залежить майбутнє усіх поколінь.

Максим Карповець

Читайте також:

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись