Загострення ситуації на фронті змушує як Київ, так і його партнерів шукати варіанти посилення підтримки України. 16 жовтня Володимир Зеленський представив план перемоги у Верховній Раді України. Цей план та допомогу Україні обговорили 18 жовтня під час зустрічі в Берліні президент США Джо Байден, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц і прем’єр-міністр Великобританії Кір Стармер.
Більшість відкритих елементів цього плану, який складається з п’яти пунктів, не викликали несподіванки, оскільки вони відображають уже сформульовану позицію української влади. Проте більш конкретні деталі можуть міститися у секретних додатках до трьох пунктів цього плану, які не були представлені всім партнерам, що вже викликало неабияке обурення польських коментаторів. Списку таких країн немає, але польські оглядачі стверджують, що Польща серед них відсутня. З таким же обуренням сприйняли відсутність представника Польщі на зустрічі в Берліні.
Запрошення до НАТО вже зараз
«На нашій землі стали рідше звучати слова “Україна має перемогти”. Перемога для декого стала незручним словом, і ми розуміємо, що в реальності перемоги непросто досягти…, але тільки перемога дає можливість жити суверенно на своїй землі, за своїм законом і обирати своє майбутнє», – сказав Зеленський на початку своєї промови у парламенті 16 жовтня.
Український президент підкреслив, що план перемоги означає «посилення наших позицій, і він залежить від партнерів, а не від Росії, адже Путін не шукає чесного миру».
Зеленський звернув увагу, що цей план повинен бути реалізований вже тепер. І якщо «почати рухатися з цією ідеєю, із цим конкретним Планом перемоги саме зараз, то може вдатися завершити війну не пізніше ніж наступного року».
Відповідно, Україна має отримати запрошення до НАТО вже зараз, незалежно від війни, яка триває. До того, зрозуміло, що процес приєднання до Альянсу буде можливий лише після закінчення війни. Однак запрошення для України вже тепер має показати рішучість партнерів і показати Путіну, «що його геополітичні розрахунки програшні».
«І сьогодні запрошення символізує значно більше, ніж тільки НАТО. Для нас рішучість у питанні НАТО для України означає також неминучість євроінтеграції для України та безальтернативність демократії в Україні. І саме тому це початковий пункт Плану перемоги. Перший і дуже важливий. Свідчення рішучості. Ось що таке запрошення. Безумовне запрошення зараз. Це визначеність, як партнери бачать насправді місце всіх нас, місце України в архітектурі безпеки», – підкреслив Зеленський.
По-друге, захист
Україна очікує від партнерів допомоги у зміцненні української оборони.
«Це реалістично – захищати наші позиції на полі бою в Україні й водночас обов’язково повертати війну на територію Росії, щоб росіяни відчували, що таке війна, і попри російську пропаганду починали розвертати ненависть у бік Кремля», – ствердив Зеленський, додаючи, що існує «чіткий перелік зброї, яка здатна підтримувати таку силу наших воїнів».
Запорукою реалізації цього пункту має стати успішне продовження військових дій на окремих російських територіях, щоб не допустити створення агресором буферних зон в Україні. По-друге, зміцнення сил оборони, що допоможе знищити наступальний потенціал російської армії на окупованих нею українських землях. Київ також розраховує на допомогу партнерів у оснащенні нових резервних бригад ЗСУ. Важливо також подальше посилення протиповітряної оборони, а також проведення спільних операцій із сусідами України зі збиття російських ракет і безпілотників.
Україна також хоче розширити використання безпілотників і ракет, які вона виробляє, і розраховує на партнерів, які допоможуть розвивати їх виробництво.
Важливим елементом цього пункту є надання партнерами зброї великої дальності та згода на її застосування проти військової інфраструктури агресора на всій окупованій території України та території Росії. Україна також хоче отримати доступ до супутникових даних у режимі реального часу та розвідувальної інформації, отриманої партнерами іншими способами.
Зеленський зазначив, що по кожному з цих підпунктів партнери отримали детальне обґрунтування того, які цілі, як їх досягти та наскільки це зменшить здатність Росії продовжувати вести війну.
У цьому пункті також міститься секретне доповнення, до якого можуть отримати доступ ті партнери, які мають відповідний потенціал для допомоги.
Українська політика стримування
«Російське керівництво агресивно діє лише тоді, коли переконане, що не отримає адекватної руйнівної відповіді. Коли Росія знає, що відповідь буде, і розуміє, яка це буде відповідь, вони обирають переговори та стабільне співіснування навіть зі стратегічними противниками. І ми знаємо ці приклади», – зауважив український президент, представляючи третій пункт.
Третій пункт також містить секретний додаток, який надали лідерам США, Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії. Очікується, що деякі інші країни, які можуть допомогти Україні доповнити цю концепцію стримування, також її отримають.
Концепція стримування Росії передбачає розгортання комплексного пакета неядерного стримування на території України.
«Тобто пакет стримування – це факт, що Росія або йде в дипломатію, або йде… до втрати її машини війни. Peace through strength [мир через силу]», – сказав Зеленський. Таким чином український президент послався на формулу, яка була одним зі стовпів зовнішньої політики президента США Рональда Рейгана у 1980-х роках. Саме такий підхід призвів до того, що СРСР програв гонку озброєнь і припинив холодну війну.
Стратегічний економічний потенціал
«В Україні зосереджені природні ресурси, і зокрема критично важливі метали ціною в трильйони доларів США. Це, зокрема, уран, титан, літій, графіт та інші стратегічні й стратегічно цінні ресурси, які посилять у глобальній конкуренції або Росію та її союзників, або Україну та демократичний світ», – вважає Зеленський.
Отримання контролю над цими ресурсами, за словами українського президента, є однією з цілей російської агресії. І ці ресурси є потенціалом економічного зростання України та її жителів.
Тому Україна пропонує США та іншим обраним партнерам, зокрема ЄС, підписати спеціальну угоду про спільний захист українських природних ресурсів та спільне інвестування та використання їхнього потенціалу. Це має на меті посилити економічний тиск на Росію. У цьому розділі також міститься секретний додаток, який доступний лише обраним партнерам.
Пункт п’ятий має бути реалізований після війни
«Після цієї війни Україна матиме один із найбільш досвідчених та великих військових контингентів. І це люди, справжні люди, – наші воїни, які володітимуть реальним досвідом сучасної війни, успішним досвідом застосування західної зброї та різнобічним досвідом взаємодії, безумовно, з нашими партнерами, з військовими НАТО», – зауважив Зеленський.
Він вважає, що цей досвід слід використати для зміцнення НАТО та безпеки в Європі. Україна пропонує після війни замінити частину американських підрозділів, які базуються в Європі, своїми військами.
«Українці довели, що можуть бути тією силою, яку російське зло не здолає», – сказав український президент
Реакція партнерів неоднозначна
Першими про план перемоги дізналися президент США Джо Байден і кандидати на виборах президента США Дональд Трамп і Камала Гарріс. Зеленський представив його особисто під час візиту до США.
17 жовтня Володимир Зеленський представив план перемоги на саміті лідерів ЄС. Однак план перемоги, який підтримала опозиція в Україні, викликав різну реакцію серед її закордонних партнерів. Від його підтримки, попри стримані оцінки, до несприйняття.
Після візиту Зеленського до США українська сторона стверджувала, що американська адміністрація конструктивно підійшла до українських пропозицій, особливо щодо військової частини, тоді як політична потребує додаткового обговорення. Однак конкретної реакції з боку Білого дому не було, а деякі американські медіа повідомили, що план сприйняли з певним скептицизмом. Два питання плану Зеленського, які викликають найбільше суперечок, – це запрошення вступити в НАТО тепер і дозвіл завдавати ударів західною зброєю по території Росії.
«Ми зараз не на тому етапі, коли Альянс говорить про запрошення у короткостроковій перспективі», – прокоментувала перший пункт плану Джуліана Сміт, постпред США при НАТО.
Однак у Білому домі стверджують, що дискусія ще триває, але серед союзників немає консенсусу щодо запрошення. Це при тому, що на останньому саміті НАТО всі 32 члени підтвердили незворотність шляху України до Альянсу.
21 жовтня міністр оборони США Ллойд Остін прибув до Києва, ймовірно, з останнім візитом на цій посаді. Однією з тем переговорів з українським керівництвом був план перемоги.
Новий секретар НАТО Марк Рютте обережно прокоментував український план: «В плані багато аспектів та багато політичних та військових питань, які нам дійсно потрібно обговорити з українцями, щоб зрозуміти, що за ним стоїть, і зрозуміти, що ми можемо зробити, а що ні».
План перемоги підтримали Литва, Латвія та Естонія, зазначивши, що деякі пункти потребують багато роботи, але це можливо реалізувати.
«Естонія повністю підтримує цей план, і ми переконані, що план перемоги може бути здійснено», – зауважив міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна.
Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен зазначила, що план містить важливі ідеї, і Данія повністю підтримує його перший пункт, тобто членство України в Альянсі.
Український план також підтримала Франція, про що поінформував французький міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро на спільній пресконференції з главою МЗС України Андрієм Сибігою. «Ми підтримуємо план перемоги, тому що вже протягом тисячі днів ми поряд з Україною і докладаємо необхідних зусиль», – сказав Барро.
Німеччина скептично поставилася до плану перемоги. Канцлер Олаф Шольц виступає проти двох пунктів плану: запрошення вступити в НАТО і надання зброї великої дальності. Україна давно просить Німеччину передати німецькі крилаті ракети Taurus.
«Я не вважаю такі постачання правильними, і так воно і залишиться», – сказав Шольц після засідання Ради ЄС у Брюсселі 17 жовтня.
«Традиційно» повністю відкидають план перемоги Угорщина і Словаччина.
Польща скептично підтримує
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, коментуючи перший пункт українського плану перемоги щодо запрошення до НАТО, нагадав, що Польща підтримує членство України в Альянсі з середини 2000-х років і ця позиція залишається незмінною.
Водночас польський прем’єр додав, що єдиної позиції серед лідерів ЄС немає і зазначив, що певні умови цього плану можуть бути скориговані залежно від результатів виборів у США.
Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш так само скептично оцінив шанси на те, що партнери України з ЄС і НАТО підтримають план перемоги. 17-18 жовтня він брав участь у зустрічі міністрів оборони НАТО в Брюсселі, під час якої вони говорили із Зеленським про план перемоги. Косіняк-Камиш зазначив, що хоча «всі хотіли б, щоб план перемоги реалізувався», представлений Зеленським документ «безумовно не вирішує питання».
Войцех Кононьчук, директор Центру східних досліджень, також у коментарі PAP зазначив, що План перемоги, представлений президентом Володимиром Зеленським, має вигляд «неможливого до реалізації найближчим часом».
Чи виправдане обурення в Польщі?
Деякі польські коментатори зосереджувалися не стільки на оцінці здійсненності плану перемоги, скільки на тих пунктах, які не підлягали розголосу.
«Своєю чергою, з польської точки зору, найважливішим був той факт, що ми щойно дізналися, що Польща повністю й остаточно вийшла з дипломатичної гри, яка вирішить, чим закінчиться війна», – писав Вітольд Юраш на порталі Onet. Йдеться про секретні додатки до трьох пунктів, про які поінформували лише найважливіших партнерів України й країни, які мають вирішальний вплив на виконання цих пунктів. І цього вистачило, щоб Інтернет захлиснула нова хвиля хейту на адресу «невдячних»: Зеленського, України та українців.
Спробуємо проаналізувати, чи виправдана така критика? У випадку з планом перемоги секретні доповнення стосуються пунктів 2-4. Пункт щодо оборони охоплює, серед іншого, підтримку України в посиленні протиповітряної оборони. В ньому також йдеться про «спільні захисні операції з нашими сусідами у Європі для збиття російських ракет і дронів у межах доступу повітряного щита партнерів».
Київ неодноразово звертався до Варшави з проханням про таку допомогу, і спочатку представники польської влади, наприклад міністр закордонних справ Радослав Сікорський, висловлювали позитивні думки про таку можливість. При цьому подібне рішення намагались поставити у залежність від згоди всіх членів НАТО, але такої згоди немає. Нещодавно Україна також звернула увагу на можливість посилення Польщею української авіації шляхом передачі пострадянських літаків МіГ-29. Варшава розглядала таку можливість, але рішення не було ухвалене. Таким чином, теоретично Польща могла б отримати доступ до секретного додатка до Пункту 2. Однак, можливо й таке, що Польща дала зрозуміти українській стороні, що наразі українці нічого не можуть очікувати від поляків у плані посилення оборони.
Другий пункт, до якого Київ також підготував секретний додаток, стосується стримування Росії шляхом розміщення пакета неядерного стримування в Україні. Чи може Польща приєднатися до такої ініціативи? Відповідь – не дуже.
Третій пункт із секретним додатком адресований обраним партнерам України і стосується спільного захисту стратегічного та економічного потенціалу України та інвестування в його освоєння. Україна пропонує підписати угоди з цього приводу зі США та окремими партнерами, і Зеленський підкреслив, що бачить ЄС одним із таких партнерів, а Польща є частиною ЄС.
У Берліні без Польщі
«Масла у вогонь» підлила зустріч у Берліні американського президента з лідерами Франції, Німеччини та Великої Британії, де, на думку більшості коментаторів, мала б бути присутньою і Польща.
Варто зазначити, що на цій зустрічі однією з тем розмов мало бути посилення української оборони, і в Берліні не було й інших країн, які допомагають Україні значно активніше, ніж Польща.
Чимало польських політиків і експертів наголошують, що підтримка Польщі й польська військова допомога, надана у 2022 році, була величезною. Дійсно, Польща була однією з перших країн, яка надала значну підтримку Україні, і цифри щодо переданих танків, БТР та іншої техніки справді вражають. Однак війна не закінчилася у 2022 році.
І, звісно, можна критикувати німецьку млявість на початку російського вторгнення (про це добре пам’ятають в Україні) і є за що критикувати тепер, але реальність є така, що нині Німеччина є лідером, наприклад, коли йдеться про посилення української ППО.
Але річ не тільки в Німеччині з її потужною економікою в еквіваленті до ВВП, Польщу з її військовою допомогою випереджає низка країн, зокрема Литва, Латвія та Естонія.
Обсяг польської військової допомоги в серпні оцінювався у понад 4 мільярди євро. Для порівняння, військова допомога Нідерландів становить 6 мільярдів євро, це вже реалізована, а в цілому виділено 10 мільярдів. Але приклад Нідерландів цікавий ще в одному аспекті. Рубен Брекельманс, який став міністром оборони Нідерландів на початку лютого 2024 року, майже одразу після призначення поїхав до Києва. У жовтні він приїхав знову, цього разу також у Харків, розташований приблизно за 40 км від кордону з Росією, щоб на власні очі побачити масштаби руйнувань, завданих Російською Федерацією.
Владислав Косіняк-Камиш обіймає посаду міністра оборони з грудня 2023 року, але йому ще не доводилося відвідувати охоплену війною Україну. Амстердам розташований за 2 тисячі кілометрів від Харкова, а Варшава за тисячу. Отже, може скластися враження, що Нідерланди більше зацікавлені та стурбовані тим, що відбувається в Україні. Тим більше, що польський міністр наголошує в публічних заявах на темі волинських злочинів, що не створює доброї атмосфери для його візиту.
Але важливішим видається те, що Польща за власним бажанням вийшла «з дипломатичної гонки», обмеживши військову підтримку України. Минулого року у Варшаві вирішили, що пожертвуваного достатньо, а разом з тим у Польщі почала ширитись нарація про «невдячну Україну».
Таким чином, Польща випала з числа лідерів військової допомоги Україні. Так, Польща продовжує допомагати, але в першу чергу йдеться про логістичне забезпечення та військову підготовку. І так – це важливо, але чи достатньо, аби вимагати спеціальної позиції? Це теж питання до стратегії польської дипломатії – спроможності об’єднуватись задля власної безпеки і допомоги Україні. Тому, здається, варто адаптувати наші польські амбіції до реальності.
Вибори в США вирішать ситуацію
Вибори президента США можуть суттєво вплинути на подальшу допомогу Україні. Команда Байдена досі була проти як запрошення України до НАТО, так і дозволу завдавати ударів вглиб території Росії.
Донедавна експерти зазначали, що така позиція збережеться до кінця терміну Байдена. Однак після берлінської зустрічі французька газета Le Monde написала з посиланням на власні джерела, що США можуть припинити блокувати запрошення України до НАТО. І якби на виборах виграла кандидатка від демократів Камала Гарріс, Байден може почати працювати над таким запрошенням.
Чи правдиві повідомлення французького видання, невідомо. Але навіть якщо так, є ще дві проблеми. По-перше, невідомо, чи переможе Гарріс. По-друге, потрібно переконати Німеччину, а також негативно налаштованих Угорщину, Словаччину і Туреччину. 22 жовтня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відвідав Туреччину з дводенним візитом. Чи була озвучена в межах розмови згода Анкари запросити Україну до НАТО? Цього наразі не знаємо.
Пьотр Андрусечко, Київ
