Поки Україна під тиском США вступила у непрямі мирні переговори з Росією, ЄС розмірковує, що робити з тими українцями, хто перебуває на його терені у статусі тимчасового захисту. Поки що ідея одна – перекинути проблему на національні уряди.
Міністри внутрішніх справ ЄС у червні вирішуватимуть, що далі робити з українцями, які перебувають у Євросоюзі в рамах механізму тимчасового захисту, – повідомило 7 квітня видання «Euractiv» з посиланням на власні джерела у Раді ЄС та низці європейських урядів.
Міністри окреслять, що країни-члени ЄС мають робити із легалізацією перебування українських біженців у випадку, якщо військові дії під час російсько-української війни припиняться, або їхня інтенсивність відчутно впаде. Це рішення має стати одним з ключових елементів польського головування у ЄС, що триває протягом першої половини 2025 року, і, вочевидь, для багатьох українців буде вирішальним аргументом – залишитися на Заході чи повернутися додому.
Розтягнута тимчасовість
Юридичні підстави для механізму тимчасового захисту існували в Євросоюзі ще з 2001 року, але вперше Рада ЄС застосувала цей інструмент наприкінці лютого 2022, після російського повномасштабного вторгнення. Тимчасовий захист дозволив надати колективні права та гарантії певній групі людей – у цьому випадку, громадянам та довготерміновим резидентам України, що перетнули кордон Євросоюзу після 24 лютого 2022 – без необхідності розгляду індивідуальних кейсів, як цього вимагає статус біженця.
Можливості людей, що перебувають у статусі тимчасового захисту, наближені до тих, що мають статус біженця: право на роботу, навчання, користування із систем соціального забезпечення та допомоги, безплатний доступ до публічної охорони здоров’я. Зрештою, типологічно українці є біженцями, ми теж називаємо їх так у цій публікації аби відрізнити від трудових мігрантів. Те, що українці отримали важливі соціально-трудові права майже одразу після приїзду до ЄС, значно полегшило їхнє життя у порівнянні із шукачами притулку з Сирії, Афганістану чи Сомалі. Натомість швидко стала помітна й різниця: якщо права біженців були закріплені відповідним довготерміновим або пожиттєвим дозволом від місцевої влади, тимчасовий захист перетворився у вічну тимчасовість, бо його тривалість залежить від чергового рішення Ради ЄС.
У таких умовах, навіть маючи усі вище зазначені права, важко говорити про будування стабільного життя на новому місці.
Поза тим, швидко виявилося, що різні країни ЄС імплементують директиву на різні способи. Так, у Польщі українці понад мінімум гарантований директивою, могли розраховувати на доплату для польських господарів, які їх прихистили (скасовано 1 липня 2024 року) та родинну допомогу 800 плюс (планують обмежити цього року – до тих, хто працює та сплачує податки у Польщі). Тоді як у Німеччині поза доплатами на дітей, допомогу щомісяця отримують також дорослі члени родини, якщо вони не працюють чи заробляють незначні гроші, є також доплати на оренду житла, комунальні послуги, літній відпочинок для неповнолітніх, безплатні державні мовні курси (цей кошик допомоги почали обмежувати, але тільки для біженців, які приїжджали після 2024 року)
Теперішня версія директиви про тимчасовий захист діє до березня 2026 року. Як повідомляє «Euractiv», Єврокомісія наразі шукає розв’язання, як не продовжувати дію директиви, але спонукати держави-члени до переведення біженців на національні посвідки на проживання на підставі праці, навчання або возз’єднання родин. А це означає, визначальним буде не те, скільки часу ти вже провів у ЄС, або наскільки інтегрованою є твоя родина, тільки в якій країни ти оселився.
Нецукрові перспективи CUKR-у
Країни Євросоюзу почали працювати над іншими варіантами легалізації перебування українців ще навіть до початку президентури Дональда Трампа, одержимого ідеєю швидкого миру з Росією. Для національних урядів це і питання економії грошей – аби українці самі платили за надані медичні послуги та отримували скромніший кошик соціальної допомоги, і уникнення появи значної кількості недокументованих мігрантів, серед яких істотну частку складають неповнолітні.
Чехія ось-ось запропонує тим громадянам України, хто прожив на її терені щонайменше два роки у статусі тимчасового захисту, 5-річну посвідку на проживання, за умови якщо вони працюють, а їхні діти ходять до місцевої школи. Німеччина, де наразі проживає найбільша понад 1,2 мільйонна громада українців у статусі тимчасового захисту, заявляє, що має готові пропозиції, але їх розгляне вже наступний уряд. Про те, що подібні напрацювання готуються, повідомляють також в урядах Італії, Австрії, Естонії та Латвії.
ТрендсетеромТрендсетер – той, хто першим вводить у моду щось нове, задає напрям. у цьому питанні від початку була Польща. Так, Варшава ще у листопаді 2022 року запропонувала українським біженцям можливість переходу на карту перебування / karta pobytu – за умови, якщо вони були працевлаштовані. Навесні 2023 року до підстав для виготовлення такої посвідки додалося навчання, а потім і возз’єднання родин. Наразі немає статистики щодо кількості людей, які, маючи статус PESEL UKR, скористалися пропозицією та виробили карти перебування, проте, як зазначають консультанти з легалізації перебування, з якими спілкувалася авторка – йдеться радше про сотні, можливо тисячі людей у масштабі понад 950 тисячної української біженської громади. Причини: довге та кропітке оформлення карти (у середньому, навіть 300 днів), брак безплатного доступу до системи охорони здоров’я. Хоча близько 70% біженців працює – не факт що на підставі цієї роботи можна зробити карту з доступом до ринку праці. І знову ж таки тимчасовість – важко інвестувати додаткові зусилля у майбутнє, якщо немає певності, як воно виглядатиме.
Коли навесні 2024 року польський парламент ухвалив поправки до закону про допомогу громадянам України, серед нових норм знайшлася обіцянка запровадити новий інструмент легалізації перебування – карту CUKR. Це 3-річна посвідка на проживання, на яку можуть претендувати громадяни України, що проживали у Польщі станом на 4 березня 2024 та мають статус тимчасового захисту принаймні протягом 365 днів. Подача на цю карту відбуватиметься тільки онлайн, і за неї доведеться заплатити, 440 злотих за «децизію» (рішення) та ще 100 злотих за видачу пластикової картки. При цьому цей тип посвідки можна втратити, якщо залишиш територію Польщі на понад 6 місяців.
При тому, що уряд Польщі планував розпочати приймання заявок на карту CUKR у квітні 2025, наразі такої можливості немає. Не знаємо, чи на цій карті буде додано коментар «доступ до ринку праці», а він є ключовим, для можливості легально працювати, а отже отримувати страхування та соціальні виплати, зокрема 800 плюс. Невідомо також, чи час проведений у Польщі на посвідці такого типу зараховуватиметься до імміграційного «стажу» на довготермінову резидентуру ЄС та громадянство, що є ключовим питанням для осіб які вже вирішили, що тепер їхній дім – Польща.
Хто залишиться, а хто поїде
Зараз у країнах ЄС перебуває близько 4,3 мільйона осіб у статусі тимчасового захисту. Ця цифра протягом останнього року є стабільною. Соціологи, зокрема проф. Володимир Вахітов у розмові з англомовним українським виданням «Kyiv Post», дотримуються думки, що навряд чи потік українських біженців до Європи зростатиме. Вахітов посилається на дослідження Американського університету у Києві, згідно з яким 79% українських жінок переконані, що для них важливо зараз залишатися саме в Україні, а 72% – саме в їхній місцевості. Не виїжджати жінок спонукає бажання бути поряд з родиною та патріотизм. Причому, якщо у 2022 бажання поїхати декларували частіше заможніші люди, то тепер навпаки – наявність відносно високих прибутків це стимул залишатися вдома.
Якщо щось може стимулювати українців масово їхати на Захід найближчими місяцями, то це не доля мирних переговорів, а погіршення економічної ситуації всередині країни.
Економіка поряд із безпекою – це також найвиразніші драйвери для повернення або неповернення. Цифри дещо відрізняються залежно від опитування – UNHCR звітує, що у 2024 році 65% українців хотіли повернутися додому, Центр міжнародних інституційних порівнянь і міграційних досліджень при Інституті Ifo в Мюнхені виявив 35% тих, хто хоче повертатися одразу після завершення бойових дій та 11% тих, хто вже поїхав з ЄС – але динаміка є очевидною: чим довше триває війна, тим більше люди інтегруються у нові локальні та національні спільноти, і тим важче їм буде знову переїхати. Особливо для тих, хто поїхав з України на початку 2022 року, це буде новий переїзд, а не просто повернення.
Повернутися чи залишитися – питання важке, і передбачувані умови легального перебування в ЄС мають забезпечити українцям можливість ухвалити зважене і обґрунтоване рішення. На жаль, цієї передбачуваності досі бракує. Тимчасовий захист завершується, тимчасовість залишається.
Олена Бабакова
