Польський Інститут Пілецького / Instytut Pileckiego у Берліні експонує виставку, присвячену Василю Стусу – українському поету-дисиденту, перекладачу та політв’язню СРСР. Експозиція розповідає про його життя, творчість і боротьбу проти радянського режиму. Виставка також є відсиланням до сучасної України та війни.
Організатором виставки «Стус» / Stus є Інститут Пілецького у Берліні. «Чому польська державна інституція організовує захід про українця у столиці Німеччини?», – ставить запитання видання Rzeczpospolita і одразу дає на нього відповідь: «Стус був жертвою радянського насильства та тоталітаризму (цим займається інститут), його життя та творчість пов’язала Україну, Польщу та Німеччину».
Василь Стус перекладав польські та німецькі вірші, а німецький письменник Генріх Белль навіть висунув кандидатуру українського поета на присудження Нобелівської премії. Поет був великим полонофілом. «Василь Стус перекладав Тадеуша Ружевича і Тадеуша Кубяка, закликав родину вивчати польську, читав польську пресу, підтримував рух “Солідарність”, сподіваючись, що це надихне інші народи регіону на боротьбу з комунізмом», – ідеться в описі виставки. Організатори також наголошують, що творча спадщина Василя Стуса є джерелом надхнення для польсько-українсько-німецької співпраці.
Як підкреслили організатори виставки під час церемонії відкриття, Василь Стус є символом народного опору: боротьби за існування України та її ідентичності, турботи про людську гідність і права людини. «Стус був героєм України, але водночас героєм Європи. Він розділив долю багатьох мешканців Східної Європи, які були стерті з історії тоталітаризмом. Сьогодні європейські та демократичні цінності змушують нас поновлювати пам’ять. Нехай ця вистава буде частиною цього», – сказала Ханна Радзійовська, директорка Інституту Пілецького у Берліні.
Експозиція виставки складається з біографічних даних поета та архівних фотографій. У ній згадується його життя на Донеччині, де він викладав українську мову та літературу у Горлівці, а також його робота на шахті у Донецьку. Є також опис його участі у дисидентських рухах та років, які він провів у таборах. Виставка оформлена переважно у темних кольорах, які підкреслюють важке і трагічне життя українського поета. Вона зроблена двома мовами: німецькою та англійською.
Серед експонатів відвідувачі можуть побачити матеріали кримінальних справ, фотографії відбитків пальців і фотографію поета із дружиною та сином. Є також тексти віршів Василя Стуса (українською), книга «Інтернаціоналізм чи русифікація» Івана Дзюби, та навіть записи голосу поета. Крім того, відвідувачі можуть почути вірші Василя Стуса у виконанні сучасних українських поетів. Таким чином організатори виставки не тільки розповідають про життєвий шлях поета та його опір радянському режиму, а ще й дають відвідувачам можливість провести паралелі із сучасною Україною та її боротьбою за незалежність. «Ця виставка розповідає не лише історію маловідомого європейського борця за свободу, а й історію народу, що бореться за право на існування», – ідеться в описі.
Як наголошують організатори, цитуючи американського історика та письменника Тімоті Снайдера, для того, щоб зрозуміти війну в Україні та її значення – потрібно знати українську історію. А доля Василя Стуса є ілюстрацією долі усієї української нації: пригніченої, яку толерують лише за умови відмовлення від власної мови та культури. «Його боротьба – це реакція на багатовікове заперечення української ідентичності з боку Росії. Виставка висвітлює і маловідомий антирадянський рух опору в Україні, який досі залишається на периферії європейської пам’яті», – розповідають організатори виставки.
Організатори також звертають увагу на сучасний контекст, у якому постать Василя Стуса набуває нового значення. В експозиції згадуються події в Україні, пов’язані з війною: окупація Донецька, де розташований будинок поета та смерть його дружини під час окупації Київщини у березні 2022 року. Окремо підкреслюється роль Віктора Медведчука – адвоката Василя Стуса – у сучасному політичному контексті. А боротьбу сучасних українських поетів проти російського агресора порівнюють із боротьбою Василя Стуса з радянським режимом.
Крім того, важливі дати з біографії Василя Стуса прирівняли до важливих подій у світі. Так, рік народження поета (1938) зіставлено з Мюнхенською конференцією, вступ до аспірантури (1961) – із промовою Мартіна Лютера Кінга (борця проти расизму та громадського діяча), ув’язнення у 1972 році – із візитом до СРСР Річарда Ніксона (37-й президент США), а друге ув’язнення (1980) – із початком війни в Афганістані та початком діяльності руху «Солідарність». Рік смерті Василя Стуса – 1985 – з продовженням терміну дії Варшавського договору (військовий союз європейських соціалістичних держав, який набув чинності у 1955 році), а рік ексгумації та перепоховання поета у Києві – 1989 – з так званою Осінню народів (початок процесу повалення комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі).
Виставка також покликана також змусити відвідувачів замислитися над питанням: що керувало Василем Стусом? Адже він, у боротьбі за національну ідентичність, відмовився від власної свободи. Його творчість була заборонена у СРСР, багато віршів і перекладів вилучалися й знищувалися КДБ.
Виставка експонується у будівлі Інституту Пілецького у Берліні (Pariser Platz 4A, 10117) до 31 травня. Це перша міжнародна виставка, яка присвячена Василю Стусу.
Т. Ш.
Джерело: Instytut Pileckiego, Rzeczpospolita