Варшавська україністика – один із найстаріших і найпомітніших українознавчих осередків за кордоном. Уже понад 70 років тут готують спеціалістів, які зберігають та поширюють у світі знання про Україну. Увесь цей час працівники кафедри, її студенти, випускники реагують на запити суспільства, працюють над розв’язанням питань, важливих для розвитку польсько-української співпраці.
«Наш вибір» порозмовляв із завідувачкою кафедри україністики Варшавського університету Катажиною Якубовською-Кравчик про те, що сьогодні україністика пропонує своїм студентам та як відповідає на сучасні виклики, а також про зв’язок із традицією, важливі здобутки, нові навчальні напрями і цьогорічний вступ.
Влітку минулого року ваша кафедра святкувала свій сімдесятилітній ювілей, була велика конференція. З одного боку, ми говоримо про тривалу історію. З іншого – існує потреба відповідати сучасним запитам і студентів, і працедавців, і суспільства загалом. Як поєднуєте у своїй роботі давню традицію та потреби сьогодення?
Ми переконані, що традиція – це наше багатство. Завжди працівники кафедри, дослідники, які в нас працювали, намагалися поєднувати не тільки дослідження, не тільки навчання студентів, але й популяризацію української культури та науки в Польщі, Європі. Вони також завжди були готові порушувати важливі суспільні теми. Мені здається, що наш підхід до навчання трохи відрізняється від того, який притаманний україністиці в Україні. Там вона чітко пов’язана з філологією. Тут, звичайно, теж існує цей зв’язок, але не тільки. Якщо подивимося на нашу діяльність у 80-х роках чи на початку 90-х, помітимо, що кафедра висвітлювала всі важливі для тогочасного суспільства теми. «Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze» / «Варшавські українознавчі записки», які тоді видавала кафедра, порушували історичні, політичні й інші питання, котрі на той час були важливі для українського й польського суспільств. І ми продовжуємо цю роботу. Зараз видаємо два журнали: «Studia Ucrainica Varsoviensia» та «Польсько-українські студії». Наші випускники зазвичай не стають учителями української мови чи літератури. Вони працюють у неурядових організаціях, адміністративних і дипломатичних установах, бюро перекладів, закладах культури, бізнесі або журналістиці. Я б сказала: вони йдуть у світ поширювати українську культуру, літературу, мову, пояснювати українські традиції. І нам треба так формувати програму, щоб наші студенти могли насправді ефективно працювати.
Дійсно, переглянувши цьогорічну програму, я побачила, що там багато різних предметів. Мене, наприклад, зацікавила «Культурна дипломатія», яку ви викладаєте. Можете докладніше окреслити основні напрямки, за якими відбувається навчання?
На бакалаврській програмі ми пропонуємо україністику з англійською мовою, бо дуже добре розуміємо, що нашим випускникам, щоб ефективно працювати для популяризації української культури, мови, літератури, потрібні гарні знання англійської мови. Після випуску наші вихованці часто працюють не тільки в Польщі, але й у Євросоюзі та інших частинах світу. Думаю, що особливістю кафедри порівняно з іншими україністиками є те, що студенти від минулого року мають змогу отримати додаткову спеціалізацію. Вони можуть обрати один із двох модулів. Перший стосується адміністрування й дипломатії, другий – роботи в медіа.
Якщо говорити про культурну дипломатію, яку ви згадали, то сьогодні дуже важливо працювати в цьому напрямі. Знаємо, що університети не завжди пов’язують із культурною дипломатією. Я згадую нещодавню дискусію в Парижі European Narratives and Identity: Ukraine – A New PerspectiveМіжнародна наукова конференція «European Narratives and Identity: Ukraine – A New Perspective» / «Європейські наративи та ідентичність: Україна – новий погляд», що відбулася у Парижі 25-27 червня в рамках проєкту Національного Агентства Академічних Обмінів (NAWA) «Solidarity with Ukraine, 4EU+ for Ukraine II», координатором якої є Варшавський університет. Учасники конференції дискутували з приводу наративів української ідентичності в публічному дискурсі, перекладів української літератури мовами світу, дискурсів війни, мовної політики, проблем пам’яті й деколонізації, конструювання ідентичності в літературі, а також питань культурної дипломатії й деконструкції стереотипів.. Дехто думає, що над такими питаннями мають працювати лише дипломати. Проте насправді це не так. Можна подивитися на традицію США, де вже в 50-х роках почали роботу в бік «science diplomacy», тобто наукової дипломатії. Якщо проаналізуємо різні визначення культурної дипломатії, побачимо, що не лише дипломатичні, але й інші інституції працюють у цій галузі. Ми хочемо підготувати наших студентів, щоб, якщо матимуть бажання, вони могли бути дипломатами, використовували в роботі культурну дипломатію та розуміли, як це потрібно робити. Щоб знали, що м’яка сила надзвичайно важлива, особливо сьогодні, й з її допомогою можна досягти багато чого.
Щодо модуля «Медіа» – тут ми вчимо студентів аналізувати мас-медіа з погляду українських тем. Дуже багато наших випускників працює у сфері мас-медіа. Володіти мовою медіа – не тільки про знання окремих слів і конструкцій. Це насамперед про вміння створювати свої статті в такий спосіб, щоб інші хотіли їх читати, були зацікавлені, а також про уміння аналізувати медійні тексти.
Отже, після випуску ваші студенти мають широке поле вибору: журналістика, переклад, дипломатія. Володіння знаннями в кількох галузях – це одна з важливих навичок для сучасного працівника. На вашу думку, які уміння необхідні випускнику, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці? Як ви враховуєте це під час навчання?
Тут я б хотіла сказати про наші магістерські студії. Чому згадую про них? Від початку нового навчального року ми відкриваємо на цьому рівні новий напрям – «Європейські українознавчі студії». Думаю, що він дуже потрібний. Протягом двох останніх років ми зрозуміли, що сьогодні вкрай необхідні спеціалісти, які можуть провадити справжній міжкультурний діалог, розвивати міжнародну співпрацю. Тепер, коли Україна взаємодіє не тільки в межах Карпатського єврорегіону, але й працює, щоб увійти в НАТО, Євросоюз, потрібні спеціалісти, які будуть, з одного боку, розуміти українську ситуацію, з іншого – знати, як працюють європейські установи. І володітимуть інформацією про те, як європейці бачать не лише Україну, але теж Східну й Центральну Європу. Тобто ми розуміємо, що тепер майбутнє України вимагає розширення знань про українські історичні, політичні, культурні зв’язки з Європою. Звичайно, вони були, є і будуть. Але я б сказала, що західноєвропейським суспільствам про це не завжди аж так відомо. Тому ми вирішили відкрити магістерські студії, які готуватимуть якраз потрібних у цій сфері спеціалістів. Тут передбачені такі предмети, як «Україна і Європа (історія, культура, література)», де намагаємося порівняти різні аспекти їхньої взаємодії – мовний, культурний, літературний. Також маємо предмети англійською мовою: «Англійська мова – культура бізнесу в Центрально-Східній Європі», «Конференційні англійсько-польські переклади – культура України та англомовних країн» й інші.
Коли думаю про університет, для мене – це не лише навчання, а також середовище, яке великою мірою формує світогляд людини. Тому, окрім навчальних програм, хотілося б поговорити про інші заходи, які кафедра пропонує студентам. Напевно у вас відбувається багато подій – приїжджають гостьові лектори, зокрема з України.
Для нас дуже важливо, щоб наше навчання було не тільки теоретичним, але й практичним. Тому що ми добре усвідомлюємо, що молодь дуже багато вчиться в безпосередній роботі, конкретних обставинах. Ви почали говорити про гостьові лекції. Так, намагаємося запрошувати викладачів як з України, так й інших країн світу. Організовуємо міжуніверситетські лекції з циклу «Українська мова вчора і сьогодні» та «Ідентичність. Література. Медіа». Маємо серію лекцій англійською мовою в рамах Ukrainian studies network / Мережі українознавчих студій, де виступають гості із західноєвропейських, американських, канадських університетів. Тут порушуємо дуже різні, але також надзвичайно актуальні теми про переклад, літературу й мову. Наприклад, минулого року в нас виступала докторкаВідповідає українському науковому ступеню «кандидат наук». Людмила Підкуймуха, яка працює в Німеччині, з лекцією «Закон про забезпечення функціонування української мови як державної: міфи і реальність».
Ми також проводимо круглі столи, у яких участь беруть насамперед студенти й аспіранти. Минулого року проводили круглі столи: «One Year After The Outbreak of War in Ukraine» / «Рік після вибуху війни в Україні» та «Українська мова у світі». Хочемо, щоб наші студенти мали змогу говорити про сучасні, важливі теми, навчилися дискутувати. Тому організовуємо для них дебати. Крім того, кожного року робимо зимові школи «Україна в центрі досліджень: нові тенденції та виклики», «Соціальні виклики сучасної гуманітаристики». Є школа «U2 Ukraine», організована спільно кафедрою україністики та Альбертським університетом у Канаді. Під час цих шкіл нам важливо забезпечити індивідуальний підхід до навчання. Студенти можуть частково скласти свою програму та обирати напрямок, який їм найцікавіший. Але передусім вибираємо теми, які зосереджено на викликах сучасної гуманітарної науки. Світ змінюється й гуманітаристика теж – з’являються нові теми, методології.
Звичайно, наші вихованці залучені й до студентських конференції, які проводимо вже багато років. Це, наприклад, «Українська культура і поле бою. Українська мова, література, мистецтво та медіа в контексті війни» або «Культура конфлікту – конфлікт культур. Мова, література, мистецтво, медіа та війна в Україні». Протягом останніх років організовуємо їх з українськими університетами. Бо дуже важливо, і для зимових шкіл теж, щоб наші студенти мали контакт та співпрацювали зі своїми українськими колегами. Мені здається, це основне. У рамах програми Erasmus+ наші студенти мають можливість частково навчатися в інших країнах Європейського Союзу, наприклад, у Німеччині, Хорватії, Угорщині.
Бачила, що у вас ще є експериментальний театр для студентів. Він досі діє?
Так, він діє. Цього року, наприклад, студенти записали українську поезію війни польською й українською мовами. Вони зробили такий подкаст, і його можна послухати в інтернеті.
Хотіла б поговорити теж про вступ. Чи відрізняється він для студентів, які мешкають в України і які у Польщі?
Цього року цей процес однаковий. У минулих роках був окремий набір для українців, які приїхали до Польщі. Зараз маємо тільки один. Кінець реєстрації – 10 липня на бакалаврські програми й 7 липня на магістерські. Для вступників на бакалаврат з українським ЗНО/НМТ є співбесіда для підтвердження знання польської мови. Якщо йдеться про магістерські студії, то там – співбесіди з польської, англійської, української мов. Але вони відбуваються онлайн, тому всі можуть взяти у них участь, навіть якщо не живуть у Варшаві. Якщо не всі місця будуть зайняті у першому турі набору, з 19 липня до 12 серпня 2024 року відбудеться другий.
На магістерську програму може вступати випускник будь-якої спеціальності, не лише україністики?
Так, особи, які закінчили бакалаврат зовсім іншого напряму можуть вступити на україністику. Мені здається, що це дуже цікаво, тому що поєднання двох різних спеціалізацій дає унікальні можливості.
Минулого року у студентів-біженців з України була змога навчатися безплатно. Чи зараз вона існує?
За рішеннями нашого уряду, наскільки я пам’ятаю, ще рік така можливість є, до кінця вересня 2025. А що далі – не можемо сказати, бо це не від нас залежить, і тут дуже складно щось передбачити.
На останок – ще одне питання. Ми багато говорили про роботу кафедри. Можливо, варто розповісти про її досягнення, які особисто для вас є важливими?
Нашу кафедру представляє колектив, який охоплює фахівців із різних наукових дисциплін. Завдяки цьому можемо похвалитися активною міжнародною співпрацею. У межах міжуніверситетських угод ми маємо такі проєкти, як «Українська ідентичність в умовах постколоніалізму: мова, література, культура» разом з Національним університетом «Києво-Могилянська академія», «Польсько-українські простори гуманітаристики: рецепція, значення та впливи» з Донецьким національним університетом імені Василя Стуса у Вінниці, «Українська література і культура в антропологічній перспективі» з Львівським національним університетом імені Івана Франка. З останнім наші працівники реалізують теж проєкт «Мова в суспільстві: семантика, синтактика, прагматика». Кафедра співпрацює також із Волинським національним університетом імені Лесі Українки, Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника в Івано-Франківську, уже загаданим Університетом Альберта, Університетом імені Лоранда Етвеша в Будапешті, Загребським університетом, Мюнхенським університетом Людвіга-Максиміліана, Віденським університетом, Пряшівським університетом та багатьма іншими.
Працівники кафедри публікують численні статті, монографії, словники та підручники. Серед останніх видань можна назвати «Українська мова в бізнесі» Лариси Колібаби і Світлани Романюк; «Розмовляємо про літературу. Підручник із завданнями», який ми створили в співавторстві зі Світланою Ковпік і Мартою Замбжицькою. Також Олена Новікова, Світлана Романюк і я підготували посібник «Ukrainische Kultur für jeden Tag. Teil II» / «Українська культура на щодень. Частина II». Найновішими словниковими виданнями кафедри є «Великий польсько-український фразеологічний словник з індексом» Ірини Кононенко та «Польсько-багатомовний словник “фальшивих друзів перекладача”» за редакцією Аґнешки Карольчук, Ірини Кононенко, Малґожати Маєвської.
Ми також приділяємо велику увагу діяльності в соціальній сфері. З 2021 року реалізуємо проєкт «Пізнай своїх сусідів – близьких і далеких. Мова і культура в пілюльці». У ньому щороку бере участь кількасот дітей та молоді з початкових і середніх шкіл по всій Польщі. Основною метою проєкту є розвиток чутливості до польсько-українського культурного діалогу. Завдяки урокам, які організовують наші викладачі, школярі розширюють свої знання про Україну, її мову, польсько-українські культурні зв’язки. Здобувають навички самостійного пошуку та роботи з джерелами на цю тему.
Особливо активну діяльність працівники кафедри проводять з 2022 року. Ми створили Центр мовної допомоги, який допомагав біженцям із перекладом переважно спеціалізованих текстів. Уклали українсько-польські розмовники – довідковий матеріал для вчителів, які не знають української мови, але працюють з учнями з України. Також допомагали своїм колегам з українських університетів, просували українську культуру в медіа та під час різноманітних культурних заходів. Намагались бути присутніми всюди, де цього вимагала ситуація. Визнанням наших наукових та освітніх досягнень є факт, що з нового академічного року кафедра стане Інститутом україністики, єдиним у Польщі.
Розмовляла Анна Руссу
Читайте також: Стипендіати воєнного часу. Як українські студенти навчаються у Варшавському університеті під час війни
Читайте також: «Це наша культурна місія». Як у Вроцлаві протягом восьми років проводять найбільшу студентську конференцію про Україну