Українські дослідники понад рік не можуть отримати дозвіл на пошукові роботи у польському Ласкові – місце майбутніх досліджень уже розчистили, однак польська сторона продовжує висувати нові бюрократичні вимоги. Про це «Радіо Свобода» розповів керівник меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета.
«Понад рік очікуємо на дозвіл», – сказав Шеремета.
За словами Святослава Шеремети, звернення щодо пошукових досліджень у Ласкові українська сторона подала ще торік. Йдеться про територію українського православного кладовища. Працівники центру «Доля» вже розчистили її від чагарників, кущів і дерев, фактично підготувавши місце до початку робіт.
Українська сторона мала намір розпочати пошуки у Ласкові та Сагрині у вересні–жовтні цього року. Однак дозволів досі немає.
Шеремета стверджує, що після подання заявки польська сторона щоразу висуває нові вимоги, через що процедура затягується на місяці.
«Коли подаємо заяву на дозвіл, то щоразу виникають нові бюрократичні вимоги, які потрібно виконати. І виникає це тоді, коли Україна вже подала заявку», – розповів він.
За словами Шеремети, українська сторона також досі не отримала повного й чіткого переліку вимог для проходження процедури.
Польська сторона: дозволи на роботи в Ласкові та Сагрині видає не IPN
Водночас польський Інститут національної пам’яті заперечує, що саме він затягує видачу дозволів. Речник IPN Рафал Косьцянський у коментарі PAP заявив, що інститут надає українській стороні процедурну підтримку та допомагає правильно підготувати заявки.
За його словами, IPN уповноважений видавати дозволи лише на пошуково-ексгумаційні роботи, які стосуються військових поховань. У випадку Ласкова та Сагрині польська сторона не класифікує ці місця як військові поховання. Тому рішення щодо дозволів мають ухвалювати інші державні органи, зокрема воєводський консерватор пам’яток, а також власники земельних ділянок.
Косьцянський також заявив, що торік польський IPN повідомив українську сторону про формальні недоліки, які потрібно було усунути в документах щодо Сагрині. Щодо Ласкова, за його словами, інститут допоміг українській стороні виконати необхідні формальності відповідно до польської адміністративної процедури.
Раніше посол України в Польщі Василь Боднар повідомляв, що українська сторона подала до польського IPN заявки на проведення пошукових та ексгумаційних робіт. За словами посла, у Сагрині імена українських жертв уже відомі – вони вказані на встановленому там пам’ятнику. Натомість у сусідньому Ласкові пошукових робіт раніше не проводили, тому українська сторона хоче спершу визначити місця можливих поховань, а вже потім провести ексгумацію.
Боднар підкреслював, що Україна не планує пов’язувати свої рішення щодо дозволів польській стороні з отриманням дозволів українськими фахівцями в Польщі.
Польща продовжує пошуки в Україні
Тим часом 25 серпня у Львові розпочався новий етап пошуково-ексгумаційних робіт польських фахівців. На старому Голосківському кладовищі шукають останки військовослужбовців Війська Польського, які загинули під час боїв у вересні 1939 року. Роботи триватимуть до 2 жовтня.
Дозвіл на проведення цих досліджень українська Державна міжвідомча комісія надала 4 червня. Роботи проводить українська компанія «Українська пам’ять» за участі польських фахівців – співробітників Інституту національної пам’яті Польщі та Вроцлавського медичного університету.
За даними польської сторони, на території кладовища можуть бути поховані близько 100–120 польських військових. Після завершення пошуків останки планують ідентифікувати та перепоховати.
Як відновлювалася пошуково-ексгумаційна співпраця
Проблема з дозволами для українських дослідників у Польщі має довший контекст. 8 травня під час Польсько-українського конгресу істориків у дискусії про пошук, ексгумацію та перепоховання жертв воєн і репресій Святослав Шеремета розповідав про історію співпраці двох країн.
За його словами, польські пошукові роботи в Україні проводяться ще з початку 1990-х років. Українська сторона, своєю чергою, отримала можливість проводити офіційні пошукові роботи в Польщі значно пізніше – фактично з 2011 року. Шеремета також наводив приклади складнощів із отриманням дозволів у Польщі: зокрема, біля Любачева після виявлення останків трьох воїнів УПА українська сторона чекала на дозвіл для ексгумації та перепоховання два роки.
У 2017 році співпраця була заморожена після серії знищень і демонтажів українських місць пам’яті в Польщі.
Питання пам’ятників стало одним із головних спірних моментів у польсько-українських відносинах щодо історичної пам’яті. Після демонтажу пам’ятника в Грушовичах українська сторона вимагала відновлення знищених місць пам’яті як умови для повернення до повноцінної співпраці.
Водночас Шеремета наголошував, що навіть у цей період Україна продовжувала запрошувати польських дослідників до роботи в Україні.
Після початку повномасштабної війни у 2022 році Україна та Польща підписали меморандум про співпрацю у сфері національної пам’яті. Документ передбачав створення спільної робочої групи та співпрацю у питаннях пошуку, ексгумації, перепоховання й охорони місць пам’яті. Водночас повноцінне відновлення співпраці за умовами меморандуму мало відбутися після завершення воєнного стану в Україні.
На практиці сторони почали відновлювати роботи значно раніше. Уже у 2023 році в Пужниках на Тернопільщині працювала спільна українсько-польська експедиція, яка виявила місце братської могили.
Пошуково-ексгумаційні роботи між Україною та Польщею проводять у межах домовленостей Українсько-польської робочої групи з питань національної пам’яті.
Що запланували Україна і Польща
На 2026 рік сторони запланували роботи як в Україні, так і в Польщі. Українські дослідники мали працювати, зокрема, у Ласкові та Сагрині, а також продовжити пошуки в Юречковій на Підкарпатті. Польська сторона, своєю чергою, проводила або планувала пошуки в Україні.
Упродовж року польські фахівці вже працювали в Україні. Зокрема, завершили пошукові роботи в Углах на Рівненщині, проводили дослідження у Гуті Пеняцькій на Львівщині, а також в Острівках і Волі Островецькій на Волині.
Українсько-польські пошуки в Польщі також уже відбувалися: у 2025 році українські фахівці працювали в Юречковій, однак останків бійців УПА там не виявили. У 2026 році продовження робіт у цьому місці також не відбулося через відсутність необхідних дозволів.
Що сталося у Сагрині та Ласкові
Ласків і Сагринь – колишні українські села на Холмщині, нині в Грубешівському повіті Люблінського воєводства. У березні 1944 року польські підпільні формування атакували ці та інші населені пункти регіону.
За словами польського історика Маріуша Сави, який досліджував ці події у книзі про Сагринь, протягом 9–10 березня напади відбулися щонайменше на кільканадцять сіл. Загалом загинули понад 1200 цивільних українців, причому, за дослідженнями історика Ігоря Галагіди, близько двох третин жертв становили жінки та діти.
У «Радіо Свобода» окремо наводять дані по селах: у Сагрині, за даними дослідників, загинули понад 600 українців, а в Ласкові – від 250 до 300. Після нападу Ласків спалили.
Ред.
Джерело: Радіо Свобода, Rzeczpospolita