Український інститут представив результати дослідження «Сприйняття України закордоном?», проведеного у семи країнах. Польща була однією з них.
Дослідження охопили, окрім Польщі, також Францію, Німеччину, США, Японію, Туреччину та Угорщину. Саме ці країни були визначені у Стратегії Українського інституту на 2020-2024 рр. як пріоритетні. Дослідження проводилося протягом липня-грудня 2020 року. Його результати буде покладено у основу подальшого планування напрямів, проєктів та форматів роботи Українського інституту, представників української культурної та дипломатичної сфери.
Метою дослідження було виявити рівень обізнаності про Україну та українську культуру у кожній з країн. Варто зазначити, що дослідження було спрямоване передусім на фахове середовище, але охоплювало і ширший контекст, загальнопольське бачення. Респондентами стали польські представники сфери культури, освіти, науки, громадянського суспільства, представники владних інститутів, що опікуються культурою, освітою, наукою, громадянським суспільством та закордонними справами, представники українського дипломатичного корпусу, працівники міжнародних організацій, програм та інституцій, українське фахове середовище, що проживає у Польщі,та представники української діаспори у Польщі.
Асоціації
Дослідження фокусувалося на таких сферах: музичне мистецтво, візуальне мистецтво, кіномистецтво, художня література, академічні дослідження, перформативні/театральні мистецтва, освіта та громадянське суспільство.
Згідно з результатами дослідження, асоціації, які виникають у поляків щодо України – це «братерство», «сусід», «спільна історія». Національний характер українців визначали так: милі, гостинні люди», «щирість», «працьовитість», «вміння досягати своєї мети». Поляки знають про Київську Русь, козаків та Розстріляне відродження. Найбільше культурних асоціацій пов’язано з літературою (згадано було такі імена, як Василь Стус, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Тетяна Малярчук, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко) та музикою («Dakh Daughters», «ДахаБраха», «Бумбокс», «Вакарчук», «сучасна етно-музика», «український хоровий спів»), але також згадано українське кіно та театр. Асоціюється з Україною й сфера ІТ та смачна національна кухня.
Серед негативних асоціацій варто назвати анексію Криму, війну на сході України, олігархію, хабарництво/ корупцію, погані дороги та інші. Серед позитивних – демократію, свободу та Революцію Гідності.
Якщо професійне середовище швидше позитивно відгукується про свій досвід спрвіпраці з українськими колегами, то в загальнонаціональному дискурсі думки дуже розділяються. Загалом можна виділити три основні теми, навколо яких формується неоднорідне сприйняття України у Польщі: політичні події в Україні, українська міграція до Польщі та спільна історична спадщина.
Українські мігранти
Загальне сприйняття України та українців все помітніше формують численні українські мігранти у Польщі. Респонденти зауважували різні, часом суперечливі аспекти сприйняття української міграції польським суспільством.
З одного боку, респонденти звертали увагу на стереотипне сприйняття українських мігрантів як дешевої робочої сили, з іншого боку, вони згадували Вроцлав як місто концентрації українських IT-спеціалістів, посилалися на досить позитивне загальне ставлення до українських мігрантів у частини населення Польщі як до «працьовитих»,«спокійних» людей, відзначали позитивний вплив української трудової міграції на розвиток польської економіки. Респонденти звертали увагу також на різноманіття української міграції до Польщі, серед яких дуже багато висококваліфікованих спеціалістів.
Презентація дослідження
Прокоментувати результати дослідження було запрошено Посла України у Польщі Андрія Дещицю та проф. Олю Гнатюк.
Андрій Дещиця звернув увагу на те, що неоднорідність сприйняття України та українців у Польщі пояснюється тим, що саме польське суспільство є неоднорідним: «З мого особистого досвіду, є категорія людей, які захоплюються Україною, є категорія людей, які співчувають Україні і хочуть бачити її ближчою до Польщі в контексті розвитку європейських стандартів, але є категорія людей, які не сприймають Україну.»
Посол підкреслив, що потрібно підтримувати сфери сучасної літератури і мистецтва, музики, кіно і дещо відійти від промоції української історичної, традиційної культури чи так званої «шароварщини», про яку у Польщі і так знають. Натомість, важливим є показати, що Україна – це сучасна країна, вона розвивається. Це можна зробити передусім через участь українців у існуючих польських фестивалях чи культурних заходах, спрямованих саме на польського глядача, у заходах, які представляють у Польщі культури сусідів та власне українських заходах, аби зміцнити сучасний образ української культури. Окрім того, важливо, на думку Андрія Дещиці, підтримувати та розвивати українську гастрономію у Польщі, що протягом останніх років стрімко розвивається.
Важливий елемент входження України на польський культурний ринок, про який згадав Посол, – це наявність власних коштів на реалізацію проєктів, а також існування інституції, яка могла б бути координатором на місці – філії Українського інституту.
Оля Гнатюк, зі свого боку, відзначила, що протягом останніх 30 років було проведено багато досліджень щодо сприйняття поляками українців, але більшість із них були кількісні, натомість якісних досліджень (ті, які говорять про причини та пояснюють контекст) маємо надзвичайно мало. Професорка відзначила передусім дослідження Томаша Стрийка та Йоанни Конечної-Саламатін.
Оля Гнатюк звернула увагу на те, що потрібно змінювати акценти та промувати події та явища першопланові з пункту бачення сучасної України. На території Польщі проживає така кількість українських мігрантів величиною з Харків, тільки вони розпорошені по усій країні. Потрібно вживатися польське суспільство, але не забувати хто ми є. Це група, яка має потенціал змінювати образ України у Польщі.
Пані Оля також звернула увагу на поняття «заробітчани» (воно з’явилося під час презентації результатів дослідження, коли доповідачка згадувала про «заробітчан з високими кваліфікаціями» у Польщі), пояснивши, що воно є некоректним і має абсолютно інший відтінок, ніж більш нейтральне «мігрант», а тому маємо бути уважними з мовою, яку вживаємо, коли говоримо про українців у Польщі.
Те, чого забракло в дослідженні, на думку Олі Гнатюк, – це уваги до молоді та до того, що міграційні процеси спричинені тим, що молодь не бачить свого потенціалу в Україні. У Польщі існує аналогічна проблема і вільне місце, яке зайняла українська молодь з’явилося саме тому, що польська молодь виїхала на Захід. І це та проблема, над якою потрібно спільно працювати.
Повну версію дослідження можна прочитати на сторінці Українського Інституту: ui.org.ua.
Підготувала Юлія ЛАЩУК