Одним із найпоширеніших стереотипів про українських біженців у Польщі є уявлення про те, що серед них трапляється непропорційно багато людей із високими доходами, які насправді не потребують жодної допомоги від польської держави, а тією, що отримують, часом відверто зловживають. Цей стереотип настільки вкорінений, що його періодично повторюють навіть польські політики та високопосадовці, які мали б бути стійкими до маніпуляцій і уникати поспішних висновків.
Залишаючи осторонь питання, чи мусить біженець обов’язково бути бідним, варто детальніше розглянути, чи мають стереотипи про здебільшого «багатих біженців» якесь реальне підґрунтя.
Щоб з’ясувати це, можна звернутися до результатів недавніх досліджень, проведених у Польщі. Зазвичай дані, які наводять дослідники, є «усередненими». Це означає, що не завжди в цих цифрах можна впізнати себе чи знайомих. Проте такі дослідження дозволяють оцінити загальні тенденції та сформувати корисну загальну характеристику групи, що особливо важливо для перевірки правдивості чи хибності поширених стереотипів про неї.
Одним із найґрунтовніших досліджень на тему доходів українських біженців у Польщі є звіт Національного банку Польщі «Життєва та економічна ситуація мігрантів з України в Польщі у 2024 році» / «Sytuacja życiowa i ekonomiczna migrantów z Ukrainy w Polsce w 2024 r.». Згідно з ним, у 2024 році медіана заробітку «на руки», серед українських біженців становила – 3 543 злотих для жінок і 4 477 злотих для чоловіків. Це менше за загальнопольську медіану, яку дослідники окреслили в 4,7 тисячі злотих.
Варто зауважити, що ці дані відображають тільки зарплати отримані на польському ринку праці і не враховують додатковий заробіток, наприклад в Україні. Проте, «усереднений респондент-біженець» у цьому ж досліджені декларував, що 76% свого доходу він отримував саме як заробіток у Польщі. Отже, інші джерела прибутків – кошти отримані з України (13% доходів) . або польські соціальні виплати (11% доходів), скоріш за все не робили його радикально багатшим. Тут також варто розуміти, що кошти з України – це не тільки заробітна плата за віддалену роботу – тільки 5,6% біженців задекларували, що працюють за межами Польщі, але також фінансова допомога від родини, що лишилась в Україні. Натомість щодо соціальних виплат, то у 2024 році їх отримувало 52% біженців, що на 8% менше ніж було у 2022 році. Переважно зменшилась кількість осіб, які отримують допомогу на дітей «Родина 800+» – спад з 52% у 2022 році до 41% у 2024.
Також варто памʼятати, що серед українських біженців у Польщі переважають жінки. За даними того ж дослідження Нацбанку, станом на 2024 рік жінки складали 76% українських утікачів від війни працездатного віку. Як вже згадувалось вище, медіана заробітку біженок на понад тисячу злотих нижча, ніж загальнопольська.
Причиною нижчих заробків біженців є робота нижче своїх кваліфікацій або ж на посадах, які загалом не вимагають освіти. Як зазначають автори звіту, примусові мігранти або біженці часто мають добру освіту, однак, коли вони потрапили до Польщі, часто їхні вміння не знаходили попиту на польському ринку праці. Ці дані підтверджує також інше дослідження, проведене Інтердисциплінарною лабораторією досліджень війни і катастроф у Польщі «Українські військові біженки. Третій рік у Польщі». За даними опитування, більшість респонденток заявило, що працюють не за своєю кваліфікацією (73%), і лише 27% мають роботу відповідно до освіти.
Говорячи про економічну ситуацію українських біженців у Польщі слід згадати також про пенсіонерів. За даними Національного банку Польщі серед українських біженців частка осіб старших 60 років складає 13%. У середньому, за підрахунками банку, місячний дохід такого українця складає близько 60% середнього доходу українського мігранта (Медіана заробітків нетто для українських мігрантів склала 4 тисячі злотих). Значну частку доходів осіб віком 60+ складають надходження з України та польська соціальна допомога. Складнішою залишається і ситуація з житлом серед біженців пенсійного віку. Серед всіх біженців, які проживають у місцях колективного розміщення, 18% складають особи віком 60+. Вищим також є відсоток осіб, які проживають у родини чи знайомих з України – 11%.
Проте виходячи тільки з самих даних про доходи, важко визначити рівень життя такого усередненого українського біженця в Польщі. Набагато більше інформації для відповіді на питання «Чи українські біженці багаті?» могли б дати дані про витрати, заощадження і користування кредитними коштами серед українських біженців. Даних про заборгованості і кредитні зобов’язання ми не маємо. Трохи краща ситуація з інформацією про заощадження і витрати.
Спеціалісти того самого Національного банку Польщі наводять дані про те, що у 2024 році 20% респондентів серед українських біженців витрачали до 50% свого місячного доходу, 57% – витрачало 50-90% доходів, і 23% – 90-100% доходу. Що важливо, ці показники майже не змінились з 2022 року, тоді як економічні мігранти почали більше витрачати гроші «тут і зараз» і відповідно менше заощаджувати. Заощадження можуть свідчити не тільки про відносну заможність (людині є що відкласти), але й про очікування від майбутнього. Як зазначають автори звіту, збільшення витрат на поточні потреби може свідчити про те, що Польща для таких людей стає центром життєвих інтересів, а не тимчасовим місцем заробітку.
Джерелом про приблизні витрати біженців на житло є дослідження Управлінням верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). У березні 2025 року фахівці УВКБ ООН опублікували звіт про рівень відносної бідності серед українських біженців у так званих сусідніх країнах (до яких, крім власне сусідніх – Польщі, Словаччини, Угорщини, Молдови та Румунії, – зарахували країни Балтії та Болгарію). Межа бідності визначалася таким чином: людина вважається бідною, якщо її сукупний дохід після врахування всіх соціальних виплат менший за половину медіанного доходу по країни. Згідно з оцінкою, 20% українських біженців у Польщі живуть в умовах відносної бідності. Для порівняння, у 2023 році цей показник для Польщі в цілому становив 9%. Спеціалісти УВКБ ООН також взяли до уваги, що біженці найчастіше орендують житло. А позаяк оренда коштує дорожче, ніж утримання власного, то українці в порівнянні до поляків на житло витрачають більшу частку своїх доходів. Тому критерії визначення межі бідності було відкориговано. З урахуванням коштів оренди на межі відносної бідності перебуває не 20%, а 37% українських біженців.
З огляду на наведені дослідження можемо ствердити, що стереотип про «багатих біженців» не має підґрунтя в статистичних даних. А відтак, заяви про «багатих українців, яким слід, зокрема, обмежити доступ до соціальних виплат» по-перше – є безпідставними. А по-друге, в першу чергу вдарять по найбільш вразливих категоріях українських біженців – самотніх матерях, пенсіонерах та особах з інвалідністю, які найбільше потребують підтримки і найсильніше залежать від соцвиплат.
Олександр Пестриков, Анастасія Верховецька
