26 вересня у Варшаві висадили дерево та встановили камʼяну памʼятну табличку присвячену Ґарету Джонсу – валійському журналісту, який першим у західній пресі відкрито заявив про Голодомор 1932-1933 років в Україні. Памʼятний знак зʼявився у саду Праведників – символічному просторі у варшавському районі Муранув, де з 2014 року вшановують памʼять людей, які боролись з тоталітарними режимами XX і XXI століть.
У вівторок, 26 вересня, у Варшаві відбулось урочисте висадження дерев та встановлення нових табличок, що вшановують памʼять осіб, які рятували життя або в інших спосіб ставали на захист свободи та гідності людей в умовах воєн та тоталітарних режимів XX і XXI століть. Памʼятні таблички встановили у саду Праведників, що знаходиться у сквері ім. ген. Яна Юра-Гожеховського / skwer gen. Jana Jura-Gorzechowskiego у варшавському районі Муранув, на території колишнього Варшавського гетта.
Цьогоріч польський фонд «Сад Праведників» / Ogród Sprawiedliwych вшанував памʼять трьох осіб – валійського журналіста Ґарета Джонса, який одним з перших відкрито писав про Голодомор 1932-1933 років в Україні; ромки польського походження Альфреди Марковської, яка в роки Другої світової врятувала понад 50 дітей з єврейських та ромських родин; та російського дисидента Сергєя Ковальова, співзасновника правозахисного товариства «Меморіал».
Щороку Праведників обирає спеціально визначена комісія фонду, що складається з представників освіти, культури та неурядових організацій Польщі. Титулом праведника може бути відзначена вже покійна людина, яка відстоювала людську гідність у часи тоталітаризму, масових вбивств і злочинів проти людяності XX-XXI століть. Кандидата на титул Праведника можна надіслати до 30 листопада кожного року на імʼя секретаря Комітету саду Праведників у Варшаві на електронну адресу [email protected].
Сад Праведників
Сад Праведників / Ogród Sprawiedliwych – це ініціатива вшанування памʼяті людей, які рятували жертв геноцидів та масових вбивств, виступали за збереження прав людини в умовах тоталітарних режимів та боролись зі всіма видами дискримінації. Перший сад Праведників зʼявився у 2003 році в Італії. Звідти ця ініціатива поширилась по всьому світу.
Термін «Праведник», прийнятий італійським фондом Gariwo має ширше значення ніж подібне звання Праведник народів світу, яке надається ізраїльським інститутом Яд Вашем тим, хто рятував євреїв під час Голокосту.
«Праведники врятували честь Європи під час Шоа [з івриту “катастрофа” – термін, що вживається на позначення Голокосту – ред.] і подбали про те, щоб ми не втратили віру в людство <…> Сьогодні ми також вважаємо Праведниками тих, хто виступив проти геноциду вірмен і надав допомогу жертвам війни в Руанді, Камбоджі та під час етнічних чисток у колишній Югославії. На звання Праведника заслуговують також ті, хто захищав гідність і свободу в тоталітарних режимах і не соромився відкрито говорити про злочинну систему ГУЛАГу. Це вони своєю відвагою доклались до обʼєднання Європи», – йдеться у зверненні до Європейського парламенту з проханням встановлення Європейського дня памʼяті Праведників. День памʼяті Праведників був встановлений у 2012 році та з того часу відзначається у країнах ЄС щорічно 6 березня.
Варшавський сад Праведників був закладений у 2014 році однойменним польським фондом. Місце для саду було обрану у районі Муранув – на території колишнього Варшавського гетта, яке було майже повністю знищенне під час Другої світової. Неподалік саду розташований костел Св. Августина, єдиний, який зберігся з того часу, і у якому під час війни переховували євреїв, що тікали з гетта.
Праведники, повʼязані з Україною
За 9 років існування у саду Праведників було вшановано памʼять 30 осіб. Окремі з них повʼязані з Україною.
Ґарет Джонс (1905-1935) – британський журналіст, який писав для багатьох британських газет, зокрема, The Western Mail, The Times та The Guardian. Його статті друкувались також у Німеччині та США. За свою журналістську карʼєру тричі відвідував Радянський Союз. У березні 1933 року, під своєї останньої подорожі до СРСР, знехтував попередженнями британського посольства та заборонами радянської влади на вʼїзд іноземним журналістам до України, та потрапив до УРСР. Там Джонсон став свідком масштабного штучного голоду, який пізніше став відомий як Голодомор 1932-1933 років. Повернувшись до Берліна, 29 березня 1933 року Ґарет зробив відомий пресреліз, який був надрукований багатьма газетами, зокрема New York Evening Post: «Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: “У нас немає хліба. Ми помираємо!” Цей плач лунає по всій Росії; на Волзі; в Сибіру; в Білорусі; в Центральній Азії та Україні – “Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду”».
Ґарет Джонсон став першою людиною, яка відкрито і під своїм іменем заявила про масовий голод в Україні 1932-1933 років, який радянська влада намагалась приховати.
У 2019 році вийшла книга польського письменника та репортера Мірослава Влеклого «Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала». Того ж року польська режисерка Аґнєшка Голланд зняла фільм, присвячений журналістові та Голодомору в Україні – «Ціна правди» («Громадянин Джонс»)
Вшанований у 2023 році.
Петро Григоренко (1907-1987) – український, радянський правозахисник та дисидент, генерал. Член Московської та Української Гельсінської спілок. Відомий передусім як захисник кримських татар та інших депортованих народів. За своє ставлення до влади, критику сталінізму та за правозахисну діяльність у 1964 р., був розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак, нагород та пенсії, перебував у радянських тюрмах, таборах та психіатричних лікарнях.
Анастасія Верховецька
Джерело: sprawiedliwi.dsh.waw.pl, POLIN