У квітні 2021 року новим головою Об’єднання українців у Польщі (ОУП) було обрано Мирослава Скірку. Він перейняв обов’язки від багаторічного очільника організації Петра Тими. Мирослав Скірка походить з української родини, яка була переселена в околиці Колобжегу в межах акції «Вісла». За освітою – історик філософії, навчався на папському богословському факультеті у Варшаві та філософському факультеті у Римі. Був священником греко-католицької церкви. Зараз працює у фонді «Лідери змін» і є директором програми «Study Tours to Poland».
Вітаю Вас із обранням головою ОУП і розумію, що вас чекає важка праця. Які завдання, на вашу думку, стоять зараз перед українською меншиною?
Ми маємо кілька категорій викликів. Довгострокові – це розвиток української меншини в Польщі, незважаючи на зміни, які відбуваються: з одного боку, сильний процес асиміляції та відхід людей з української громади, а з іншого боку – поява нової української міграції в державі. Українські мігранти облаштовуються тут і в коротшій чи довшій перспективі стають польськими громадянами. І вони теж мали б стати українською меншиною, тільки в іншому статусі, аналогічно до хвиль української міграції в Америці чи Канаді, коли нові люди з іншими ідеями та проблемами входили в українську діаспору. Цей процес нагадує торт, який складається з різних шарів. Кожна з міграцій – свого роду нашарування й поєднання різних поколінь, різних світоглядів, але по суті вони творять одну цілість. Я думаю, що нам час збудувати таку українську присутність у Польщі. Це один із довгострокових викликів, які стоять перед ОУП.
Якщо йдеться про короткотермінові тактичні завдання, то перше, ми мусимо порахувати скільки нас є в організації, зробити працю організації більш динамічною. Наші лідери, які працюють на місцях, у регіонах, – дуже активні люди. Це видно – де є активні особистості, а їх досить багато, де вони горять, то навколо них запалюється ватра. Якщо не буде такого горіння, то ці ватри будуть вигасати. Така активність потребує об’єднання в масштабі цілої держави, яке на державному рівні спроможне забезпечити структуру, фінансування, системність, захист, представництво перед державною владою чи перед українською державою. Потрібно налагодити канали комунікації, зустрічатися з людьми, відчути, що українці в Польщі об’єднуються. Організація повинна виправдовувати свою назву.
Друге завдання – це питання української освіти в Польщі. З’явилося багато дітей із українським громадянством, яких не хочуть, не можуть, не готові, деколи бояться приймати до пунктів навчання української мови або з них виключають (Згідно з польським законодавством, у пунктах навчання української мови, які фінансуються з державного бюджету, можуть навчатись представники національної меншини, тобто громадяни Польщі, – прим. ред.) Це гостре питання, яке потрібно впорядкувати. Ми вже вийшли з глухого кута, бо зрозуміли, у чому полягають проблеми польського законодавства, де потрібна прихильність органів самоврядування, а де – зміни законодавства на рівні держави й можливий вплив України на польське законодавство, щоб забезпечити повні громадянські права нашим дітям – громадянам України в Польщі.
Третє завдання, яке буде викликом для нас усіх, – ми мусимо створити нові механізми фінансування організації, котрі дозволять нам стати незалежними від головного джерела фінансування – польської держави.
Четверте завдання, яке тепер стоїть перед нами, – це включитись у перепис населення, тому що це будуватиме нашу позицію на кілька наступних років. Дізнатися, скільки нас у Польщі – представників меншини та мігрантів, бо цей перепис охоплює і тих, і інших. Він дозволить нам окреслити нашу питому вагу в Польщі, зрозуміти – скільки нас є і за які права маємо боротися. Це – наші найближчі завдання.
Ви вже трохи згадували про українських мігрантів. Вони зосереджені переважно у великих містах, але не завжди в місцях проживання української меншини. Мігранти на початку намагаються віднайти себе в новому оточенні, залагодити побутові справи й базові потреби, а потім включаються в громадські справи. Чи бачите ви співпрацю поміж меншиною й мігрантами і в чому вона полягає?
Співпраця існує. Є багато прикладів як великих осередків (Варшава, Гданськ, Ольштин чи Вроцлав), так і невеликих міст (Старґард Щецінський чи Битів), де з’явились українці, які дуже швидко віднайшли своє місце в структурі української громади, долучилися до громадських організацій, зокрема до ОУП, що дозволило їм почуватися там досить комфортно. Їхні діти почали вивчати українську мову. Отже, якщо людина приїжджає до Польщі й хоче зберегти свою національну ідентичність, то вона може скористатися інструментами та інфраструктурою, які має українська національна меншина.
Можливо, колись на українських трудових мігрантів дивилися з легким презирством, адже вони переважно були налаштовані заробити грошей і повернутися, а інші справи не дуже їх цікавили. Тепер їхнє перебування у Польщі носить більш довгостроковий характер і спрямоване на те, щоб віднайти себе тут, осісти надовше. Для нас важливо допомогти таким людям зберегти свою ідентичність, стати для них партнером. Думаю, більшість місцевих, автохтонних громад радо приймає людей, які включаються в життя, хочуть щось робити. Є багато гарних прикладів.
Зараз змінюється ставлення до процесу економічної міграції. Погляньмо на життя Східної Європи. Польська еміграція збудована з декількох хвиль у багатьох державах. Так само українську економічну міграцію, наприклад, до Канади і Бразилії, починаючи з 1900 року, пізніше поповнювали чергові хвилі людей, які приїжджали до, під час і після війни. Це процес, який є, по суті, природним. Важливо, щоб нові громади формували явище, яке я порівняв із тортом: коли «шари» різних поколінь людей із різними світоглядами, релігійною ідентичністю творять цілість – такий собі «торт еміграційної присутності» в державах. Об’єднання українців дуже хоче допомогти тим людям, які в довгостроковій перспективі хотіли б залишиться в Польщі.
Ви вже згадували про завдання, які стоять перед Об’єднанням. Хочеться уточнити, яку роль ви бачите для ОУП у творенні, консолідації, новому розвитку української спільноти в Польщі?
Я думаю, що нам важливо усвідомити одну річ, що українська присутність у Польщі не обмежується українською еміграцією, вірніше українцями з національної меншини Польщі. Мала місце дуже велика хвиля емігрантів, які організовуються згідно зі своїми потребами та очікуваннями, світоглядом, своєю регіональною ідентичністю. Наприклад, такі українські організації, як «Наш вибір» у Варшаві, мають свою ідентичність, але будуть з’являтися й різні студентські групи, і скоріше за все вони організовуватимуть власне громадське життя. Мабуть, за якийсь час перед нами постане завдання створити з таких спільнот якусь федерацію українських організацій, яка зможе стати лобістом розв’язання проблем, що стоятимуть перед спільнотою. Вважаю, що Об’єднання, яке має дуже великий досвід і потенціал, може бути важливим партнером у процесі створення такої федерації українських організацій у Польщі. Думаю, це станеться в перспективі кількох найближчих років.
Розмовляла Мирослава Керик