У Польщі квірКвір (англ. Queer) – загальний термін на позначення ЛГБТК+, тобто людей, що не є гетеросексуальними або цисгендерними.-ідентичність у контексті католицизму відображає складну суміш особистих та релігійних переконань. Зокрема через те, що саме католицька віра відіграє центральну роль у польській національній ідентичності, що відображено в низці політичних та соціальних процесів у країні. Стереотипом є те, що католицизм ускладнює присутність і діяльність ЛГБТК+ руху у Польщі, що є великим викликом для квір-осіб. Втім, чи так є насправді? Яким є звʼязок католицизму та квіру у Польщі?
Історичний контекст
Оскільки Польща є переважно католицькою країною, зв’язок між національною ідентичністю та католицькою вірою є глибоким, хоч, як зазначає дослідниця Юстина Красовська, інколи й не завжди усвідомленим. Католицизм у Польщі у певні історичні періоди був не лише уособленням національної ідеї, але й ставав символом свободи. Католицька церква допомогла зберегти польську мову, польські традиції та відчуття польської державності під час поділів Польщі наприкінці XVIII – на початку XX століття. Під час Другої світової війни священники та монахи допомагали євреям, облаштували систему підпільної освіти та підтримували польський партизанський рух. У часи комунізму католицизм вважався формою тихого спротиву проти радянської влади, а релігійні символи та зібрання тоді стали майданчиком для вираження польської національної ідентичності. Коли поляк за походженням Кароль Войтила став першим за століття неіталійцем, кого обрали Папою Римським (Ян Павло ІІ), це стало одним із поштовхів для повалення комунізму. Його візит до Польщі у 1979 році був іскрою для демократичного та релігійного відродження держави, ставши натхненням для руху «Солідарність». Католицька церква надавала матеріальні ресурси, моральну підтримку та захист лідерам опозиції, відіграючи важливу роль у польському переході до демократії у 1989 році.
Співпраця церкви та влади в контексті квір-руху
Церква й надалі намагається тримати певний рівень морального впливу на польське суспільство, особливо в рамах польської національної ідеї. Втім, робить вона це ціною толерантності до ЛГБТК-осіб, представляючи їх загрозою католицьким цінностям. Це можна помітити на публічних службах та у заявах високопоставлених священнослужителів, які описують ЛГБТК-активізм як загрозу інституту сім’ї та християнській моралі. Такі лідери церкви, як Краківський Митрополит архиєпископ Марек Єндрашевський, голосно виступають проти ЛГБТК-прав, навіть порівнюючи ЛГБТК-активізм із комунізмом, називаючи його «веселковою чумою» та представляючи його як загрозу національній ідентичності та ідеології. Єндрашевський свого часу часто апелював до так званої «гендерної ідеології» та закликав до захисту інституту традиційної сім’ї.
Католицька церква у Польщі часто ставала на бік консервативних польських політичних сил, таких як «Право і справедливість». Така взаємодія свого часу призвела до низки гомофобних політичних рішень, як, наприклад, «зони, вільні від ЛГБТ» . Рішення низки місцевих урядів на рівні воєводств про встановлення «зон, вільних від ЛГБТ» із забороною «ЛГБТ-ідеології» у публічних місцях було скасовано після санкцій з боку ЄС та погроз скасувати дотації для регіонів, що пристали на таку ідею.
Арешти ЛГБТК-активістів під час акцій не є рідкістю, а рейди проти них є одним із видів діяльності низки консервативних груп, таких як Ordo Iuris, що тісно пов’язані з партією «ПіС». Польські активісти та прихильники ЛГБТК-прав, особливо ті, які поєднують квір-символіку та символіку католицизму, мали негативні правові наслідки за свої дії. Зокрема, трьом полькам висунули обвинувачення за «образу почуттів вірян» через те, що вони розклеювали плакати з іконою Діви Марії з веселковим німбом. Згодом обвинувачення було спростовано судом.
Втім, із приходом нової влади ситуація трішки покращилась, хоч і не кардинально. Зокрема, нещодавно у польському парламенті було зареєстровано Законопроєкт про цивільні партнерства. Лідери католицької церкви намагались долучитись до дискусії на цю тему, маючи різну позицію між собою – у той час, як Варшавський архієпископ Казімєж НичВаршавський архієпископ Казімеж Нич у період, коли текст готувався до публікації, подав у відставку. не критикував документ і заявив, що церква не втручатиметься в процес легалізації цивільних партнерств, Краківський архієпископ Марек Єндрашевський висловив рішучий спротив. Коментуючи законопроєкт, Єндрашевський заявив, що «толерування зла означає те ж саме, що його легітимізація».
Суспільний вимір польської квір-історії
Квір-історія не надто сильно присутня у колективній свідомості пересічних поляків. Одним із найсумніших її епізодів є операція «Гіацинт», яку провела польська комуністична влада з 1985 по 1987 рік. Її метою був збір інформації про осіб гомосексуальної орієнтації. Офіційно операцію обґрунтовували боротьбою з поширенням ВІЛ/СНІД, але фактично вона спрямовувалася на репресії, залякування та контроль за представниками квір-спільноти. У її рамах поліція створювала спеціальні «рожеві картотеки» з особистими даними гомосексуальних чоловіків. Це часто супроводжувалося примусовими допитами, погрозами та моральним тиском, спрямованим на те, щоб змусити їх співпрацювати з владою. Часто ця інформація служила для залякування та шантажу людей, що працювали на державних посадах.
Однак ситуація із сприйняттям квір-спільноти серед польського населення покращується. Дослідження CBOS (Центру дослідження громадської думки) показує зростання підтримки прав ЛГБТК+ у Польщі за останні три роки. Зокрема, порівняно з 2021 роком на 9% збільшилася частка респондентів, які вважають, що геї та лесбійки мають право відкрито заявляти про свою орієнтацію (за це у 2024 році висловилось 43% опитаних), а на 10% – тих, хто підтримує право на одруження для одностатевих пар (44% опитаних). Хоча ці позиції залишаються дискусійними, підтримка зростає. Також зріс відсоток підтримки усиновлення дітей одностатевими парами: зараз майже кожен четвертий поляк підтримує цю ідею, що є найбільшим показником з початку таких досліджень. Підтримка прав ЛГБТК+ вища серед людей, які особисто знайомі з геями або лесбійками, а також серед жінок, молодших респондентів, мешканців великих міст, більш освічених і забезпечених, тих, хто рідше відвідує релігійні служби та має ліві погляди. Інше дослідження CBOS натомість вказує на зниження рівня релігійності серед поляків. Хоча більшість населення все ще ідентифікує себе як вірян, їх частка знизилася з 90% до приблизно 86%, а частка тих, хто регулярно відвідує релігійні служби, впала до історично низького рівня – 34%. Показники релігійної активності падають найбільше серед молоді, освічених людей та жителів великих міст.
Квір у польській культурі
Квір-символіка набуває все більшої присутності у польській культурі – з’являється все більше мистецьких проєктів на цю тему, як от книга з біографіями відомих польських квір-митців авторства Кшиштофа Томашіка. Крім того, особисті щоденники низки митців, серед яких Зигмунта МичєльськогоЗигмунт Мичєльський (1907-1987) – польський композитор, публіцист, письменник та музичний критик. , часто дають можливість зазирнути в їхні життя через більш інтимну призму, у такий спосіб дізнаючись більше про польську квір-історію. Записи Мичєльського допомагають зрозуміти, як негетеронормативні стосунки існували у періоди політичних репресій. Ці свідчення, навіть попри певні застереження щодо їх достовірності, також показують, як квір-ідентичність не зникла, навіть попри соціальне стертя. Мичєльський був відкритим геєм у часи, коли це було ще більш неприйнятним у Польщі, а саме в епоху польського комунізму. Його стосунки зі Станіславом Колоджєйчиком добре описані у цих щоденниках. Якщо розглядати Мичєльского у першу чергу як композитора, то його творчість поєднувала в собі польські традиції та сучасні впливи, особливо після навчання під керівництвом таких видатних митців, як-от Надія Буланже та Пол Дукас у Парижі. Хоч його твори і не стосувались безпосередньо тем квіру, однак його ідентичність підсилює спроби зламати консервативні правила тодішньої музичної сцени, та сприймається як ще один інструмент кидання виклику соціальним очікуванням.
Польські квір-християни та вплив католицтва на них
Багато польських прихожан та священників сприймають ЛГБТК-ідентичність через призму католицької доктрини, згідно з якою одностатеві стосунки вважаються гріхом. Втім, ця ж доктрина, як і християнство у цілому, теж закликають до співчуття та милосердя до інших. Навіть попри всі нюанси інтерпретації писань католицизму щодо цієї теми, вони не завжди спонукають вірян до прийняття, а навпаки посилюють консервативне ставлення до ЛГБТК-руху.
У дослідженні Дороти Холл можна прочитати як польські квір-християни дають раду зі своєю сексуальною ідентичністю у рамах римо-католицької доктрини. Згідно з цим дослідженням, багато таких осіб постають перед важким вибором – або дотримуватися суворої релігійної традиції, або шукати альтернативної та більш інклюзивної релігійної спільноти. На цей вибір, за словами Холл, часто впливають переїзди та зміни у житті – наприклад, зміна роботи або переїзд до іншої країни.
Особливу увагу дослідниця звернула на те, як квір-християни, які вирішують не розривати свій зв’язок із католицизмом, беруть участь у таких сакральних обрядах, як сповідь та причастя. Церковна доктрина забороняє особам, що мали і надалі ведуть одностатевий сексуальний контакт, повністю брати участь у церковних обрядах, відтак перед квір-особами постає важкий вибір – або дотримуватись правил, або вдаватись до креативних підходів, щоб їх обходити. Дослідниця вказує, що на цей вибір часто впливають ширші соціальні та структуральні чинники. До прикладу, особи, які виросли в більш різноманітному релігійному середовищі, зазвичай мають більше сміливості виступати проти консервативної католицької лінзи для ЛГБТ-руху. Холл використовує напрацювання соціолога П’єра Бурдю та його теорії взаємозв’язку між релігією та іншими соціальними елементами життя. На додачу до цього, дослідниця пропонує дивитись на досвід квір-християн Польщі у ширшому контексті їх життів, включаючи такі фактори, як освіта.
Інше дослідження, зроблене Марі Хогтон та Фіоною Таскер, розповідає про досвід квір-католичок у Польщі. Лесбійки та бісексуалки часто знаходять способи не втратити своїх релігійних переконань разом із сексуальною ідентичністю. Наприклад, вони знаходять однодумців серед католицької спільноти або встановлюють відносини із Богом у власний спосіб. Така ситуація контрастує із становищем, в якому перебувають польські геї-католики через соціальні упередження. Учасники їхнього дослідження наголошують на особистому та безпосередньому зв’язку із Богом, який є для них набагато важливішим, ніж інституційні рамки церкви.
Існують і більш прогресивні частини польської католицької спільноти. Деякі священники та віряни займаються адвокацією для більш інклюзивного розуміння віри та сексуальної орієнтації, часто закликаючи до глибшого діалогу на тему гідності та ЛГБТК-прав всередині церкви. Та є певна напруга між традиційними католицькими вченнями та реальним досвідом ЛГБТК-католиків у Польщі – якщо одні можуть знаходити гармонію, то інші – відчуження.
Велику роль у покращенні ситуації відіграють міжнародні католицькі ЛГБТК-організації, такі як Dignity. Її члени, демонструючи свою сексуальну та релігійну ідентичність, наполягають на реформі підходу католицької церкви до ЛГБТК-руху як інституції, розуміючи активізм як примирення духовної та сексуальної ідентичності. Dignity є мережею підтримки ЛГБТК-католиків по всьому світу – організація створює безпечні простори, де квір-католики можуть збиратись та обмінюватись досвідом, а також займатись адвокацією більшої толерантності з боку церкви та суспільства.
Отець Томаш Пухальський відкрито підтримує ЛГБТК-права в рамах католицької церкви та займається адвокацією на користь поваги до вірян, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації. Будучи єпископом Реформістської католицької церкви Польщі, він відкрито критикує висловлювання Єндрашевського, бере активну участь у ЛГБТК-заходах та веде інклюзивні релігійні практики. До прикладу, Пухальський активно залучає до служб ЛГБТК-осіб та надає благословення для одностатевих шлюбів. Основною ідеєю у цій діяльності для себе він вбачає те, що любов Бога поширюється на всіх, незалежно від сексуальної орієнтації. На його думку, католицька церква у Польщі як інституція повинна еволюціонувати та стати більш відкритою для меншин, включно з ЛГБТК-людьми. Є й інші священники, окрім Пухальського, які намагаються зробити католицьку церкву Польщі більш толерантною до ЛГБТК-спільноти. У 2016 році група польських католицьких священнослужителів підтримала кампанію на захист ЛГБТК-прав із метою зміцнення діалогу між церквою та квір-особами. Однак цю ініціативу швидко засудила низка польських священнослужителів, називаючи це порушенням церковних вчень.
Ще однією організацією, яка дає більше можливостей дізнатись про інтеракцію польського католицизму та квіру є Wiara i Tęcza / «Віра та веселка», яка реалізовує низку проєктів у рамах створення безпечного середовища для польських квір-християн.
Всі ці приклади показують, що попри спротив доволі консервативної системи, польська квір-спільнота надалі продовжує активно заявляти про себе, навіть у контексті суворості католицької доктрини. Ба більше, навіть є релігійні діячі, які намагаються здійснити ідеологічний зсув у цих жорстких умовах. Залишається відкритим питання, чи таке було б можливим без критики та нетерпимості з боку високопоставлених священнослужителів Польщі. Однак із впевненістю можна сказати, що хоч і ставлення до ЛГБТК-спільноти залишається певним «вододілом» у контексті розколу польського суспільства, у квір-осіб у цій країні є можливість знайти однодумців та бути собою в спеціальному для цього просторі, а поляки звертають все більше уваги на квір-частину своєї історії. Втім, боротьбу ще точно не завершено і все ще є місце для унікальних історій особистого досвіду низки польських квір-осіб та їхнього досвіду із католицизмом.
Артур Колдомасов
Публікація була підготовлена за підтримки n-ost та профінансована Фондом «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ) і Федеральним міністерством фінансів Німеччини (BMF) в рамках освітньої програми NS-Injustice
