Які українські книжки перекладуть польською у 2026 році: список – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Які українські книжки перекладуть польською у 2026 році: список

9 Квітня 2026
Які українські книжки перекладуть польською у 2026 році: список

Міністерство культури України оприлюднило перелік книжок, які перекладуть іноземними мовами у 2026 році. Усього заплановано 100 перекладів, серед них дев’ять – польською.


6 квітня Міністерство культури України (МКСК) повідомило, що затвердило перелік книжок, які перекладуть іноземними мовами у 2026 році. Загалом заплановано 100 перекладів тридцятьма мовами. Найбільше – польською: нею перекладуть дев’ять книжок.

Окрім цього, українські книжки з’являться англійською, сербською, чеською, німецькою, арабською, французькою, італійською, словацькою, іспанською, литовською, латвійською, македонською, грецькою, хорватською, болгарською, картвельською, шведською, азербайджанською, португальською, бенгалі, фінською, румунською, івритом, японською, естонською, угорською, данською, албанською і боснійською.

Переклади здійснюватимуть у межах програми Translate Ukraine – державної ініціативи Українського інституту книги, яка популяризує українську літературу за кордоном і підтримує її видання іншими мовами. Програма діє з 2021 року та частково покриває витрати на переклад і публікацію. Торік у межах програми було заплановано сім перекладів польською.

Ознайомитись з повним переліком книг можна за посиланням. Нижче ми розповідаємо, які книги будуть перекладені польською. 

Павло Коробчук «Навій»

«Навій» – це збірка поезії Павла Коробчука. У книзі зібрані вірші, написані ним протягом останніх 5 років. Поезія охоплює періоди війни та мирного життя. Назва збірки походить від вала в ткацькому верстаті, який призначений для навивання ниток основи або готового полотна – навію.

«Тексти Павла сплітаються в полотно, на якому вимальовується загальний візерунок – усе наше життя, яким воно було,  яким є зараз. Навій – це вал у ткацькому верстаті, на якому тримається основа полотна. Того самого поетичного полотна, яке за допомогою слів творить поет. Кожен текст – нова нитка. І лише відступивши на кілька кроків, можна зрозуміти, яку картину вони разом складають», – йдеться в описі збірки.

Павло Стех «Над прірвою в іржі»

Книга «Над прірвою в іржі» є збіркою художніх репортажів, написаних Павлом Стехом під час його подорожей приміськими електричками Україною. Автор описує повсякденне життя пасажирів, які розповідають життєві історії. Він фіксує діалоги попутників, а також емоційні епізоди, що розгортаються у вагонах електропотягів. 

«Книга дозволяє зрозуміти глибину та багатоаспектність українського суспільства. Через розмови і погляди простих людей, що подорожують у приміських потягах, автор виявляє проблеми, які лежать на поверхні – неочевидні, але дуже важливі. Це історії, які могли б залишитися непоміченими, якби не було цього погляду через вікно поїзда», – читаємо в описі книги.

Василь Махно «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усякої всячини»

Книга «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усякої всячини» увійшла у список премії «Книга року ВВС 2023» та у список найкращих книжок українського PEN (в обох випадках – у номінації «Есеїстика»). 

У передмові автор пише про тісний зв’язок читання і письма: спершу письменник читає, а вже згодом починає писати, і ці процеси постійно взаємодіють між собою.

У книжці Махно поєднує різні культури, епохи й мистецькі традиції. Тут поруч з’являються різні постаті, місця й образи – від Євгена Маланюка і Володимира Свідзінського до Хорхе Луїса Борхеса, від Відня до Пітсбурґа. Усі ці елементи складаються в широкий культурний контекст і показують зв’язки між, на перший погляд, далекими речами.

Артур Дронь «Гемінгвей нічого не знає»

«Гемінгвей нічого не знає» – це збірка есеїв, у яких Артур Дронь осмислює досвід сучасної війни та говорить про вразливість і реальні потреби військових. Він також розмірковує про те, якою має бути нова українська воєнна література – чесною і відповідальною. У текстах автор порушує теми пам’яті, відповідальності суспільства і необхідності говорити правду про війну.

«Артур Дронь ділиться власним досвідом і спогадами про побратимів, розмовами з ними, своїми снами, подіями, думками щодо віри, страху, надії, любові, братерства. Ця книга терапевтична як для автора, так і для читачів. Воїни можуть упізнати в описаних ситуаціях і словах себе, а цивільні — трішки краще зрозуміти захисників, які ще зовсім недавно були такими ж цивільними й мали своє життя, але зробили вибір стати солдатами. Проте це не скасовує того, що вони досі мають мрії та звичайні людські прагнення, і про це варто пам’ятати всім, хто знаходиться у тилу», – зазначається в описі книги.

Ілларіон Павлюк «Я бачу, вас цікавить пітьма»

Художній роман «Я бачу, вас цікавить пітьма» є історією про кримінального психолога Андрія Гайстера. Він приїжджає в селище Буськів Сад, щоб розслідувати зникнення дівчинки. Однак після прибуття Гайстер стикається з байдужістю до цієї справи від місцевих жителів. Вони також не переймаються тим, що в селищі орудує маніяк на прізвисько Звір. Проте багатьох з них об’єднує одне –  колись вони потрапили в селище Буськів Сад і не можуть звідти вибратися.

«“Я бачу, вас цікавить пітьма” – історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій», – читаємо в описі роману.

Ірина Вільде «Метелики на шпильках»

«Метелики на шпильках» – це трилогія української письменниці Ірини Вільде (справжнє ім’я – Дарина Макогон). До неї входять оповідання «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» та «Повнолітні діти». У книзі порушено проблему формування світогляду молодої людини українського походження в умовах окупації Буковини Румунією. Усі три повісті є біографіями дівчини Дарини Попович. Читач може пізнати роки дитинства головної героїні, її підліткові та молоді роки. 

«Трилогія Ірини Вільде – це тексти про складність адаптації дівчинки до дорослого світу, до вимог, цінностей і незрідка подвійної моралі початку ХХ століття», – ідеться в описі трилогії.

Олександр Зінченко «Як українці зруйнували імперію зла»

«Як українці зруйнували імперію зла» – це нонфікшн про розпад СРСР і здобуття Україною незалежності. Книжка відтворює події 1991 року – від серпневого путчу до проголошення незалежності – на основі раніше засекречених документів і спогадів очевидців. Автор подає цю історію як динамічну розповідь і пояснює роль українців у руйнуванні радянської системи.

«У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла», – читаємо в описі.

Романа Романишин та Андрій Лесів «Голосно, тихо, пошепки»

«Голосно, тихо, пошепки» – це дитяча книга, в якій ідеться про звуки, слух і тишу. Автори розповідають про звуки, які чує й не чує людина, та про те, як важливо слухати і чути одне одного. Книга здобула перемогу в престижній міжнародній премії Bologna Ragazzi Award 2018 у категорії Non-Fiction.

«Зануртеся у світ різних звуків, символічно відтворених на папері, – світ шуму та музики, звуків міста та природи; дізнайтеся, який звук найстаріший у Всесвіті, хто має найкращий слух і який музичний твір є найтихішим. Як спілкуються люди, які не чують, і якою важливою в нашому житті є тиша. Читачі познайомляться з головними героями, які проведуть їх сторінка за сторінкою крізь усю книгу», – ідеться в описі книги.

Віктор Домонтович «Без ґрунту»

Роман «Без ґрунту» Віктора Домонтовича (справжнє ім’я – Віктор Петров) розповідає про мистецтвознавця, який повертається до міста свого дитинства у службовому відрядженні та поступово занурюється у спогади і роздуми про минуле. Спостерігаючи за змінами в місті й людях, він переосмислює власний досвід і відчуття належності. Через цю історію автор досліджує стан «безґрунтянства» – втрати зв’язку з рідним місцем, культурою та внутрішніми опорами, а також показує відчуження людини в мінливому світі.

«Домонтович змальовує атмосферу тотального державного страху, вдягання масок, що часом приростають до облич, та інтелектуальної втечі від страшної реальності», – зазначається в описі книги.

Т. Ш.

Джерело: МКСК