В Україні затвердили перелік книжок, які у 2025 році перекладуть іншими мовами в рамах програми підтримки перекладів творів української літератури від Українського інституту книги. Серед визначених експертною радою видань, які отримають дофінансування, 7 буде перекладено на польську. Усього у списку – 81 книжка.
Translate Ukraine – це державна програма Українського інституту книги з підтримки перекладів творів української літератури іншими мовами. Метою програми є популяризація української літератури та авторів у світі та забезпечення доступу до українських творів іноземним читачам. Програма діє з 2021 року та на грантовій основі частково покриває витрати на видання української літератури іноземною мовою.
У 2025 році до переліку видань, що отримають підтримку, увійшла 81 книга. Книги будуть перекладені 25 мовами у 28 країнах. Найбільше перекладів буде здійснено польською, іспанською, латиською й словацькою мовами.
Польською мовою у 2025 році перекладуть 7 книг.
Анастасія Левкова. «За Перекопом є земля. Кримський роман»
Книга розповідає історію трьох дівчат: росіянки, кримської татарки та українки, які живуть у Криму. Роман описує шляхи їхнього зростання: від дитинства дівчат у 90-х роках аж до анексії Криму Росією. Анастасія Левкова працювала над книжкою понад 10 років – з 2012. Для того, щоб написати роман, авторка провела більш ніж 200 розмов із 50 мешканцями Кримського півострова.
«Серед кримських татар побутує приказка: “За Перекопом землі немає”, мовляв, байдуже, що діється за перешийком, на материку. Роман Анастасії Левкової показує, що земля є з обох сторін Перекопу. Тільки варто її пізнати та зшити – відкрити материк для Криму, а Крим для материка», – ідеться в описі книги.
Софія Яблонська. «Чар Марока»
Це дебютний роман української мандрівниці, письменниці та фотографки Софії Яблонської. Вперше він був виданий у Львові у 1932 році. Ця книга – репортаж письменниці про її досвід життя у Марокко. Вона прожила там чотири місяці, впродовж яких досліджувала й описувала арабську Африку.
У романі Яблонська описала різні верстви арабського суспільства, їхні взаємини між собою та іноземцями, становище жіноцтва та вільних від європейського протекторату берберських племен.
«Репортаж письменниці глибоко особистісний, її неупереджений погляд на цю країну позбавлений французького впливу та усталених жанрових традицій екзотичного роману, попри те, що Софія, до того як вирушити в Марокко, вже кілька років жила в Парижі», – йдеться в описі книги. Роман також перекладений німецькою мовою.
Юлія Ілюха. «Мої жінки»
Ця книга є збіркою коротких прозових творів – історій, які описують жіночий досвід життя в реаліях війни. «Мої жінки говорять буденно і страшно. Мої жінки діляться болем і відчаєм. Мої жінки вірять і чекають. Мої жінки тримаються, хоч і не вигрібають. Мої жінки знають про ціну кожного дня. Мої жінки хочуть, щоб їх вислухав і почув увесь світ. Мої жінки попри все намагаються жити далі. Мої жінки…Тепер вони й ваші», – пише в передмові до книги Юлія Ілюха.
Збірка ілюстрована роботами українських художниць, які вони створили під час війни.
У 2024 році Юлія Ілюха отримала премію «Книга року BBC». Книга «Мої жінки» вже вийшла друком в Італії, Словаччині, Австрії та США.
Артур Дронь. «Тут були ми»
Ця книга є збіркою віршів, які були написані на фронті, проте не про війну. Вірші сфокусовані на людях, які «попри війну продовжують любити, пам’ятати та сподіватися». «Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять», – йдеться в описі книги.
Збірка проілюстрована роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей.
Валерій Пузік. «Мисливці за щастям»
Це збірка оповідань про життя на фронті та на деокупованих територіях. Цю книгу Валерій Пузік написав під час перебування у Херсонській області. У книзі зібрані історії військових і цивільних людей. У текстах порушуються теми довіри, вірності, життя, смерті та звичайних буденних радостей.
«Я довго вагався видавати ці тексти чи ні. Вагався, адже клаптикова ковдра з життя маленького підрозділу. Вагався, адже я нічого в цих текстах не змінював. Вони були свідченням тут-і-зараз про нашу присутність. Свідченням про те, що ми ще живі. Тоді мені важливо було фіксувати стани, емоції, розмови, ситуації», – пише про книгу автор на своїй instagram-сторінці.
23 травня 2024 року у палітурний цех друкарні «Фактор-друк» у Харкові, де готувалися примірники книги «Мислівці за щастям», влучила російська ракета. Через це прем’єра книги відбулася пізніше, ніж було заплановано.
Володимир Рафєєнко. «Петрикор – запах землі після дощу»
Роман порушує тему травми, яку залишає війна. Сюжет розгортається навколо Віті й Марії, які зустрічаються у Тернополі. Кожен з них мав родину, проте втратив своїх партнерів. Попри це, обидвоє говорять про свого чоловіка та дружину так, ніби нічого не трапилось: ніби дружина Віті живе у Копенгагені, а чоловік Марії залишається на війні. Герої роману намагаються врятуватися від воєнної дійсності, утікаючи в минуле та власні фантазії.
Євгенія Подобна. «Її війна»
Ця книга – це 25 історій-спогадів українських жінок про російсько-українську війну. Це розповіді про обстріли, влучання у будинки, окупацію, російський полон, смерть та життя. Жінки, які поділилися власним досвідом, є цивільними мешканками, волонтерками, медикинями, переселенками, журналістками, колишніми бранками Кремля або тими, хто чекає своїх рідних і близьких із російського полону. Метою Євгенії Подібної було показати правду про російсько-українську війну.
«У цих історіях багато болю: обстрілів, підвалів, ран, вибухів, смерті, – але так само в них багато світла: вдячності, віри, доброти, любові та – головного – надії. Кожна історія – унікальна, але водночас усі вони – про наш спільний досвід цієї війни, про наші спільні рани і сподівання», – зазначається в описі книги.
Ознайомитись з повним переліком книг можна за посиланням.
Т. Ш.
Джерело: Український інститут книги
