Наприкінці грудня Український ПЕН-клуб опублікував перелік найкращих книжок виданих в Україні у 2024 році. До списку увійшла 201 книга – як твори українських авторів, так і переклади на українську. Розповідаємо, які польські книги потрапили до переліку.
Вже всьоме Український ПЕН опублікував список найкращих книг виданих в Україні за рік, що минув. У 2024 році до переліку увійшла 201 книга – українська та зарубіжна проза, українська поезія, нон-фікшн, репортажі, біографії, твори для дітей, мистецькі видання і гуманітаристика.
«Цим списком ми хочемо подякувати українським видавництвам, письменникам, упорядникам, перекладачам, редакторам, журналістам, ілюстраторам, драматургам, науковцям і всім тим, хто допомагає літературі і книжковій справі в нашій країні тривати та розвиватись у важкі воєнні часи», – йдеться на сайті Українського ПЕН.
У перелік потрапило також 8 книг польських авторів. Розповідаємо про них більше.
Лободовський Юзеф. Зворотний шлях: Українська трилогія, частина третя / Переклад Андрія Бондаря (Видавництво «Крок»)
«Українська трилогія» Юзефа Лободовського складається з таких творів – «Очерети» (Komysze), «У станиці» (W stanicy) і «Зворотний шлях» (Droga powrotna), які вперше вийшли друком в Лондоні в 1960-х роках. Третій том – «Зворотній шлях».
«Головним персонажем роману є дванадцятирічний Стась, який мешкає з батьками та сестрами в Єйську на Азовському морі. Хоч він іще дитина, його затягує в жорна історії. Брутальна дійсність після більшовицької революції лякає. Совєцька Росія початку 1920-х років – це місце постійних воєн, жорстокості та злиднів. Діти, що займаються вуличною торгівлею, та авантюристи, які живуть поза законом, стають тут друзями-нерозлийвода. Однак найзловісніша реальність не здатна притлумити юнацької радості життя. Стась та інші герої входять у зрілий вік, коли все ще можливо, дружба й уява не креслять кордонів, а зачарованість нововідкритою сексуальністю вступає в конфлікт із глибоко закоріненим моральним почуттям. Фінальна частина “Української трилогії” Юзефа Лободовського завершує історію героїв та ставить важливі питання перед читачами, котрі не можуть бути вирішені тут і зараз. Широка етнічна й історична картина української Кубані в трилогії стала не лише метафорою трагічних перетворень, але й символом прагнень й великої людської волі», – читаємо в описі до книги.
Юзеф Лободовський – польський письменник, поет, перекладач і публіцист. Жив у 1909-1988 роках. З Україною Юзефа Лободовського повʼязують кілька років життя в Рівному та Луцьку і велике замилування українською культурою, літературою і загалом українською справою. Народився Юзеф Лободовський у 1909 році у селі Пурвішки (територія сучасної Литви). Перші роки дитинства провів у Любліні. З початком Першої світової разом з родиною змушений був переїхати до Москви, а потім далі вглиб Росії на Кавказ. Саме там відбулось перше знайомство майбутнього поета з українською мовою та культурою. Зацікавлення українською культурою, яке зародилось завдяки спілкуванню нащадками донських козаків, згодом переросло у зацікавленість українською справою загалом. Вже бувши дорослим і гострим на язик есеїстом Юзеф Лободовський активно виступав за українсько-польське примирення та критикував владу своєї країни за насильницьку політику проти українців. В 1937-1938 роках Юзеф Лободовський жив у Луцьку, куди прибув на запрошення воєводи Генрика Юзевського та очолив редакцію газети «Волинь». Українській тематиці Лободовський присвятив декілька своїх творів («Очерети», «Золота грамота», «Пісня про Україну») та есе та статті на шпальтах різних видань, зокрема паризької «Культури» Єжи Ґєдройця. Юзеф Лободовський займався також перекладами української поезії на польську. На тих же сторінках «Культури» зʼявлялись його переклади Євгена Маланюка з яким був знайомий особисто.
Чижевський Кшиштоф. У напрямку Ксенополісу / Переклад Костянтина Москальця (Видавництво «Дух і Літера»)
«У напрямку Ксенополісу» – це збірка есеїв польського есеїста та поета Кшиштофа Чижевського, де він розкриває головні теми в своїй творчості – звʼязки між різними культурами, відповідальність митців та інтелектуалів під час моральних криз та конфліктів.
«У цій книзі я пишу, зокрема, про те, як югославську війну спотворювали медіа, як в епоху постмодернізму та постправди було легко уникнути відповідальності за розрізнення злочинця та жертви. Тим, хто хотів релятивізувати зло, не потрібно було звалювати всю провину на ворога, достатньо було, щоб світ дізнався, що чорного і білого не буває, що кожен трошки винен. Так само, як і образ війни, представлений у фільмах Кустуріци – всі з усіма воюють, усі вбивають. А якщо всі винні, то ніхто не винен. І не випадково Кустуріца згодом поставив себе на службу путінській Росії. Складно уявити, щоб сьогодні хтось у Польщі чи Литві так сприймав війну в Україні. Але коли я розмовляю з людьми у Словаччині, Сербії чи Італії, коли я читаю, що говорить Папа Франциск або що говорять прихильники Трампа, мої сумніви в тому, що югославський урок засвоєний, посилюються», – розповідає про свою книгу для Culture.pl Кшиштоф Чижевський.
Кшиштоф Чижевський – польський поет, есеїст та перекладач, один із засновників Центру «Пограниччя — мистецтв, культур, народів» в Сейнах і Фонду «Пограниччя». У 2011 році разом із командою Фонду «Пограниччя» відкрив Міжнародний діалоговий центр у Красногруді. Ініціатор програм міжкультурного діалогу в Центральній Європі, на Балканах, на Кавказі, в Центральній Азії, Індонезії, Бутані, Північній Африці та інших регіонах світу. Лектор у Варшавському, Вільнюському, Каліфорнійському, Гарвардському університетах, Інституту Гуманітарних Наук при Львівському Університеті та інших.
Герберт Збіґнєв. Гермес, пес і гілочка тамариску: Поезія / Упорядкування та переклад Маріанни Кіяновської (Видавництво «Дух і Літера»)
«Гермес, пес і гілочка тамариску», – це перший український переклад віршів польського поета, есеїста та драматурга Збіґнєва Герберта. Переклала та впорядкувала збірку українська поетеса Маріанна Кіяновська. Книга вийшла до 100-річчя з дня народження поета.
Збіґнєв Герберт – польський поет, есеїст, драматург. Народився у 1924 році у Львові. Там отримав початкову та середню освіту.
«Емоційно стабільна й доволі добре забезпечена матеріально родина, патріотичне виховання, молодечий запал, – усе це зумовило, що Польща міжвоєнного двадцятиліття залишилася у пам’яті поета своєрідною втраченою Аркадією. Війна, зокрема поразка його батьківщини, стала для нього цілковитою несподіванкою, кінцем світу, початком біженської долі. До кінця життя Герберт почуватиме себе до певної міри вигнанцем, мріючи бути похованим на Личаківському кладовищі чи надписуючи приятелям книжку іменем “Zbigniew Leopolensis”, тобто львів’янин», – читаємо у біографії поета на сторінці видавництва «Дух і літера».
Як поет Геберт дебютував у 1950 році. У цей час публікував театральні, музичні та художні рецензії, працював у банку, у музеї, кооперативі інвалідів, бібліотеці, учителем у середній школі, асистентом у бюро торфової промисловості, донором, директором бюро правління Спілки композиторів. Перша збірка поезій виходить у 1956 році. Тоді ж Герберт отримує можливість подорожувати Європою, хоча завжди повертається до Польщі. Лише наприкінці 1980-х році на певний час переїхав до Парижа, але повернувся до Польщі у 1992 році. Найціннішим у доробку поета вважається цикл творів про «пана Коґіто», – постать, глибоко занурену в сучасність та одночасно міцно закорінену в європейській культурній традиції.
Дукай Яцек. Старість аксолотля / Переклад Андрія Павлишина (Видавництво «Астролябія»)
«Дивовижний і захопливий постапокаліптично-кіберпанковий роман», – так роман сучасного польського письменника Яцека Дукая описують у видавництві «Астролябія».
«За один день випромінювання невідомого походження – Промінь Смерті, огинаючи земну кулю, знищує на ній весь живий білок, і лише поодинокі люди встигають скопіювати свій зісканований через нейрософт розум на сервери і сховища. Відтак світ належить мехам і ботам, “поселяючись” у яких оцифровані особи спершу гуртуються, потім розвивають нові цивілізації, а в них і нові форми ідеологій та релігій, створюють політичні альянси, ведуть війни. Та чи випадковим був той Промінь Смерті? Чим стає людина, якщо від неї лишається тільки розум, не втілений органічно? І чи зможе життя на планеті повернутися до своєї докатастрофної біологічної форми?», – читаємо в описі до книги.
Яцек Дукай – сучасний польський письменник, що здебільшого працює в жанрі наукової фантастики. Вивчав філософію у Ягеллонському університеті. Відзначений численними літературними нагородами, зокрема Літературною премією Європейського Союзу (2009). Українською видані також його роман «Крига» та збірка оповідань «В краю невірних».
Токарчук Ольга. Анна Ін у гробницях світу / Переклад Остапа Сливинського (Видавництво «Темпора»)
«Анна Ін у гробницях світу» – авторський переказ шумерського міфу про богиню Інанну, яка спускається у світ померлих до своєї сестри. «У фантасмагорійному місті, де ліфти возять мешканців від божественних вершин до потойбічних підземель, де рикші зростаються зі своїми водіями, а сади висять у повітрі, розгортається один із найдавніших сюжетів у світі. Історія, яка ніколи не застаріє. Оповідь про смерть і воскресіння», – читаємо в описі до книги.
Ольга Токарчук – польська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури «за уявну розповідь, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин меж як форми життя». Письменниця є також лауреаткою багатьох інших нагород, зокрема, Міжнародної Букерівської премії 2018 року за книгу «Бігуни» (українською переклав Остап Сливинський, книга вийшла у видавництві «Фоліо» у 2011 році). Її твори перекладають багатьма мова світу, а у творчому доробку 9 книжок та декілька десятків оповідань.
Читайте також: Ірина Вікирчак: «Досвід роботи з Ольгою Токарчук був подарунком долі, який залишиться зі мною на все життя»
Шимборська Віслава. Тут двокрапка: Вибрані вірші / Переклад Тетяни Павлінчук (Видавництво «Дух і Літера»)
Збірка «Тут двокрапка» містить вибрані вірші з кількох збірок поетеси. Поезії стосуються таких тем, як проблеми людського життя, відносин із Всесвітом, навколишнім середовищем, рідними та самою собою.
Віслава Шимборська – одна з найбільш відомих польських поетес, а також есеїстка, літературна критикиня і перекладачка. Народилась 2 липня 1923 року на хуторі Провент поблизу Корніка. Коли їй виповнилося 6 років, родина переїхала до Кракова. З цим містом поетеса та есеїстка була пов’язана все життя. Виїздила звідти рідко і неохоче. Там закінчила школу і дебютувала зі своїм першим віршем «Шукаю слова». Там же отримала початкову та середню освіту. Після Другої світової війни вступила до Ягеллонського університету, який так і не закінчила через матеріальну скруту. Померла у Кракові 1 лютого 2012 року. Шимборська – авторка понад 220 опублікованих у книжках віршів.
Віслава Шимборська стала другою полькою (після Марії Кюрі), яка отримала Нобелівську премію, та четвертою (після Генрика Сенкевича, Владислава Реймона та Чеслава Мілоша) з поляків, хто отримав цю премію у галузі літератури. Віславі Шимборській Нобелівську премію призначили у 1996 році за «поезію, яка з іронічною точністю дозволяє історичному та біологічному контексту висвітлитися у фрагментах людської реальності».
Інґарден Роман. Літературно-художній твір (З додатком про функції мови в театральній виставі) / Переклад Лариси Цибенко (Видавництво «Літопис»)
«Літературно-художній твір» – це фундаментальне дослідження сутності художньої літератури та її ідентичності, в якому польський філософ обґрунтовує свою феноменологічну модель будови літературного твору як багатошарової поліфонічної формації, що появляється у творчому акті автора. «Книга є чудовою ілюстрацією пограниччя філософії, літератури, музики та естетики, які притаманні науковому стилю Р. Інґардена», – зазначають у видавництві.
Роман Інґарден – польський філософ, який працював над проблемами феноменології, онтології та естетики.
Тохман Войцех. Піяння півнів, плач псів / Переклад Андрія Бондаря (Видавництво «Човен»)
У «Піянні півнів, плачі псів» йдеться про Камбоджу й людей, які пережили геноцид, що коїли червоні кхмери протягом 1975–1979 років. Жертвами панування комуністичного диктаторського режиму на чолі з Пол Потом стали два мільйони камбоджійців.
«Через чотири десятиліття після страшних подій Войцех Тохман розповідає історії вцілілих і загиблих. Автор ставить читача перед обличчям чужого страждання. І якщо людина хоче, щоб їй співчували, то має спершу навчитися співчувати іншим і не відводити очей», – читаємо в описі до книги.
Войцех Тохман – польський журналіст та репортер, працював у Gazeta Wyborcza. Разом із польськими репортажистами Маріушем Щиґелем і Павелом Ґузлінським у Варшаві заснував Інститут репортажу та репортерську крамницю-кав’ярню «Кипіння світу». Від 2010 року на радіо TOK FM веде авторську програму «Кипіння світу».
Написав десять репортажних книжок, зокрема «Сходи не палять», «Донечка», «Скажений пес», «Ти наче камінь їла», «Спів півнів, плач собак», більшість з них присвячено країнам, що пережили геноцид або масові вбивства мирного населення. Тохман є фіналістом премії Nike, номінантом на премію ім. Даріуша Фікуса та премію ім. Ришарда Капусцінського.
Повний список найкращих книг 2024 року від Українського ПЕН доступний за посиланням.
Сучасна польська література в іменах
Найкращі книжки 2023 року за версією Українського ПЕН: польські автори, перекладені українською
Підготувала Анастасія Верховецька
