Польські поети про Україну та українські про Польщу – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Польські поети про Україну та українські про Польщу

Євген Яковенко
21 Березня 2024
Польські поети про Україну та українські про Польщу
Євген Яковенко
Євген Яковенко

Щорічно 21 березня відзначається Всесвітній день поезії, встановлений у 1999 році ЮНЕСКО. З цієї нагоди «Наш вибір» підготував для вас добірку текстів польських та українських поетів та поеток, у яких вони навзаєм звертаються до України та Польщі.  


Україна у польській поезії 

Адам Міцкевич

Адам Міцкевич

Український топос присутній у поезіях визначних польських поетів Адама Міцкевича та Юліуша Словацького. Зокрема, Крим представлено у 18-тьох «Кримських сонетах» Міцкевича, написаних під враженнями від перебування на півострові влітку та восени 1825 року. 

Люблю дивитись я із Аюдагу скелі,
Як спінені вали біжать йому до ніг
Рядами чорними − чи, ніби срібний сніг,
На сонці виграють, мов райдуги веселі.
(переклад Максима Рильського)

Юліуш Словацький

Юліуш Словацький

В одному зі своїх поетичних текстів польський поет Юліуш Словацький, народжений у Кременці в 1809 році, згадує парк «Софіївка» в Умані, заснований в 1796 році графом Станіславом Щенсним Потоцьким. 

Коли б знайшов я десь тебе достойний дар,
Його б оддав тобі, не гаячись хвилини.
Квіток Софіївки я бачив пишний чар,
Блукав квітчастими ланами України.
(переклад Миколи Бажана)

Ярослав Івашкевич

Ярослав Івашкевич

Одна з поезій Ярослава Івашкевича, учасника варшавського літоб’єднання «Скамандр» (1918-1939), створена в 1916 році й присвячена річці Дніпро, до якої автор тексту приходив, живучи у Києві. Текст є зразком новаторської тогочасної поезії: він неримований, автор не використовує великі літери та пунктуацію.    

та я повернусь дніпре ясної днини
коли навесні розквітають тернини
де хвиль твоїх вічність і врода

жалітись усе є ніщо і без втіхи
при смерті обличчі великім і тихім
о водо пречистая водо
(переклад Наталії Бельченко)

Адам Заґаєвський

Адам Заґаєвський

Адам Заґаєвський, польський поет, який народився у 1945 році у Львові й був учасником польської поетичної «Нової хвилі» (1968-1976), в одній зі своїх поезій звертається до міста, в якому він був народжений, але з якого його родина була виселеною вже в рік його народження.

Було завжди забагато Львова, ніхто не вмів
зрозуміти усіх околиць, почути
шепіт кожного каменю, сонцем
спаленого, церква уночі мовчала зовсім
Інакше ніж катедра, єзуїти хрестили
рослини, листок за листком, а вони росли,
росли без пам’яті, а радість крилася
всюди, в коридорах і кавових млинках,
що самі обертались, у голубих
заварниках і в крохмалі, котрий був
першим формалістом, в краплях дощу і в
колючках троянд.
(переклад Олександра Оверчука)

Богдан Задура

Богдан Задура

Після кривавого розстрілу Небесної Сотні у Києві під час Євромайдану польський поет Богдан Задура написав вірш «Готель “Україна”», який починається словами «а ти впустив би в свою оселю біженця з України?» і далі він перелічує своїх знайомих українських письменників, яким був би готовий дати прихисток у своїй країні. 

з лівого боку екрану напис:
НАЖИВО: криваві сутички в Києві

заходжу на espreso.tv/
чи точніше на його ретрансляцію
постріли
барикади
палаючі шини
море голів
з готелем «Україна» в тлі
промови
які час від часу
заглушує
реклама зубної пасти
(переклад Андрія Любки)

Польща в українській поезії 

Євген Маланюк

Євген Маланюк

Польща представлена, зокрема, у творчості українського поета Євгена Маланюка, який після поразки УНР як вояк української армії опинився на еміграції (Чехословаччина, Польща) й низку своїх текстів присвятив, зокрема, Варшаві, у якій мешкав аж до 1944 року, коли почалося Варшавське повстання проти нацистської окупації, а згодом до міста зайшла радянська армія. У циклі поезій «Місто, де минали дні» перед читачами постає міжвоєнна Варшава, відчута українським поетом. 

IV

Біля пам’ятника Міцкєвичу
Ти вдивляєшся хмуро й бронзово
Понад поверхи, люди і лиця,
Під тобою розмірно й грозово
Крутить рокіт щоденний столиця.
Там кигичуть вислянські меви,
Хвиля берег піщанний лиже… —
Чорне місто твоє, Міцкєвич,
Евразійським мені Парижем.
Жовтень грає глухі прелюди,
Диригує Шопен листопадом
І такі тут спізнілі люди,
І така легендарна влада.
Бельведер під виспянськими млами
Петербурзьким зідхає туманом.
В чорних вікнах — то пломінь чи плями?
Сірий привид — мана чи омана?
І коли заскрегочуть віти,
Схід дихне своїм зимним нордом, —
В Уяздовських гуляє вітер,
Стеле шлях по асфальту — ордам.
Вистелає іржавим листом,
Мов татарськими килимами …
… Стережи, стережи це місто,
Вартівничий із бронзи, Адаме!

Дмитро Павличко

Дмитро Павличко

У житті та творчості Дмитра Павличка Польща займає особливе місце, оскільки він в 1999-2002 роках був послом України у РП. За час його каденції у Варшаві з’явився пам’ятник молодому Тарасові Шевченку. Саме цьому памʼятнику поет присвятив один зі своїх віршів.

Біля Тараса Шевченка у Варшаві

Сніг ішов лапатий. До чола
Бронзового сніг чіплявсь, як терня.
Сніг також виблискував, як меч
Над Тарасовою головою.
Підійшов я в присмерку. Мороз
Брав за серце. Польща святкувала.
Сніг злітав з тернового вінка.
В колючках я бачив зблиски крові.
А Тарас не рухався. Свічу
Він тримав, як символ правди й сонця.
Я ж побачив — свічка та горить,
Полум’я хитається од вітру.
Надійшли колядники малі,
І “Wśród nocnej ciszy” заспівали.
І той сніг, що зблискував, як меч,
Що світив, як терня, впав на землю.

Леонід Кисельов

Леонід Кисельов

Леонід Кисельов – молодий український поет-шістдесятник, який прожив лише 22 роки, померши у жовтні 1968 року. Перші свої поезії писав російською, але згодом перейшов на українську. Василь Стус називав Леоніда Кисельова одним з найулюбленіших поетів на ряду з Миколою Вінграновським та Василем Голобородьком. Польський мотив постає в поезії Кисельова «Ніч в Кракові», написаній в 1968 році, у якій відчувається трагізм та динаміка змін часу. 

Хмари повстяні, немов кирея,
На дахи лягли, на димарі.
Ніч, і дощ, і вулиця – над нею
В далечінь простують ліхтарі.
Ніч страшна, як перша ніч потопу.
В темнім небі чорні корогви,
Ґотика слов’янської Європи,
Празькі замки, краківські церкви.
В темнім небі, наче на театрі,
Сунуть із безодні, із глибин
Обриси Карпат, Високі Татри,
Чеські села, київські горби.
І до ранку в темряві, в пустелі,
В атомовім сяйві блискавиць
Молиться сусідка із готелю
Сива католичка з Катовиць.
Борони солдатів, мати божа,
Всі ж бо кревні, всі вони сини.
Від докорів і від куль ворожих,
І вночі від марень борони!

Ліна Костенко

Ліна Костенко

Українська поетка Ліна Костенко, один з найважливіших жіночих голосів української поезії, у тексті «Поїзд із Варшави», поєднує польську та українську столицю ниткою почуттів киянки до варшав’янина. Також до теми Польщі Ліна Костенко звертається в інших своїх текстах: «Тінь королеви Ядвіґи», «Рани святого Якуба», «Циганська Муза».

Поїзд із Варшави спогади навіяв,
Я ж на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами:
«Co komu do tego, że my tak kochamy!».

Поїзд із Варшави мчить крізь моє серце,
Сто доріг між нами, а печаль одна.
Іншого цілую, а бринить сльозами:
«Co komu do tego, że my tak kochamy!».

Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але Батьківщина в кожного одна.
І минають роки, роки за роками…
«Co komu do tego, że my tak kochamy!»

Сергій Жадан

Сергій Жадан

Сергій Жадан, один з найвідоміших сучасних українських поетів, звертається до польської тематики неодноразово. Наприклад, у верліброві «Польський рок» Жадан пише про важливість польської музики, яку можна було слухати в українському прикордонні з Польщею завдяки радіоприймачам. Ця музика формувала естетичні смаки покоління її слухачів в Україні та впливала на формування української рок-музики наприкінці 80-х років минулого століття. 

Ми опинились по різні боки зими,
і дикторський голос, пійманий у випадковому таксі,
ще нагадає тобі
вісімдесяті роки і радіо,
наповнене польським роком;
рок-н-рол, який слухали механіки в залізничних депо,
рок-н-рол, який перелітав через Карпати,
просочуючись крізь повітря де-небудь на Рава-Руській;
наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись,
наше повітря не таке безкінечне,
щоби слухати різну музику.

Я думаю, що якби існував прямий зв’язок із Богом,
він би здійснювався саме за допомогою
цих теплих коричневих конвертів
з платівками польського року,
з тонкими подряпинами від божих нігтів
на чорних полях;
можеш побачити його вінілову шкіру,
можеш відчути його полуничну кров,
змиваючи пил і
протираючи доріжки
губкою з оцтом. 

Звісно, цей список далеко не повний. Українська та польська культура, зокрема поезія, протягом століть розвивались у тісному сусідстві, збагачуючись навзаєм. І цей процес взаємного пізнання й обміну триває донині. Виходять переклади творів, постають нові вірші і книги, виникають спільні літературні проєкти, що поглиблюють українсько-польський культурний діалог.

Євген Яковенко

Вперше опубліковано у 2023 році

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись