15 жовтня Рада Міністрів Польщі ухвалила міграційну стратегію країни на 2025-2030 роки. Основні положення стратегії, як, наприклад, зосередження уваги на безпеці Польщі та поляків, можливе призупинення розгляду заявок про притулок (азил), односторонній обовʼязок мігрантів прийняти та пристосуватись до польської культури та норм, викликали занепокоєння громадських організацій, які займаються мігрантами. У стратегії також прослідковується виразне розмежування між мігрантами з країн-сусідів Польщі, зокрема, України, та мігрантами з Африки, Азії та Близького Сходу. На думку громадських організацій, це може призвести до фаворизування окремих груп мігрантів та дискримінації з огляду на походження.
Ще на початку лютого 2024 року Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі оголосило про початок робіт над міграційною стратегією країни на 2025-2030 роки. Її основні положення 12 жовтня представив Дональд Туск на зʼїзді своєї партії «Громадянська коаліція». Заява премʼєра Польщі одразу викликала критику та занепокоєння у громадських організаціях, які займаються мігрантами і захистом прав людини. Йдеться, зокрема, про тимчасове припинення розгляду заяв про притулок (азил) в Польщі та заяву про те, що Польща не буде виконувати положення пакту про міграцію та притулок, ухваленого у Європейському Союзі весною цього року.
У вівторок, 15 жовтня, уряд Польщі ухвалив міграційну стратегію, а пізніше її повний текст було оприлюднено на урядовому порталі.
Документ має назву «Повернути контроль, запевнити безпеку. Комплексна та відповідальна міграційна стратегія Польщі на 2025-2030 роки». Стратегія містить 37 сторінок та складається з 8 розділів, що окреслюють мету та функції міграційної політики, а також такі питання, як вʼїзд до Польщі, отримання притулку, доступ до ринку праці, освітня міграція, інтеграція, отримання громадянства та репатріація, контакти з діаспорою.
«Стратегія описує не бачення майбутнього, а бачення сьогодення»
«Документ, який має регулювати питання міграційної політики, настільки загальний, що його важко розглядати як відповідь на реальні виклики, з якими сьогодні стикається наша країна. Стратегії бракує конкретних рішень і бачення того, де Польща має бути за кілька років», – так ухвалення стратегії прокоментували у Міграційному консорціуміМіграційний консорціум / Konsorcjum Migracyjne – це консорціум громадських організацій, робота яких зорієнтована на допомогу мігрантам та біженцям. У склад консорціуму входять 9 громадських організацій, які «поділяють спільні цінності та об’єднані баченням того, якими мають бути Польща та Європа, що творяться спільно з мігрантами та мігрантками». До складу Міграційного консорціуму входять: Amnesty International Polska, Фонд Український дім, Фонд Польська гостинність, Фонд Польський міграційний форум, Гельсинська фундція прав людини, Migrant Info Point, Homo Faber, Товариство правової допомоги, Товариство Nomada.
На відсутність у документі чіткого бачення майбутнього мігрантів у Польщі і того, які виклики це може принести у найближчі роки, звернув також увагу представник відділу моніторингу і адвокації Українського дому у Варшаві Олександр Пестриков. «З одного боку наш Фонд вітає сам факт підготовки і публікації міграційної стратегії, з іншого багатого чого викликає розчарування, а деякі твердження, навіть, тривогу. По-перше, в більшості випадків стратегія описує не бачення майбутнього, а бачення сьогодення», – говорить у коментарі для «Нашого вибору» Олександр Пестриков.
Як приклад, Пестриков наводить згадки у документі таких поточних подій, як запровадження прикордонного контролю в Німеччині або ситуацію на польсько-білоруському кордоні. Польща вже протягом кількох років укріплює кордон, як засіб протистояння гібридній атаці з боку Білорусі та Росії, які використовують біженців з країн Африки та Близького Сходу, щоб дестабілізувати ЄС. «Це все поточні події. Проте, не згадуються проблеми, які мають ефект віддалений – наростання расизму і ксенофобії у польському суспільстві», – зазначає Олександр Пестриков.
Вибірковий підхід
Один з ключових пунктів міграційної стратегії стосується доступу до території Польщі для громадян інших країн. На практиці цей пункт реалізовуватиметься за допомогою візової політики, засад легалізації перебування у Польщі та можливості отримати тут притулок. «Польська візова політика буде спиратись на селективну модель, згідно з якою уряд РП залежно від актуальної ситуації формуватиме засади вʼїзду до Польщі громадян інших країн <…> Рівень вибірковості у візовій політиці визначається у двох вимірах: вибір країн, громадяни яких можуть скористатися преференціями при отриманні віз, і профіль потенційного мігранта, наприклад, з унікальними навичками», – йдеться у тексті стратегії.
Міграційна стратегія також передбачає, що ті іноземці, які отримають згоду на притулок у Польщі, матимуть обовʼязок взяти участь в інтеграційній програмі. І саме від успіхів їхньої інтеграції залежатиме чи отримають вони можливість оформити дозвіл на постійне перебування чи ні.
Що стосується працевлаштування іноземців, то тут міграційна стратегія передбачає, що Польща буде допускати до свого ринку праці тих іноземців, які можуть заповнити нестачу працівників у дефіцитних професіях. Також планується ухвалити засаду, за якою пріоритет у влаштуванні на роботу надаватиметься полякам та громадянам інших країн-членів ЄС, а вже потім мігрантам з третіх країн.
Про небезпеку такого вибіркового підходу щодо того, громадяни яких країн зможуть вʼїхати та лишитись у Польщі, наголошує Міграційний консорціум: «Стратегія запроваджує тривожні механізми, які можуть призвести до дискримінації за походженням. Уряд планує запровадити “вибірковий” підхід до візової політики та враховувати “інтеграційні можливості” мігрантів при вирішенні питання про їх в’їзд до Польщі. Ці критерії є нечіткими та несуть ризик прийняти расистських рішень, які надають перевагу окремим національностям над іншими. Такий підхід порушує міжнародні стандарти щодо рівного ставлення до всіх людей незалежно від їхнього походження чи релігії».
Фаворизування українців
З тексту стратегії видно чіткий поділ мігрантів на дві групи. Наприклад, мігранти з України, а також з Білорусі, Грузії та Молдови згадуються в контексті збереження полегшеного доступу до ринку праці. Окремо також йдеться про створення Центрів інтеграції іноземців, які «переважно будуть стосуватись громадян України і Білорусі» та про створення інтеграційної програми спеціально для українців. Натомість мігранти з інших країн – з Африки, Азії та Близького Сходу – прямо згадуються у стратегії двічі і обидва рази у вступі, коли йдеться про збільшення кількості мігрантів з цих країн після 2020 року та у контексті візової афери.
Як зазначає у коментарі для «Нашого вибору» Олександр Пестриков з фонду «Український дім», стратегія явно фаворизує українців. «Така увага авторів лестить, але будьмо відверті, ми хоч і найбільш численна, але лише одна з груп іноземців. Було б дуже непогано розробити окрему стратегію з інтеграції українців, особливо тих, що приїхали примусово. У цій стратегії польська держава могла б окреслити важливі для нашої спільноти вектори розвитку. Наприклад, шляхи виходу зі статусу тимчасового захисту (PESEK UKR – ред.). В міграційній стратегії якось виокремлювати українців просто недоречно», – говорить Олександр Пестриков.
Отримання притулку
Одним з пунктів, які викликали найбільш негативну реакцію з боку правозахисників та громадських організацій, стало положення про можливість тимчасового та територіального призупинення прийняття та розгляду заявок про притулок (азилАзил / притулок — це форма міжнародного захисту, яка надається особі, тому що він чи вона має обґрунтовані занепокоєння щодо переслідування на расовій, національній чи релігійній основі тощо. І через ці занепокоєння не може або не хоче повернутися до країни походження.). «Якщо існує загроза дестабілізації країни через наплив іммігрантів, має бути можливість тимчасово та територіально призупинити право приймати заявки про надання притулку», – йдеться у тексті міграційної стратегії.
Таке своє рішення польський уряд у першу чергу пояснює необхідністю захистити свої кордони від нелегальних мігрантів, які використовуються Росією та Білоруссю для дестабілізації Польщі та всього ЄС. «Захист кордону потребує комплексного підходу, який базується на будівництві фізичних та електронних бар’єрів і запровадженні буферних зон, а також на ефективній системі повернення мігрантів, які нелегально перетнули кордон, до країн транзиту та походження. <…> Польща продовжуватиме фізично та електронно охороняти польсько-білоруський та польсько-російський кордони таким чином, щоб максимально ускладнити нелегальний перетин», – йдеться у стратегії.
Міграційний консорціум негативно оцінив цей пункт стратегії та назвав його таким, що прямо порушує основні права людини, Женевську конвенцію та інші міжнародні документи. «Обмеження доступу до міжнародного захисту може призвести до ситуації, коли люди, які тікають від переслідувань, будуть позбавлені захисту та допомоги, що може порушити їх право на життя, здоров’я та безпеку», – заявляє Міграційний консорціум.
Повернення в рідну країну, зокрема, примусове та інші обмеження
Ухвалена міграційна стратегія також впроваджує можливість добровільного чи примусового повернення мігранта у країну походження: «З метою підтримки ефективної системи повернення іноземців, перебування яких на території Республіки Польща буде невиправданим або небажаним (зокрема осіб, які отримають негативні рішення в рамках провадження щодо надання міжнародного чи національного захисту), Польща розробить програму повернення. Вона міститиме дві складові: добровільну та примусову».
Вище ми вже писали про те, що стратегія передбачає, що під час видачі віз буде враховуватись професія мігранта і те, чи Польща потребуватиме таких працівників. Обмеження також планують ввести і для тих мігрантів, які планують в Польщі навчатись. «Буде розглянуто концепцію запровадження лімітів набору для прийому іноземців за різними напрямами навчання. Особливо це стосуватиметься напрямків, пов’язаних з державною безпекою. Водночас ці ліміти можна буде збільшити для тих напрямків, де прогнозуються довгострокові потреби польського ринку праці», – йдеться у стратегії.
Як пояснює Олександр Пестриков, наразі ці обмеження переважно стосуватимуться мігрантів з африканських та азійських країн, але в майбутньому можуть також поширитись і на українців. «Якщо ми читаємо, що право на притулок може бути “призупинено”, то не слід себе тішити ілюзіями, що це стосується тільки еритрейців на білоруському кордоні, це може в перспективі стосуватися і українців, які нелегально перетнули польський (“зелений”) кордон. Коли ми читаємо, що набір для іноземців на якісь напрямки підготовки у вишах може бути обмежений або закритий, то це означає, що в перспективі польська держава може (теоретично) відродити ганебну практику numerus claususПрактика обмеження частки представників якоїсь групи населення в загальній кількості студентів навчальних закладів. Такі обмеження можуть мати професійне, расове, національне чи релігійне підґрунтя.. Зараз це буде стосуватися тільки громадян деяких африканських, але потенційно може закрити шлях до омріяної професії громадянину України, який зараз вчиться в польській школі. Одним словом, нам би дуже хотілося, щоб наші співгромадяни не потрапили у пастку інтерпретації. Стратегія згадує мігрантів, іноземців і українців. Більшість українців, проте, залишається мігрантами та іноземцями», – наголошує Олександр Пестриков.
Асиміляція замість інтеграції
Окремим розділом у стратегії прописане питання інтеграції мігрантів до польського суспільства. «Успіху в політиці інтеграції буде досягнуто, якщо даний іноземець спілкується польською мовою, дотримується правил, норм і цінностей, що діють у Польщі, бере активну участь у суспільному житті місцевої громади та підтримує тісні стосунки з членами польського суспільства», – читаємо у тексті стратегії.
Документ також передбачає, що головне завдання щодо інтеграції ляже на плечі іноземців, адже саме вони повинні «пристосовуються до норм та суспільних засад» Польщі, як держави як приймає мігрантів. Натомість діяльність спрямована на польське суспільство матиме освітній характер.
Хоча в стратегії чітко вказано, що інтеграційна політика Польщі не використовуватиме інструменти асиміляції, з цим не погоджується Міграційний консорціум. В організації зазначають, що хоча стратегія «представляє процес інтеграції як двосторонній, але фактично там йдеться про асиміляціюАсиміляція – дії, що які призводять до злиття етнічної, расової, соціальної, конфесійної чи іншої меншості з більшістю через сприйняття й засвоєння мови, культури, цінностей, норм поведінки останньої, припускаючи, що лише мігранти зобов’язані адаптуватися до соціальних норм і принципів, які діють у Польщі». «Все, що вимагається від суспільства, що приймає, – це освіта з протидії ксенофобії та расизму. Такий підхід порушує право мігрантів зберігати власну культурну ідентичність і суперечить ідеї рівних прав і поваги до різноманітності», – йдеться у заяві Міграційного консорціуму.
«Захист» польського населення від мігрантів
Як підкреслює у своїй заяві Міграційний консорціум, основою стратегії є «наратив страху, який зосереджується на загрозах, повʼязаних з міграцією, та маргіналізації позитивного внеску мігрантів та мігранток у суспільно-економічний розвиток Польщі». «Стратегія не тільки не враховує потребу в освіті населення про переваги міграції, але й зміцнює переконання, що мігранти є проблемою, яку потрібно “контролювати” та “обмежувати”. Замість того, щоб пропонувати конструктивні рішення на майбутнє, влада намагається створити ілюзію повного контролю над міграційними процесами. Ця стратегія не відповідає реальним потребам і викликам», – підсумовує організація.
Анастасія Верховецька
Джерело: gov.pl, Konsorcjum Migracyjne
