Діти з особливими освітніми потребами у польських школах: що варто знати батькам

Ваша дитина отримала медичний висновок (orzeczenie) щодо потреби в спеціальному навчанні або рекомендацію (opinia) з педагогічно-психологічної консультації? Не варто панікувати і сприймати це як вирок – краще спробуйте дивитись на це як на шанс якомога краще розвинути навчальний потенціал вашої дитини й допомогти їй якнайкраще адаптуватися у шкільному середовищі.

Аліна та її син Данило [імена героїв змінено – авт.] приїхали до Польщі з невеликого міста у Дніпропетровській області, рятуючись від загроз, пов’язаних з війною, навесні 2023 року. За перші п’ять років навчання в українській загальноосвітній школі, Данило встиг повчитися як наживо – за шкільною партою, поруч з однокласниками, так і онлайн, і навіть у змішаному форматі, коли деякі предмети викладалися дистанційно, а на інші треба було приїжджати до школи. Проте шкільні роки стали для хлопця важкими не лише через нестабільність формату навчання чи життєві реалії, коли уроки часто переривалися повітряними тривогами і продовжувалися в укритті. Ще в початкових класах вчителька Данила звертала увагу батьків хлопця на його труднощі з соціалізацією, високу тривожність і схильність до повторюваних дій, як-то розхитування і розмахування руками при виході до дошки або виконанні самостійної роботи. На жаль, діагностику, під час якої Данилові офіційно підтвердили розлад аутистичного спектра з тривожним компонентом, вдалося провести лише в лютому 2022 року, просто напередодні повномасштабного вторгнення, тож, попри встановлений діагноз, до переїзду в Польщу хлопець залишався в загальноосвітньому класі, без необхідної підтримки з боку школи, і з додатковим стресом, пов’язаним з небезпекою, соціальною ізольованістю і труднощами в адаптації. Попри те, що він був здібним учнем, який цікавився технікою, мав гарні результати з математики, навички соціальної взаємодії давалися хлопцеві непросто. У класі Данило не мав друзів, уникав спільної роботи чи розваг, нерідко відчував себе перевантаженим, що могло призводити до емоційних вибухів. 

У Польщі хлопець мав розпочати навчання в шостому класі. Для дитини, яка опинилася в іншомовному середовищі, у новій квартирі, без можливості бачитися з батьком і бабусею, до яких звик, переїзд видався надзвичайно стресовим. Аліна зізнається, що перші тижні після приїзду її син взагалі відмовлявся виходити з кімнати, навіть задля їжі чи гігієнічних процедур. На щастя, мама вже мала знайомих, які вже деякий час жили в Варшаві, та мали дітей шкільного віку. Завдяки пораді однієї з подруг, Аліна звернулася з сином до районної психологічно-педагогічної консультації, де, на основі перекладених українських документів і нових спостережень, хлопчику видали медичний висновок (orzeczenie) і надали рекомендації щодо форми навчання та необхідної підтримки. Його було зараховано до інтеграційного класу однієї з варшавських шкіл, яка вже має успішний досвід роботи з учнями в спектрі. 

Перші місяці були дуже непростими для Данила: хлопець погано переносив галас, зміни розкладу, відмовлявся навіть пробувати говорити польською. Однак, у школі швидко сформували індивідуальний підхід. До розкладу хлопця додали години індивідуальних занять з польської мови, сенсорної інтеграції, а також зустрічі зі шкільним психологом, у класі Данилові призначили асистента, а також адаптували для нього завдання з основних предметів. Після зимових канікул, хлопець самостійно попросив записати його в гурток програмування, де познайомився зі своїм першим шкільним другом. З часом Данило став сам звертатися до вчителів за допомогою, а його мама Аліна перед завершенням навчального року вперше почула від сина, що той не хоче повертатися до української школи, адже в новій школі йому спокійніше.«Я не чекала дива, просто дуже сподівалася, що і йому, і мені буде трохи легше. Поки, здається, нам це потроху вдається», – ділиться з «Нашим вибором» Аліна. 

Ми, своєю чергою, зібрали основну інформацію щодо того, аби й іншим дітям з особливими освітніми потребами було легше адаптуватися в польській системі шкільної освіти, а їхнім батькам було легше отримати необхідну підтримку і допомогу.

Особливі освітні потреби: що це означає?

Згідно з розпорядженням Міністра національної освіти Польщі про засади організації та надання психолого-педагогічної допомоги в державних дитячих садках, школах та інших навчальних закладах, до категорії учнів з особливими освітніми потребами (ООП) належать діти:

• з інвалідністю,
• які не чують,
• з порушенням слуху,
• незрячі,
• з вадами зору,
• з руховими порушеннями, включаючи афазіюАфазія – це порушення мовлення, яке виникає внаслідок ушкодження мовних центрів головного мозку. Людина з афазією частково або повністю втрачає здатність говорити, розуміти мову, читати або писати – при цьому інтелект і свідомість зазвичай збережені. ,
• з легкими інтелектуальними порушеннями,
• з помірними або тяжкими інтелектуальними порушеннями,
• з аутизмом, включаючи синдром АспергераСиндром Аспергера – це форма аутизму, що проявляється труднощами у соціальній взаємодії, специфічними інтересами та чутливістю до зовнішніх подразників. Діти з цим синдромом зазвичай мають збережений інтелект і мовлення, але можуть потребувати додаткової підтримки в навчанні та спілкуванні.,
• з множинними порушеннями,
• соціально дезадаптовані,
• з ризиком соціальної дезадаптації,
• з поведінковими та емоційними розладами (включаючи синдром дефіциту уваги та гіперактивності – СДУГ/РДУГ),
• зі специфічними труднощами в навчанні (учні з дислексієюДислексія – це специфічне порушення читання, яке проявляється труднощами з розпізнаванням слів, повільним або неточним читанням, попри нормальний інтелект і мотивацію., дисграфієюДисграфія – це порушення письма, яке виявляється у складнощах з відтворенням букв, низькою розбірливістю почерку, помилками в написанні, не пов’язаними з незнанням правил., дизорфографієюДизорфографія – це порушення засвоєння орфографічних правил, що проявляється стійкими граматичними помилками в письмі, навіть при знанні правил., дискалькулієюДискалькулія – це специфічне порушення здатності до рахунку, що включає труднощі з розумінням чисел, математичних операцій та просторово-кількісних понять.),
• зі складнощами в навчанні (включаючи учнів з інтелектом нижче середнього),
• з дефіцитом компетентності та мовними розладами,
• хронічними захворюваннями,
• у кризових або травматичних ситуаціях,
• що зазнали занедбання,
• з труднощами адаптації,
• особливо обдаровані.

Як бачимо, поняття «особливих освітніх потреб» обіймає не лише інвалідності, але й різні форми дефіцитів, дисфункцій та інші чинники, що можуть негативно впливати на функціонування і розвиток дітей в освітньому середовищі. В останні роки велика увага приділяється проблемам емоційного, соціального та пізнавального характеру, які часто не описуються окремими офіційними діагнозами, проте можуть значно ускладнювати шкільне життя. До цієї групи також належать учні з різним життєвим досвідом: ті, хто через війну чи просто еміграцію опинився в новому шкільному середовищі, переживають депресивні стани (які значним чином загострились у підлітків у період пандемії), чи діти, чиї батьки переживають розлучення. 

Світлана, мама десятирічного Марка з синдромом Аспергера, ділиться: «Ми переїхали до Польщі в лютому 2022 року, і спочатку мені було дуже страшно: нова мова, інша система освіти, а ще – як пояснити вчителям особливості Марка? В Україні він щойно почав навчання, і нам уже вдалося налагодити контакт зі школою. Тут усе довелося починати з нуля. Найбільше допомогла педагогічно-психологічна консультація та підтримка однієї вчительки, яка щиро зацікавилася, як краще взаємодіяти з моїм сином. Зараз Марко навчається в інтеграційному класі, має асистента, регулярно займається з психологом, і почувається значно впевненіше. Найцінніше – бачити, як він потрохи розкривається у новому середовищі».

Учні з особливими потребами потребують не лише особливої уваги до їхньої успішності в навчанні, але й підтримки у повсякденному житті, як від родини, так і від школи. Цим дітям може бути важко функціонувати в групі, а отже варто придивитися до того, як школа підтримує інтеграцію в класі й під час позакласних активностей. 

Моя дитина має особливі освітні потреби – що робити?

Медичний висновок (orzeczenie) та рекомендація (opinia) з психологічно-педагогічної консультації: у чому різниця?

Учителі часто першими помічають особливості розвитку дитини, і саме вони підказують батькам, що варто звернутися до спеціаліста за консультацією або для встановлення діагнозу. 

«Нам пощастило, що вчителька Софії першою звернула увагу на труднощі доньки з читанням і письмом. Завдяки її пораді ми звернулися до спеціаліста, дізналися про дислексію, й отримали [опінію] рекомендацію. Відверто кажучи, після спілкування зі знайомими, боялась, що школа не захоче щось змінювати заради однієї дитини, але в результаті була приємно здивована: класна керівничка адаптувала завдання для Софійки, дає більше часу під час самостійних робіт, у школі запропонували логопедичні заняття, які, сподіваюся, продовжимо відвідувати в новому навчальному році», – розповідає Марина, мама майбутньої чотирикласниці.

Якщо в Україні ви зверталися за висновком до Інклюзивно-ресурсного центру, маєте медичний (№086/3о) або спеціальний висновок, а в навчальному закладі для дитини було розроблено індивідуальний план розвитку, ці документи варто перекласти і надати спеціалістам психологічно-педагогічного центру / poradnia psychologiczno-pedagogiczna під час консультації. Якщо ж ви звертаєтеся по підтримку вперше, варто також проконсультуватися з вашим сімейним лікарем щодо можливої необхідності звернення до вузьких спеціалістів (наприклад, невролога, психіатра, логопеда тощо).

Як медичний висновок, так і медична рекомендація – це документи, що містять поради для вчителів, педагогів та психологів щодо їхньої роботи з учнями. Вони видаються психолого-педагогічним центром на прохання батьків або законних опікунів. 

Тож у чому різниця? По-перше, висновок може бути видано лише державним центром, тоді як рекомендація – необов’язково. Висновок – це адміністративний документ, тобто його можна оскаржити, а школа зобов’язана виконати рекомендації, що містяться в ньому. Він видається на основі детальних діагностичних тестів та оцінок групи експертів, призначених психологічно-педагогічним центром. Рекомендація, своєю чергою, містить оцінку функціонування дитини та поради щодо підтримки її розвитку та навчання. Школа не зобов’язана виконувати всі рекомендації, проте вона повинна їх враховувати.

Порівняння підтримки від школи на основі медичного висновку та рекомендацій

Медичні висновки та рекомендації видаються з різних приводів. Найпоширенішими типами висновків є:

• висновок щодо необхідності спеціальної освіти (для дітей з інвалідністю або іншими труднощами, що вимагають адаптації освітньої програми до їхніх потреб);
• висновок щодо необхідності індивідуальної освіти (для дітей, стан здоров’я яких не дозволяє відвідувати школу);
• висновок щодо необхідності реабілітаційно-виховних занять (для дітей з глибокою інтелектуальною інвалідністю).

Рішення щодо необхідності спеціальної освіти видається для дітей, які:

• не чують або з порушенням слуху;
• незрячими або мають слабкий зір;
• мають рухові порушення, включаючи афазію;
• мають легкі, помірні або тяжкі інтелектуальні порушення;
• мають розлад аутистичного спектра, включаючи синдром Аспергера;
• мають множинні порушення;
• мають соціальну дезадаптацію або перебувають у групі ризику такої дезадаптації.

Своєю чергою, рекомендації зазвичай видаються в таких випадках, як:

• адаптація освітніх вимог для учнів з труднощами (наприклад, дислексія, дисграфія, СДУГ);
• підтримка дітей з емоційними або соціальними проблемами;
• ранній вступ до школи;
• відтермінування обов’язкового шкільного навчання.

У якому навчальному закладі має навчатися дитина з ООП: загальноосвітня, інтеграційна чи спеціальна школа?

У медичному висновку (orzeczenie) найчастіше вказано, до якого навчального закладу рекомендовано скерувати дитину з особливими освітніми потребами, аби вона могла повною мірою використати свій навчальний, емоційний, фізичний і соціальний потенціал. Варто скористатися порадами психолого-педагогічного центру: після серії тестів та розмов спеціалісти можуть порадити, який заклад найкраще відповідатиме очікуванням батьків та дитини.

У загальноосвітніх школах найбільшою підтримкою учнів з ООП стануть психолог та шкільний педагог, які обов’язково є у штаті школи. Поцікавтеся в адміністрації школи про доступність спеціаліста, який може надавати консультації українською мовою: деякі школи мають працівників з України на цих посадах. Щобільше, якщо в загальноосвітньому класі є учень з відповідним медичним висновком, школа повинна подати заявку до місцевого органу освіти на працевлаштування асистента для нього.

Інтеграційні школи пропонують ширші можливості підтримки для дітей з особливими освітніми потребами. Класи в цих закладах менші, максимум 20 місць, п’ять з яких зарезервовано для дітей з особливими освітніми потребами. Ці діти приймаються до школи через окрему процедуру набору на основі направлення від міської ради. До кожного інтеграційному класу також призначається співорганізатор – другий вчитель, присутній під час занять, який підтримує дітей, що мають освітні, соціальні та емоційні труднощі.

В інтеграційних та спеціальних школах часто працюють логопеди, фахівці з реабілітації, тренери з соціальних навичок, викладачі сенсорної інтеграції, мануальні терапевти тощо. 

Перш ніж вибрати школу, варто ретельно переглянути її пропозиції, аби переконатися, що вони відповідають потребам учня. Однак важливо пам’ятати, що це спеціалізовані позакласні заняття, і не варто перевантажувати ними дитину. Співпраця з учителем і психологом допоможе вам розробити оптимальний графік, адаптований до потреб і здібностей вашої дитини.

Співпраця зі школою: крок за кроком

По-перше, школі необхідно надати повну документацію: довідки, медичний висновок та результати обстежень. На основі цього школа повинна, наскільки це можливо, забезпечити учню доступ до заходів, рекомендованих у медичному висновку. Важливою частиною співпраці між батьками та школою є зустріч з класним керівником (а в інтеграційній школі – також з учителем-співорганізатором), присвячена обговоренню перебування дитини в попередніх навчальних закладах (школа, дитячий садочок) та будь-яких труднощів, що виникли в цей період. Завданням школи є адаптація форм і методів роботи до індивідуальних потреб учня таким чином, аби якнайкраще  підтримувати навчання та розвиток потенціалу дитини. При цьому, школа, перш за все, керується рекомендаціями, наданими спеціалістами в медичному висновку або довідці.

Школа зобов’язана підготувати багатопрофільну оцінку рівня функціонування учня (WOPFU, wielospecjalistyczna ocena poziomu funkcjonowania ucznia). Цей документ є своєрідним доповненням до медичного висновку – він містить інформацію про здібності, сильні та слабкі сторони дитини, а також опис її потреб, адаптований до її потенціалу розвитку. Батьки мають право (і навіть обов’язок) переглянути цей документ та підписати його.

На основі багатопрофільної оцінки школа складає індивідуальний освітньо-терапевтичний план (IPET, Indywidualny plan edukacyjno-terapeutyczny). Цей документ містить план адаптації освітніх вимог, опис комплексного підходу вчителів та спеціалістів, які працюють з дитиною, кількість годин спеціалізованих занять, а також опис усіх допоміжних заходів, які буде організовано для вашої дитини у школі. 

Багатопрофільна оцінка рівня функціонування дитини (WOPFU) має бути підготовлена школою і надана батькам учня до 30 вересня нового навчального року, або ж протягом 30 днів від моменту отримання школою медичного висновку від батьків. Два рази на рік батьки отримуватимуть цей документ з включенням до нього інформації про вжиті допоміжні заходи, а також прогрес їхньої дитини. Індивідуальний освітньо-терапевтичний план (IPET) є дійсним і має виконуватись протягом всього часу дії медичного висновку. 

Що на практиці означає пристосування навчального процесу до особливих освітніх потреб учнів?

Вид та обсяг підтримки, яку надає школа дітям з ООП, може відрізнятися залежно від ресурсів навчального закладу та індивідуальних потреб. Формами підтримки, які зустрічаються найчастіше, можуть бути:

• адаптація способу спілкування вчителів та спеціалістів з учнем;
• адаптація простору та навчальних матеріалів до потреб учня (наприклад, можливість працювати за комп’ютером);
• збільшення часу на написання самостійних, контрольних та екзаменаційних робіт;
• зміна форми діяльності – наприклад, з усної на письмову або навпаки;
• пошук альтернативних методів роботи, які сприятимуть підвищенню академічної успішності;
• розподіл матеріалу таким чином, щоб дитина могла легше його засвоювати (наприклад, індивідуальні робочі зошити/аркуші, зменшення кількості запитань);
• адаптація матеріалів до мультисенсорного пізнання (наприклад, залучення аудіовізуальних матеріалів);
• адаптація режиму вивчення іноземної мови до здібностей дитини (наприклад, обмеження кількості годин);
• чіткі, послідовні та часті нагадування про шкільні та класні правила;
• індивідуальні методики оцінювання досягнень учня (наприклад, використання описового оцінювання);
• часте підкріплення мотивації, заохочення до активності й подолання труднощів;
• постійна співпраця з батьками для створення стабільного, передбачуваного та зрозумілого середовища підтримки як в школі, так і вдома (наприклад, при виконанні домашніх завдань).

В окремих випадках батьки дітей з особливими освітніми потребами також можуть подати заявку на додаткові години індивідуальних занять. Ці години зазвичай призначаються для вивчення базових предметів, а їхня тривалість залежить від освітнього етапу (наприклад, перед іспитом восьмикласника, кількість годин додаткових занять може бути значно більшою, ніж у перших класах початкової школи).

Підтримка особливо обдарованих дітей

Винятково обдаровані діти, які мають високий рівень інтелекту, креативності, високу мотивацію до навчання, також вимагають особливої підтримки в шкільному середовищі задля якнайкращого розкриття їхнього потенціалу. Існує щонайменше два види критеріїв визначення виняткової обдарованості дитини:

• психологічні: через діагностичні тести, що дозволяють визначити загальний рівень інтелекту, а також спеціальні здібності;
• педагогічні: такі, що ґрунтуються на результатах академічної успішності учнів.

Основними принципами підтримки обдарованих дітей в школі є побудова надійних, довірливих стосунків між учнем і викладачами, стимулювання творчості й повага до індивідуальності, структурована, але гнучка організація навчання, підтримка ментального здоров’я учня задля профілактики вигорання. У польських школах це доступно, зокрема, в таких формах:

• розробка індивідуального плану і програми навчання;
• ранній початок навчання;
• дострокове переведення до наступного класу;
• позакласні заняття, включно з гуртками за інтересами;
• участь дитини в конкурсах, турнірах і олімпіадах;
• педагогічні інновації та експериментальні методики викладання;
• стипендіальна підтримка;
• психологічна й педагогічна підтримка.

Отримання медичного висновку або рекомендації щодо особливих освітніх потреб дитини – це не вирок, а крок до якісної підтримки її розвитку. У польській освітній системі передбачено широкий спектр допомоги: адаптація навчального процесу, індивідуальні плани, участь спеціалістів, а також тісна співпраця школи з батьками. Найважливіше – знати свої права, не боятися звертатися по допомогу й бути активними учасниками освітнього шляху своєї дитини.

Дар’я Лобанова