З 27 березня 2025 року у Польщі обмежено прийняття та розгляд заявок на отримання міжнародного захисту. Обмеження стосуються іноземців, які намагаються нелегально перетнути польсько-білоруський кордон, та діятимуть 60 днів з можливістю продовження. Відповідне розпорядження ухвалив польський уряд, після того, як Президент підписав так званий закон про азил. Таке рішення є частиною нещодавно ухваленої у Польщі міграційної стратегії, попри критику з боку законодавчих офісів Сейму та Сенату, речника прав людини, правозахисних та мігрантських організацій.
Тимчасове обмеження права складати внесок на отримання міжнародного захисту
27 березня уряд Польщі ухвалив постанову, яка вводить тимчасове обмеження права на подачу заявок на отримання в країні міжнародного захисту (азил). Постанова була ухвалена після того, як Президент Польщі підписав відповідні зміни до закону про надання іноземцю охорони на території Республіки Польща, відомий в медіа як так званий закон про азил / ustawa azylowa.
Рішення уряду передбачає обмеження на 60 днів права мігрантів складати заявку на отримання у Польщі міжнародного захисту. Це стосується тих осіб, які намагаються нелегально перетнути польсько-білоруський кордон. Як пояснюється в постанові уряду, приводом для такого рішення є те, що нелегальна міграція використовується як елемент впливу на країну та становить серйозну та реальну загрозу для безпеки Польщі та її суспільства.
«Суть тимчасового обмеження права складати заяву на отримання міжнародного захисту полягає в тому, що у вказаний період та в місці застосування обмеження Прикордонна служба не прийматиме заявки на отримання міжнародного захисту. Стосується це також випадків щодо надання захисту на підставі декларації про бажання в майбутньому подати заявку на отримання міжнародного захисту», – йдеться в рішенні уряду.
Уряд також виділив декілька категорій осіб, щодо яких розпорядження не застосовуватиметься і які надалі зможуть після перетину польсько-білоруського кордону подати до Прикордонної служби заявку про отримання міжнародного захисту. Такими особами є:
- малолітні без опіки дорослих;
- вагітні жінки;
- особи, які можуть вимагати особливого ставлення через свій вік або стан здоровʼя;
- особи, ситуація яких, в оцінці Прикордонної служби, свідчить про те, що для цієї людини існує справжній ризик кривди в країні, безпосередньо з території якого вона прибуває до Польщі;
- громадяни держави, яка використовує інструменталізацію міграції, з території якої до Польщі прибувають нелегальні мігранти (тобто громадяни Білорусі).
Звертаємо увагу, що, згідно з постановою, якщо «іноземець, на якого поширюється принаймні один із зазначених вище винятків, брав участь у поведінці, яка вимагала б застосування заходів прямого примусу чи зброї одразу після перетину або спроби перетину кордону із застосуванням насильства та у співпраці з іншими особами, ці винятки не застосовуватимуться, а заява про міжнародний захист не буде прийматися».
Ухвалене рішення про обмеження доступу до отримання міжнародного захисту у Польщі для мігрантів, які намагаються нелегально потрапити на територію країни через білоруський кордон, є частиною нової міграційної стратегії Польщі на 2025-2030 роки. Стратегії зосереджує увагу на безпеці Польщі та поляків та передбачає, що мігранти братимуть на себе завдання інтегруватися, адже саме вони повинні «пристосовуватися до норм та суспільних засад» Польщі, як держави як приймає мігрантів. У стратегії також прослідковується виразне розмежування між мігрантами з країн-сусідів Польіщі, зокрема, України, та мігрантами з Африки, Азії та Близького Сходу.
«Рішення уряду суперечить Конституції Польщі та міжнародному праву»
Ще на етапі пропозиції обмежити приймання заявок про міжнародний захист, ця ідея польського уряду зустрілась з критикою правозахисних та громадських організацій, які займаються питаннями мігрантів у Польщі. Ще раніше ми писали, що Міграційний консорціум Міграційний консорціум / Konsorcjum Migracyjne – це консорціум громадських організацій, робота яких зорієнтована на допомогу мігрантам та біженцям. У склад консорціуму входять 9 громадських організацій, які «поділяють спільні цінності та об’єднані баченням того, якими мають бути Польща та Європа, що творяться спільно з мігрантами та мігрантками». До складу Міграційного консорціуму входять: Amnesty International Polska, Фонд Український дім, Фонд Польська гостинність, Фонд Польський міграційний форум, Гельсинська фундація прав людини, Migrant Info Point, Homo Faber, Товариство правової допомоги, Товариство Nomada негативно оцінив цей пункт стратегії та назвав його таким, що прямо порушує основні права людини, Женевську конвенцію та інші міжнародні документи.
У березні, після такого як так званий закон про азил пройшов голосування у Сеймі та Сенаті і був переданий на підпис до Президента, Міграційний консорціум опублікував заяву в якій закликав Анджея Дуду накласти вето на законопроєкт.
«Уряд обґрунтовує ухвалення вищезазначеної поправки необхіднітю підвищити безпеку польських кордонів і громадян. Незаперечним є те, що з серпня 2021 року російський і білоруський режими постійно використовують гібридні атаки проти Польщі, створюючи для цього штучний міграційний шлях і змушуючи іноземців з третіх країн нелегально перетинати польський кордон із території Білорусі, зокрема не допускаючи їх до прикордонних переходів. Проте пропозиція уряду не тільки не дозволить ефективніше відповісти на ці виклики, але фактично сприятиме втраті контролю над потоком людей через територію Польщі. Позбавлення іноземців доступу до передбаченої законом процедури надання міжнародного захисту означає втрату інструменту, завдяки якому польські служби та установи можуть ідентифікувати, перевірити, а в разі виявлення відсутності підстав для надання захисту також повернути до країни походження осіб, які нелегально перетинають кордон і опинилися на території Республіки Польща. Скасування єдиного шляху, доступного для громадян третіх країн, які нелегально перетинають кордон Польщі для врегулювання свого перебування, не зміцнить польську державу, а лише позбавить її доступу до інформації, яка часто є важливою з погляду національної безпеки. Це також змусить жертв варварської політики Алєксандра Лукашенка і Владіміра Путіна за будь-яку ціну ховатися від польських служб і залишатися в так званій сірій зоні, де вони повинні ризикувати, користуватися послугами контрабандистів, які діють в організованих злочинних групах і, безсумнівно, співпрацюють з білоруським і російським режимами. Користування послугами контрабандистів різко підвищує ризик стати жертвою торгівлі людьми – особливо високий цей ризик для жінок і дітей, яких серед тих, хто перетинає польсько-білоруський кордон, чимало», – йдеться в заяві Міграційного консорціуму.
Автори заяви також згадали, що ще на етапі голосування у парламенті законопроєкт викликав критику з боку Національної палати юридичних консультантів / Krajowa Izba Radców Prawnych, Вищої ради адвокатів / Naczelna Rada Adwokacka, Речника громадянських прав, Речника прав дитини, Законодавчого офісу Сейму / Biuro Legislacyjne Sejmu та Сенату / Biuro Legislacyjne Senatu.
Ці установи, а також інші правозахисні організації, зокрема Гельсінський фонд прав людини, зазначають, що так званий закон про азил суперечить Конституції Польщі. А саме ст. 56, п. 2, згідно з яким право подати заяву про міжнародний захист є конституційним правом кожного іноземця. Та ст. 31 п. 3, відповідно до якого будь-які обмеження конституційних свобод і прав можуть бути встановлені лише в акті, що має ранг закону, і лише тоді, коли вони є пропорційними та цілеспрямованими, тобто коли вони необхідні в демократичній правовій державі для захисту таких цінностей, як безпека чи громадський порядок. Таким чином, рішення уряду про обмеження подачі заявок у формі розпорядження не відповідає ст. 31, п. 3 Конституції Польщі.
Рішення уряду суперечить також законодавству Європейського Союзу. «Ані чинне законодавство ЄС, ані положення Пакту про притулок та міграцію, які тільки планують ввести, не передбачають можливості призупинення права подавати заяву на отримання міжнародного захисту. Крім того, відповідно до Директиви 2013/32/ЄС, кожен іноземець, який заявляє представнику держави-члена ЄС (наприклад, офіцеру прикордонної служби) про свою готовність подати заяву на отримання міжнародного захисту у цій країні, повинен розглядатися як заявник у процедурі надання статусу біженця, і обов’язок представника держави-члена полягає в тому, щоб надати іноземцю можливість подати офіційну заяву в цьому питанні. Таким чином, положення запропонованого акта не можуть застосовуватися у спосіб, який не порушував би законодавство ЄС», – зазначають у Гельсінському фонді з прав людини.
Згідно з поясненнями правозахисників, постанова уряду йде також в розрізі з міжнародним правом та, зокрема, Женевською конвенцією про статус біженців. Цей документ не передбачає можливості призупинення права на подачу заявки на отримання міжнародного захисту. Тільки в окремих ситуаціях, в такому праві може бути відмовлено конкретній особі.
Заяву підтримало 29 громадських організацій Польщі, які займаються питаннями захисту прав осіб та, зокрема, мігрантів у цій країні. Серед підписантів заяви також фонд «Український дім» у Варшаві, який займається допомогою українцям у Польщі.
«Фонд “Український дім” засудив цю ідею, коли вона згадувалася в Міграційній стратегії, і разом з іншими організаціями закликав Сейм і Сенат Республіки Польща скасувати проєкт змін до Закону про притулок і звернувся до Президента Республіки Польща з проханням накласти вето на поправку», – зазначив у коментарі для «Нашого вибору» Олександр Пестриков, представник відділу моніторингу і адвокації Українського дому у Варшаві.
Олександр Пестриков також звернув увагу на те, що невідомою залишається масштаб кризи на польсько-білоруському кордоні та точна кількість осіб, які намагаються у нелегальний спосіб потрапити до Польщі. За даними польського уряду, у період з 1 січня 2025 року по 20 березня 2025 року зафіксовано 2227 спроб нелегального перетину кордону, з них лише в березні – 1383 випадки. «Міністерство внутрішніх справ та адміністрації не надає подробиць щодо методології фіксації випадків спроб незаконного перетину кордону, але можна з великою ймовірністю стверджувати, що кожен контакт між прикордонником та іноземцем у прикордонній зоні зараховується як випадок, тобто якщо одну особу помітили 5 разів протягом дня, у звіті прикордонника буде прописано близько 5 випадків спроби перетину кордону», – зазначає Олександр Пестриков. Про це також зазначають у Гельсінському фонді з прав людини.
Криза на польсько-білоруському кордоні
Влітку 2021 року режим Алєксандра Лукашенка у Білорусі розпочав спецоперацію «Шлюз», метою якої є міграційний тиск на Європейський Союз. Білорусь спростила умови в’їзду для іракців та громадян низки інших країн та запровадила додаткові рейси до Білорусі. Далі за допомогою білоруських прикордонників біженці з Близького Сходу та Африки, яким запропонували легке перетинання межі з Європейським Союзом, намагалися прорватися через білорусько-литовський, а згодом через білорусько-польський кордони. Серед біженців були також діти та вагітні жінки. Нерідко ці люди разом з білоруськими прикордонниками штурмували кордон, використовуючи силові методи. Своєю чергою, польські прикордонники виштовхували людей назад на територію Білорусі, йдеться про так звані пушбеки – силову тактику, яку застосовують прикордонники в Греції, балканських країнах, Іспанії – на терені анклаву в Цеуті і яка полягає у «випихуванні» людей назад через кордон.
Намагаючись дати раду з ситуацією польська влада у вересні 2021 року запровадила надзвичайний стан у прикордонних воєводствах, який передбачав що на території прикордонних гмін Підляського та Любельського воєводств можуть перебувати тільки постійні мешканці, прикордонники або військові мають право перевіряти машини та об’єкти нерухомості, займати їх, якщо цього вимагатимуть інтереси державної безпеки. У 2022 році Польща побудувала вздовж польсько-білоруського кордону паркан. Довжина огорожі становить 186,25 км, а його висота – 5,5 метра. Стіна повністю укріплена колючим дротом.
З того часу спроби біженців з Близького Сходу та Африки нелегально перетнути білорусько-польський кордон не припинялись, а польська прикордонна служба чи не щодня публікує інформацію про кількість спроб нелегального перетину.
Криза загострилась навесні 2024 року, коли 28 травня, біля місцевості Дубіче-Церкєвне поблизу польсько-білоруського кордону стався інцидент за участю мігранта та польського військового. Невідомий з білоруського боку кордону просунув між щілинами паркану руку та вдарив ножем військового у район ребер. Солдата було госпіталізовано. Пізніше стало відомо, що постраждалий помер у лікарні від отриманих поранень. Відповіддю на це стало рішення уряду про початок «Національної програми стримування та оборони – щит Схід», запровадження на кордоні з Білоруссю буферної зони та розширення повноважень військових щодо застосування зброї.
Анастасія Верховецька
