29 липня Президент України Володимир Зеленський підписав законопроєкт про зміни до Закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Відтепер до переліку груп депортованих додали українців, які були примусово виселені у 1944-1951 роках з Польщі до УРСР за умовами договору про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР. Згідно з новими положеннями, громадяни України, що були депортовані або їхні нащадки можуть розраховувати на компенсацію майна та грошову допомогу.
Президент Володимир Зеленський підписав закон щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки. Ще раніше «Наш вибір» писав, що відповідний законопроєкт, після кількарічної перерви у розгляді, ухвалила Верховна Рада України.
Ухвалений законопроєкт передбачає визнання примусового переселення українців з Польщі до УРСР у 1944-1951 роках депортацією. Також крім кримських татар, представників інших національностей, які були депортовані за національною ознакою, а також громадян колишнього СРСР були примусово направлені на спецпоселення, депортованою особою визнається також «особа, яка набула громадянство України і належить до осіб, які у 1944–1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки».
Розраховувати на компенсацію та допомогу від держави можуть ті українці, які підтвердять факт своєї депортації з території Польщі у 1944-1951 роках і які внаслідок переселення отримали громадянство України. Компенсацію можуть отримати також нащадки депортованих. Розмір, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються окремо Кабінетом Міністрів України.
Закон поширюється на переселення українців з Польщі у 1944-1951 роках, які були здійсненні на підставі міжнародних договорів між Польщею та радянською Україною і СРСР. Перша угода була укладена 9 вересня 1944 року у Любліні між Польським комітетом національного визволення та УРСР та стосувалась «евакуації українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР». Примусові переселення за цією угодою тривали до 1946 року. За цей час з території Польщі до західних і південно-східних областей України було депортовано понад 482 тисячі осіб.
Друге переселення відбулось у 1948 році згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР про демаркацію державного кордону між СРСР і Польською Республікою. Тоді з прикордонної зони Дрогобицької (17 населених пунктів) і Львівської (5 сіл) областей в села Дрогобиччини та Львівщини було депортовано ще 9152 особи.
Останні депортації відбулись у 1951 році згідно з угодою між СРСР та Польською республікою про обмін ділянками державних територій від 15 лютого 1951 року Наслідком цієї угоди стало переселення майже 16 500 польських громадян і 33 тисячі українців.
Маніпуляції навколо закону у Польщі
Польська партія «Конфедерація» звинуватила Україну у тому, що Верховна Рада нібито пообіцяла компенсації українцям, депортованим у Польщі в рамах акції «Вісла» 1947 року. У партії обурюються, що Україна ухвалила рішення стосовно людей, які ніколи не були і не є її громадянами, та заявляють, що український уряд взагалі не мав права на таке рішення, адже «такої держави як Україна взагалі не було до 1991 року». Ця заява не відповідає дійсності. Жодного закону, який би згадував саме «акцію Вісла» або обіцяв компенсації її учасникам – не існує.
Хоча до депортації українців у 1944-1951 роках Український інститут національної памʼяті зараховує також акцію «Вісла», важливо памʼятати, що тоді примусові переселення українців відбувались в середині Польської народної республіки і стосувались польських громадян, хай і української національності. Ухвалений ВРУ 16 липня 2025 року закон не згадує акції «Вісла» та не передбачає жодних компенсацій для українців-громадян Польщі, які постраждали внаслідок її проведення.
Щобільше, вже сама назва ухваленого документа – «Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки» – однозначно вказує, що йдеться саме про громадян України або їхніх нащадків, а не про польських громадян.
Попри це, представник «Конфедерації» Марек Тухольський поширює дезінформацію, заявляючи, що Україна «присвоює собі чуже минуле» і діє незаконно, бо «не існувала до 1991 року». Проте сучасна Україна є правонаступницею УРСР, тому має право ухвалювати рішення, що стосуються її історії.
Більше про це ми писали за посиланням.
Анастасія Верховецька
