Materiał ten jest dostępny również w języku polskim/
Цей текст також можна прочитати польською мовою
Менш ніж за три місяці поляки обиратимуть новий склад парламенту. Від того, хто зможе сформувати коаліцію в Сеймі та створити уряд, залежатиме політичний курс країни протягом наступних чотирьох років. Наразі соцопитування показують перевагу урядущої від 2015 року партії Право і справедливість – якби вибори відбулися найближчим часом, за ПіС (виступає під брендом Об’єднаних правих) проголосували б понад 30% поляків.
За партією влади в опитуваннях йде центристська Громадянська коаліція, 25-29%. На третьому місці несподівано опинився не блок аграріїв та християнських демократів Польща 2050 – їхня підтримка впала до 10%, а ультраправі з Конфедерації з 12-15% потенційних виборців. Замикають п’ятірку політичних сил, які можуть подолати 5% виборчий поріг, ліві з 8-10% голосів.
Хоча до завершення кампанії ще далеко, вже можна ствердити: польські політики виборюють голоси виборців не планами амбітних реформ, а розвагами та залякуванням.
Старі пісні про головне
Хоча консервативна партія ПіС урядує в Польщі майже 8 років, її цьогорічна кампанія обертається довкола гасла «Повернемо Польщу полякам». Хто, якщо не поляки, зараз керує країною – неясно.
74-річний лідер ПіС Ярослав Качинський, який за повідомленнями жовтої преси дуже любить котів (правда) та не має банківської картки (неправда), вирішив не вигадувати велосипед та поставити на «старі добрі хіти». Батькам неповнолітніх дітей – по 800 злотих, пенсіонерам – безплатні ліки, середньому класу – безплатні автостради. Хоча у країні вже другий рік двоцифрова інфляція, Качинський добре відчуває, що вибори – не час затискати паски.
Детальну програму ПіС обіцяє представити після літніх канікул. Наразі агітація зводиться до емоційної антимігрантської риторики та звинувачень колишнього прем’єра Дональда Туска у запроданстві німцям та Кремлю (одночасно).
Хоча за роки урядування ПіС міграція до Польщі безпрецедентно зросла – країна стала номером один у ЄС за видачею перших посвідок на проживання та увійшла до топ-10 у світі за кількістю біженців, що знайшли тут прихисток, ПіС обіцяє протидіяти мультикультуралізму на кшталт західноєвропейського. Хоча на вулицях польських міст все частіше можна зустріти не тільки українців, але й індусів, непальців, індонезійців та таджиків, партія влади підсилює антимусульманські настрої. Особливу роль відіграє накручування страху перед ситуацією на польсько-білоруському кордоні, через який вже третій рік до ЄС намагаються потрапити мешканці африканських та азійських країн. Під кінець липня прем’єр Матеуш Моравецький заявив, що не тільки мігрантами страшний кордон – штурмувати його з дня на день має сотня вагнерівців, що розмістилися в Білорусі після путчу Пригожина.
Щоб розібратися з Туском, парламент ухвалив закон, який дозволяє створити спеціальну слідчу комісію, що у закритому форматі, з доступом до паперів спецслужб, зможе перевірити кожного публічного діяча на предмет зв’язків з Росією. При цьому російські токсичні впливи у законі розуміються в першу чергу як критика уряду. Для тих, кого праця комісії може не зацікавити, канал TVP зробив серіал «Перезавантаження». У ньому на підставі фото Туска і Путіна 13-річної давнини та схвальних слів колишнього прем’єра на адресу адміністрації Обами глядачам «делікатно натякають», що у випадку перемоги опозиції на виборах, Польща потрапить в тенета Кремля.
Про те, що Польщі загрожують біженці з Близького Сходу, а Туск то німецький, то російський агент, мешканці країни слухають понад декаду. Але як говорить польська приказка: «Ми любимо ті пісні, які вже знаємо».
За все хороше, проти всього поганого
Як незмінною є риторика ПіС, так незмінним є і його головний конкурент – партія Громадянська платформа, яка разом з зеленими та меншими ліберальними партіями йде під брендом Громадянської коаліції. ГП позиціонує себе як лібералів, проте останніми роками встигла відмовитися від економічного лібералізму – так, сьогодні партія підтримує програми прямих виплат населенню заради соціальних трансферів, натомість не набула лібералізму світоглядного – не всі представники ГП проголосували б за вільний доступ до процедури переривання вагітності та цивільні партнерства для негетеронормативних пар.
ГП вже давно не при владі, здавалося б, стільки є часу вигадати насправді привабливу програму. Але як чотири роки тому, так і тепер головна обіцянка партії Дональда Туска – ми зробимо як ПіС, тільки інакше. ПіС скасував прибутковий податок для молоді? Ми скасуємо внесок до Пенсійного фонду та медичну страховку. ПіС обіцяє 2% іпотечний кредит? А ми іпотеку для молоді. У ПіС 4% йде на медицину, у нас буде 6%. У розлогому списку обіцянок, який можна підсумувати, як «за все добре, проти всього поганого» немає тієї однієї, яка б прикула увагу та врізалася в пам’ять.
Ще у 2000-і Туска звинувачували у підпорядкуванні диктатурі соцопитувань, політичному цинізмі замість цінностей. Так, Туск критикує судову реформу ПіС, бо уряд не зміг переконати більшість поляків до її слушності. Але вже у питанні міграції мусульман до Польщі лідер ГП йде за настроями натовпу: записав відео, у якому критикує Качинського через дозвіл громадянам країн Азії та Близького Сходу працювати в Польщі.
Не дивно, що все більше поляків, особливо молоді, об’єднується під гаслом «що ПіС, що Платформа – одне зло».
Молодь обирає альт-райт
Колишній журналіст та шоумен, католик-веган Шимон Головня вирішив використати втому співгромадян від ПіС та ГП, щоб створити нову центристську партію Польща 2050: так само не критичну щодо Католицької церкви, так само з мішанкою економічного лібералізму та соціалізму, проте без хейту, але з експертами-меритократами. Спочатку здавалося – ось воно! Поміркована пропозиція для тих, хто втомився від битви двох політичних племен. Головня добре виступив на президентських виборах у 2020, рік тому міг розраховувати на впевнене третє місце під час парламентських перегонів.
Проте у 2023 Польща 2050 стикнулася з тими ж проблемами, що й інші європейські центристи: поляки на словах хочуть спокою та стабільності, проте на практиці ведуться на ще більший кітч та хейт. На третє місце в опитування вибилася ультраправа Конфедерація, антисистемна партія вульгарного економічного індивідуалізму.
Конфедерати обіцяють, що суди видаватимуть вироки протягом одного місяця, податки знизяться, а якість публічних послуг підвищиться, підприємці зможуть не платити внески до Пенсійного фонду і Соцстраху, а по всій країні постане мережа стрільбищ. Партія підтримує подальшу приватизацію освітніх та медичних послуг, як єдина серед впливових політичних гравців закликає до знесення економічних санкцій проти Росії та наполягає на тому, щоб Україна гарантувала польським фірмам спеціальні умови участі у програмах відбудови, і попрощалася з «культом Степана Бандери». Гжегож Браун, один з найбільш відомих політиків Конфедерації, другий рік роз’їжджає по країні з гаслами «Стоп українізації Польщі», і представляє українських біженців як непомірне обтяження для держбюджету.
Обличчям партії є Славомір Ментцен, колишній адвокат, який обіцяє кожному поляку своє авто, заміський будинок та барбекю щотижня. Промоція обіцянки не забарилася – Ментцен влаштував турне польськими пабами, і за пивом дискутує з виборцями про життя. Фільми з зустрічей стають суперхітами ТікТока.
Хоча ще рік тому здавалося, що молоді поляки обиратимуть ліві погляди, тепер очевидно – серця молоді вкрали конфедерати. Якби результати виборів залежали тільки від поляків у віці 18-35, Конфедерація стала б другою силою в Сеймі. Серед молодих чоловіків за неї готовий голосувати навіть щодругий виборець.
Головня хоч об’єднався з аграріями у блок «Третій шлях» все одно втрачає в опитуваннях. Ліві, здається, не проб’ють 10% стелю. Тому саме у Конфедерації може бути «золота акція» у питанні, хто ж сформує уряд.
Вибори з інтригою
На цьому етапі найбільшою інтригою залишається чи вирішать ліві та центристські опозиційні партії об’єднатися в один блок. До цього союзників-конкурентів ще минулого року намовляв Туск. Аргументи «за» – такий блок однозначно матиме міцне друге місце, голоси виборців не змарнуються якщо хтось з менших партій не пройде електоральний бар’єр. А саме так сталося з лівими у 2015 році. «Проти» – токсичний імідж самої Платформи та Туска зокрема; спільний список змусить частину виборців банально залишитися вдома.
Натомість головна невідома виборчої ночі – чи зможе опозиція створити коаліційний уряд без Конфедерації? І чи Конфедерація погодилася б на спільне урядування з ПіС? Сьогодні Ментцен відкидає таку перспективу. Проти кілька міністерських портфелів можуть змінити точку зору…
Для Києва такий сценарій є тривожним. Виборчі перегони у Польщі відтісняють зовнішню політику на другий план, а боротьба за голоси вітчизняних виборців може охолодити польсько-українську дружбу, як це показала зернова криза. Хоча лідери опитувань не підважують безпекового партнерства з США та НАТО, ПіС у боротьбі за голоси правого електорату постійно загострює антиєвросоюзну риторику. У 2015 антибіженська риторика ПіС була скерована проти мусульман, але ставлення до українських мігрантів тоді теж погіршилося, відбившись рикошетом. У часи, коли українська діаспора в Польщі перевищує 2 мільйони осіб така перспектива виглядає загрозливою.
Наразі не відомо, чи якась з партій матиме у списку кандидатів мігрантського походження. Протягом останніх п’яти років польське громадянство отримали близько 40 тисяч іноземців, серед них – 20 тисяч українців. Більшість з них проживає в столичному Мазовецькому воєводстві. Як показали попередні вибори, для того, щоб потрапити до Сейму часом вистачить навіть кількох тисяч голосів.
Олена Бабакова