З 9 лютого 2024 року у Польщі триває загальнопольський протест фермерів, під час якого страйкарі блокують дороги та важливі транспортні вузли й, зокрема, прикордонні пункти пропуску з Україною. Головні вимоги фермерів стосуються запровадження цілковитої заборони на імпорт сільськогосподарської продукції з України та припинення реалізації Європейської зеленої угоди. Як зазначають в Інституті публічних фінансів – незалежній аналітичній організації – «ні зерно з України, ні Європейська зелена угодаЄвропейська зелена угода – пакет політичних ініціатив, спрямованих на переведення Європейського Союзу на шлях екологічної трансформації та досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, який, зокрема, накладає нові вимоги на виробників сільськогосподарських продуктів не є причиною низьких закупівельних цін у Польщі. Тому ні ембарго, ні відмова від проекологічної діяльності не розвʼяжуть проблеми». За результатами дослідження «Зерно незгоди: аналіз протестів фермерів» Інститут дійшов висновку, що натомість для фермерів більше користі принесли б кращий доступ до інформації про тенденції на світових фондових біржах, підтримка консолідації невеликих ферм і розширення сухопутних і морських транспортних мереж для експорту за межі Європи.
«Наш вибір» ознайомився з дослідженням Інституту публічних фінансів та публікує головні його результати.
Як зазначають на початку звіту «Зерно незгоди: аналіз протестів фермерів» дослідники Інституту публічних фінансів, основною причиною та джерелом протестів фермерів у всіх країнах ЄС, включно з Польщею, є незадовільний економічний стан сільськогосподарського виробництва. Проте низька прибутковість не стала домінуючим гаслом протестів. У випадку з Польщею ці аргументи майже не звучали як у медіа, так і в прямих інтерв’ю з фермерами. Основні вимоги протестувальників зосередились навколо двох положень: припинення реалізації положень Європейської зеленої угоди в сільському господарстві та повне ембарго на імпорт сільськогосподарської продукції з України.
Повне ембарго на імпорт сільськогосподарських продуктів, що не відповідають вимогам ЄС, з України та інших країн з-поза Євросоюзу
Головним аргументом фермерів на користь ембарго було те, що Польща вже вживала подібних заходів раніше. 15 квітня 2023 року було запроваджено односторонню заборону на імпорт певної сільськогосподарської продукції з України. Ця заборона повинна була діяти до 15 вересня 2023 року, однак 16 вересня польський уряд продовжив ембарго. У результаті серед фермерів виникли очікування більш радикальних дій і повного ембарго на всю агропродовольчу продукцію, яка не відповідає прийнятим в ЄС стандартам виробництва і, зокрема, українського зерна.
Як наголошують у звіті, розгляд питання заборони імпорту з України в Польщу слід розглядати в контексті всієї торгівлі між країнами. Згідно з даними Головного статистичного управління Польщі, протягом останніх років для Польщі сальдо торгівлі з Україною було позитивним. Іншими словами, Польща більше експортує до України, ніж імпортує. Так, у 2023 році дохід Польщі від торгівлі з Україною склав 31,4 млрд злотих. Це на 22,1 млрд злотих більше порівняно з 2021 роком. Крім того, Україна посіла сьоме місце за обсягом експорту, становлячи 3,2% від загального експорту Польщі. Проте за обсягом імпорту Україна не увійшла навіть до першої десятки партнерів, а її частка становила 1,2% від загального імпорту Польщі.Однак те, що є вигідним для економіки в цілому, не обов’язково є таким для окремих галузей. Якщо зосередитися лише на сільськогосподарських продуктах, то сальдо торгівлі Польщі з Україною негативне. Для продуктів тваринного та рослинного походження воно становить -729,6 мільйона злотих, а якщо включити тваринні жири, олії та готові харчові продукти – -3 мільярда злотих.
Разом з цим варто підкреслити, що невигідна ситуація у торгівлі з Україною стосується не всіх фермерів. Негативне сальдо спостерігається у випадку продуктів рослинного походження (-1,2 мільярда злотих): передовсім зерна (-1 мільярд злотих), а також олійних культур (-0,5 мільярда злотих). Однак у тваринництві, та в торгівлі харчовими продуктами сальдо є позитивним, за винятком кормів для тварин (-0,9 мільярда злотих), цукру та виробів з нього (-0,2 мільярда злотих). Детальний аналіз дозволяє помітити, що найгірша ситуація у польських виробників кукурудзи (-607,4 мільйона злотих), пшениці (-347,3 мільйона злотих) та ячменю (-45,4 мільйона злотих). Несприятлива ситуація також стосується виробників малини (-183,6 мільйона злотих).
Одночасно з цим, слід підкреслити, що у 2023 році до Польщі з України було імпортовано 1 мільйон тонн зернових, що, враховуючи внутрішнє виробництво у 35,2 мільйона тонн, не може бути фактором суттєвого впливу на падіння ціни.
Також не підтверджуються побоювання аграріїв, що частину зерна було завезено з України через Литву. Дані Головного статистичного управління Польщі свідчить, що з 2018 року спостерігається систематичне падіння імпорту зерна з Литви (у 2017 році він становив 90 тисяч тонн, а у 2023 році – 24,9 тисяч тонн). Також незначними є обсяги імпорту зерна з Росії (12,7 тисяч тонн) або Білорусі (0,5 тисячі тонн).
У такій ситуації, наголошують автори звіту, повне ембарго на продукцію з України не може викликати відповідну реакцію української влади і, як наслідок, польські виробники втратять ринок збуту для тваринницької продукції, зокрема молочної, м’ясної та субпродуктів. Також слід враховувати наслідки порушення таким чином міжнародних угод, адже Польща є членом Європейського Союзу та Світової організації торгівлі.
Автори звіту також ставлять питання, чому Польща за погодженням з інституціями ЄС не використала останні роки для підтримки України в торгівлі (точніше посередництві) з африканськими та азійськими країнами, наприклад, побудувавши термінал для сипучих продуктів у Гдині чи Колобжегу? Звісно, це не розвʼязало всіх проблем фермерів, але допомогло б ліквідувати частину надлишків зерна і, можливо, у перспективі поставило б Польщу в позицію посередника в торгівлі частиною українського зерна.
У звіті також прокоментували ситуацію з так званим технічним зерном. Як наголосили дослідники, «технічне» зерно стало важливою складовою медіанаративу, а відтак і вимог страйкарів, однак не має жодного підґрунтя. До 2022 року термін «технічне зерно» не існував у польському законодавстві та правилах охорони здоров’я рослин. Натомість зерно поділялось лише на наступні категорії: на зерно для посіву, споживче зерно та фуражне зерно. Як припускають автори звіту, так зване технічне зерно не призначалося ні для споживання, ні для випасу, а лише для спалювання чи перероблювання на біопаливо, тому не підлягало ні санітарному, ні ветеринарному контролю. Згідно зі звітом Найвищої контрольної палати Польщі / Najwyższa Izba Kontroli (NIK), у період з 2022 року по квітень 2023 року до Польщі було ввезено 102,9 тисячі тонн цього зерна, що склало 3% від загальної структури імпорту зерна з України. Стосовно зернових та ріпаку, призначених на насіння, перевірки проводили районні інспекції захисту рослин та насінництва, а щодо зернових культур та ріпаку призначених на продовольство та корм – інспекції товарної якості сільськогосподарської та харчової продукції. Такі інспекції провели майже 16,5 тис. перевірок, з яких у 565 випадках виявлено порушення (лише 3,4% випадків). Тому можна припустити, що зерно, яке використовується для харчових і кормових цілей, значною мірою відповідало європейським фітосанітарним стандартам.
Більше про претензії страйкарів до українського зерна, а також про роль медіа у розпалюванні кризи читайте у матеріалі «Що, на думку польських фермерів, не так з українським зерном?»
Забезпечення ринку збуту для польської продукції та стабілізація цін на сільськогосподарські продукти
Серед протестувальників поширеним є помилкове переконання, що саме імпорт зернових та іншої сільськогосподарської продукції з України впливає на ціни аналогічних польських продуктів на внутрішньому ринку Польщі. Як доводять автори звіту, ціна на продукцію на польському ринку прямо залежить від світових процесів і в першу чергу від світової продукції сільськогосподарських товарів у ЄС, але також в Китаї, Росії, країнах Південної Америки та Австралії. Ціни на пшеницю, ріпак і кукурудзу на біржі MATIF у Парижі падають. Тому це характерно не лише для польського ринку. Щобільше, ця ціна також знизилася в період, коли в Польщі було введено ембарго на сільськогосподарську продукцію з України.
Ще одним фактором, який негативно впливає на дохідність польських господарств, на думку авторів звіту, є їхні малі розміри та роздрібненість. За даними Головного статистичного управління Польщі, понад половина фермерів мають у своїй власності менш як 5 гектарів землі, а майже ¾ володіють до 10 гектарів. Середній розмір сільського господарства у Польщі складає 11,4 гектара. Для порівняння, середній розмір по ЄС складає 17,4 гектара, тоді як у Данії він перевищує 75 гектарів, у Франції та Німеччині 60 гектарів, а у Чехії 120 гектарів. В Україні середній розмір фермерських господарств перевищує 130 гектарів.
Фрагментація аграрних структур, а отже й виробничих структур, залишається найбільшою дисфункцією польського сільського господарства. Розмір сільськогосподарських угідь не є єдиним і вирішальним показником дохідності ферми, але невеликі земельні ресурси унеможливлюють отримання адекватного доходу.
Європейська зелена угода та екосхеми
Ще однією вимогою фермерів є відмова Польщі від Європейської зеленої угоди та, зокрема, від вимоги виділити 4% земель під перелоги, тобто не засіювати їх 1-2 роки, щоб збільшити родючість. Протестувальники вважають ці вимоги обовʼязковими і як наслідок згубними для всього сільського господарства.
Як зазначають автори звіту, труднощі фермерів, пов’язані з рентабельністю виробництва, не є наслідком проекологічної політики ЄС, тому призупинення Європейської зеленої угоди мало що змінить.
В умовах зниження цін на сільськогосподарську продукцію з одночасним подорожчанням добрив, цілком зрозумілим є обурення фермерів вимогою відмовитись від засіювання частини своїх земель. Наразі ЄС переніс реалізацію від цієї вимоги на 2025 рік, однак не відмовився від неї цілком.
Ще одне питання, яке підіймають фермери у зв’язку із зеленою угодою, – це система прямих виплат. В обмін на виконання мінімальних вимог щодо догляду за сільськогосподарськими землями фермери отримують компенсацію у вигляді прямих виплат. Однак, якщо вони вживатимуть додаткових заходів для підтримки якості землі, вони отримають подальшу компенсацію. Річний контракт на надання цих екологічних послуг називається екосхемами.
У контексті протестів фермерів слід зазначити головне: ані прямі виплати, ані екосхеми не є обов’язковими для фермерських господарств. Немає обовʼязку застосовувати практики передбачені зеленою угодою. Однак в цій ситуації тоді потрібно змиритись з тим, що такі господарства не отримають фінансової підтримки від ЄС. Варто додати, що вимоги ці не є жорсткими і переважна більшість польських господарств вже задовольняє їх.
Сільське господарство є сектором економіки, який найбільше виграв від вступу Польщі до Європейського Союзу. У рамах Спільної сільськогосподарської політики з моменту вступу до ЄС і до 2023 року польські фермери отримали 67,1 мільярда євро (приблизно 300 мільярдів злотих). На 2023-2027 роки польське сільське господарство отримає ще 21,9 млн євро європейських дотацій.
Не ембарго, а диверсифікація сільськогосподарського виробництва та доступ до актуальної інформації – ключ до покращення умов фермерів
У висновках до звіту, автори вкотре наголошують, що ембарго на товари з України може принести лише негативні результати – зменшення експорту до України, погіршення відносин з країною, порушення міжнародних угод. Натомість ситуація, що склалась має значний потенціал для розвитку польського сільського господарства:
- Польща могла б скористатися можливістю підтримати Україну в торгівлі з країнами Африки та Азії шляхом будівництва портових терміналів;
- диверсифікація сільськогосподарського виробництва, включаючи вирощування різних видів рослин і розведення тварин, може допомогти фермерам мінімізувати ризики (пов’язані з коливаннями цін або погодними умовами). Диверсифікація виробництва також є способом пристосування до мінливих уподобань споживачів і змін на глобальних ринках;
- створення загальнодоступної інформаційної бази з актуальними ринковими даними може допомогти фермерам приймати більш обґрунтовані економічні рішення та керувати ризиками;
- низькі ціни на сільськогосподарську продукцію – це, своєю чергою, можливість для годівників птиці та свиней.
З повним звітом можна ознайомитись на сайті Інституту публічних фінансів.
Нагадаємо, що 9 лютого з певними перервами у Польщі триває протест фермерів під час якого по всій країні відбуваються блокування доріг та важливих транспортних вузлів, зокрема прикордонних пунктів пропуску з Україною. Протестувальники виступають проти імплементації Європейської зеленої угоди – пакету політичних ініціатив, спрямованих на переведення Європейського Союзу на шлях екологічної трансформації та досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, який, зокрема, накладає нові вимоги на виробників сільськогосподарських продуктів. Також фермери вимагають збільшити державні дотації на підтримку тваринництва і висловлюють спротив імпорту сільськогосподарської продукції з України та планам Європейської комісії продовжити угоду про безмитну торгівлю сільськогосподарськими продуктами з Україною.
Читайте також попередні огляди ситуації на польсько-українському кордоні: 21 березня, 20 березня, 19 березня, 11 березня, 5 березня, 26 лютого, 23 лютого.
Підготувала Анастасія Верховецька
Читайте також: Блокада кордону у серпанку дезінформації