У четвер, 29 серпня, в Українському домі у Варшаві відбулася пресконференція Романа Реваковича – диригента, очільника фонду Fundacja Pro Musica Viva та організатора музичного фестивалю «Дні української музики». Говорили про важливість популяризації української культури, обізнаність поляків українським мистецтвом та про цілі фестивалю. Як пройшла зустріч – у матеріалі «Наш вибір».
Перший фестиваль «Дні української музики» відбувся у Варшаві 25 років тому, в грудні 1999 року. В 2019 році фестиваль відбувся вп’яте й з того часу він став щорічним заходом. Цьогоріч пройдуть вже 10-ті «Дні української музики». Фестиваль триватиме у Варшаві 8, 10 та 13 вересня. Більше про це Роман Ревакович розповів під час пресконференції в Українському домі у Варшаві.
Як зазначив Роман Ревакович, ідея фестивалю з’явилася в нього з повної відсутності української музики в польському музичному просторі. Зараз, через 25 років, вузьке коло професіоналів, можливо, вже більш обізнане на цю тему, але концертна діяльність польських філармоній та оперних театрів не змінила свого ставлення до українського репертуару – його в них майже немає. Хоча метою фестивалю є знайомлення польського слухача з українською музикою на фестиваль «Дні української музики» приходять як поляки, так і українці. Минулого року приблизно половина присутніх на концертах були українцями.
За спостереженнями диригента, українське суспільство більш зацікавлене в польській музиці, ніж польське суспільство в українській. «В Україні відкритість на Захід є величезною. А Польща є певним прикладом для українців, як змінювати свою країну. Велика кількість подій, що відбувається в Польщі, є важливою для українців. Українські меломани набагато краще обізнані з польською музикою, ніж поляки з українською», – поділився Ревакович.
«На жаль, польське суспільство мало знає про українську культуру. Наприклад, під час мого навчання в Музичній академії жодного разу не було тем, присвячених українській музиці. Пам’ятаю, що навіть на заняттях про фольклор нам розповідали про музику ескімосів, Африки чи Балкан, але не про українську. Є різні фактори, які стоять за цією відсутністю високої української культури в польському публічному просторі. Неостаннє місце займає складне історичне минуле Польщі та України», – зазначив Ревакович.
«Деякий час тому я пропонував тодішньому директору Драматичного театру Яну ЕнґлертуЯн Енґлерт – польський актор, театральний режисер і директор Національного театру у Варшаві. Зіграв понад 150 театральних і понад 100 кіноролей., щоб він зробив українську виставу. Я навіть дав йому польський переклад творів Лесі Українки. Але він не зацікавився цим. На жаль з музикою є так само. Але я глибоко переконаний, що знання про українську культури потрібні полякам. Попри різні розбіжності, які своїм відлунням сягають сьогодення, в Польщі тепер є розуміння вагомості польсько-українського партнерства. Розумні люди мають усвідомити, що сьогоднішній героїзм українського війська має свій фундамент у відчутті власної суб’єктності й тотожності. А за цим стоїть формована століттями культура», – розповів Ревакович.
У 2024 році усі концерти пройдуть у Концертній студії імені Вітольда Лютославського Польського радіо (вул. Зигмунта Модзелевського, 59 / ul. Zygmunta Modzelewskiego 59). Придбати квитки на концерти можна за цим посиланням. У програмі фестивалю:
- 8 вересня, 19:00 – камерний концерт Chromatophonic Trio; у програмі – твори Валентина Сильвестрова та Віктора Косенка.
- 10 вересня, 19:00 – хоровий концерт від колективу міста Катовіце Camerata Silesia; у програмі – твори Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Артема Веделя.
- 13 вересня, 19:00 – оркестровий концерт Національного ансамблю солістів «Київська камерата»; у програмі – твори Юрія Пікуша, Олександра Козаренка, Золтана Алмаші.
Дізнатися більше про кожен день фестивалю та його виконавців можна за посиланням.
Т. Ш.
