Уже в липні стане відомо, чи модерністичний центр Гдині потрапить до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Місто, яке ще сто років тому було невеликим рибальським селом, сьогодні вважається одним із найяскравіших прикладів модерністичної архітектури в Європі. З нагоди 100-річчя Гдині розповідаємо, як вона пройшла шлях від села на Балтійському узбережжі до одного із символів польської державності.
Як Гдиня стала містом
Офіційною датою становлення Гдині як міста є 4 березня 1926 року. Втім, це не єдина важлива дата в його історії.
Історія Гдині значною мірою пов’язана з політичними рішеннями – щодо будівництва порту, розвитку економіки молодої польської держави та врегулювання правового статусу інвестицій, реалізація яких часто випереджала офіційні рішення влади.
Починаючи з 1920 року, територія Польщі знову охоплювала частину Помор’я. Польське військо під командуванням генерала Юзефа Галлера поступово перебирало контроль над територіями регіону на початку 1920 року. А до Гдині, яка тоді налічувала близько 1200 мешканців, польські війська увійшли 13 лютого.
Вже наприкінці 1920 року заговорили про будівництво власного морського порту. І хоча Польща мала можливість користуватися портом у Гданську, який на той час не входив до складу країни й мав статус Вільного міста Данциг, на практиці це часто викликало труднощі. Переважну більшість населення міста становили німці, а місцева влада насамперед враховувала їхні інтереси. Саме тому в Польщі виникла потреба у власному морському порту.
У тому ж році польська влада направила на Помор’я інженера Тадеуша Венду, щоб обрати місце для будівництва нового морського порту. А 23 вересня 1922 року Сейм Польщі офіційно ухвалив закон про його будівництво в Гдині. Це сприяло зростанню населення – до майбутнього міста почали приїжджати робітники, інженери й підприємці. Уже в 1925 році влада розпочала адміністративні реформи: приєднала до Гдині Оксив’є та створила міжміністерський комітет із розбудови міста. На тлі такого розвитку було ухвалено рішення надати Гдині статус міста.
Та на отримання цього статусу довелося чекати до 1926 року. Рішення про надання Гдині міських прав ухвалила Рада міністрів Польщі 10 лютого 1926 року. Документ офіційно дозволяв сільській гміні Гдиня перейти на міський устрій. Хоча розпорядження складалося лише з трьох параграфів, саме воно визначило подальший розвиток Гдині як міста. Саме тому 10 лютого 1926 року вважають першою точкою відліку в історії міста.
То чому ж офіційна дата заснування міста – не 10 лютого 1926 року? Річ у тім, що цього дня Рада міністрів лише ухвалила зміну адміністративного статусу Гдині, однак документ ще не мав юридичної сили, бо не був опублікований в Dziennik Ustaw. Тож 10 лютого стало радше політичним і символічним моментом, а не датою фактичного набуття міських прав.
Вирішальною датою в історії Гдині стало 4 березня 1926 року. Саме цього дня розпорядження Ради міністрів про надання населеному пункту міського статусу опублікували в Dziennik Ustaw. Відтоді Гдиня офіційно стала містом.
Адміністративний процес надання Гдині міських прав завершився 26 квітня 1926 року. Тоді воєвода Поморського воєводства Станіслав Ваховяк офіційно підтвердив набуття нового статусу. До цього часу влада займалася практичними питаннями переходу від сільського до міського устрою: ліквідацією старих органів управління, підготовкою виборів міської ради, визначенням компетенцій нової адміністрації та встановленням меж міста.
Водночас історія Гдині почалася задовго до отримання міських прав. Найперша згадка про поселення датується 1253 роком, тож його історія сягає ще середньовіччя.
Місто з моря та мрій
Від моменту отримання міських прав населення Гдині почало стрімко збільшуватися. Якщо в 1926 році тут мешкало приблизно 12 тисяч людей, то вже перед початком Другої світової війни – близько 120 тисяч.
«Це було безпрецедентне явище: Гдиня стала містом, що розвивалося найшвидше в усій Польщі, а за деякими оцінками – навіть у Європі», – читаємо на сайті Музею історії Польщі.
Стрімко розвивався й новостворений порт. Вже в 1933 році у Гдині вперше було перевантажено більше товарів, ніж у Гданську. А саме місто впродовж кількох років стало найбільшим портом на Балтійському морі та одним із найбільших у Європі.
Напередодні війни – у 1938 році – до порту зайшло майже 6,5 тисячі суден, а річний обсяг перевалки сягнув 9,2 млн тонн. Водночас були й труднощі: місто не встигало будувати інфраструктуру та житло для населення, яке стрімко зростало. Через це багато новоприбулих певний час ночували просто неба, поки не знаходили житло.
Втім, швидкий розвиток міста приваблював людей з усієї Польщі. Тут селилися молоді працівники, підприємці та всі, хто шукав кращих перспектив біля моря. Гдиня стала одним із символів виходу Другої Речі Посполитої до моря та у світ. Відкритий у 1931 році Морський вокзал перетворив місто на головний еміграційний порт регіону, звідки трансатлантичні лайнери вирушали за океан. Крім того, саме в Гдині базувалася більшість польського торгівельного й пасажирського флоту, а також кораблі Військово-морських сил.
Модерністичний центр міста – серед кандидатів на внесення до списку світової спадщини ЮНЕСКО
У 1930-х роках розпочалася розбудова центру міста. До Гдині приїхали найкращі на той час архітектори, інженери та урбаністи. Разом вони створили концепцію центру, витриману в модерністичному стилі. Проєктанти спиралися на принцип: «Менше – значить більше».
Центр міста стрімко наповнювався будинками, які вирізнялися простотою, функціональністю та сучасними конструктивними рішеннями. А оскільки місто знаходиться на морському узбережжі, архітектори спроєктували багато будинків у вигляді кораблів – з круглими вікнами, надбудовами у формі капітанських містків і заокругленими стінами, схожими на корабельні корпуси.
Широкі прямі алеї ведуть просто до порту. Така архітектура разюче відрізняється від забудови Гданська, де переважають готика, бароко та маньєризм. Втім, саме модерністичний центр став своєрідною візитівкою Гдині.
У 2023 році Гдиня подала заявку на внесення свого модерністичного центру до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. До нього входить близько 450 будинків, зведених у міжвоєнний період. Раніше, у 2015 році, центр Гдині було визнано історичною пам’яткою.
Як зазначається на офіційному сайті Гдині, вже в липні буде відомо, чи центр Гдині потрапить до переліку ЮНЕСКО. «Незалежно від рішення, одне залишається незмінним – місто вже багато років захоплює своїм розташуванням на межі води й суходолу, багатою історією та унікальною модерністською архітектурою», – йдеться на сайті.
Життя Гдині в період Другої світової війни
Динамічному розвитку Гдині завадила Друга світова війна. Тоді місто було окуповане німцями, а його назву змінили на Готенхафен. Морський порт використовувався для німецьких потреб, проте оскільки це був стратегічний об’єкт, часто Гдиня опинялася під обстрілами.
Водночас стрімко скорочувалося місцеве населення. Якщо в 1938 році в місті проживало близько 120 тисяч осіб, то вже в грудні 1939 року – лише 56 тисяч. Причиною стали масові виселення та репресії. Окупаційна влада арештовувала чоловіків віком від 14 до 70 років, а в межах акції «Intelligenzaktion» затримувала представників місцевої інтелігенції – священників, учителів, підприємців, а також діячів політичного, громадського й освітнього життя. Спочатку їх ув’язнили в Гданську, а згодом перевезли до Вейгерова. 11 листопада 1939 року 314 заручників розстріляли в Пясницьких лісах.
Німецька окупаційна влада прагнула насамперед позбутися польської інтелігенції та громадських діячів, які прибули до Гдині після 1918 року, вважаючи їх загрозою через національну й політичну свідомість. Окрім масових виселень, застосовували й так звані внутрішні переселення – частину поляків примусово переміщували на околиці міста або до інших районів Помор’я. Решту планували депортувати до Генерального губернаторства, звільняючи житло для німецьких поселенців. Унаслідок цього поляки втрачали майно, а окупаційна влада намагалася зруйнувати польське громадське та політичне життя.
Умови депортації були вкрай важкими. Людей перевозили переважно в замкнених товарних вагонах без належного харчування, що призводило до смертей, особливо серед літніх людей і дітей. Лише з середини 1940 року, коли основна хвиля виселень завершилася, під тиском міжнародної громадської думки німецька влада частково покращила умови перевезення.
Водночас окупаційна влада почала перетворювати місто на важливу базу військово-морського флоту Третього рейху. Розпочалася масштабна політика германізації, а місто наповнювалося німецьким населенням. Метою було створення «суто німецького» міста та витіснення польського населення, хоча частину кваліфікованих працівників залишили для функціонування порту й економіки.
Гдиня після війни та до сьогодні
У березні 1945 року, після запеклих боїв за узбережжя, до зруйнованої Гдині увійшли польські та радянські війська. Місто зазнало менших руйнувань, ніж Варшава чи Гданськ. Здебільшого постраждали порт і верф. Однак найбільшою втратою стали люди, які були виселені, ув’язнені в таборах чи загинули на фронті.
Невдовзі до міста почали повертатися вцілілі довоєнні мешканці, а також прибували нові жителі – переселенці з Вільнюса й Львова, варшав’яни, які пережили повстання, та інші люди, що під час війни втратили все. Гдиня знову стала місцем, де люди намагалися почати життя заново. Паралельно тривала відбудова порту та промисловості.
У повоєнні роки Гдиня швидко відбудовувалася, а її верф згодом стала найбільшою ремонтною базою польського флоту. Уже в 1951 році тут спустили на воду перший побудований після війни корабель – «Melitopol».
У наступні десятиліття Гдиня стала одним із центрів робітничого руху: у грудні 1970 року вона була одним із головних осередків протестів проти комуністичної влади, під час придушення яких загинули десятки людей, а в 1980 році місцеві робітники долучилися до народження руху «Солідарність».
З 1990-х років у Гдині активно розвиваються фінансовий і технологічний сектори. Із 2001 року тут працює Поморський науково-технологічний парк, який після розширення у 2013 році став найбільшим у Польщі лабораторно-дослідницьким комплексом. А у 2015 році на території колишньої Гдинської верфі відкрили Park Konstruktorów – простір для інженерів, дизайнерів і технологічних стартапів.
Водночас Гдиня залишається одним із ключових портових центрів Польщі. Місцевий порт є другим у країні за обсягами перевалки вантажів і спеціалізується насамперед на контейнерних перевезеннях. Водночас його вважають одним із найуніверсальніших портів польського узбережжя та головним пасажирським портом Триміста.
З нагоди 100-річного ювілею Сенат Польщі оголосив 2026 рік Роком міста Гдиня, підкресливши його внесок в економічний розвиток країни та суспільно-політичні перетворення.
Підготувала Тетяна Шарапова
За матеріалами: Muzeum Miasta Gdyni, Muzeum Historii Polski, gdynia.pl, Przystanek Historia, Dzieje.pl
