Поки всі обговорюють результати «Оскара», розповідаємо про лауреатів головної польської кінопремії – «Орлів». У 2026 році найкращим фільмом став «Добрий дім» Войтека Смажовського, а серед відзначених – стрічки про Шопена, Франца Кафку та комедія про світ LARP.
Це фільми з нового польського кіно, на які варто звернути увагу.
Польські кінематографічні нагороди «Орли» – це щорічна премія Польської кіноакадемії, яку вважають однією з найпрестижніших у польській кіноіндустрії. Її вперше вручили у 1999 році. Нагороди присуджують у 12 категоріях, зокрема за найкращий фільм, режисуру, акторську гру, документальне кіно тощо.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії у програмі фестивалю також проводять спеціальний цикл «Орли солідарні з Україною», присвячений українському кіно. Крім того, під час цьогорічної церемонії вручення премії присутні підняли картки з написом «Разом з Україною».
Головним переможцем премії стала стрічка «Добрий дім» режисера Войтека Смажовського. Нагороди в різних категоріях цього року отримали також польські фільми «Міністранти» режисера Пйотра Домалевського, «У квартирі на Добрій немає привидів» Емі Бухвальд, «Шопен, Шопен» Міхала Квєцінського, «Франц Кафка» Агнєшки Голланд, «LARP. Кохання, тролі та інші квести» Кордіана Кондзєлі та документальна стрічка «Потяги» режисера Мацея Й. Дригаса. Відзнаку також отримав серіал «Гевелій» Яна Голоубка.
Окремо Польська кіноакадемія відзначає найкращий європейський фільм. Цього року ним стала французько-іспанська стрічка «Сират» режисера Олівера Лаше.
«Добрий дім»
Фільм «Добрий дім» отримав нагороди за найкращий фільм, режисуру (Войтек Смажовський), музику (Міколай Тшаска), а також за найкращі чоловічу й жіночу ролі (Томаш Шухардт, Аґата Туркот).
Стрічка розповідає історію Госі та Гжеська. Спочатку їхні стосунки здаються ідеальними: чоловік обсипає кохану квітами й робить їй пропозицію у Венеції. Проте після спільного життя романтична історія поступово перетворюється на драму, з якої героїні дедалі складніше вирватися.
Як пише польська газета Gazeta Wyborcza, фільм став одним із найкасовіших польських релізів року: від моменту прем’єри його подивилися близько 1,8 млн глядачів. Стрічка викликала широку суспільну дискусію через зображення домашнього насильства й фактично стала частиною публічної розмови про цю проблему. Під час підготовки до фільму команда режисера проводила численні розмови з постраждалими, а історії, показані у стрічці, базуються на реальних свідченнях.
У фільмі також подано номер телефону допомоги для постраждалих від насильства. За даними організації Feminoteka, після прем’єри стрічки кількість звернень по допомогу помітно зросла. Детальніше про це ми писали в інтерв’ю з представницею організації.
«Шопен, Шопен»
Стрічка режисера Міхала Квєцінського «Шопен, Шопен» отримала чотири нагороди «Орлів». Фільм відзначили за найкращу сценографію (Катажина Собанська, Марцель Славінський), костюми (Маґдалєна Беджицька, Юстина Столяж), грим (Даріуш Крисяк) та звук (Марцін Мальтак, Марцін Касінський, Філіп Кшемєнь).
Фільм розповідає про останні роки життя Фридерика Шопена, коли композитор жив у Парижі на піку слави. У стрічці, де головну роль виконує Ерик Кульм, Шопен постає не лише геніальним музикантом, а й харизматичною публічною фігурою, що перебуває в центрі світського життя. У цьому сенсі фільм трохи нагадує «Амадея» Мілоша Формана, де Моцарт також показаний не як академічна постать із підручників, а майже як рок-зірка своєї епохи. Водночас стрічка не оминає і драматичного виміру життя композитора – усвідомлення невиліковної хвороби.
Стрічка відкривала 50-й Фестиваль польських художніх фільмів у Гдині і стала однією з наймасштабніших польських кінопродукцій останніх років – її бюджет оцінюють у 60–70 млн злотих. Як пишуть польські медіа, це один із найдорожчих польських фільмів після 1989 року.
Критики звертають увагу, що фільм не є традиційною біографією композитора. Замість лінійної розповіді творці пропонують імпресійну мозаїку сцен із різних епізодів життя Шопена – від концертів і салонного життя до особистих переживань.
«Міністранти»
Стрічка «Міністранти» режисера і сценариста Пйотра Домалевського отримала нагороду «Орлів» за найкращий сценарій та приз глядацьких симпатій. Раніше фільм здобув головну нагороду – «Золоті леви» – на 50-му Фестивалі польських художніх фільмів у Гдині.
Фільм розповідає історію чотирьох підлітків із невеликого містечка, які служать міністрантами у місцевій парафії. Обурені несправедливістю та байдужістю дорослих, хлопці вирішують допомагати тим, хто цього потребує, навіть якщо для цього доводиться порушувати правила. Вони встановлюють підслуховування у сповідальниці, щоб дізнатися про проблеми парафіян, і починають діяти за власним кодексом справедливості.
Фільм є прикладом сучасного польського соціального кіно. У рецензіях відзначають, що Домалевський показує Польщу «тут і тепер» – із бідністю, кризою довіри до інституцій та суперечливими ролями Церкви в житті місцевих громад. Водночас у центрі історії – дружба підлітків і їхнє прагнення змінити світ на краще, навіть якщо їхні дії поступово виходять з-під контролю.
«Франц Кафка»
Стрічка Агнєшки Голланд «Франц Кафка» отримала нагороду «Орлів» за найкращу операторську роботу (Томаш Наумюк). Фільм також був обраний польським кандидатом на премію «Оскар» у 2025 році.
Фільм пропонує незвичний портрет одного з найвідоміших письменників XX століття. Замість традиційної біографії творці показують життя Франца Кафки як мозаїку сцен і спогадів – від дитинства та складних стосунків із батьком до роботи в бюро та нічного письма. У центрі історії – внутрішній світ письменника, його відчуття ізоляції, страху та пошуку сенсу, що згодом лягли в основу його творчості.
Критики звертають увагу, що фільм Голланд не є класичним байопіком. У рецензіях його описують як імпресійну, майже есеїстичну розповідь, яка намагається не стільки відтворити біографію Кафки, скільки передати атмосферу його мислення і творчості. Як пише Vogue Polska, стрічка радше прагне «впустити глядача в голову Кафки» – показати його думки, тривоги та спосіб бачення світу.
На екрані письменника грає німецький актор Ідан Вайсс.
Візуальний стиль фільму побудований на символічних образах, поєднанні різних часових планів і фрагментарній оповіді.
Водночас стрічка показує і сучасний культ Кафки: у фільмі з’являються сцени з туристами у Празі, які відвідують місця, пов’язані з письменником, нагадуючи про те, як його ім’я перетворилося на культурний символ.
«LARP. Кохання, тролі та інші квести»
Стрічка режисера Кордіана Кондзєлі «LARP. Кохання, тролі та інші квести» отримала нагороду «Орлів» за найкращу другорядну чоловічу роль (Анджей Конопка).
Це дебютна повнометражна комедія Кондзєлі, одного з режисерів популярного серіалу «1670». Фільм розповідає історію підлітка, який захоплюється LARP – live action role-playing, тобто рольовими іграми, що відбуваються у реальному просторі. Через це хобі хлопець стає об’єктом насмішок з боку однолітків, але саме цей фантазійний світ допомагає йому знайти друзів, пережити перше кохання та поступово подорослішати.
Критики зазначають, що стрічка поєднує класичну історію дорослішання з гумором і естетикою, знайомими глядачам за серіалом «1670». Окрім фентезійного світу LARP, фільм приділяє багато уваги родинним стосункам – зокрема складним відносинам між головним героєм і його батьком, роль якого виконав Анджей Конопка.
«У квартирі на Добрій немає привидів»
Стрічка режисерки Емі Бухвальд «У квартирі на Добрій немає привидів» отримала дві відзнаки: за найкращу другорядну жіночу роль (Кароліна Жепа) та нагороду «Відкриття року» для режисерки.
Фільм розповідає історію чотирьох братів і сестер, які стоять на порозі дорослого життя. Наймолодшого Бенка переслідує самотність і загадкова примара Душйолек, яка не дає йому спокою. Старший брат Франек віддаляється від родини, заплутуючись у стосунках, наркотиках і власних страхах. Його стан непокоїть сестру-близнючку Настку, яка прагне любові та підтримки, тоді як найстарша Яна намагається знайти вихід у мистецтві, створюючи проєкт, що може допомогти родині пережити втрати.
Критики відзначають, що фільм Бухвальд зосереджується не на сюжетних подіях, а на емоціях героїв – їхніх страхах, самотності та складних родинних зв’язках. Як пише Onet, це стрічка, уважна до людей і їхніх тривог, яка намагається показати людське страждання з емпатією, а не спрощувати його.
«Потяги»
Документальний фільм режисера Мацея Й. Дригаса «Потяги» отримав дві нагороди «Орлів» – за найкращий документальний фільм та монтаж (Рафал Лістопад).
Стрічка змонтована з архівних матеріалів і проводить глядача крізь історію Європи XX століття. Через кадри залізничних подорожей, військових перевезень, евакуацій і депортацій фільм показує, як потяги ставали свідками найважливіших подій минулого століття – від індустріального розвитку до воєн і трагедій Голокосту.
Критики зазначають, що Дригас перетворює поїзд на символ людської долі – подорожі, сповненої надії, страху та руйнувань. Фільм побудований без діалогів і складається виключно з архівних кадрів, знайдених у десятках кіноархівів світу. «Потяги» отримали головну нагороду та приз за монтаж на одному з найбільших фестивалів документального кіно – IDFA в Амстердамі.
Фільм відкриває цитата Франца Кафки: «Є безліч надії. Нескінченна кількість надії. Але не для нас», яка задає тон усій історії – розповіді про людство, що водночас прагне прогресу і повторює власні трагедії.
«Гевелій»
Серіал режисера Яна Голоубка, відомого, зокрема, за серіалом «Висока вода», та сценариста Кацпера Байона «Гевелій» отримав нагороду «Орлів» за найкращий серіал року.
Сюжет розгортається навколо трагедії порома Jan Heweliusz, який у січні 1993 року потрапив у потужний шторм під час рейсу зі Свінуйсця до шведського Єстаду. На борту пасажири й члени екіпажу борються за виживання, тоді як на березі їхні родини намагаються зрозуміти причини катастрофи та домогтися справедливості.
Критики відзначають масштаб постановки та напружену атмосферу серіалу. Як пише Onet, це одна з найбільш технічно складних польських телевізійних продукцій останніх років – із детальною сценографією, складними спецефектами та сильними акторськими роботами. Водночас, за оцінками рецензентів, серіал намагається розповісти не лише про саму катастрофу, а й про відповідальність держави та системи, які після трагедії намагалися перекласти провину на окремих людей.
«Сират»
Окремо премія «Орли» відзначає й найкращий європейський фільм. У 2026 році цю нагороду отримала іспансько-французька стрічка «Сират» режисера Олівера Лаше.
Фільм розповідає про Луїса, його сина та собаку, які вирушають у марокканську пустелю шукати зниклу доньку. Приєднавшись до групи рейверів, що прямують на вечірку в глибині Сахари, герої опиняються в небезпечній і майже сюрреалістичній подорожі, де пустеля змушує їх переосмислити власне життя.
Світова прем’єра стрічки відбулася на Каннському кінофестивалі 2025 року, де «Сират» отримав Приз журі. Фільм також був висунутий від Іспанії на премію «Оскар».
Тетяна Шарапова
Джерело: Polskie Nagrody Filmowe ORŁY, wyborcza.pl, dwutygodnik.com, wyborcza.pl, krytykapolityczna.pl, wyborcza.pl, culture.pl, suspilne.media, kultura.onet.pl, vogue.pl, kultura.onet.pl, culture.pl, kultura.onet.pl, vogue.pl
