У Варшаві жорстоко побили 16-річного українця Артема. Хлопець отримав тріщину черепа та важкі травми обличчя. Як пише Gazeta Wyborcza, на підлітка та його друзів напала група приблизно з десяти поляків. За словами потерпілих, нападники чіплялися до компанії через українську мову та кричали: «Забирайтеся до України».
Нападники били підлітків по голові та намагалися скинути одного з них у Віслу
Інцидент стався 7 травня. Увечері того дня компанія з п’яти осіб прогулювалася Свентокшиським мостом у Варшаві. Вони розмовляли переважно українською та російською мовами – серед них була лише одна полька. Спершу до компанії почали чіплятися двоє хлопців. Вони поводилися агресивно, але особливо зачіпали Артема: штовхали його, ставили провокативні запитання та питали: «Ти що, гей?» («Jesteś cwelem?»). Як зазначає Gazeta Wyborcza, можливо, його виділили через кучеряве світле волосся до плечей.
Українці на агресію не відреагували. Та за деякий час агресивно налаштовані хлопці повернулися – але вже не самі. З ними була група приблизно з десяти людей.
Артем згадує, що тоді сказав друзям: «Вони зараз мене битимуть». За його словами, нападники спершу намагалися спровокувати компанію, а потім перейшли до побиття. Хлопця сильно вдарили по вуху, а коли він спробував відштовхнути нападника – бризнули в обличчя перцевим газом. Артем має астму, тому почав задихатися й не міг нормально дихати. У цей момент його повалили на землю та почали бити по голові.
Сам Артем розповідає, що, лежачи на землі, думав лише про те, як прикрити голову руками, бо били саме туди. Іншого хлопця також збили з ніг. Йому розбили окуляри та, за словами потерпілих, намагалися перекинути його через огорожу мосту у Віслу. Він урятувався лише тому, що міцно тримався за металеві прути. Ще одному підлітку зламали ніс. Нападники кричали: «Забирайтеся до України».
Пізніше Артемові вдалося підвестися та відтягнути друга від огорожі мосту. Компанія намагалася піти, але нападники не відступали. Побиття припинилося лише після появи поліції. За словами Артема, одна з дівчат побачила неподалік патрульний автомобіль і побігла просити про допомогу. Коли нападники помітили поліцейських – втекли.
Після побиття українця спочатку доставили до дитячої лікарні на вулиці Коперника у Варшаві, а згодом перевезли до відділення дитячої хірургії у Дзєкануві-Лесьному. Там йому зробили операцію. Лікарі діагностували тріщину черепа та важкі травми обличчя.
Родина Артема втекла від війни до Польщі після окупації частини Запорізької області
Журналістам допомогла зв’язатися з потерпілим у лікарні громадська активістка Марина Гуля, яка підтримує родину хлопця. Вона розповіла, що Артем страждає від сильного головного болю та переконаний: якби не втручання поліції, нападники могли забити їх до смерті.
Родина Артема переїхала до Польщі після початку повномасштабної війни. Вони жили у Запорізькій області, яка нині перебуває під російською окупацією. Мати, бабуся та старша сестра працюють у закладі догляду за літніми людьми. Як каже Марина Гуля, родина шукала у Польщі безпеки та спокою і «робить тут роботу, яку поляки виконувати не хочуть».
Ця родина стала єдиною серед потерпілих українців, хто вирішив офіційно дати свідчення поліції. Батьки іншого хлопця, якого намагалися скинути з мосту, бояться помсти й заяви не подали.
Поліція шукає нападників, але не бачить «національного мотиву»
Поліція повідомила, що веде пошук усіх нападників, однак наразі стверджує, що зібрані матеріали «не вказують на національний мотив» нападу.
Сам Артем переконаний, що причиною агресії стала саме українська мова. За його словами, нападникам не сподобалося, що компанія розмовляла українською, а згодом вони також почали чіплятися до його довгого волосся.
«Українці почали заважати, бо війна тривала не три тижні, як обіцяли росіяни. Політики правого флангу знову почали розпалювати емоції, повторюючи, що українці нічого не роблять, а лише простягають руки по гроші. Тим часом бабуся Артема, пані Люба, хоча сама є літньою і хворою людиною, щодня носить важкі мішки з памперсами у будинку догляду», – каже Марина Гуля.
Після нападу Артем також попросив контакти психолога, бо, за словами близьких, йому важко впоратися з пережитим.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza
