У Варшаві оголосили лауреаток премії «Портрети сестринства» порталу Sestry.eu. Цьогоріч відзнаку отримали військовослужбовиця Андріана Сусак-Арехта, польська науковиця й волонтерка Ольга Соляж та парамедикиня Катерина «Пташка» Поліщук. Також почесну нагороду «Амбасадорка надії» отримала сестра Малгожата Хмелевська. Розповідаємо детальніше про кожну з лауреаток.
«Портрети сестринства» – це премія, започаткована порталом Sestry.eu в 2024 році. Метою вручення премії є відзначити українських та польських жінок, які своєю активною громадянською позицією та діяльністю зробили значний внесок у боротьбу за демократію та свободу, підтримку України у боротьбі з російською агресією, а також сприяли польсько-українській співпраці.
У 2024 році лауреатками премії стали українки Галина Андрушков і Вікторія Батрин та польки Марта Маєвська й Агнєшка Дея. Торік – Мар’яна Мамонова, Аґнєшка Зах та Олена Апчел.
У 2026 році журі конкурсу також обрало дві лауреатки – українку та польку. Третя лауреатка отримала приз читацьких симпатій. Переможницю обирали шляхом онлайн-голосування. Крім того, цьогоріч було присуджено почесну нагороду «Амбасадорка надії».
Розпочалося голосування за лауреатку польсько-української премії «Портрети сестринства» – хто цьогоріч претендує на перемогу?
З українського боку кандидатками на присудження премії були: військовослужбовиця Андріана Сусак-Арехта, докторка Наталія Лелюх, парамедикині Юлія Сідорова («Куба») та Олександра Лисицька («Аляска»), українська активістка, колишня бранка Кремля Олена Пех, парамедикиня, колишня бранка Кремля Катерина «Пташка» Поліщук, правозахисниця Олена Розвадовська.
З польського боку кандидатками на присудження премії були: мисткиня та волонтерка Юстина Грабовська, координаторка проєктів «Дім матері» і «Квітучий Дім» Анна Клос, викладачка, волонтерка, голова фонду «Червоний Мак» Едита Мак, польська науковиця і волонтерка Ольга Соляж, голова фонду Domy Wspólnoty «Chleb Życia» Сестра Малгожата Хмелевська, мисткиня та перформерка Магда Шпехт.
Андріана Сусак-Арехта
Андріана Сусак-Арехта – українська військовослужбовиця, учасниця російсько-української війни (з 2014 року). Вона не тільки воює на фронті, а ще бере участь у реформуванні армії та представляє інтереси України за кордоном, а як лідерка Жіночого ветеранського руху, разом із командою, домоглася відкриття бойових посад для жінок, посилення соціального захисту, належного забезпечення й медичної підтримки. У грудні 2022 року зазнала важкого поранення, але після лікування повернулася на службу. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
Андріана Сусак-Арехта не була присутня під час церемонії нагородження, оскільки знаходиться на ротації. Проте, вона записала відеозвернення.
«Якщо говорити про перемогу, то для мене не буде існувати перемоги.Тому що після 12 років втрат, 12 років знищення і того терору, який робить російський народ з Україною, в мене немає визначення перемоги. Так само як в мене не залишилось мрій. Я не пам’ятаю, про що я мріяла до 2014 року. Зараз єдине бажання, напевне, це просто більше часу бути з сім’єю, більше часу бути з сином», – сказала лауреатка у відеозверненні.
Андріана Сусак-Арехта подякувала організаторам премії «Портрети сестринства» за підтримку українських жінок. «Дякую вам, що ви надаєте голос українській жінці, яка хоче і буде говорити правду. Тому що в правді сила», – сказала вона.
Ольга Соляж
Ольга Соляж – польська науковиця і волонтерка. Перший рік повномасштабного вторгнення вона провела разом із 128-ю окремою бригадою територіальної оборони «Дике поле», про що пізніше написала книгу «Дике поле. Воєнна історія». Вона підтримує українську армію з 2014 року та здійснює гуманітарні місії на сході України, документуючи життя місцевого населення.
У своїй промові Ольга Соляж подякувала за відзнаку та підкреслила, що сприймає її як зобов’язання діяти далі.
«Сподіваюся, що це допоможе збільшити підтримку в прифронтовій зоні, куди я постійно їжджу. Збільшити допомогу для військових, цивільних, які там залишилися, а також для тварин, які там теж є. Я просто хочу, щоб це перетворилося на конкретні дії», – сказала польська лауреатка.
Ольга Соляж також прокоментувала отримання нагороди на своїй facebook-сторінці. Вона підкреслила, що журі мало надзвичайно складний вибір, а особисто вона не відчувала жодного суперництва.
«Тепер, зранку, коли п’ю каву і думаю про вчорашній вечір, усвідомлюю, що в Театрі Studio зібралася еліта волонтерського руху в Польщі. Сестринство і братерство я відчуваю щодня на війні. Бо війна – це колективний досвід, і без іншої людини там просто не вижити. Водночас у волонтерській роботі співпраця також є основою. Усі вчорашні історії були саме про взаємодію», – підкреслила лауреатка.
Ольга Соляж також повідомила, що вона повертається на запорізький напрямок.
Катерина «Пташка» Поліщук
Катерина Поліщук, відома як «Пташка», була парамедиком медичного батальйону «Госпітальєри» і під час війни 2022 року працювала у госпіталі в Маріуполі. Після бомбардування шпиталю російськими військами вона з іншими медиками потрапила на завод «Азовсталь», де її разом із оборонцями взяли в полон. 21 вересня 2022 року Катерину звільнили під час обміну полоненими, а після повернення вона знову долучилася до військової служби, воюючи на Авдіївському напрямку.
Катерина Поліщук підкреслила, що жінки можуть бути настільки сильними, що це викликає захоплення. «І, думаю, сьогоднішній захід вкотре втирає носа всім, хто каже, що ми – слабка стать. Я дякую всім вам, дівчата, і дякую всім глядачам. І бажаю всім, щоб наступного року ми зустрілися в звільнених Маріуполі чи Сімферополі і провели цю подію вже там», – сказала Катерина Поліщук.
Сестра Малгожата Хмелевська
Сестра Малгожата Хмелевська – є головою фонду Domy Wspólnoty «Chleb Życia». У серпні 2025 року написала відкритий лист до Кароля Навроцького, Марти Навроцької, спікера Сейму Шимона Головні й депутатів Сейму Польщі, у якому висловила занепокоєння рішенням Президента Польщі про накладення вето на український спецзакон. Від початку повномасштабної війни вона підтримує українських біженців, приймає літніх людей, осіб з інвалідністю та бездомних у своїх будинках, забезпечує їм опіку та роботу, допомагаючи стати самостійними. Як зазначили організатори, відзнаку їй присуджено за послідовну допомогу українським біженцям, емпатію та відвагу в захисті їхніх прав.
Під час церемонії сестра Малгожата Хмелевська розповіла кілька родинних історій, пов’язаних з Україною. За її словами, одна з її родичок-аристократок свого часу одружилася з козаком, а шлюб уклав католицький священник у Білій Церкві. Вона також згадала, що її дід загинув у бою проти радянських військ на боці Польщі. Жартуючи, сестра Малгожата додала, що в її родині, певно, «є український ген».
Тетяна Шарапова
За матеріалами PAP
