Союз польських метрополій ім. Павла Адамовича / Unia Metropolii Polskich im. Pawła Adamowicza опублікував дослідження, присвячене становищу учнів з досвідом міграції у польських школах. В останньому бюлетені «Метрополії у цифрах – лекція інтеграції» описано ситуацію учнів-іноземців у 12 найбільших містах Польщі, що належать до Союзу, а саме: Білосток, Бидгощ, Гданськ, Катовіце, Краків, Люблін, Лодзь, Познань, Жешув, Щецин, Варшава та Вроцлав. Станом на січень 2022 року у школах цих міст навчалось понад 80 тисяч іноземців, більшість з яких (70%) складали українці. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, кількість учнів з досвідом міграції подвоїлась – станом на вересень 2023 року складала 161 тисячу осіб. Війна Росії проти України, яка все ще триває, а також загальні світові тенденції міграції вказують на те, що кількість іноземних учнів у польських школах залишатиметься на такому ж рівні, або навіть збільшиться.
«Наш вибір» ознайомився з дослідженням Союзу польських метрополій та публікує головні його результати.
Як змінювалась кількість учнів з досвідом міграції за останні два роки?
У січні 2022 року у містах, що входять до Союзу польських метрополій (далі – СПМ) (Білосток, Бидгощ, Гданськ, Катовіце, Краків, Люблін, Лодзь, Познань, Жешув, Щецин, Варшава та Вроцлав) навчалось 80 тисяч учнів з досвідом міграції. 70% з них складали громадяни України. Внаслідок повномасштабної російської агресії на Україну в лютому 2022 року мільйони українців, переважно жінок та дітей, виїхали за межі країни. Близько мільйона з них знайшли прихисток у Польщі. У період між січнем та квітнем 2022 року до польських шкіл потрапило близько 60 тисяч нових учнів, переважно біженців з України. У наступні місяці цей приріст зберігся та у невеликій мірі тільки збільшувався.
Однак до Польщі прибували не лише учні з України, але також представники інших національностей, серед яких найбільше білорусів, росіян, вʼєтнамців, індусів та грузинів. Сумарно, станом на вересень 2023 року, у містах СПМ навчалось 161 111 учнів з досвідом міграції.
Перші декілька місяців повномасштабного російського вторгнення в Україну характеризувались різким та значним напливом до Польщі втікачів від війни, переважно жінок та дітей. Саме цей період для органів місцевого самоврядування, які відповідальні, зокрема, і за роботу шкіл, був найбільш важким. Труднощі, що виникли з організацією науки для новоприбулих учнів з України були повʼязані також із відсутністю державної міграційної політики та будь-якого контролю за навчання іноземців у Польщі. Згідно зі звітом Найвищої контрольної палати / Najwyższa Izba Kontroli, опублікованого незадовго до повномасштабного російського вторгнення, Міністерство освіти і науки Польщі не слідкувало та не аналізувало статистичних даних щодо кількості іноземних учнів у школах, не перевіряло ефективність їхнього навчання. Натомість ці функції перебрали на себе окремі органи місцевого самоврядування, школи та неурядові організації.
Іноземні учні – це не тільки українці
Безсумнівно кількість учнів-іноземців у польських школах стрімко зросла через повномасштабний напад Росії на Україну. Однак варто памʼятати, що учні з досвідом міграції доволі давно функціонують у Польщі та є невіддільною частиною шкільної спільноти. Крім українців, які безперечно становлять більшість серед іноземних учнів, найчастіше у польських школах можна зустріти білорусів, росіян, вʼєтнамців, індійців та грузинів. У містах СПМ представники цих національної складають сумарно 24% від загальної кількості іноземців у школах, на рівні країни ця частка становить 15%.
Однак саме наплив значної кількості українців після лютого 2022 року став приводом не тільки для випрацювання корисних практик підтримки та допомоги учням-іноземцям, але також дозволив поширити ці практики на представників інших національностей.
«Те, що відбулось після 24 лютого, це збільшення свідомості. Ми стали відкритими на різного роду навчання, на те, щоб дивитись на дитину з досвідом міграції, як на дитину з особливими освітніми потребами. Це зовсім інший, індивідуальний підхід, програма навчання. У багатьох випадках було видно, як вчителі цим зацікавлені, щоб створювати відкрите середовище, будувати інтеграцію, щоб адаптація була дієвою», – говорить в інтервʼю, проведеного спеціально для дослідження, Катажина Шостак-Круль, директорка початкової школи №26 у Білостоці.
Найбільше іноземних учнів проживають у великих містах
Згідно з даними Системи освітньої інформації станом на вересень 2023 року 46% з усіх учнів з досвідом міграції, які навчаються у польських школах, мешкають у 12 найбільших містах Польщі – Білостоці, Бидгощі, Гданську, Катовіце, Кракові, Любліні, Лодзі, Познані, Жешуві, Щецині, Варшаві та Вроцлаві. У цих містах частка учнів-іноземців складає 11% від загальної кількості учнів, на рівні країни цей показник менший і складає 5%.
У період з січня 2022 року по вересень 2023 року кількість іноземців у шкалах у містах СПМ виросла вдвічі – з 80 до 161 тисячі. Найбільший приріст спостерігався у Катовіце, де кількість учнів виросла на 172%, Любліні – ріст на 148% та Лодзі – ріст на 144%.
Станом на початок 2023/2024 навчального року найбільша кількість іноземців навчалась у школах Варшави – майже 49 тисяч дітей, та Вроцлава – майже 24 тисячі.
Як зазначають у дослідженні, вибір великих міст зумовлений кращими умовами для пошуку роботи для батьків, ширшими можливостями для самореалізації, а з перспективи дітей – більший вибір освітніх послуг та краща якість навчання. Крім того, великі міста мають краще сполучення між Польщею та Україною. Також часто вирішальним чинником для вибору міста є наявність там української громади або попередній досвід життя, наприклад, у великих українських містах.
З іншого боку, великий розмір міста не завжди гарантує кращі умови для учнів-іноземців. «Варто звернути увагу на особливу ситуацію тих шкіл, які є або були поблизу осередків для іноземців ще перед 24 лютого 2022 року, адже це часто такі школи, для яких багатокультурність та прийняття дітей з досвідом міграції – абсолютна норма. Ці школи зазвичай вже мали готові рішення та добрі практики. Робота з дітьми з досвідом міграції не є для них новим викликом», – говорить Агнєшка Козакощак, голова Фонду розвитку суспільної різнорідності / Fundacjiana rzecz Różnorodności Społecznej.
Українські учні у польських школах
Українці – це найбільш численна національність серед іноземних учнів у польських школах. У вересні 2023 року польські школи по всій країні відвідувало 293 тисячі учнів з України. У містах СПМ їхня кількість складала 122 тисячі осіб. Порівняно з січнем 2022 року, кількість учнів-українців зросла більше ніж удвічі (+118%). Водночас їх частка серед усіх іноземців, які навчаються, зросла з 70% до 76% у містах СПМ, а на рівні країни становить 85%. Серед міст СПМ найбільше громадян України навчалося у Варшаві (31,6 тис.) та Вроцлаві (19,5 тис.). Своєю чергою, найбільше зростання порівняно з січнем 2022 року зафіксували два міста на сході країни – Білосток (+379%) і Люблін (+194%), а також Катовіце (+216%).
Ще до початку повномасштабного вторгнення українці були найбільш численною групою серед іноземних учнів. Багато хто переїхав до Польщі після першого вторгнення в Україну у 2014 році, в основному шукаючи кращої роботи та ліпших умов життя. Натомість після 24 лютого 2022 року до Польщі прибула значна кількість українських втікачів від війни, які в зовсім інших умовах залишали Україну. Таким чином у польських школах утворилось дві групи учнів з України, які хоч і походять з однієї країни, але в реальності мають різні історії, вимагають інших підходів від вчителів.
Проблеми воєнних біженців
Як зазначають у дослідженні, учні з України, які приїхали до Польщі задовго до повномасштабного російського вторгнення в основному не мають серйозних проблем з навчанням або інтеграцією. Натомість багато біженців, хоча й минуло два роки, все ще відчувають труднощі з перебуванням у польських школах. Автори дослідження наводять перелік проблем, які найчастіше трапляються у дітей, що прибули до Польщі внаслідок повномасштабноїа війни:
- емоційні розлади внаслідок пережитих травматичних подій, пов’язані з виїздом з країни;
- мовний бар’єр, який залишається одним з основних факторів, що ускладнює навчання дітей-іноземців у школі;
- труднощі в засвоєнні програмного змісту через недостатнє знання польської мови;
- проблеми з контактами з однолітками у школі, уникнення цих контактів;
- відчуття розриву між культурою, в якій дитина була вихована, і культурою країни проживання (особливо серед старших учнів);
- потреба у більшій інтеграції зі шкільною спільнотою та водночас відчуття страху нових контактів;
- потреба постійно підвищувати свою самооцінку;
- несприйняття відгуків або описової оцінки, тому що такі форми оцінювання не поширені в українській системі;
- стрес, пов’язаний з необхідністю складати іспит восьмикласника та вибір і вступ до ліцею після цього;
- потреба у соціальній підтримці;
- небажання співпрацювати з психологом чи шкільним педагогом;
- небажання законних опікунів учня співпрацювати зі школою;
- низька відвідуваність занять і гірша успішність внаслідок необхідності працювати;
- відсутність планів батьків та законних опікунів біженців щодо майбутнього (чи повернутися в Україну, залишитися в даному місті, переїхати в інше місто чи країну), що негативно впливає на мотивацію деяких з учнів-біженців вивчати польську мову, адаптуватись у школі та контактувати з польськими однолітками.
Діти з України поза шкільною системою
У контексті українських дітей у Польщі надзвичайно гострою проблемою є ситуація тих, хто не навчається в польській системі освіти. Теоретично, ці діти повинні тоді вчитись дистанційно в українській школі. Як свідчать дані звіту Центру громадянської освіти «Учні-біженці з України в польській системі освіти» понад 53% дітей-біженців шкільного віку (2005-2016 р.н.), що мають номер PESEL UKR перебувають поза системою польської освіти. У групі найстарших школярів цей відсоток ще вищий. Існують серйозні занепокоєння з приводу відсутності ефективних інструментів для перевірки того, що ці учні відвідують заняття та яким є їхній прогрес у навчанні. У довгостроковій перспективі виключно дистанційне навчання може призвести до посилення ізоляції цих дітей.
Невелика група українських дітей навчається у польській та українській школах одночасно, що в свою чергу спричиняє величезне перевантаження молоді та брак концентрації на заняттях. Багато органів місцевого самоврядування міст СПМ, таких як Люблін і Жешув, створили для українців, які навчаються онлайн, пункти в різних частинах міста з необхідним обладнанням, де можна навчатися дистанційно протягом дня. Однак ці пункти, попри розповсюдження інформації про них, не стали популярними серед учнів з України та їхніх опікунів.
«У багатьох містах ми навіть створили спеціальні місця, куди ці діти могли приходити і брати участь в онлайн-уроках на нашому обладнанні. Сьогодні ми знаємо, що це мало такий собі вигляд(…). Ми хотіли дослідити, що відбувається з цими дітьми. Адже нам повідомили, що в Любліні у нас 50 тисяч дітей з України, а у нас в школах було всього дві тисячі таких дітей. Ми знали, що ці діти десь “загубилися” і нас це зовсім не тішило», – говорить Маріуш Банах, заступник міського голови Любліна з питань освіти.
Водночас все частіше лунають голоси наукової спільноти та місцевої влади, які закликають запровадити системні рішення, які б уможливили більший контроль за дітьми та молоддю у співпраці з Міністерством освіти України.
З повним текстом дослідження можна ознайомитись за посиланням.
Анастасія Верховецька
Джерело: Unia Metropolii Polskich
Читайте також: Поза школою: якими є перешкоди для навчання українських дітей у польських школах? У Польщі опублікували результати дослідження
Читайте також: “У своєму класі я існую сама, як кіт”: опубліковано результати дослідження самопочуття українських дітей у Польщі
Читайте також: Навчання, вільне від дискримінації. Інтерв’ю з Яном Домбковським