Війна об’єднала поляків і українців – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Війна об’єднала поляків і українців

Пьотр Андрусечко
24 Лютого 2023
Війна об’єднала поляків і українців
Пьотр Андрусечко
Пьотр Андрусечко

Те, що російське вторгнення в Україну рік тому перевернуло увесь геополітичний порядок і внесло величезні корективи у міжнародні відносини, звучить дещо тривіально, але це реальність. Однак російська агресія у 2022 році спричинила також справжню «революцію» у польсько-українських відносинах.


Багато років можна було почути нарікання експертів двох країн, що польсько-українські відносини здебільшого базуються на деклараціях про те, що в них ще дуже мало конкретних спільних проєктів. Хоча безпекові питання, здається, це та галузь, в якій відбувався певний прогрес. У 2009 році була створена спільна литовсько-польсько-українська бригада (LITPOLUKBRIG). А в липні 2020 року міністри закордонних справ Польщі, Литви та України підписали спільну декларацію про створення Люблінського трикутника. І Польща, і Литва знаходяться в авангарді країн, які допомагають Україні у боротьбі з російською агресією.

Історія, що розділяє

Польща першою визнала незалежність України у грудні 1991 року. Упродовж наступних років Польща підтримувала український суверенітет і надавала йому політичну підтримку у ключові моменти. Так було під час Помаранчевої революції, Євромайдану та Революції Гідності, а згодом під час російської анексії Криму та війни на Донбасі.

Але завжди, більш-менш на задньому плані, залишалися історичні питання – перш за все, трагічні події на Волині 1943 року, коли загинуло близько 50-60 тисяч поляків від рук українців та кільканадцять тисяч українців. Але останніми роками саме історична політика охолодила відносини між Варшавою та Києвом.

У 2016 році польський Сейм ухвалив резолюцію, яка окреслила криваві події на Волині та Східній Галичині у 1943-1945 роках як «геноцид, вчинений щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках», що здійснювались «структурами Організації українських націоналістів, збройними формуваннями Української повстанської армії, дивізією СС “Галичина”».

Це, звичайно, викликало негативну реакцію з українського боку. Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах у 2019 році Варшава отримала надію на зміну української точки зору на питання історичної політики. Президенти Польщі та України підписали спільну заяву, яка також стосувалася питань спільної історії.

«Засуджуємо злочини проти людяності, зокрема вчинені на ґрунті ненависті, і вважаємо, що вони не можуть бути жодним чином виправдані. Визнаємо важливість гідного вшанування пам’яті невинних жертв конфліктів і політичних репресій XX століття. Наголошуємо на необхідності забезпечення можливості пошуку та ексгумації цих жертв в Україні та Польщі, щоб віддати належне їхній пам’яті та їхнім ще живим родичам і нащадкам у дусі пошанування історичної правди», – зазначено у заяві.

Після зустрічі президентів у травні 2021 року Зеленський заявив: «Історичні питання, які існують між двома країнами, невдовзі будуть вирішені, оскільки цього прагнуть обидві сторони».

Проте насправді кардинальної зміни української позиції, тобто такої, якої хотіла б Варшава, не відбулося. Виявилося, що новий керівник Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який прийшов на зміну Володимиру В’ятровичу, якого так не любила польська влада, багато в чому продовжує лінію свого попередника.

«Дуже багато в політичному середовищі сучасної Польщі людей, які налаштовані на дуже емоційне опрацювання – взагалі не опрацювання, а емоціонування на тему історичну, а не на конструктив. Хоча є сили, які (налаштовані ред.) на конструктив, але, на жаль, вони не завжди опиняються у мейнстримі», — зазначив Дробович в одному з інтерв’ю восени 2021 року.

Але попри історичні суперечки, значення польсько-українських відносин у практичному, сучасному вимірі зростало. Цьому сприяла дуже велика кількість українських мігрантів, які працювали у Польщі. Це мало позитивний вплив на розвиток польської економіки. Окрім того, лише у 2020 році вони перерахували в Україну 2,46 млрд доларів.

Друг пізнається в біді

Після 24 лютого цей вислів наповнився новим змістом, коли йдеться про польсько-українські відносини. Сотні тисяч українців втекли на Захід від російських ракет і бомб, а Польща відкрила для них свої кордони. І тисячі простих поляків поспішили їм на допомогу. Президент США Джо Байден під час виступу 21 лютого 2023 року у Варшаві нагадав про важливість польської гуманітарної допомоги для українців.

Але Польща допомагала не лише біженцям. 24 лютого 2022 року в офіційних польсько-українських стосунках стався справжній «оборот». Польська влада, як каже сам Зеленський, однією з перших розпочала реальну допомогу постраждалій Україні. Польський президент вперше приїхав до Києва після нападу Росії у квітні минулого року. Варшава почала переконувати країни ЄС у необхідності надання Україні статусу кандидата.

Величезну роль відіграла польська військова допомога. Ще до російського повномасштабного вторгнення Польща передала ПЗРК Piorun. Але після повномасштабного наступу поляки розуміли, що Україні потрібна важка зброя. Вони почали швидко здавати модернізовані танки Т-72. Торік Польща поставила їх 230 одиниць, чим дуже допомогла виснаженій українській армії. У червні 2022 року Варшава передала 18 гаубиць «Краб», ще 54 гаубиці Україна замовила у польського виробника. Ця допомога продовжується, і Польща є одним із піонерів, коли йдеться про пожертвування більшої кількості видів зброї, і також намагається переконати в необхідності допомоги інших. Так було нещодавно, у січні, коли Польща заявила про готовність передати 14 танків Leopard 2 у складі міжнародної коаліції.

Зеленський називає президента Польщі своїм другом, коли він літав у грудні 2022 року до США і в лютому 2023 році в європейське турне, дорогою зустрівся з Анджеєм Дудою в Жешуві.

Солідарність між народами

Перед виступом Байдена у Варшаві президент Польщі нагадав старе гасло польської демократичної опозиції «Немає свободи без солідарності». І, здається, в останньому році вона набула нового виміру по обидва боки кордону. Адже одна справа – політичні стосунки на найвищому рівні, однак революційні зміни відбулася передусім у стосунках між простими людьми. Поляки не тільки допомагали біженцям у найважчі перші місяці, а багато хто досі це робить, але й долучилися до допомоги в самій Україні. Польські волонтери допомагають мешканцям прикордонних територій та українській армії. Польські добровольці воюють в інтернаціональних загонах, а медики ризикують життям, евакуюючи поранених з фронту.

І українці це знають і цінують. Упродовж останнього року, де б я не був, починаючи від півночі Київської області, через Чернігівську, Харківську, Донецьку, Миколаївську, Херсонську області, скрізь, коли я казав, що я польський журналіст, я чув одні й ті ж слова: будь ласка, передайте «дякую» Польщі та полякам за допомогу. При цьому ці слова промовляли люди, які втратили домівку, близьких, щойно втекли з окупованих територій або виїжджали, або промовляли їх у перервах між розривами снарядів. У якийсь момент я просто почав уникати говорити, що я з Польщі, тому що мені вже було дуже незручно.

Згідно з дослідженням, проведеним минулого року українським дослідницьким інститутом Info Sapiens на замовлення Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського, 73% українців змінили ставлення до поляків. Хоча раніше я вважав, що Польща і поляки й так мають в Україні досить хорошу репутацію. За результатами опитування польської організації Ipsos для OKO.press і TOK.FM, опублікованих на початку січня, 82% поляків вважають, що Польща повинна підтримувати Україну до самої перемоги. Але водночас, згідно з дослідженнями, проведеними у Центрі дослідження громадської думки у січні 2023 року кількість поляків, які бажають і надалі допомагати українським біженцям у своїй країні, зменшилася порівняно з груднем 2022 року на 11% і становила 41%. Однак, на думку аналітиків, це пов’язано не з нелюбов’ю до новоприбулих українців, а з економічними проблемами, які в Польщі стають дедалі помітнішими.

Цікавими є також результати дослідження, проведеного InfoSapiens у серпні 2022 року, майже третина респондентів володіють польською мовою на різному рівні. Зрозуміло, що найбільш поширеним знання польської мови є в західній частині України. Однак майже третина респондентів виявили бажання вивчати польську мову за умови, якщо навчання буде безплатним.

Пьотр Андрусечко,
Київ

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись