Польська нобелівська лауреатка Ольга Токарчук опинилася в центрі масштабної дискусії після того, як розповіла, що користується штучним інтелектом під час роботи над новим романом. Її слова викликали хвилю критики серед молодих авторів, художників і читачів, які побачили в цьому загрозу для літератури та творчості. Водночас частина інтелектуалів стала на захист письменниці, а сама Токарчук після скандалу опублікувала окрему заяву. Обговорення вийшло далеко за межі Польщі й активно триває також в українському літературному та медійному середовищі.
Під час конференції Impact’26 у Познані Ольга Токарчук у розмові зі Славоміром Сєраковським розмірковувала про те, як генеративний штучний інтелект може змінити майбутнє літератури та творчої роботи. Письменниця зізналася, що має «найдорожчу версію мовної моделі» й часто звертається до чатбота по допомогу під час роботи над текстами та дослідження матеріалів. За словами Токарчук, технологія «фантастично розширює горизонти й поглиблює креативне мислення», хоча водночас «треба дуже контролювати себе».
Письменниця навела приклад роботи над новим романом, прем’єра якого запланована на жовтень 2026 року. Токарчук розповіла, що інколи може звертатися до штучного інтелекту із запитами на кшталт: «Люба, як би ми могли б це красиво розвинути?». Водночас вона наголосила, що з такими інструментами треба бути пильними. Вона розповіла, що запитала ШІ, під які пісні могли танцювати герої її книжки кілька десятиліть тому. Чатбот запропонував кілька назв композицій, одну – з помилкою в назві.
Письменниця також висловила жаль через те, що «зникає традиційна література, написана в самотності протягом багатьох місяців». Водночас вона згадала Оноре де Бальзака, Еміля Чорана та Владіміра Набокова, зазначивши, що не вірить, ніби будь-який чатбот зможе писати так, як вони.
Слова польської лауреатки Нобеля викликали гостру реакцію в соцмережах. Молоді автори й мисткині звинуватили її у легковажному ставленні до проблеми ШІ та використання чужих творів для навчання мовних моделей.
Блогерка й тіктокерка Олівія Шурлей заявила, що після таких слів читачі можуть втратити довіру до письменників. На її думку, якщо автор використовує ШІ, важко зрозуміти, наскільки глибоко технологія була використана в самій роботі.
Письменниця Еля Пачковська, авторка романів для молоді, назвала ситуацію «ганебною» і поставила питання, чи можна тепер вважати ChatGPT співтворцем нової книжки Токарчук.
Художниця Софія Галінська у своєму відео в Instagram запитала: «Що не так із цим старшим поколінням?». Вона написала, що як молода художниця бореться проти ШІ у творчості, тоді як Токарчук звертається до нього словами «люба».
Публіцист Войцех Шот у колонці для Gazeta Wyborcza підтримав частину критики на адресу Токарчук. Він вважає, що генеративний ШІ підриває довіру до творчості, привчає людей до спрощеної комунікації й у майбутньому може зробити суспільство більш вразливим до маніпуляцій і пропаганди.
Шот також наголосив, що мовні моделі навчалися на текстах письменників – часто без їхньої згоди. Тому, на його думку, відповіді ШІ не творять щось нове, а радше поєднують і переосмислюють уже наявні тексти, зокрема й твори самої Токарчук.
Водночас публіцист визнає: сама цікавість письменників до нових технологій не є чимось дивним. За його словами, багато авторів уже експериментують із чатботами, а Токарчук лише відкрито сказала про те, що інші приховують.
Ще жорсткіше на захист Ольги Токарчук виступив Славомір Сєраковський, який модерував розмову з письменницею на конференції Impact’26. Він різко розкритикував хвилю обурення в соцмережах, назвавши її прикладом того, як люди коментують уривки чужих слів, не знаючи повного контексту.
Сєраковський писав, що «економіка дурості безжальна», а для того, щоб висловитися про роман «Книги Якова» Токарчук, книжку треба хоча б прочитати, тоді як для коментування чужих переказів «достатньо щось десь почути». Він також іронізував, що з появою інтернету «коментування коментарів стало улюбленим літературним жанром поляків».
Публіцист вважає, що слова Токарчук вирвали з контексту, а її фразу про звернення до ШІ «люба» подали як доказ того, ніби штучний інтелект пише книжки замість неї. На його думку, критика також демонструє нерозуміння того, як працюють сучасні мовні моделі та як митці можуть використовувати їх для дослідження, пошуку контексту й розвитку ідей.
На думку Сєраковського, за кілька років використання ШІ у мистецтві стане таким самим звичним, як сьогодні користування пошуковиками чи текстовими редакторами.
Як реагують в Україні
Історія зі словами Ольги Токарчук про використання штучного інтелекту активно обговорюється не лише в Польщі, а й в українському літературному та медійному середовищі.
Український поет, перекладач і літературознавець Остап Сливинський, який зокрема перекладав Токарчук, побачив у дискусії навколо ШІ насамперед поколіннєвий конфлікт.
На його думку, міленіали та старші покоління сприймають технологічні прориви з ентузіазмом, адже застали радикальні зміни – «від вуличного таксофона до смартфона з ШІ». Натомість молодші люди вже виросли в цифровому світі й дивляться на розвиток штучного інтелекту значно тривожніше, бачачи в ньому ризики для майбутнього праці та творчих професій.
Сливинський порівняв цю різницю з розламом між поколінням «атомних ентузіастів, які мастили собі щоки радієм» і людьми, народженими після ядерних катастроф. «Можливо, катастрофа ще не сталася. А може – сталася, тільки ми цього ще не помітили. А вони – вже так», – написав він.
Медіаменеджерка та засновниця divoche.media Оксана Павленко підтримала Токарчук. Вона написала, що після цієї дискусії її повага до польської письменниці лише зросла.
За словами Павленко, для мислительки рівня Токарчук тема зміни епох є надзвичайно важливою й чутливою, а відкритість до розмови про нові технології – цінною. Вона також зауважила, що для багатьох людей використання ШІ вже стало таким самим буденним інструментом, як Google чи месенджери.
Письменниця Олена Мулик, авторка книжки «Вибір Елоїз», натомість зізналася, що інтерв’ю Токарчук її «спустошило». Найбільше її засмутили слова про занепад великої літератури та думка, що дедалі більше книжок писатиме ШІ.
«Тут я бунтую також як читачка, бо навіщо нам тоді такі книжки», – написала Мулик. Вона також зауважила, що позиція Токарчук прозвучала так, ніби «література закінчується на мені».
У коментарях в українських соцмережах дискусія теж швидко вийшла за межі самої теми ШІ. Частина читачів писала про розчарування в Токарчук, закликала «скасовувати» письменницю й заявляла, що більше не читатиме її книжок. Інші ж іронізували, що тепер готові сприймати лише «стару Токарчук» – романів, написаних до появи ШІ у її творчих роздумах.
Заява Ольги Токарчук
Після хвилі критики у соцмережах з’явилася заява Ольги Токарчук. Вона наголосила, що її слова з конференції могли неправильно зрозуміти.
Токарчук заявила, що не писала новий роман «ані з ШІ, ані з кимось іншим» і вже десятки років працює самостійно.
Вона пояснила, що використовує штучний інтелект так само, як «більшість людей у світі» – як інструмент для швидшого пошуку інформації та перевірки фактів. За словами письменниці, усі дані вона додатково перевіряє, так само як раніше робила це під час роботи з книжками, у бібліотеках та архівах.
Також Токарчук підкреслила, що жоден її текст, зокрема роман, який вийде восени 2026 року, не був написаний за допомогою ШI – окрім використання технології для швидшого дослідження матеріалів.
Наприкінці заяви письменниця іронічно додала, що іноді надихається снами, і уточнила, що це «її власні сни».
Іронічно, що в тій самій розмові на конференції Impact’26, яка й спричинила дискусію, Ольга Токарчук говорила про світ, у якому «загнаний сучасний читач панічно шукає максимально простих і абсолютно одновимірних історій, дорогою втрачаючи будь-яку людську здатність складно осмислювати реальність». Письменниця також казала, що «медіа, нав’язлива політика на кожному кроці й безперервно генеровані суспільні вимоги щодня, без упину змушують нас усіх швидко ставати на чийсь “правильний” бік», а «цього шуму драматично забагато, ми в ньому губимося». Скандал навколо її слів про ШІ нині багато в чому став підтвердженням саме цієї тези.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza
