Кінець 2024 року у польсько-українських відносинах здається був кращим, ніж його початок. Це не означає, що проблеми зникли зовсім: на жаль, існує ймовірність побачити їх і у новому році.
2024 рік у польсько-українських відносинах запам’ятається блокуванням кордону, висипанням українського зерна та поверненням до складних історичних питань. З українського боку домінує враження, що в Польщі українська оборонна війна проти російської агресії стала для поляків чимось далеким. Натомість у Польщі багато хто стверджував про невдячність України. Зайве говорити, що всі ці звинувачення й непорозуміння стали сприятливим ґрунтом для російської пропаганди та операцій з дезінформації.
Нездійснені надії
Рік тому багато людей з польського та українського боку очікували, що 2024 рік принесе прорив або новий етап у наших напружених відносинах. Взаємовідносини загострилися у 2023 році. Спочатку було ембарго на деяку українську агропродукцію, а згодом емоції почали домінувати в обох сторін, замість конструктивного партнерського діалогу. До того ж відносини з Україною стали заручниками парламентської виборчої кампанії партії «Право і справедливість».
У Польщі вони призвели до формулювання тези про «відсутність вдячності» з боку України та українців за надану допомогу. З українського боку політикам і коментаторам також було важко стримувати емоції, що лише розкручувало спіраль взаємних звинувачень.
Перемога ліволіберальної опозиції на парламентських виборах у Польщі восени 2023 року принесла надію на перегляд відносин. У січні 2024 року прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск відвідав Київ. Було про що говорити, адже, окрім агресії з російського боку, вирішувалися також проблеми, успадковані від дій та бездіяльності попереднього польського уряду. Тривала блокада кордону з Україною. У пересічних українців такі дії викликали повне нерозуміння. Дехто сприйняв це як удар ножем у спину, причому з боку близького партнера.
Здавалося, що візит Туска не лише змінить атмосферу, а й швидко розв’яже проблеми, які виникли минулого року. Польському уряду вдалося призупинити блокаду до приїзду Туска, але лише тимчасово.
Попри запевнення Зеленського у тому, що «з премʼєр-міністром Дональдом Туском провели дуже продуктивні переговори щодо всіх аспектів наших двосторонніх відносин», було помітно, що між ними не все добре. Показовою стала їх спільна зустріч зі студентами, коли обидва лідери дивились у різні сторони.
Невдовзі виявилося, що проблеми, які накопичилися, вирішити не так просто, і взаємовідносини знову стали заручниками виборчих кампаній у Польщі (у 2024 році в Польщі проходили вибори до органів місцевого самоврядування та до Європарламенту – ред.).
Блокада, яка зачепила усіх
Попри ембарго на українське зерно, запроваджене у 2023 році, публічні дебати в Польщі сформували меседж, що дешеві українські продукти заполонили Польщу. Ця обставина начебто мала виправдати протест групи фермерів, які блокували кордон з Україною.
Лише через деякий час, у 2024 році, експерти почали попереджати, що блокада насправді шкодить Польщі, і якщо вона буде продовжуватися, її наслідки можуть відчути на собі польські виробники. Досить було зацитувати дані про взаємну торгівлю, які показали, що польський експорт значно перевищує імпорт з України. Загалом, польський експорт харчової продукції також мав тенденцію до зростання.
За даними Польської молочної палати, Польща експортує найбільше: дозріваючих сирів, сиру та йогурту. З 2020 року цей експорт залишається стабільним. Зростає імпорт з України, переважно сухого молока та масла, натомість сальдо торгівлі молочною продукцією країни є позитивним і становить 96,7 мільйона євро на рік. Сукупний польський експорт агропродовольчої продукції в Україну минулого року становив 950 мільйонів доларів.
«Якщо ми не зможемо платити нашим фермерам хороші гроші за вироблене ними молоко, то, на жаль, польське виробництво продовжуватиме скорочуватися», – пояснила Польська молочна палата.
Досить зайти в будь-який український супермаркет, у кожному з них можна знайти велику кількість польських товарів: сири, йогурти, ковбаси, кабаноси, солодощі тощо. Іноді покупець може навіть не знати, що товар, який він купує, походить із Польщі. Це стосується так званої власної продукції, яку пропонують супермаркети, включно із солоними закусками, солодощами та замороженими продуктами. Мова йде лише про легальний імпорт. У західних регіонах України, навіть біля кордону з Румунією, величезна кількість менших магазинів пропонує ще більше товарів, найчастіше з популярних польських дискаунтерів.
Блокування кордону викликало занепокоєння не лише серед польських експортерів. За приблизними підрахунками в Україні працює близько 660 польських компаній, і для них це також було великою проблемою.
Разом безпечніше, але історія перемагає
Наприкінці травня відчувався певний оптимізм. Малгожата Кідава-Блонська, спікерка Сенату Республіки Польща, приїхала з візитом до Києва. Під час спільної пресконференції з головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком було оголошено про початок переговорів «щодо змісту угоди про гарантії безпеки між Україною та Польщею».
Угоду про співпрацю у сфері безпеки було підписано в липні перед самітом НАТО у Вашингтоні. Це був важливий крок, особливо з огляду на те, що попередня команда ПіС не була зацікавлена в її підписанні. У документі зазначається, що Польща вже надала значну військову допомогу воюючій Україні. Водночас Польща зобов’язалася продовжувати підтримку України у вигляді прямої допомоги та діяльності в рамах співпраці з партнерами, насамперед з НАТО. Новий центр НАТО-Україна (Спільний центр НАТО-Україна з аналізу, навчання та освіти – JATEC) розташували у Бидгощі.
Треба сказати, що Польща активно підтримує Україну в її прагненні отримати членство в НАТО. У 2024 році на цьому наголошували і прем’єр-міністр, і міністр закордонних справ, і президент Республіки Польща Анджей Дуда. У цьому сенсі порівняно з минулими роками нічого не змінилося, і це великий позитив у взаємних стосунках.
Але разом із задекларованою підтримкою України на міжнародній арені, у польському політичному дискурсі посилилась тема Волинської трагедії. Віцепрем’єр-міністр та міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш також неодноразово говорив про Україну у публічних заявах, наголошуючи, що не заспокоїться, доки не буде «гідно вшановано пам’ять жертв геноциду на Волині». Він же погрожував заблокувати членство України в ЄС, якщо українці не задовільнять польські вимоги щодо ексгумації. Невдовзі до заяви віцепрем’єра у подібному тоні приєдналися Дональд Туск і Радослав Сікорський.
Навіть у Польщі деякі коментатори сприйняли це як політичний шантаж з боку Варшави. Тема вшанування пам’яті жертв Волині, безумовно, є дуже важливою у взаєминах і, мабуть, у попередні роки нею можна було й потрібно було займатися більш інтенсивно. Але чи 2024 рік, коли Україна веде смертельну боротьбу з російським агресором – той момент?
Наприкінці листопада Київ пішов на компроміс і заявив, що не буде перешкод у наданні дозволів на пошукові та ексгумаційні роботи на території України для польських звернень. Координування цих робіт лягає на плечі міністерств культури України та Польщі.
У грудні було опубліковане Друге польсько-українське комюніке «Польсько-український діалог порозуміння», підписане польськими та українськими істориками. В документі сконцентровано увагу на волинських подіях у 1942-1944 роках. Автори комюніке підкреслюють, що головними винуватцями кривавих подій того часу були Організація Українських націоналістів (б) та Українська повстанська армія.
У тексті комюніке зазначено, що дуже важливо, щоб в обох суспільствах «прийняти парадигму “всі жертви – наші”, що унеможливить ділення їх на “своїх” та “чужих”», «маніпуляції та торгування їх кількістю». Спільними зусиллями і належним чином потрібно згадати усіх жертв і відновити діалог щодо важких для обох народів питань, які стосуються періоду 1937 – 1947 років.
Однак спільна заява викликала критику з боку деяких українських істориків, які вказують на численні помилки й на те, що заява більшою мірою представляє польську точку зору.
Військова допомога не така вже й велика
Польський міністр оборони в публічних висловлюваннях звернувся до тези про невдячність України: «Дійшло до того, що про цю допомогу в України вже не залишилося жодної пам’яті», сказав він на початку жовтня 2024 року в інтерв’ю для Wirtualna Polska.
Однак його слова розходяться з фактами, адже українська сторона публічно говорить про допомогу Польщі. Зокрема, наприкінці серпня про це знову заговорив президент Володимир Зеленський, нагадавши, що польська військова допомога надавалася в той час, коли «Україна була під загрозою повної втрати державності».
«Я вважаю, що кожного разу, коли ми оцінюємо допомогу Польщі, варто згадати, як вона виглядала в перші дні. Польща нам дуже допомогла. Я вдячний вам за це. Поляки дуже позитивно ставилися до українців і надалі продовжують це робити, і дуже нам допомагали», – відповів Зеленський на запитання Gazeta Wyborcza про військову співпрацю.
Та у 2024 році польська військова допомога вже не була такою, як це було у 2022 чи 2023 роках. Звісно, на це є об’єктивні причини. Польща насправді пожертвувала багато і більше за інших на першому етапі війни, передавши лише самих танків у кількості 350 штук.
Проте з другої половини 2023 року у Польщі все частіше лунали голоси, які обговорювали не поточну допомогу Україні, а те, скільки було надано раніше. Це має такий вигляд, начебто війна вже завершилась і час підбивати історичні рахунки, хто скільки дав. На жаль, у Польщі чимало спікерів почали практикувати своєрідний аукціон, намагаючись довести, що польська допомога є найбільшою у світі.
У листопаді на сайті Президента Республіки Польща були опубліковані деякі дані щодо польської військової допомоги Україні. Її оцінили у 3,25 млрд злотих. Але проблемою все ще залишається комунікаційна політика стосовно військової допомоги. Міністерство оборони Польщі оголосило, що найближчим часом оприлюднить перелік озброєнь і техніки, які Польща надала Україні, однак до кінця 2024 року так і не спромоглось цього зробити.
Тим часом війна триває, допомога інших партнерів України не припиняється, а збільшується. І навіть якщо це не подобається деяким експертам і політикам у Польщі, то обʼєктивно Німеччина є лідером після США щодо військової допомоги Україні. Особливо це помітно у випадку зміцнення української ППО. Інші країни теж вже випередили Польщу в цьому рейтингу. Щобільше, до такої допомоги підходять все більш креативно. Данія була першою країною, яка вклала гроші у замовлення української зброї серед українських виробників для потреб української армії.
Підписана в липні угода про безпекову співпрацю містить пункт, у якому Польща зобов’язується «надати подальші значні пакети військової допомоги у 2024 році та продовжувати надавати потужну підтримку протягом десяти років». Відомо, однак, що до кінця 2024 року ймовірно було перераховано лише один пакет допомоги (45-й за рахунком) на суму приблизно 100 млн євро. Невідомо, що саме у ньому містилось, але процес передачі зайняв більшу частину року. Сам пакет допомоги потрапив в Україну, мабуть, лише в листопаді.
У грудні Дональд Туск, перебуваючи у Львові, заявив, що Польща готує 46-й пакет допомоги, який має надійти Україні в січні 2025 року, тобто значно швидше за попередній.
У вересні чеські медіа поінформували, що Варшава досі не сплатила свого внеску до чеської ініціативи закупівлі та постачання боєприпасів, хоча оголосила про приєднання до цієї ідеї ще у березні. Тоді міністр Сікорський навіть пообіцяв подвоїти початковий внесок, хоча невідомо, про яку суму йшлося.
Під час візиту до Києва у вересні Радослав Сікорський пообіцяв, що гроші будуть перераховані до кінця року. Та під кінець грудня не було інформації чи це сталось.
Більше надії на 2025 рік
У певному сенсі 2024 рік у польсько-українських відносинах, принаймні офіційних, завершився так, як і почався – візитом прем’єр-міністра Дональда Туска в Україну. Цього разу він приїхав до Львова.
Тема спільної історії стала однією з головних у розмовах між Зеленським й Туском під час зустрічі у Львові 17 грудня. Українські медіа звернули увагу, що польський прем’єр у ході пресконференції уникав відповідей на питання, коли ж Польща відновить українські могили на території Польщі, які були зруйновані вандалами, а також, чи Варшава матиме ще якісь побажання на адресу Києва в історичних питаннях?
Насправді тем для обговорення було набагато більше, більшість з них актуальні, наприклад, переговори України з ЄС. Мало того, навіть якщо переглянути фотографії з візиту, можна побачити зовсім іншу атмосферу між польським прем’єром та українським президентом.
Попри наявні проблеми, можна обережно сказати, що 2025 рік може виявитися кращим для польсько-українських відносин, ніж попередній.
Звісно, у Польщі знову будуть вибори, цього разу президентські. Є значний ризик того, що українську тему знову можуть використати під час виборчої кампанії. Але розуміння подібних ризиків є з обох сторін, принаймні у деяких експертів. Тому польські та українські історики планували обговорити суперечливі історичні питання вже після літніх виборів, щоб не давати додаткових приводів для політичних маніпуляцій.
1 січня 2024 Польща на пів року очолить Раду Європейського Союзу. Київ не приховує своїх сподівань щодо того, що в цей період будуть розпочаті переговори про вступ. Дональд Туск пообіцяв, що Варшава підтримуватиме Україну у цьому процесі, попри «конфлікт інтересів», який може виникнути під час переговорів.
Пьотр Андрусечко, Київ